Заклепкове з’єднання

1. Заклепкове з’єднання

2.

3.

4.

5.

6.

7. Зварювальне з’єднання

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15. Різьбове з’єднання

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

Широке застосування для складання та розбирання пресових з'єднань має такий
технологічний метод, як підведення до спряжених поверхней рідкого мастила під високим
тиском. Мастило подається по спеціальних каналах у кільцеву канавку, звідки витікає між
спряженими поверхнями з'єднання При цьому зменшується сила для випресовування і
деталі з'єднання не пошкоджуються. Такий технологічний метод дає змогу неодноразово
розбирати та складати пресове з'єднання без суттєвого зменшення його міцності.
Часто при складанні пресових з'єднань використовують ефект зміни розмірів деталей
залежно від їхньої температури. Для складання з'єднання за допомогою нагрівання
охоплюючої або охолодження охоплюваної деталі треба забезпечити різницю температур
деталей, яка визначається за формулою
Δt = (δmax + Δ)/(α·d),
(2)
де δmax– максимальний натяг у з'єднанні, мм; Δ=(0,10...0,08)мм – зазор для зручності
складання; d – номінальний діаметр поверхонь з'єднання, мм; α – коефіцієнт ліній– ного
розширення матеріалу деталей при нагріванні (для сталей α = 12·10–6 1/°С).
Нагрівання охоплюючої деталі можна здійснювати в маслі або в спеціальній печі. Для
охолодження
охоплюваних
деталей
застосовують
суху
вуглекислоту
(температура
випаровування – 79 °С) або рідке повітря (температура випарову–вання – 190 °С).

37.

Ро зрахунок на м іцність пре с ового з'єднання . Пр е сове з'єднання може бути навантаженим осьовою
силою Fa, обертовим моментом Τ або осьовою силою і обертовим моментом одночасно (рис. 14.3).
Зовнішнє навантаження зрівноважується силами тертя на спряже них поверхнях деталей, які обумовлені нормальним
тиском р, що виникає в результаті натягу в з'єднанні.
Умова міцності з'єднання при його навантаженні осьовою силою (рис. 14.3, а) має вигляд
Fa ≤ π· d· l· p·ƒ,
(3)
звідки потрібний тиск на спряжених поверхнях
p ≥ Fа/(π ·d· ·l·ƒ).
(4)
Умова міцності з'єднання при його навантаженні обертовим моментом Τ (рис. 14.3, б) така:
T ≤ 0,5 π ·d 2 ·l ·p ·ƒ.
(5)
З цієї умови потрібний тиск на поверхнях з'єднання
p ≥ 2T/ (π ·d 2 ·l ·p ·ƒ)
(6)
Умова міцності з'єднання при одночасному навантаженні осьовою силою Fa та обертовим моментом Τ (рис. 14.3,
в) має вигляд
Fa2 Ft 2 ≤ π ·d ·l ·p·ƒ,
(7)
де Ft = 2T/d – колова (тангенціальна) сила від дії обертового моменту Т, віднесена до спряжених поверхонь. Умова (7)
дає змогу записати вираз для визначення потрібного тиску в з'єднанні:
p≥
Fa2 Ft 2 d l f .
(8)
У записаних формулах взято такі позначення: d і l – діаметр та довжина поверхонь з'єднання; ƒ– коефіцієнт тертя
ковзання.