Людина, суспільство, право, держава. Правовий статус людини. Рівність прав не в тому, що всі ними користуються

1.

Рівність прав не в тому, що всі ними
користуються, а в тому, що вони всім надані

2.

1. Правовий статус особистості: поняття,
структура та види
2. Покоління прав людини
3. Права людини і права громадянина.
Юридичні обов’язки людини і громадянина
4. Система гарантій прав людини і громадянина
в сучасній державі
5. Міжнародно-правові стандарти в галузі прав
людини

3.

У найкоротшому вигляді правовий статус
визначається в науці як юридично закріплене
положення особистості в суспільстві.
В основі правового статусу лежить фактичний
соціальний статус, тобто реальне положення
людини к певній системі суспільних відносин.
Право лише закріплює це положення, вводить
його в законодавчі рамки.
Серцевину, основу правового статусу
особистості складають її права, свободи та
обов’язки, закріплені в конституції та
міжнародно-правових актах.

4.

Структура правового статусу особистості:
1) правові норми та принципи, що встановлюють
даний статус
2) правосуб’єктність
3) основні права та обов’язки
4) законні інтереси
5) громадянство (безгромадянство, іноземне
громадянство або підданство)
6) юридична відповідальність

5.

Види правового
статусу
Загальний
правовий
статус
Спеціальний,
або родовий,
статус
Індивідуальний
статус

6.

Чеський юрист Карел Васак, перший
генеральний секретар Міжнародного
інституту прав людини у Страсбурзі, у
1979 р. виділив три покоління прав
людини.

7.

І покоління прав людини
Називають
негативними,
оскільки
вони
закріплюють автономію особистості щодо
держави, оберігають людину від свавілля з
боку держави.
До першого покоління відносяться особисті та
політичні права: право на свободу слова, на
справедливий суд, вибір релігії, свободу і
недоторканність особи, непорушність
приватної власності, право на самозахист і
опір пригнобленню

8.

Англійський Білль про права 1689 р. –
положення про заборону тортур і про право
індивідуальних петицій до короля.
Французька Декларація прав людини і
громадянина (1789 р.)
Конституція США, яка у 1789-1791 рр. була
доповнена першими 10 поправками, що
одержали загальну назву Білль про права.

9.

соціально-економічні та соціально-культурні права:
право на працю
право на освіту
право на відпочинок
на гідну винагороду за працю та ін.

10.

Конституція Франції 1848 р. фіксувала право на вільну
працю, на соціальну допомогу через безробіття,
старість, сирітство, інвалідність;
Франкфуртська Конституція Німеччини (1849 р.)
закріплювала право на безплатну початкову освіту.

11.

право нації на
самовизначення
право народу на розвиток

12.

Право на мир і безпеку
На здорове довкілля
на доступ до економічного, наукового і
культурного потенціалу людства
права пов’язані із клонуванням та іншими
відкриттями в біології

13.

Права людини – це Права громадянина –
права, нерозривно
пов’язані із самим
існуванням людини.
право брати участь в управлінні
Це:
суспільними та державними
- право на життя,
справами
- на свободу у всіх її право на об’єднання в партії та
проявах,
громадські організації,
право обирати і бути обраним до
- право на пошану
органів державної влади та
людської гідності,
органів місцевого
- на опір
самоврядування;
пригнобленню.
право на соціальний захист
також в основному належить
громадянам держави.

14.

природно-правові
обов’язки
позитивно-правові
обов’язки
Це саме собою зрозумілі Це
прямо
встановлені
обов’язки кожної людини:
державою юридичні вимоги
держави до індивідів, що
дотримуватись законів і
проживають або перебувають
виконувати їх, берегти
на її території.
навколишню природу і
культурну
спадщину Наприклад, платити податки,
людства, поважати права
збори і мита, виконувати
інших людей.
військовий обов’язок тощо.
Ці обов’язки витікають з
принципів
і
положень
природного
права
і
закріплюються в законах;

15.

захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України, шанування її державних символів,
відбування військової служби відповідно до закону;
не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині,
відшкодовувати завдані збитки;
сплачувати податки і збори, подавати до податкових
інспекцій за місцем проживання декларації про свій
майновий стан та доходи за минулий рік;
неухильно додержуватися Конституції і законів
України, не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей.

16.

І. Міжнародно-правові ІІ. Гарантії регіональних
гарантії
(В Загальній декларації
прав людини 1948р.,
міжнародних пактах про
права людини та інших
документах 1966 р.).
Їх здійсненням
займаються ООН, її
органи, а також
організації, що діють під
її егідою (ЮНЕСКО,
МОП), через різного
роду міжнародні
програми і проекти.
міжнародних
співтовариств здійснюються
через різні установи
(Європейський Союз, Рада
Європи, Організація
Африканської Єдності,
Організація американських
держав, Асоціація держав
Південно-східної Азії) на
основі відповідних
міжнародно-правових актів.
Європейською Конвенцією
про захист прав людини і
основних свобод 1950 р. та ін

17.

ІІІ. Внутрідержавні гарантії
закріплюються в конституціях та інших
законодавчих актах держав, забезпечуються
відповідними матеріальними та організаційними
засобами.
У більшості сучасних демократичних держав
конституції визнають і гарантують права і свободи
людини і громадянина згідно загальноприйнятим
принципам і нормам міжнародного права

18.

Економічні гарантії – це наявність розвиненої економіки,
здатної задовольнити основні матеріальні потреби
конкретної людини та суспільства в цілому.
Соціальні гарантії – соціальна захищеність людини,
досягнення певного рівня добробуту, гарантований рівень
заробітної платні.
Політичні гарантії – народовладдя, багатопартійність,
гласність політичного життя, підконтрольність державних
органів громадянам та їх об’єднанням.
Ідеологічні гарантії – загальна, політична і правова
культура суспільства, і особливо посадовців держави.
Юридичні гарантії – це сукупність правових засобів
(органи державної влади, система права і законодавства),
які забезпечують реалізацію суб’єктивних прав і свобод
індивіда, а також захищають і охороняють їх від незаконних
обмежень і порушень.

19.

За дією у просторі
розрізняють:
універсальні
(діють у всьому світі)
регіональні
(діють в певному
регіоні земної кулі)
Залежно від дії за колом
осіб розрізняють:
загальні (стосуються
прав всіх людей)
спеціальні (стосуються
прав окремих категорій
населення)

20.

1. Загальна декларація прав
людини (ООН, 10.12.48).
2. Міжнародний пакт про
економічні, соціальні і
культурні права (ООН, 1966).
3. Міжнародний пакт про
громадянські і політичні права
(ООН, 1966)
4. Конвенція проти катувань та
інших жорстоких, нелюдських
або принижуючих гідність
видів поводження і покарання
(1984).
1. Європейська конвенція про
захист прав та
основоположних свобод
(1950).
2. Європeйcькa cоціaльнa
xaртія (1961 р.).
3. Американська декларація
прав і обов'язків людини
(1948).
4. Африканська хартія прав
людини і народів (1981).

21.

1) визначення переліку прав і свобод людини,
які в обов’язковому порядку повинні бути
визнані державами – учасницями тієї або
іншої конвенції;
2) формулювання змісту прав і свобод, які
повинні одержати втілення в конституціях і
законах держав-учасників конвенції.
3) встановлення зобов’язань держав по
забезпеченню реалізації проголошуваних
прав і свобод;
4) фіксація обмежень і заборон, пов’язаних з
реалізацією прав і свобод людини.