48.51M

Категория:

Религия

Вплив релігійно-етичних вчень на образи художньої культури

1.

Тема 5
Вплив релігійно-етичних вчень на
образи художньої культури

Андре Леруа-Гуран (1911-1986):
Статевий дуалізм – метафізична основа
палеолітичного мистецтва.
Малюнки печер – настінні міфограми
давніх святилищ.
Співвідношення
тріади
фігур
«бізон+кобила+третя тварина» утворює
стереотипну модель всесвіту.
Відмова
від
етнографічного
компаративізму.

3.

Еволюція візуальної культури від неоліту до
початку залізної доби (VI-I тис. до н.е.)
1. Між неолітом і залізною добою мистецтво все більше виходить на
відкриту місцевість, переміщаючись із печер, гробниць і іноді
віддалених районів до добре відвідуваних ландшафтів.
2. Між неолітом і залізною добою зображення стають менш
схематичними, дедалі деталізованішими та прозорішими.
3. Одиниця візуальної комунікації дедалі більше переходить від
окремих мотивів до організованих груп мотивів, часто в позах дії чи
сценах.
John Robb. Art (Pre)History: Ritual, Narrative and Visual
Culture in Neolithic and Bronze Age Europe. In: Journal of
Archaeological Method and Theory (2020) 27:454–480

4.

НЕОЛІТ
(6000-2200 рр. до н.е.)
Ньюгрейндж, Ірландія
бл. 3200 р. до н. е.

5.

Ключем є розуміння
взаємодії людини та
зображення.
Петрогліфи,
Ньюгрейндж
Що важливіше?
Знак, матеріал, місце,
освітлення…
Мистецтво не для
репрезентації
реальності, а для
дії на неї

6.

Примітивність
орнаменту =
категоризація,
достатність для
розуміння
Простий геометричний орнамент може становити систему знаків, в якій
ускладнення окремих елементів є уточненням та обмеженням інтерпретації

7.

Культура Трипілля-Кукутені
(5400-2750 рр. до н.е., Румунія, Молдова,
Правобережна Україна)
Мистецтво не для репрезентації реальності, а для дії на неї

8.

9.

ДОБА БРОНЗИ
(3300-1200 рр. до н.е.)
Примітивне вирощування замінене на
оранку, скотарство, видобування та
обмін цінних матеріалів
- Гендер стає ключовим маркером;
- Уявлення про анонімних предків
замінене на генеалогію;
- Ритуал витіснено престижем,
вираженим у взаємопов’язаному
наборі речей
Починаючи з доби бронзи виникає
потреба у наративному мистецтві.
«Зображення є гачками, на які можна
повішати історії»
Керносівський ідол
(ямна культура, ІІІ тис. до н.е.)

10.

Наскельні зображення кораблів на о-ві
Готланд (Балтійське море), 1 пол. І тис. до н.е.
Малюнки на стінах гробниці Ківік.
Бл. 1300 р. до н.е.

11.

Мікени. Кинджал зі сценою полювання, 16 ст. до н.е.
Сцени полювання стають важливими саме тому, що вони стали не частиною
повсякденного виживання, але елементом поведінки людини
високого соціального статусу

12.

В античному мистецтві наративність досягає свого апогею
Але водночас воно стає дедалі більш світським,
орієнтованим на індивідуальні переживання глядача

13.

Поширення «світових
релігій» докорінно
трансформувало
семіотичні системи
традиційних культур
Імперія Аксум на теренах
сучасної Ефіопії, 1-7 ст.

14.

Ісламське мистецтво – сакральне та світське мистецтво, яке
сформувалося з 7 ст. переважно у країнах Близького Сходу та
Північної Африки й ґрунтувалося на засадах ісламу
[араб. «покора»].
Архітектура, каліграфія та книжкова ілюстрація, декоративні ремесла (метал,
кераміка, скло, текстиль)

15.

КАЛІГРАФІЯ
Базовим елементом ісламу є уявлення про єдиного Бога, який через пророка
Мухаммеда передав своє слово, записане у Корані [араб. «читання вголос»].
Самий по собі текст Корану є священним, відповідно, його оформленню
надавали великої ваги.
«АРАБЕСКИ»
Рослинний орнамент, який зображує наповнений водою та флорою райський
сад, де живуть праведники. Коран забороняє поклоніння ідолам, тому в
сакральному мистецтві зображення тварин та людей не дозволені
ГЕОМЕТРИЧНИЙ ОРНАМЕНТ
Втілює уявлення про єдність у різноманітності та гармонію, яка знаходиться в
основі усіх речей. Відображає принципи таухід (єдність Бога та єдність усіх
речей) й мізан («ваги», порядок та баланс).

16.

Каліграфія та книжкова ілюстрація

17.

Різа-йі-Аббасі (1565-1635)

18.

19.

САКРАЛЬНА АРХІТЕКТУРА
Типова мечеть включає:
- двір з фонтаном та
портиком;
- залу для молитви;
- міхраб – ніша у стіні, що
вказує напрямок на Мекку;
- мінбар;
- мінарет.
Прототипом мечеті є
будинок Пророка у
Медіні

20.

Каср Мшатта – зимовий
палац Умейядів (743-744)
поблизу Аммана

21.

Сафавідський килим
з Лувра (фрагмент)
Епоха Сафавідів (15-17 ст.) - розквіт килимарства у Персії
(виготовлення високоякісних килимів до 60 кв. м)
Класичний візерунок перського килима передбачає наявність медальону посередині
(квітка лотоса, всевидяче око, місяць), рослинних орнаментів, фігур птахів та
різноманітних варіантів відтворення топосу райського саду.
Найпоширеніший тип килима – джанамазі або саджат, килим для намазу довжиною
бл. 1 м., з зображенням міхраба.
Центрами виготовлення килимів у сучасному Ірані є Ісфахан, Кум, Наїн, Тебріх, Габе.

22.

Ардебільський килим. 16 ст. Музей Вікторії і Альберта

23.

Містичні течії всередині світових
релігій створюють власні семіотичні
системи
Дервіш. Османська імперія, поч. 20 ст.

24.

СИНТЕЗ БУДДИЗМУ Й ДАОСИЗМУ В ХУДОЖНІЙ КУЛЬТУРІ СХІДНОЇ АЗІЇ
БУДДИЗМ. Сідхартха
Гаутама / Будда
Шакьямуні
(563-483 рр. до н.е.)
bagua, 14 ст.
Лао Цзи (604-531 рр. до н.е.)
ДАО ДЕ ЦЗІН (“Канон шляху і
благодаті”), ІІІ ст. до н. е.

25.

ВІДНОСНІСТЬ
Гармонія краси й потворності.
“Коли у світі дізнаються, що прекрасне – прекрасне, одразу ж з’являється й
потворність … Із недосконалого походить досконале. З кривого – пряме”
Велике у малому
Велике потрібно знаходити в малому, багато – у дещиці. Щоб пройти тисячу лі,
потрібно почати з одного кроку
Немає біди більшої, ніж незнання міри. Немає злочину важчого, ніж бажання
придбати багато.

26.

ВНУТРІШНЯ СУТНІСТЬ РЕЧЕЙ
Відсутність блиску.
Дао порожнє, але коли його використовують, то, здається, воно
невичерпне. Воно притупляє вістря, розв’язує вузли, пом’якшує блиск і,
нарешті, з’єднує між собою дрібні частки.
5 кольорів засліплюють людину, 5 звуків оглушають її, 5 смаків
пересичують її
Прихованість
У великого чотирикутника не видно кутів. Велика посудина не
швидко робиться. Найгучніший голос не чути. Велике
зображення немає жодної форми. Дао приховане, тому воно
немає імені
Безсловесне вчення й бездіяльність корисніше від усього, що
існує між небом і землею.

27.

ЖИВОПИС
Основний принцип – руйнування
опозиції, вираження
невиявленого абсолюту
Панування лінії та рисунку
(зв’язок з каліграфією)
Живопис на шовку
(провінція Хунань V-III ст. до н.е.).

28.

Гу Кайчжі (344-406 рр.) Фрагмент сувою
“Настанови старшої придворної дами”
Дракон – символ космічної енергії Ци; фенікс – процвітання та мир (разом –
імператорська родина). Журавель – довголіття та статус.
Риба – багатство.

29.

Пейзаж
(особливо
зимовий) –
найкраща
форма
вираження
сутності буття
Велика увага до
протиставлення
Неба та Землі.
День зимового
сонцестояння –
злиття неба та
землі
Лі Чен (919-967)
Го Сі (1023-1085)

30.

Сосна – символ довголіття,
протистояння незгодам.
Бамбук – життєва сила,
витривалість
Квіти сливи – відновлення
Хризантема – довголіття
Лотос – чистота
Персик - безсмертя
Мі Фей (1051-1107)
Гори та сосни навесні

31.

Ні Цзань (1301-1374). “Шість досконалих”,
“Дерево, бамбук та витончений камінь”

32.

ЯПОНСЬКЕ МИСТЕЦТВО
АВАРЕ – зітхання; духовно-емоційний відгук на дійсність, що оточує. Те, що
відчувається глибоко у серці. З точки зору аваре, світ іманентно прекрасний,
краса складає сутність кожної речі, тому її необхідно знайти.
Кожен предмет має свою особливу привабливість. У кожній речі є камі
(божество).
ЮГЕН – поглиблення аваре. Глибинно-прекрасне під зовнішньою непоказною
оболонкою.
САТОРІ – стан просвітлення, коли погляду відкриваються речі, яких інші не
бачать.
Естетичні принципи мистецтва
Японії сформувалися під впливом
синтоїзму та дзен-буддизму (з 7 ст.)

33.

ВАБІ (сум, печаль) – почуття, яке породжується розумінням
недовговічності людського життя в одвічному світі. У мистецтві :
простота форми, відсутність вичурного. Краса у простоті.
САБІ (поволока, відчуття старовини) – таємничий смуток
самотності, настрій пізньої осені. Розуміння внутрішньої сутності
предметів та природніх явищ.
СІБУЙ (терпкість) – зближення вабі й сабі. Необхідність єдності
утилітарного призначення речей та їх естетичних переваг

34.

Чайна культура як втілення етосу дзен-буддизму
Династія Тан (618-907) – чай у
брикетах.
Лу Юй (733-804), “Чайний канон”
Династія Сун (960-1279) –
порошковий чай
Династія Мін (1368-1644) –
листовий чай

35.

Принцип асиметрії: краса може бути
виявлена лише тим, хто розумово
завершує незавершене
Чайна кімната має бути не вражаючою,
скромною. Вона створена для майстра, а
не навпаки. Є чистою, але не ідеально.
Кольори тьмяні, світло приглушене, речей
мінімум.
Принцип життєвості: не можна сліпо
копіювати давніх майстрів
В мистецтві цінним є лише те, що пасує
саме тобі.
Сен но Рікю (1522-1591)
Засновник школи “простого
чаю” (вабітя)