Герпесвірусні інфекції. Інфекційний мононуклеоз

1.

Лекція № 7 продовження
Тема лекції: «Герпесвірусні інфекції. Інфекційний мононуклеоз».
План лекції:
1.Герпесвірусні інфекції. Види герпесу.
2.Етіологія, епідеміологія, патогенез, сприйнятливість, імунітет.
3.Класифікація, клініка, перебіг, ускладнення герпесвірусних інфекцій.
4.Діагностика , диференційна діагностика.
5.Лікування хворих на різні клінічні форми. Показання до госпіталізації.
Профілактичні заходи в осередку.
6.Інфекційний мононуклеоз. Етіологія, епідеміологія, патогенез,
розповсюдження.
7.Класифікація, клініка, перебіг, ускладнення.
8.Діагностика, диференційна діагностика, специфічні зміни картини
крові.
9.Лікування , догляд за хворими, профілактика інфекційного
мононуклеоза.

2.

* Герпесвірусні інфекції – група вірусних захворювань, які спричиняються вірусами
родини герпесвірусів, які характеризуються висипами на шкірі, слизових оболонках
людини, можуть протягом усього життя знаходитись в організмі людини, здатні
спричиняти різноманітні форми захворювання.
* Відомо більше ніж 80 представників родини герпесвірусів, 7 із яких виділено від
людини. Це віруси простого герпесу І та ІІ типу (ВГ – І, ВГ – ІІ), вірус вітряної віспи,
вірус оперізуючого герпесу (ВОГ), вірус Епштейна – Барра (ВЕБ), цитомегаловірус
(ЦМВ), вірус герпесу- 6 (ВГ – 6), вірус герпесу – 7 (ВГ – 7).
* Представники герпесвірусів на основі біологічних властивостей сгруповано в три
підродини: a, b, y.
* До a – герпевірусів належить: ВПГ – 1, ВПГ – 2, ВОГ, які характеризуються швидким
поширенням по клітинній культурі, швидким враженням клітин, має латентний
перебіг – хронічне захворювання без клінічних проявів, але є антитіла, існує латентно
переважно в нервових гангліях. До b – герпевірусів належить ЦМВ- збільшує уражені
клітини (цитомегалія), зберігається в латентній формі в епітелії слинних залоз,
нирок, інших тканинах.
* Y – герпевірус – ВЕБ, розмноження якого відбувається тільки у b – лімфоцитах,
припускають, що все життя знаходиться в організмі людини.
* Герпесвіруси – це ДНК змістовні віруси, вони мають тропізм до клітин шкіри та
слизових оболонок,є внутріклітинні паразити, вивчаються за допомогою електронної
мікроскопії, тривалий час можуть знаходитись в організмі людини, і проявляться в
умовах виникнення імунодефіциту.
* Вірус герпесу відносять до вірусів,які викликають опортуністичні інфекції.
* Герпес звичайний – це вірусне захворювання, що характеризується латентним
періодом з періодичними рецидивами,які супроводжуються враженням ЦНС,
внутрішніх органів, появою везикульозного висипу на шкірі та слизових оболонках.

3.

4.

Етіологія
* Вірус простого герпесу відкритий у 1912 році після робіт Грютера і
Левінштейна. У 1922 році Бланк підтвердив вірусну етіологію звичайного
герпесу. Вірус термолабільний, інактивується за температурою 50 градусів
протягом 30 хвилин, чутливий до ультрафіолетового опромінювання.
Герпес звичайний поділяється на два типи – ВЗГ – 1, ВЗГ – 2.
* Віруси звичайного герпесу мають різні локалізації ушкодження.
* ВЗГ – 1 викликає висипи на обличчі, верхньої половини тулуба.
* ВЗГ – 2 викликає висипи на нижній половині тулуба.
* Епідеміологія.
* Джерело інфекції – хворий і вірусоносій ВЗГ.
* Механізм передачі інфекції – ВЗГ – 1 повітряно – крапельний, контактний,
ВЗГ – 2 – статевий
* Сприйнятливість - дуже висока. Найбільша сприйнятливість у дітей віком
від 5 – місяців до 2 –х років.
* У крові 70% - 90% дітей та дорослих виявляють антитіла до вірусу
звичайного герпесу.
* Діти перших місяців життя не хворіють у зв`язку з наявністю транс
плацентарного імунітету.
* Сезонність
* Нетипова. Захворювання зустрічається на протязі усього року.

5.

6.

7.

Патогенез
* Вхідні ворота збудника слизові оболонки ротової
порожнини, кон`юнктиви, статевих органів, вірус
розмножується у тканинах ендо і ектодермального
походження, при цьому виникає типовий
везикульозний висип. Вірус І – типу зберігається у
нервових клітинах трійчастого нерва, вірус – ІІ тип- у
вузлах крижкового нерва. Подальше поширення
вірусу – нейрогенне, гематогенне, лімфо генне
пов`язаний з станом імунної системи. Герпетичний
вірус вражає плід та спричиняє природжені дефекти
новонароджених. Вірус викликає запалення,
дегенерацію, набряк клітин шкіри, розширення
судин, інфільтрацію нейтрофілів і лімфоцитів.

8.

Класифікація
* I. Локалізована форма
* II.Генералізована форма
* III.Уроджена
* IV.Набута
* V.Первинна
* VI.Рецидивуюча
* Клініка
* Первинна інфекція виникає внаслідок першого контакту з вірусом.
* Інкубаційний період від 2 до 14 днів. Первинний герпес спостерігається переважно у дітей віком від 6 місяців до 5 – ти
років, значно рідше у дорослих. У 80% - 90% первинно інфікованих перебіг захворювання латентний і тільки у 10% - 20
% спостерігаються клінічні прояви. Найчастішою формою первинного герпесу є афтозний стоматит і гінгівостоматит.
* Локалізована форма характеризується появою везикульозного висипу біля рота, носа, вушній раковині, обличчі, інших
ділянках шкіри. До появи висипу виникає помірне свербіння шкіри, печія, та біль у місці майбутніх висипів. Дрібні
везикули завжди виникають на гіперемійованній основі і розташовані групками, мають прозорий, рідше геморагічний
зміст, поступово зміст стає каламутним. На 3 –й 4 –й день везикули підсихають, на їх місці утворюються кірочки, які на
5 – 7 день відпадають, не утворюючи рубців ,але може бути незначна пігментація. В деяких випадках везикули
зливаються утворюючи великий пухирець з серозним змістом, після відкриття якого формується ерозія, яка поступово
загоюється без змін шкіри. Можливі повторні висипи, частіше на тому ж місці, термін загоювання в таких випадках
збільшується до 2 –х – 4 х тижнів.
* Перебіг гострого звичайного герпесу характеризується:
* •Гострий початок
* •Велика площа ушкодження
* •Наявність токсичних проявів і гарячки
* •Збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів
* У дітей температура 39 – 40 градусів, порушення сну, діти погано їдять, неспокійні, у багатьох випадках можливе
приєднання бактеріальної інфекції, можуть бути прояви стоматиту, гінгівіту, риніту, ангіни. Дуже важко протікає
первинний герпес у новонароджених.Хвороба починається на 4 – 7 день після народження, вражаються слизові
оболонки, шкіра, буде висока гарячка. Новонароджені інфікуються під час пологів, або плацентарно від матері.

9.

10.

Вісцеральна форма звичайного герпесу
* Характеризується важким перебігом з ушкодженням печінки
(печінкова жовтяниця), пневмонією, ураженням нирок,
мозкових оболонок – менінгіт, тканини мозоку –
менінгоенцефаліт, ушкодженням залоз наднирки. Вісцеральний
герпес, який виявляється у новонароджених має дуже тяжкий
перебіг і майже у 90% випадків сприяє загибелі
новонароджених. У дітей виникає екзема Капоші, на шкірі
утворюються великих розмірів пухирці, однокамерні, швидко
лопають, утворюючи кірочки, температура 39 – 40 градусів,
лімфовузли збільшені. Перебіг хвороби дуже тяжкий, у 40%
випадків може закінчитись летально.

11.

Рецидивуюча форма
* Дуже розповсюджена. Відрізняється від гострої форми менше
вираженими явищами інтоксикації і гарячки.
* Форми рецидивуючого герпесу:
* •Геморагічна
* •Геморагічно – некротична
* •Еритематозна
* •Папульозна
* •Свербіжна

12.

13.

Діагностика
•Епідеміологічна
•Клінічна
•Лабораторна
Вірусоскопічні дослідження
Вірусологічні дослідження
Цитологічні дослідження
Серологіяні дослідження
Метод флюоресцентних антитіл
Імунологічні дослідження
Матеріали для дослідження
Зміст пухирців, біологічні рідини, сироватка крові.
Диференційна діагностика
Оперізуючий герпес, бешиха, екзема, інфекційно – алергійний
дерматит.
oПрогноз
У більшості випадків сприятливий. При герметичному енцефаліті
– не сприятливий. При вагітності можуть виникнути вади
розвитку у дитини.

14.

Лікування
* Госпіталізація хворих не обов`язкова. Дітей ізолюють на дому.
Етіотропне лікування – застосовують противірусні препарати:
* 1.Ацикловір (синоніми – зовіракс, віролекс. цикловерін) у вигляді таблеток, капсул, розчинів,
суспензій, кремів, мазей для очей. Доза і курс лікування від 5 до 14 днів.
* 2.Рибоверін (віразол, віремід) курс 7 – 10 днів
* 3.Алпізарін курс 7 – 10 днів
* 4.Інтерферони
* 5.Місцеве лікування – пасти, противірусні мазі, барвники.
* 6.Антибіотики – для профілактики вторинної інфекції
Патогенетичне лікування
* 1.Дезінтоксикаційна терапія
* 2.Антигістамінна терапія
* 3.Серцево – судинні препарати
* 4.Сечогінні препарати
* 5.Зменшуючі набряк клітин
* Симптоматична терапія
* 1.Жарознижуючі препарати
* 2.Знеболюючі препарати
* 3.Седативні препарати
* Специфічна профілактика – в стадії ремісії - герметична полівакцина курс 5 ін`єкцій кожні 5 – днів.
Основний курс включає два цикла з десятиденною перервою. Для стійкого ефекту курс повторюють
через 3 -6 – 12 місяців. Новонародженим контактним вводять імуноглобулін.
Профілактичні заходи в осередку
* Не проводять.

15.

16.

17.

Герпес оперізуючий
* Належить до a – герпевірусів, має ДНК.
* Це гостре інфекційне захворювання, спричиняється вірусом
вітряної віспи – зостер, характеризується запаленням вузлів
між хребцевих або черепних нервів, проявляються
везикульозним висипом на шкірі за ходом нервів та
симптомами інтоксикації.
* Епідеміологія
* Джерело інфекції – хвора людина. Хворі на зостер стають
джерелом вітряної віспи у дітей.
* Механізм передачі – повітряно – крапельний.
* Сприйнятливість – нижче ніж вітряної віспи.
* Сезонність – холодні місяці року.

18.

Клініка
* Інкубаційний період 7 – 21 день. Початок хвороби – гострий.
Температура, біль в м`язах, суглобах, головний біль,свербіння
шкіри, біль за ходом уражених нервів. Згодом на шкірі з`являються
рожеві плями, які через добу утворюються групи везикул, деякі
пухирці зливаються. Через 3 – 4 дні вміст пухирців стає каламутним,
утворюються кірочки, які відпадають залишаючи легку пігментацію.
Можливі повторні висипання, що дають поліморфізм висипів,
збільшені реґіонарні лімфовузли.
* За локалізацією процесу оперізуючий герпес може бути:
* 1.Спінальна форма – шийна, грудна, поперекова – крижова
* 2.Черпномозкова
* За клінічною формою:
* 1.Бульозна
* 2.Геморагічна
* 3.Геморагічно – некротична
* 4.Гангренозна
* Діагностика – дивись звичайний герпес.

19.

Лікування
* Місцеве лікування: електрофорез, барвники.
* Дивись звичайний герпес.
* Прогноз – сприятливий.
* Профілактика не розроблена.
* Хворих ізолюють терміном 5 днів після
останніх висипів.

20.

Інфекційний мононуклеоз – хвороба Філатова
* Це гостре інфекційне антропонозне захворювання, яке викликає Y
герпевірус – вірус Епштейн –Барра, супроводжується гарячкою,
збільшенням лімфовузлів, печінки, селезінки –
полімікролімфоаденогепатоспленрмегалії, запальними явищами в
мигдаликах, порушенням формули крові – лімфо моноцитоз, і
появою в сироватці крові специфічних антитіл.
Етіологія
* У 1964 році виявили вірус Епштейн – Барра, це ДНК вірус,
розмноження якого відбувається у В – лімфоцитах людини. Вірус
Епштейн – Барра викликає ураження різних клітин і тканин людини.
Епідеміологія
* Джерело інфекції – хвора людина, вірусоносій.
* Механізм зараження – повітряно – краплинний, контактний.
* Сприйнятливість – висока
* Імунітет – стійкий
* Сезонність – цілий рік

21.

22.

Патогенез
* Вірус проникає через слизові оболонки рото глотки викликаючи запалення і
гіперплазію лімфоїдної тканини, під впливом збудника в периферійній крові
з`являються мононуклеари і плазматичні клітини.
Класифікація
* За важкістю хвороби:
* 1.Легка форма (температура від 2 –х до 7 днів)
* 2.Середньої тяжкості (температура від8 до 14 днів)
* 3.Тяжка (температура більше 15 днів.)
По перебігу:
* 1.Ускладнена
* 2.Не ускладнена
По клінічної формі:
* 1.Ангінозна
* 2.Жовтянична
* 3.Залозиста
* 4.Тифоподібна
* 5.Менінгеальна
* 6.Змішана
* 7.Гостра
* 8.Рецидивуюча

23.

24.

Клініка
* Інкубаційний період 4 – 49 днів, в середньому 16 – 18днів. Для
захворювання типова тріада симптомів:
* 1.Гарячка, ангіна, аденоспленомегалія
* 2.Лейкоцитоз з атиповими мононуклеарами та плазматичними клітинами,
прискорення ШОЕ
* 3.Виявлення специфічних антитіл в сироватці перехворілих
* Захворювання починається гостро з симптомів загальної інтоксикації,
слабкості, головної болі, болі в горлі. Тип гарячки – ремітуючи, або
постійна.
* Запальні зміни в ротоглоткі – ангіна (катаральна, лакунарна, фолікулярна,
некротична), плівка біло – жовтого кольору, яка легко знімається, явища
назофарингіту – утруднення носового дихання, змінення тембру голосу.
* Характеристика лімфатичних вузлів – мають розміри від горошини до
грецького горіху, рухливі, не спаяні між собою, м`якої консистенції,
шкіра над ними не змінена.
* Печінка, селезінка – збільшені на 1 – 4 см.
* На шкірі у 20% хворих з`являються висипи – плями, папули, петехії.
* Серцево – судинна система:
* Тахікардія, глухість серцевих тонів, гіпотонія.
* Температура знижується поступово і починається період
реконвалесценції, який триває від 2 х до 4-х тижнів.

25.

* 1.Отит
* 2.Паратонзилярний абсцес
* 3.Міокардит
* 4.Перикардит
* 5.Менінгіт
* 6.Енцефаліт
* 7.Геморагічний синдром
* 8.Печінкова недостатність
* 9.Полірадикулоневрит
* 10.Розрив селезінки
Ускладнення:
Діагноз
* Епіданамнез
* Клінічні симптоми
* Лабораторні данні – загально клінічні методи, серологічна реакція –
Гоффа – Бауера, Пауля Бунеля, печінкові проби.
* Діагноз інфекційного мононуклеоза складний, має місце феномен
айсберга, коли виявляють лише 10% - 20% хворих.

26.

Диференційний діагноз
* Локалізована форма дифтерії
* Ангіни специфічної і неспецифічної етіології
* Ангінозна форма туляремії
* Вірусні гепатити
* Лімфоаденопатія
* Гострий лейкоз
* Гострий алергійний дерматит
* Лікування
* Госпіталізація на 3 – 4 тижні
* Режим ліжковий
* Дієта стіл № 5
* Специфічне лікування – противірусні препарати (дивись лікування звичайного
герпесу)
* Антибіотики для профілактики вторинної інфекції.
* Патогенетична терапія (гормони при тяжкому перебігу), дезінтоксикацій ні,
антигістамінні препарати
* Симптоматичне лікування (жарознижуючі, знеболюючі препарати)
* Профілактичні заходи
* Дезінфекційні заходи не проводяться, а нагляд за контактними 16 днів.

27.

*
Питання для самоперевірки.
1. Загальна характеристика герпесвірусної інфекції.
2. Які захворювання викликають герпесвіруси?
3. Які властивості ВПГ – І та ВПГ – ІІ?
4. Особливості епідеміології герпесвірусної інфекції.
5. Які клітини уражує вірус герпесу?
6. Тривалість інкубаційного періоду при інфекційному мононуклеозі.
7. Класифікація герпесвірусної інфекції (простий, оперезуючий).
8. Типові клінічні ознаки при ВПГ – І, ВПГ – ІІ.
9. Ускладнення при герпесвірусної інфекції.
10. Методи лабораторної діагностики: вірусологічні, серологічні, імунологічні.
11. Особливості лікування і догляду при уражені очей, стоматиті, гінгівіті, герпетичній екземі, дерматиті.
12. Де зберігається вірус оперезуючого герпесу?
13. Клінічні форми інфекційного мононуклеозу.
14. Ускладнення інфекційного мононуклеозу.
Література: Підручник А. В. Чорновіл, Р. Ю. Грицко “Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології”
Київ 2002 р. стор. 316 – 321,
Підручник “Інфекційні хвороби” за редакцією В. М. Козька Київ 2019 р. стор. 150 – 155, 160 – 164.
Срс (1 год.) Вітряна віспа: клініко – епідеміологічна характеристика, перебіг, ускладнення, діагностика.