Михайло Грушевський

1. Михайло Грушевський

2. Михайло Сергійович Грушевський

((17) 29 вересня 186624 листопада 1934)

3.

Хто такий
М.С.Грушевський?
- український історик;
- громадський та
політичний діяч;
- Голова Центральної
Ради УНР (1917-1918);
- академік ВУАН (1923) та
АН СРСР (1929) – вчений
світового рівня.
Портрет М. Грушевського мисткиня
Наталя Синишин подарувала
Історико-меморіальному музею
Михайла Грушевського. 2013
Від часу повернення до
УРСР (1924) і до смерті
перебував під наглядом ҐПУ.

4.

• Член Історичного
товариства ім. НестораЛітописця;
• дійсний член Чеської АН
(1914);
• почесний член Київського
товариства старожитностей
і мистецтв (1917);
• багаторічний голова
Наукового Товариства ім.
Шевченка у Львові (18971913);
• завідувач кафедри історії
Львівського університету
(1894-1914);
• автор понад 2000 наукових
праць.

5. М. Грушевський про свій життєвий вибір:

«Я сам прийшов до політики
через історію, і сей шлях
вважаю нормальним...»
М.Грушевський

6. І. Франко про М. Грушевського

«Колосальна праця, яку
рік за роком викладає
проф. Грушевський перед
українську публіку, варта
того, щоб прийняти її з
належною увагою, тим
більше, що вона на таких
міцних і широких основах,
яким не страшна ніяка
критика»
І. Франко

7. Батьки М.Грушевського

Михайло Сергійович
Грушевський народився 29
вересня 1866 р. в містечку Холм у
Царстві Польському (нині на
території Польщі) в сім’ї вчителя.
Батько – Сергій Федорович, за
сімейною традицією здобув
духовну освіту, проте все життя
пропрацював викладачем у
Переяславській та Київській
семінаріях, директором народних
шкіл на Кавказі; автор
підручника з церковнослов’янської мови.
Сергій Федорович та Глафіра Захарівна
Грушевські з дітьми. Зліва направо:
Захар, Ганна, Федір, Михайло.
Ставрополь, бл. 1876 р.
Мати – Глафіра Захарівна
Оппокова, із сім’ї священнослужителів з містечка Сестринівка
(на Вінничині). У 17-річному віці
вийшла заміж за професора
Київської духовної семінарії 30річного Сергія Грушевського.

8. Дитинство та юність

Родина Грушевських. У центрі —
Михайло. Владикавказ, близько
1886 р.
1869 року, через стан здоров'я
батька, сім'я переїжджає на
південь Російської імперії:
спочатку до Ставрополя (1870—
1878), згодом — до Владикавказа
(1878—1880).
Освіта:
-домашня початкова освіта;
-Тифліська гімназія (відразу був
зарахований до 3-го класу); читає
твори М.Костомарова, П.Куліша,
М.Максимовича; пише перші
оповідання, які друкуються (у
1885 – у 19 років);
-1886 р. – Київський університет,
історико-філологічний факультет;
працював під керівництвом
Володимира Антоновича, написав
чимало історичних есе, статей.

9. Наприкінці університетського навчання

• 1890 – 1894 – професорський
стипендіат Університету Св.
Володимира; їздить у наукові
подорожі до Москви і Варшави
(працювати в архівах);
• 1894 – захист магістерської
дисертації «Барское староство.
Исторические очерки».
• Наприкінці навчання долучається
до українського руху: Антонович
вводить до складу київської
«Громади» - таємної організації,
що згуртувала довкола себе
справжніх патріотів України.
М. Грушевський. Київ, кінець
1880-х – початок 1890-х рр.

10. Львівський період

• 1894 – М. Грушевський, за рекомендацією В. Антоновича, очолює щойно
утворену кафедру всесвітньої історії у
Львівському університеті; зосереджує
свої науково-педагогічні зусилля на
вивченні проблем історії Східної Європи.
• 1898 – нарешті з’являється І том
фундаментальної «Історії України-Руси»,
незабаром виходить друком ІІ том, а 1900
року – ІІІ том. Але досягнення історичної
науки царські власті не дозволили
розповсюджувати ні в Слобідській, ні в
Наддніпрянській Україні. Автор курс
лекцій з історії України читав в Парижі,
потім відвідав Лондон, Лейпциг, Берлін,
де знаходить однодумців-істориків.
Михайло Грушевський на
початку 1890-х років

11. Науково-організаційна діяльність у Львові

• 1894 – розпочав активну
науково-організаційну
діяльність у НТШ, з яким
співпрацював з 1892 р. Очолив
Історико-філософську секцію
НТШ, створив і очолив
Археографічну комісію НТШ
(1896-1913).
• Залучає до роботи в НТШ
студентів, молодих викладачів
(це було нелегко в часи спротиву
властей, імперських істориків).
• Займається редагуванням
«Записок Наукового товариства
імені Шевченка»: завдяки його
організаторським здібностям
видали більш, ніж 100 томів.
НТШ – Наукове
товариство імені
Шевченка;
засноване 1873 р.
у Львові
Особливий
науковий та
організаційний
поступ здійснено
під головуванням
М.Грушевського –
в епоху
Грушевського –
1897-1913

12. Створення власної наукової школи

- Реорганізував НТШ в академічну
установу світового рівня –
створення бібліотек, музеїв,
збирання архівного матеріалу...
- Сприяв переходові української
науки в Східній Галичині від
поодиноких індивідуальних
пошуків до організованого,
колективного й системного
вивчення історії України – так
створив власну наукову школу
(І.Крип’якевич,В.Герасимчук,
С.Томашівський, І.Джиджора,
М.Кордуба, І.Кревецький,
О.Терлецький), яка виконувала
освітницьку й дослідницьку
функції.
М. Грушевський.
Фото 1901 р.

13.

Учасники з’їзду українських письменників у Львові з
нагоди 100-річчя виходу в світ “Енеїди” Котляревського,
1898 р.:
Сидять у першому ряду: М. Павлик,
Є.Ярошинська, Н. Кобринська, О. Кобилянська, С.Лепкий,
А.Чайковський, К. Паньківський. Стоять у другому ряду:
І.Копач, В. Гнатюк, О. Маковей, М.Грушевський, І. Франко,
О.Колесса, Б. Лепкий. Стоять у третьому ряду: І.Петрушевич,
Ф. Колесса, Й. Кишакевич, І. Труш, Д.Лукіянович, М.
Івасюк.

14. Чи був створений український університет у Львові?

* Протягом 1901 – 1903 рр. Михайло
Грушевський разом із студентамирусинами, русинськими депутатськими
клубами, вченими товариствами брав
активну участь у створенні
українського університету у Львові:
так необхідні і бажані були факультети,
де майбутні викладачі середніх
навчальних закладів могли б
прослухати курс лекцій тією мовою,
якою їм доведеться викладати –
українською.
* Але такий спротив і такі перешкоди
йшли з польського боку - до арештів
студентів-русинів, збройних сутичок,
навіть вбивств! Чому? Польські
правлячі кола й суспільство не хотіли
покидати своє панування в цьому краї.
Львівський національний
університет імені Івана Франка.
Заснований 1661 року і є одним із
найстаріших університетів не тільки
України, але й Східної Європи

15. Революційні події 1905 року в Росії

- призвели до послаблення політики
царату щодо національного розвитку
українців – було скасовано Емський
указ 1876 р., який забороняв українську мову, і Грушевський прагнув
скористуватися новими можливостями і поширити свою діяльність в
Наддніпрянській Україні:
• 1907 – обраний головою новозаснованого Українського наукового товариства у Києві, редагував його видання
– «Записки УНТ у Києві», «Україна»;
• переніс до Києва редакцію
«Літературно-наукового вістника»,
друк власних творів;
• 1909-1912 – з ініціативи та за участю
вченого виходили популярні ілюстровані народні газети «Село» та «Засів».
- 1905-1906 – активно співпрацював з
Українською думською фракцією в І
та ІІ державних думах Росії та її
друкованим органом – «Украинским
вестником»;
- 1908 – належав до засновників та
членів Ради української політичної
партії в Російській імперії – Товариства українських поступовців.

16. Родина М.Грушевського

• Дружина Марія-Іванна Грушевська
(Вояківська) (1868 -1948) – українська
вчителька (працювала в школі
містеч-ка Скала – нині смт СкалаПодільсь-ка Борщівського р-ну
Тернопільської області), перекладач.
• 1915 – поїхала за чоловіком на
заслання разом з 14-літньою донькою
Катериною до Симбірська.
• 1917 – ввійшла до складу Української
Центральної Ради від просвітян
Києва; скарбник Українського
національного театру.
• З 1919 – в еміграції (Прага, Париж...).
• З 1924 – повертається з сім’єю до
Києва.
• Пережила смерть доньки (1943), сама
померла у віці 79 років, будучи затероризована подружжям Плотичерів,
яких спеціально підселили.
Перша леді УНР – Марія-Іванна
Сильвестрівна Грушевська
Марія та Михайло Грушевські у рік
одруження - 1896

17.

Грушевська Катерина
Михайлівна
• Донька Михайла і Марії Грушевських, народилася у Львові, мала вроджену легеневу хворобу.
• Етносоціолог, фольклорист,
етнограф, культуролог, перекладач з європейських мов.
• Секретар Українського соціологічного інституту у Відні, керівник кабінету примітивної
культу-ри ВУАН, редактор
часопису «Первісне
громадянство і його пережитки
в Україні», дійсний член НТШ у
Львові.
• 1938 р. органи НКВС арештували її в Києві; позбавлено волі
терміном на 8 років; померла
30.03.1943 в Темлазі (Мордовія),
поховано в Новосибірську.
Грушевська Катерина Михайлівна
(1900 – 1943)

18. Повернення до Києва?

- 22 листопада 1914 – повернувся в Київ (через війну
змушений був їхати через Угорщину, Австрію, а
потім – Румунію – на той час нейтральну державу).
- А 28 листопада 1914 – заарештовано і звинувачено у
австрофільстві, шпигунстві та в причетності до
створення Легіону Українських січових стрільців;
у лютому 1915 – відправлений етапом на заслання
до Симбірська (нині м. Ульяновськ) як український
сепаратист і “мазепинець”. Завдяки клопотанню
вчених дозволено переїхати до м. Казані.
- І тільки у вересні 1916 переїхав до Москви (на
Україну – заборонено!), де розгорнув активну
громадсько-політичну діяльність, продовжив
наукову роботу (працював в архіві МЗС Росії над
матеріалами до 8-го тому «Історії України-Руси»).
- Волю принесла Лютнева революція у Петрограді –
14 (27) березня 1917 року повернувся із заслання в
Москві до Києва.
Улюблене фото
М.Грушевського. Львів,
1911 рік

19. У Центральній Раді

•4 березня в Києві утворюється
Центральна Рада, яка взяла на себе
функцію центрального руху
українського громадянства за свої
права і «втрачені вольності».
•М.Грушевського заочно обирають
головою Центральної Ради.
•Після повернення із заслання до
Києва М.Грушевський 14 місяців,
протягом яких існувала Центральна
рада (з березня 1917-го по 1918 р.), був
її незмінним головою – першим
спікером першого українського
парламенту. В цей час він багато
зробив для відродження української
державності.
Будинок, де працювала
Центральна Рада.

20. Універсали Української Центральної Ради

Універсали Української
Центральної Ради – державнополітичні акти, грамотипрокламації, які видавала УЦР
для широкого загалу. Всього
УЦР видала 4 Універсали, які
визначили етапи Української
держави – від автономної до
самостійної.
Період існування та діяльності Центральної
Ради став періодом найвищого злету
політичної, громадської та державної
діяльності М. Грушевського.
•Першим Універсалом (23 червня 1917) було
проголошено автономію України в складі
Російської федеративної республіки.
•Згідно з Другим Універсалом (16 липня 1917)
Центральна Рада почала розробку закону про
автономний устрій України (був кроком
назад, компромісом із Тичасовим урядом).
•Третім Універсалом (20 листопада 1917)
Центральна Рада проголосила Українську
Народну Республіку.
• Четвертим Універсалом (22 січня 1918) —
повну політичну незалежність та суверенітет
української держави.

21. «…Побідний прапор – наш Третій Універсал»

Так М.С.Грушевський влучно визначив
значення Третього Універсалу
Української Центральної Ради,
оприлюдненого майже 100 років тому –
20 листопада 1917 року - проголошення
Української Народної Республіки.
На жаль, з прийняттям Третього
Універсалу Центральна Рада явно
запізнилась і контролювати хід подій вже
не могла: більшовики 25 грудня 1917 р.
проголосили в Харкові Україну
Республікою Рад, з Петрограда надійшов
ультиматум і погроза війною.
І почався наступ Червоної армії на Київ
(бій під Крутами – 29 січня 1918…). ЦР і
уряд УНР залишили палаючий Київ і
відступили на Волинь.
Фактично війна між Центром і Україною вже розпочалася. А з другого
боку - Антанта, переговори у Бресті
про перемир’я. М.Грушевский
наполягав на об’єднанні Західної і
Східної України. Для боротьби з
більшовизмом, що «росте як
пошесть», запропоновано оголосити
самостійність України, що і
підтвердив 4 Універсал УЦР.
Парад частин київського Вільного
козацтва на Софійському майдані.
Київ, січень 1918 р.

22. Створення українських державних символів УНР

За 3 Універсалом УЦР ухвалила також
Конституцію УНР, а також ряд законів:
запроваджено власну грошову систему,
затверджено герб (проект), гімн УНР,
українській мові надано статус державної.
У 1917-1918 рр. Гімн “Ще не вмерла
Україна” (П.Чубинський-М.Вербицький)
став одним із державних гімнів.
27 січня 1918 р. УЦР на засіданні під
головуванням М.Грушевського затвердила
проект українського морського прапора:
складався з двох смуг, вгорі блакитна,
внизу жовта; на верхній — золотий знак
князя Володимира — Тризуб із хрестом
угорі.
УНР, 1917-1918
Малий герб
Великий герб
Роботи В.Кричевського, 1918
На пропозицію М.
Грушевського
25 лютого 1918 р. на
засіданні Малої ради в Коростені
гербом УНР був затверджений тризуб
Герб, печатка та грошова банкнота УНР
роботи В.Кричевського, 1917-1918.

23. Перший Президент УНР: міф чи реальність?

9 березня 1918 – М.Грушевський
повернувся до Києва; під його
керівниц-твом розроблялася
Конституція незалежної УНР.
29 квітня 1918 – прийнята Конституція
УНР, згідно з якою верховним органом
влади УНР проголошувалися Всенародні збори, які безпосередньо здійснювали вищу законодавчу владу в УНР і
формували вищі органи виконавчої та
судової влади. Скликати Всенародні
збори і проводити їх мав голова,
обраний Всенародними зборами. Тож 29
квітня М.Грушевського проголосили
головою Центральної Ради УНР ( а не
УНР), і в цей же день стався державний
переворот: влада перейшла до рук
гетьмана Павла Скоропадського, ЦР
склала повноваження.
Отже, з погляду формального,
юридичного, а відтак і наукового,
Грушевський не був президентом
Української Народної Республіки:
-такої посади в УНР не існувало, також
її не передбачала Конституція, яка
була ухвалена в останній день
функціонування Центральної Ради;
-невідомий жодний акт, учинений
Грушевським як президентом УНР;
-але М.Грушевський користувався
візиткою, де був напис фр. мовою
President du Parlament D'Ukraine
(президент парламенту України —
тодішній відповідник сучасного
Голови Верховної Ради України), а
ЗМІ просто розтиражувало
“президенство” М.Грушевського.

24.

У підпіллі: 1818-1819
У зв'язку з державним
переворотом, здійсненим
Скоропадським, Грушевський
перейшов на нелегальне становище.
У підпіллі займався науковою
працею, брав участь в обговоренні
питання про заснування Української
академії наук...
Відмовився від пропозиції увійти до
складу академії, створеної гетьманом
Скоропадським.
В цей час Грушевський написав 4, 5 і
6-ту частини «Всесвітньої історії», а
також праці «Старинна Історія.
Античний світ», «Середні віки
Європи», також підручник для шкіл
“Історія України”.
Михайло Грушевський

25.

В еміграції: 1919-1924
Березень 1919 - емігрував до
Чехословаччини; жив у Празі, потім у
Відні як представник закордонної
делегації УПСР. Розгорнув широку
публіцистичну й наукову діяльність.
В еміграції Грушевський проводив
роботу над великим науковим
проектом — багатотомною “Історією
української літератури”.
Перебуваючи в еміграції, М. Грушевський не поривав зв'язків з Україною.
Поступово визріли думки про можливість повернення на батьківщину.
Після кількох років переговорів між
представниками радянських властей
та М.С. Грушевським йому нарешті
дозволили в'їзд в країну.
М. Грушевський. «Історія української
літератури»:
перші томи - надруковані в 1923 р.,
останній, 6-й том, лишився в
рукописі, був надрукований тільки в
1995 р.

26.

Грушевський академік
7 березня 1924 р. сім'я Грушевських
повернулася з еміграції до Києва.
М.Грушевський на Україні був як
визнаний лідер в історичній науці:
- 1924 - обирається академіком
ВУАН; очолює ряд комісій, секцій в
системі академії, активно
включається в її різнопланову
діяльність;
- працює багато і плідно: наукові
інтереси зосереджуються на
науковій спадщині, концепціях та
поглядах М.І. Костомарова,
В.Б.Антоновича, П.О. Куліша,
М.П.Драгоманова;
- навколо М. С. Грушевського
гуртуються молоді, талановиті вчені;
- 1929 – як визнання великих заслуг
- обрання дійсним членом Академії
наук СРСР
М. Грушевський у своєму робочому
кабінеті в будинку по вул. Паньківській,
9 1928-1930 рр. Київ.

27.

Цькування і арешт
Лабети сталінщини не обминули і
М.С. Грушевського:
-навколо нього виникла атмосфера
недовіри, а то й ворожнечі;
-утворилася опозиція із числа
політичних діячів та вчених, яка
розгорнула проти нього систематичне
цькування.
Березень 1931 - змушений був
залишити Київ і переїхати до Москви,
де його заарештували, але через
деякий час звільнили.
Незважаючи на вік і стан здоров'я
(він практично втратив зір),
продовжує багато працювати: відвідує
архіви та бібліотеки Москви,
займається літературознавчою
роботою.
Він був ще повний наукових
задумів.
23 березня 1931 р. московські чекісти
заарештували М.С. Грушевського як
«керівника Українського
націоналістичного центру».
(З осені 1929 почався погром
історичних наукових установ, які були
створені
ним,
і
ліквідовано,
співробітників і учнів заарештовано.
Все це негативно вплинуло на
здоров'я вченого).

28. Смерть М.С.Грушевського

25 листопада 1934 р. - помер при
нез'ясованих обставинах під час
нескладної операції у Кисловодську,
де перебував на лікуванні, а саме:
несподівано захворів на карбункул,
і операцію з його видалення провів
головний лікар місцевої лікарні,
котрий хірургом не був, а перед цим
він відмовив Грушевському в
проханні бути прооперованим його
давнім і перевіреним другом.
Помер від сепсису через три дні
після операції. Серце зупинилось о
другій годині дня.
Пам'ять про М. Грушевського —
вічна, а його наукові праці —
невичерпне джерело мудрості.
Похований на Байковому кладовищі у Києві. М.Грушевський належить до тих громадських діячів,
які сповна пізнали велич і
насолоду тріумфу і гіркоту
поразки, але до кінця залишилися
вірними ідеї усього життя —
самоствердженню свого народу.

29. Цитати М. Грушевського

«Я був стомлений... — згадував М. Грушевський про 1918-1919 рр., — боявся за свої
сили, за свою психічну рівновагу... вертаючи
вечором з засідань, звичайно не міг заснути,
хіба глибоко в ніч... При тім ми всі жили в
безнастанній тривозі, в свідомості
можливості якоїсь несподіваної катастрофи:
арештів, збройного нападу і под.»
“Мусимо йти, бо спинити походу не
можна”.
“Мусимо жертвувати всім, щоб
урятувати найдорожче в цей момент:
самостійність і незалежність нашого
“Завдяки історичній пам’яті людина народу”.
“Український народ належить до
стає особистістю, народ – нацією,
...європейського кругу не силою тільки
країна – державою”.
історичних зв’язків..., а й самим складом
народного характеру”.

30. Про Михайла Грушевського

“Чоловік широкої освіти, незломної волі і
невичерпаної енергії… Ті мало не 70 томів
наукових і літературних публікацій, виданих під
його редакцією, за його ініціятивою і при його
діяльній помочи, то далеко не вся, то може лиш
половина його праці”.
Іван Франко
Худ. Ірина Лисенко-Ткачук.
«М.Грушевський». 1989.
Полотно, олія.
“Була це людина великого масштабу, бистрого
розуму, надзвичайно широких розумових зацікавлень. Він мав подиву гідну ерудицію... Працездатність мав колосальну... Як голова Центральної
Ради одночасно вів засідання, керував дебатами і
справляв коректу. Був людиною у повному
значенні того слова. Але мав одну органічну хибу:
безмежне честолюбство. Він звик володіти і
наказувати, і всі йому підпорядковувались, бо він
мав в очах людей авторитет, придбаний його
розумом і працею”.
Дмитро Дорошенко

31. Ушанування пам’яті

Меморіальна дошка відкрита в Полтаві;
відкриті також у Відні, Празі, Варшаві,
Холмі, Тбілісі, Казані, Москві.
Пам’яник М.Грушевському у
Києві. Споруджені також у
містах Луцьку, Барі,
Червонограді, Львові.
Портрет М.Грушевського зображено на
банкноті номіналом 50 гривень та на
пам’ятних монетах 1991 та 2006 рр.

32.

Стінопис (мурал)
з найбільшим у світі портретом Михайла Грушевського – у
Києві на фасаді будинку за адресою: вул. Січових
Стрільців, 75. Площа стінопису склала 160 м2.

33. Використані матеріали:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Грушевський_Михайло_Сергійович
2. http://dovidka.biz.ua/mihaylo-grushevskiy-biografiya-skorocheno/
Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
3. http://litopys.org.ua/hrushukr/hrushe.htm
4. http://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html
5. http://ebk.net.ua/Book/biographies/vidomi_ukraintsi/part4/
hrushevsky.htm
6. https://www.youtube.com/watch?v=s3LtSvyypNQ
7. http://www.shevkyivlib.org.ua/derzhavni-zakupivli/157-vidatny-personygrushevsky.html