Військові звання та знаки розрізнення

1.

1

2.

Мультимедійні навчально-методичні матеріали
з предмету “Захист Вітчизни” для проведення лекції
та самостійного вивчення.
РОЗДІЛ: Статути Збройних Сил України.
Тема: Військовослужбовці та взаємовідносини між ними.
Тема заняття: Поняття про
військові статути. Загальні
обов'язки військовослужбовців. Військові звання і
знаки розрізнення.
Начальники та підлеглі,
старші та молодші за
званням та службовим
становищем, їх права і
обов'язки.
м. Ізмаїл 2018р.
2

3.

УЧБОВІ ПИТАННЯ:
1. Поняття про військові статути.
2. Загальні обов'язки військовослужбовців.
3. Військові звання і знаки розрізнення.
4. Начальники та підлеглі, старші та молодші за
званням та службовим становищем, їх права та
обов'язки.
3

4.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:
Навчальна. Довести до учнів: - основні поняття про військові статути; загальні обов’язки військовослужбовців; - військові звання і знаки
розрізнення; - порядок відносин між начальниками та підлеглими,
старшими та молодшими за званням та службовим становищем, їх
права та обов’язки.
Розвивальна. Сформувати юнаків та дівчат як: громадян-патріотів, які готові
до виконання громадянського обов’язку по недопущенню загрозі національної
безпеки України і у будь-який час готових стати на захист національної безпеки
в складі Збройних Силах України.
Виховна. Виховувати у юнаків та дівчат любов до України, підтримання та
розвитку її традицій, підтримання екології у належному стані, привити
допризовної молоді почуття відповідальність за те, що відбувається довкола
них, сформувати у учнів риси справжніх господарів держави.
4

5.

ПЕРШЕ УЧБОВЕ ПИТАННЯ:
Статути ЗСУ — це зведення
законів військової служби, які
лежать в основі повсякденного
життя, виховання, навчання та
бойової діяльності військ. Вони
роз’ясняють, як воїн має нести
військову службу і навчатися
військової справи, якими моральнобойовими якостями він повинен
володіти, щоб бути надійним та
умілим захисником Батьківщини.
5

6.

Історія створення статутів
1571 рік
перший російський статут ″Сторожової та станічної
служби″ воєводи М.І. Воротинського: визначав порядок
несення служби і дотримання дисципліни (самовільне
залишення поста – смертна кара).
1716 рік
Петр І видав ″Статут військовий та Артикул військовий″: даби всякий
чин знал свою должность и своїм поведеним не оговаривался.
Листопад
1918 року
був прийнятий Статут внутрішньої служби та статут гарнізонної служби.
Листопад
1919 року
Польовий статут, Стройовий піхотний статут та дисциплінарний статути.
1924-1925 р.р.
під керівництвом М.В. Фрунзе були розроблені і видані тимчасові
статути: дисциплінарний, внутрішньої та гарнізонної служби, бойові
статути піхоти, кавалерії, артилерії та броньованих сил.
оновлення загальновійськових та бойових статутів з урахуванням
1960, 1975, 1980,
нового рівня соціально-економічного розвитку, Збройних Сил та
1992
військового мистецтва.
7 жовтня
1993 р.
Указом президента України були затверджені і набули чинності
Тимчасові статути ЗС України.
6

7.

(продовження)
Статути зобов’язують військовослужбовців сумлінно виконувати військовий
обов’язок, вивчати військову справу, бойову
техніку і зброю, запам’ятовувати все, чого
навчають командири, зразково виконувати
показані їм військові прийоми. Положення і
вимоги статутів є обов’язковими для всіх
військовослужбовців Збройних сил України.
Правила поведінки і діяльності,
урегульовані ними, мають правовий,
обов’язковий
для
виконання
всіма
військовослужбовцями характер.
7

8.

(продовження)
Реформування
ЗСУ
передбачає
зміни статутів. Статути будуть
демократичнішими,
а
елементи
підготовки адаптують до практики
західних країн. ЗСУ мають перейти на
стандарти НАТО до 2020 р. Це не
тільки
сприйняття
технічних
стандартів; це й інша культура
воєнного планування, діяльності та
військово-громадянських відносин.
8

9.

(продовження)
Статути ЗСУ поділяють на загальновійськові та статути родів військ.
До загальновійськових статутів належать:
а) Статут внутрішньої служби ЗСУ;
б) Дисциплінарний статут ЗСУ;
в) Статут гарнізонної та вартової
служб ЗСУ;
г) Стройовий статут ЗСУ.
9

10.

(продовження)
Статут внутрішньої служби ЗСУ
визначає права та обов’язки військовослужбовців і взаємовідносини, правила
внутрішнього порядку у військовій частині
та її підрозділах.
Дисциплінарний
статут
ЗСУ
висвітлює сутність військової дисципліни,
обов’язки військовослужбовців, а також
військовозобов’язаних та резервістів під
час проходження зборів; види заохочень та
стягнень, а також порядок подання і
розгляду заяв і скарг.
10

11.

(продовження)
Статут гарнізонної та вартової
служб ЗСУ розкриває організацію і порядок
несення цих служб, права і обов’язки осіб,
яких залучають для несення цих служб.
Стройовий статут ЗСУ визначає
стройові прийоми й рухи без зброї та зі
зброєю; строї підрозділів та військових
частин у пішому порядку і на машинах;
обов’язки
військовослужбовців
перед
шикуванням і в строю та вимоги до
стройового навчання тощо.
11

12.

(продовження)
Екіпажі кораблів та інші підрозділи Військовоморських сил керуються Стройовим статутом у
ситуаціях, не визначених Корабельним статутом
Військово-морських сил України.
У
Бойовому
статуті
Сухопутних
військ
викладаються основні положення щодо підготовки та
ведення сучасного загальновійськового бою з'єднаннями,
частинами та підрозділами Сухопутних військ.
Дія Статутів ЗС України поширюється на
Прикордонні війська, Служби безпеки України, Внутрішні
війська Міністерства внутрішніх справ України й інші
військові формування, створені відповідно до чинного
законодавства.
12

13.

ДРУГЕ УЧБОВЕ ПИТАННЯ:
Обов’язки посадових осіб, які не зазначені в
Статуті
внутрішньої
служби
ЗСУ,
визначаються відповідними порадниками та
положеннями.
Захист
Вітчизни,
незалежності
та
територіальної цілісності України, шанування її
державних символів є обов’язком громадян
України.
На
військовослужбовців
покладаються
обов’язки, що визначаються статутами та
порадниками Збройних Сил України.
13

14.

(продовження)
Загальні обов’язки військовослужбовців
Необхідність виконання завдань оборони України,
захисту її суверенітету, територіальної цілісності та
недоторканності,
а
також
завдань,
визначених
міжнародними зобов’язаннями України покладає на
військовослужбовців такі обов’язки:
• свято і непорушно додержуватися Конституції
України та законів України, Військової присяги, віддано
служити Українському народові, сумлінно і чесно
виконувати військовий обов’язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
• беззастережно
виконувати
накази
командирів
(начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати
Бойовий Прапор своєї частини;
14

15.

(продовження)
• постійно підвищувати рівень військових професійних
знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність,
знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися
вимог статутів Збройних Сил України;
• знати й утримувати в готовності до застосування
закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти
державне майно;
• дорожити бойовою славою Збройних Сил України та
своєї
військової
частини,
честю
і
гідністю
військовослужбовця Збройних Сил України;
• поважати бойові та військові традиції, допомагати
іншим
військовослужбовцям,
що
перебувають
у
небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій,
поважати честь і гідність кожної людини;
15

16.

(продовження)
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
• вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного
виконання поставленого завдання;
• виявляти повагу до командирів (начальників) і
старших за військовим званням, сприяти їм у
підтриманні порядку і дисципліни;
• додержуватися
правил
військового
вітання,
ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути
одягненим за формою, чисто й охайно.
16

17.

(продовження)
Про все, що сталося з військовослужбовцем і
стосується виконання ним службових обов’язків, та про
зроблені
йому
зауваження
військовослужбовець
зобов’язаний
доповідати
своєму
безпосередньому
начальникові.
Військовослужбовець зобов’язаний додержуватися
вимог безпеки, вживати заходів до запобігання
захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати
фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від
шкідливих для здоров’я звичок.
Із
службових
та
особистих
питань
військовослужбовець повинен звертатися до свого
безпосереднього начальника, а якщо він не може їх
вирішити — до наступного прямого начальника.
17

18.

(продовження)
Військовослужбовець зобов’язаний знати і неухильно
додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного
гуманітарного права.
Кожний військовослужбовець зобов’язаний виконувати
службові обов’язки, що визначають обсяг виконання
завдань, доручених йому за посадою. Ці обов’язки
визначаються статутами Збройних Сил України, а також
відповідними посібниками, порадниками, положеннями,
інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому
чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під
час виконання інших завдань покладаються спеціальні
обов’язки. Ці обов’язки та порядок їх виконання визначаються
законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими
нормативно-правовими актами, що приймаються на основі
законів і статутів Збройних Сил України.
18

19.

Права військовослужбовців
Військовослужбовці перебувають під захистом
держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених
Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх
сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів
та прийнятих відповідно до них нормативно-правових
актів.
Військовослужбовці під час виконання службових
обов’язків мають право застосовувати заходи фізичного
впливу, а також носити, зберігати та застосовувати
спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому
законодавством.
19

20.

(продовження)
Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних
засобів та зброї допускається, якщо інші заходи
виявилися неефективними або якщо через обставини
застосування інших заходів є неможливим.
Застосуванню зброї, за винятком випадків раптового
нападу, нападу із застосуванням бойової техніки,
транспортних засобів, літальних апаратів, морських і
річкових суден, втечі з-під варти зі зброєю або за
допомогою транспортних засобів під час руху, повинно
передувати попередження про намір застосовувати
зброю і постріл угору.
У
разі
застосування
і
використання
зброї
військовослужбовець зобов’язаний вжити всіх заходів для
того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.
20

21.

Військовослужбовці мають право застосовувати
спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю
особисто або у складі підрозділу:
для захисту свого здоров’я і життя, а також здоров’я і життя
інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими
способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;
для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого
злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір,
намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної
особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що
становить загрозу для життя і здоров’я військовослужбовця чи інших
осіб;
для відбиття нападу на об’єкти, що охороняються
військовослужбовцями, а також для звільнення цих об’єктів у разі
захоплення;
у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та
іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо
припинити цю спробу.
21

22.

Відповідальність військовослужбовців
Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого
правопорушення чи провини несуть дисциплінарну,
адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та
кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці,
на
яких
накладається
дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не
звільняються від матеріальної та цивільно-правової
відповідальності за ці правопорушення. За вчинення
злочину
військовослужбовці
притягаються
до
кримінальної відповідальності на загальних підставах.
22

23.

Єдиноначальність є одним із принципів
будівництва і керівництва Збройними Силами
України і полягає в:
• наділенні командира (начальника) всією повнотою
розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього
персональної відповідальності перед державою за всі
сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу
і кожного військовослужбовця;
• наданні командирові (начальникові) права одноособово
приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів),
виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись
вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За своїм службовим становищем і військовим званням
військовослужбовці можуть бути начальниками або
підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
23

24.

(продовження)
Начальник має право віддавати підлеглому накази
і зобов’язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов’язаний беззастережно виконувати накази
начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і
ставитися до нього з повагою.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за
службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками
для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий
начальник є безпосереднім начальником.
На військовослужбовців, які відбувають кримінальне
покарання у виді арешту на гауптвахті Служби правопорядку,
не поширюється дія частини другої цієї статті і статті 32
цього Статуту. Зазначені військовослужбовці зобов’язані
виконувати команди та розпорядження військових службових
осіб
та
військовослужбовців
чергових
змін
Служби
правопорядку.
24

25.

(продовження)
У разі спільного виконання службових обов’язків
військовослужбовцями, що не підпорядковані один одному,
якщо їх службові відносини не визначені командиром
(начальником), начальником є старший із них за посадою,
а за рівних посад — старший за військовим званням.
Командир
(начальник)
відповідає
за
відданий
наказ,
його
наслідки
та
відповідність законодавству, а також за
невжиття заходів для його виконання, за
зловживання,
перевищення
влади
чи
службових повноважень.
25

26.

ТРЕТЄ УЧБОВЕ ПИТАННЯ:
Армійські
Відповідно до Закону
України “Про військовий
обов’язок та військову
службу“ військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних
поділяють на рядовий склад,
сержантський і старшинський склад та офіцерський склад. Встановлено такі військові
звання:
Корабельні
Рядовий склад
солдат
матрос
старший солдат
старший матрос
Сержантський і старшинський склад
молодший сержант
старшина 2 статті
сержант
старшина 1 статті
старший сержант
головний старшина
старшина
головний корабельний старшина
прапорщик
мічман
старший прапорщик
старший мічман
Офіцерський склад
Молодший офіцерський склад
молодший лейтенант
молодший лейтенант
лейтенант
лейтенант
старший лейтенант
старший лейтенант
капітан
капітан-лейтенант
Старший офіцерський склад
майор
капітан 3 рангу
підполковник
капітан 2 рангу
полковник
капітан 1 рангу
Вищий офіцерський склад
генерал-майор
контр-адмірал
генерал-лейтенант
віце-адмірал
генерал-полковник
адмірал
генерал армії
України
26

27.

(продовження)
Згідно наказу
Міністерства Оборони України від 20.11.2017 року
№ 606 “Про затвердження Правил носіння
військової форми одягу та знаків розрізнення
військовослужбовцями Збройних Сил України та
ліцеїстами військових ліцеїв.”
генерал армії
України
генералполковник
генералмайор
Вищий офіцерський
склад
адмірал
Вищий офіцерський
склад
контр
адмірал
капітан 1
рангу
капітан 2
рангу
капітан 3
рангу
Старший офіцерський
склад
капітанлейтенант
старший
лейтенант
лейтенант
Молодший офіцерський
склад
молодший
лейтенант
старший
мічман
Склад
мічманів
мічман
головний
старшина
головний
корабельний
старшина
старшина 2
статті
старший
матрос
матрос
старшина 1
статті
Старшинський
склад
Рядовий
склад
полковник
Флотські звання
підполковник
майор
Старший офіцерський
склад
капітан
старший
лейтенант
лейтенант
Молодший офіцерський
склад
молодший
лейтенант
старший
прапорщик
Склад
прапорщиків
прапорщик
старшина
старший
сержант
сержант
Сержантський і старшинський
склад
молодший
сержант
старший
солдат
солдат
Рядовий
склад
генераллейтенант
Армійські звання
віце
адмірал
Військові звання і знаки розрізнення
Нарукавні знаки
27

28.

(продовження)
Історичне підґрунтя для системи розрізнень
Знак категорії вищого
офіцерського
складу
розроблено
на
основі
орнаменту
з
петлиць
генералів Галицької Армії
1919 р. (1), створеного за
мотивами
народної
вишивки.
Знак
категорії
старшого
офіцерського
складу
розроблено
на
основі способу плетення
погонів старших офіцерів
Української Армії 1918 р.
(2) та нарукавних знаків
старших
офіцерів
Галицької Армії 1919 р. (3).
Зірки у вигляді ромба
розміщувалися на погонах
офіцерів Української Армії
1918 р. (4). У 1992 р.
ромбоподібну зірку було
схвалено
Комісією
з
розробки
військової
символіки
у
Збройних
Силах України (5).
6
7
8
5
1
3
2
4
9
10
Шеврони кутом доверху використовували в системах знаків
розрізнення військовиків армії УНР у 1917 (6) та 1919 рр. (7).
Орнамент на шевронах взято зі знаків розрізнення
сержантського складу Галицької Армії 1919 р. (8).
Погон генеральної старшини (генеральний хорунжий
Генерального штабу) (9).
Погон гетьмана П. Скоропадського (10).
28

29.

(продовження)
29

30.

(продовження)
30

31.

(продовження)
Беретні знаки ЗСУ
1
2
6
7
3
4
5
8
9
10
1 – Загальновійськовий; 2 – Повітряні Сили; 3 – Військово-Морські Сили; 4 – Десантно-штурмові
війська; 5 – Сили спеціальних операцій; 6 – Танкові війська; 7 – ППО та зенітноракетні війська; 8
– Ракетні війська та артилерія; 9 – Механізовані війська; 10 – Гірська піхота
Загальновійськовий
Ракетні
війська та
артилерія
Танкові
війська
Механізова
ні війська
Гірська
піхота
Армійська
авіація
ДШВ
Сили
спеціальних операцій ЗСУ
31

32.

ЧЕТВЕРТЄ УЧБОВЕ ПИТАННЯ:
Єдиноначальність є одним із принципів
будівництва й керівництва Збройними Силами
України і полягає в:
• наділенні командира (начальника) всією повнотою
розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на
нього персональної відповідальності перед державою за
всі сторони життя та діяльності військової частини,
підрозділу і кожного військовослужбовця;
• наданні командирові (начальникові) права одноособово
приймати рішення, віддавати накази;
• забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів) на
основі всебічної оцінки обстановки та керуючись
вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
32

33.

(продовження)
За своїм службовим становищем і військовим званням
військовослужбовці можуть бути начальниками або
підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і
зобов’язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов’язаний беззастережно (крім випадків
віддання явно злочинного наказу) виконувати накази
начальника і ставитися до нього з повагою.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за
службою, зокрема й тимчасово, є прямими начальниками
для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого
прямий начальник є безпосереднім начальником.
33

34.

За своїми військовими званнями начальниками є:
• сержанти і старшини – для солдатів і матросів однієї з ними
військової частини;
• прапорщики і мічмани – для сержантів і старшин, солдатів і
матросів однієї з ними військової частини;
• молодші офіцери – для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з
ними військової частини і старшин, солдатів і матросів;
• старші офіцери за військовим званням підполковник, капітан 2
рангу, майор, капітан 3 рангу – для прапорщиків і мічманів, сержантів і
старшин, солдатів і матросів;
• генерал-лейтенанти, віце-адмірали, генерал-майори, контрадмірали, полковники, капітани 1 рангу – для молодших офіцерів,
прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатів і матросів;
• генерали армії України, генерал-полковники, адмірали – для
старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і
старшин, солдатів і матросів.
34

35.

(продовження)
Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і
військовим званням не є стосовно інших військовослужбовців
начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи
молодшими за військовим званням.
Старші за військовим званням військовослужбовці мають
право вимагати від молодших за військовим званням
військовослужбовців
дотримання
військової
дисципліни,
громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки
і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці
повинні беззастережно виконувати зазначені
вимоги
старших за військовим званням військовослужбовців.
Серед військовослужбовців, не підпорядкованих один
одному, які спільно виконують службові обов’язки, і якщо
їхні службові відносини не визначені командиром
(начальником), начальником є старший із них за посадою,
а за рівних посад – старший за військовим званням.
35

36.

Порядок віддання й виконання наказів
Накази віддають, як правило, за підпорядкованістю.
За крайньої потреби командир (начальник), старший за
службовим становищем, ніж безпосередній начальник,
може віддати наказ підлеглому, минаючи його
безпосереднього начальника, про що повідомляє
безпосереднього начальника підлеглого чи наказує
підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому
начальникові.
Наказ
можна
віддавати
одному
чи
групі
військовослужбовців усно або письмово, а також
використовуючи технічні засоби зв’язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може
допускати подвійного тлумачення.
36

37.

(продовження)
Командир (начальник) відповідає за відданий наказ,
його наслідки та відповідність законодавству, а також за
невжиття заходів для його виконання, за зловживання,
перевищення влади чи службових повноважень.
За віддання і виконання явно злочинного наказу
(розпорядження)
винні
особи
притягуються
до
відповідальності згідно із законом.
Військовослужбовець
після
отримання
наказу
відповідає: “Слухаюсь” – і далі виконує його. Щоб
переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий
наказ, командир (начальник) може вимагати стисло
передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися
до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець
зобов’язаний
неухильно
виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
37

38.

(продовження)
Про
виконання
або
невиконання
наказу
військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові
(начальникові),
який
віддав
наказ,
і
своєму
безпосередньому командирові (начальникові), а також
вказати
причини
невиконання
наказу
або
його
несвоєчасного
(неповного)
виконання.
Якщо
військовослужбовець розуміє, що він неспроможний
виконати наказ своєчасно та в повному обсязі, він
зобов’язаний про це доповісти вищезазначеним особам
негайно.
Правила
військової
ввічливості,
поведінки
та
військового вітання обов’язкові також для прапорщиків і
мічманів,
осіб
молодшого,
старшого
і
вищого
офіцерського складу, які перебувають у запасі й у
відставці, якщо вони носять військову форму одягу.
38

39.

Дякую за
увагу!
39