Магдебурзьке право

1.

Магдебу́рзьке пра́во —
одна з найпоширеніших правових систем
міського самоврядування в Центральній
Європі у часи Середньовіччя.

2.

Дати коли міста отримали магдебурзьке право:
1324 р. - м. Володимир
1339 р. - м. Сянок
1356 р. - м. Львьв ( у 15 столітті - найбільше місце України - 10 тис. людей)
1367 р. - м. Галич
1374 р. - м. Кам'янець-Подільський
1377 р. - м. Белз
1382 р. - м. Холм
1389 р. - м. Перемышль, Теребовля
1432 р. - м. Луцьк
1446 р. - м. Мукачево
1494 р. - м. Київ

3.

Наприкінці XIII — сер. XIV ст. галицько-волинські
князі й королі надавали магдебурзьке право
німецьким колоніям, які виникали у столичних
містах Руського Королівства (самоназва
Галицько-Волинської держави). З переходом
Галичини під Польщу в середині XIV ст.,
магдебурзьке право почали широко
застосовувати в галицьких містах, а також і
селах, і згодом поширили на решту українських
земель.

4.

Згідно з історичними документами, в Україні вперше
атрибути магдебурзького права отримало місто Санок у
1339 році. Львову воно було надано 1356 року, Києву — в
1494—1497 роках
Магдебурзьке
право, книга
1581р в
Львівському
історичному
музеї

5.

Містам, які отримували магдебурзьке право , надавалося
самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності
на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі та майже повне
звільнення від феодальних повинностей. Воно також
установлювало порядок обрання міської влади, її функції,
основні норми цивільного і кримінального права, правила
судочинства й оподаткування, визначало діяльність купецьких
об’єднань, ремісничих цехів, порядок торгівлі тощо…
Грамоти на Магдебурзьке право визначали також і головні
обов’язки міщан: брати участь в охороні міста, а в разі нападу
— виступати на відсіч ворогу. Ці факти свідчать, що магістрат
мав право на формування народного ополчення.
Магдебурзьке право сприяло пожвавленню господарського і
культурного життя міста.

6.

Пам'ятник
Магдебурзьком
у праву в Києві