Збереження та зміна положення тіла

1.

Збереження та зміна
положення тіла

2.

ПЛАН
І. Рівновага тіла людини
ІІ. Умови рівноваги тіла і системи тіл
сили, що врівноважуються при збереженні
положення тіла
умови врівноваження дії сил
ІІІ. Види рівноваги
ІV. Фактори, що визначають ступінь стійкості тіла
V. Збереження і відновлення положення тіла людини
Литература:
Біомеханіка спорту (під загальною редакцією Лапутіна А.М.). – К.,
Олімпійська література, 2005.– 310с.
Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. Учебник для ин-тов физич.
культ. М.:, ФиС . 1979.- С. 154-163
Гамалій В.В. Біомеханічні аспекти техніки рухових дій у спорті. К.:
Науковий світ, 2007, 211 с.

3.

Рухове завдання при збереженні і зміні
положення тіла полягає в забезпеченні
рівноваги без зміни опори, як при постійній
позі, так при її зміні (руху на місці)

4.

РІВНОВАГА ТІЛА ЛЮДИНИ
У фізичних вправах людині нерідко буває
необхідно зберігати нерухоме положення тіла:
вихідні (стартові і ін.), кінцеві (фіксування
штанги після її підняття і т. п.), проміжні
(упор кутом на «кільцях» і ін.). У всіх таких
випадках тіло людини як біомеханічна
система знаходиться в рівновазі. У рівновазі
можуть знаходитися і зовнішні тіла, пов'язані з
людиною, що зберігає положення (наприклад,
штанга, партнер в акробатиці).
Основу збереження положення тіла становить
урівноваження сил.

5.

Сили, що врівноважуються при збереженні
положення
До биомеханічної системи можуть бути
прикладені сили тяжіння, реакції опори,
ваги, м'язові тяги, а такж зусилля партнера
або супротивника і ін. Всі сили можуть діяти як
ті, що збурюють (порушують положення) і як
врівноважують (зберігають положення), в
залежності від положення ланок тіла відносно
опори

6.

Умови врівноваження дії сил
Для врівноваження дії на тіло всіх сил необхідно,
щоб головний вектор і головний момент
зовнішніх сил були рівні нулю, а всі внутрішні
сили забезпечували збереження пози
Головний вектор – рівнодіюча сил, прикладених до ЦМ;
обумовлює його лінійне прискорення. Якщо головний вектор
дорівнює нулю то ЦМ не змінить своєї швидкості (а якщо вона
дорівнює нулю, то і свого становища)
Головний момент – сума всіх моментів зовнішніх сил, прикладених
до тіла. Він обумовлює кутове прискорення тіла.
Якщо головний момент і головний вектор дорівнюють нулю, то тіло
не змінює свого положення

7.

Головний вектор дорівнює нулю

8.

Головний момент дорівнює нулю

9.

Вид рівноваги тіла визначається за дією сили
тяжіння в разі як завгодно малого відхилення в
положенні тіла:
стійка- повернення тіла в попереднє положення
при будь-якому відхиленні
нестійка - обов'язкове перекидання при
найменшому відхиленні
обмежено-стійка – повернення тіла в попереднє
положення тільки при відхиленні в певних межах

10.

Стійка рівновага

11.

Нестійка
рівновага

12.

Байдужа
рівновага

13.

Обмежено-стійка рівновага

14.

Фактори, що визначають ступінь стійкості тіла
Під площею опори розуміють площу, що обмежена крайніми точками опори тіла.
Чим більша площа опори, тим тіло є більш стійким. Вона, однак, рідко набуває
правильної форми. Лінія тяжіння (перпендикуляр, опущений з центра тяжіння тіла на
площу опори) рідко перетинає площу опори через центр. Тому стійкість тіла не в усіх
напрямках однакова.
Площа опори

15.

Висота розміщення ЗЦТ тіла (Н) і його вага (Р)
Чим вище ЗЦТ, тим стійкість менше.
Чим більша вага, тим стійкість більша

16.

Сила, що перевертає

17.

Радіус стійкості тіла – це відстань від точки
проєкції ЗЦТ на опору до любого краю опори

18.

Кут стійкості тіла – кут стійкості утворений
лінією дії сили тяжіння і прямою, що з'єднує
центр тяжіння з відповідним краєм площі опори

19.

Момент стійкості (граничний) дорівнює добутку сили тяжіння тіла
на її плече щодо лінії перекидання на самому початку відхилення
від положення спокою (Pd)
Момент перекидання дорівнює добутку сили, що перекидє, на її
плече щодо тієї ж лінії перекидання (Fh)
Статичний показник стійкості визначається відношенням двох
моментів сили: моменту стійкості до моменту перекидання. Це
співвідношення називається коефіцієнтом стійкості
Момент ммммстікості

20.

Збереження і відновлення положення
тіла людини
Стійкість тіла людини визначається можливостями активно
врівноважувати сили , що збурюють, зупиняти відхилення ,
що починається, і відновлювати стан
Зона відновлення положення - це область, в якій
вже неможлива статична рівновага, але з якої людина ще
здатна активними діями повернутися в задане положення.
Збереження положення тіла спортсмена досягається
управлінням врівноважуючими і відновлюючими силами при
компенсаторних, амортизаційних і відновлюючих рухах.

21.

Компенсаторні рухи
спрямовані на попередження
виходу ЦМ тіла за межі зони
збереження положення при
збурюючих впливах і при
власних рухах на місці.
Компенсаторні руху
нейтралізують дію збурюючих
сил на ЦМ тіла і виконуються
одночасно з відхиленнями і, як
правило, автоматично

22.

Амортизаційні рухи зменшують
ефект дії збурюючих сил. Це
зазвичай поступливі рухи, які
спрямовані в бік дії сили, що
збурюють. Вони сповільнюють
відхилення, що почалося, і
зупиняють його. Їх виконують
(як і компенсаторні руху)
одночасно з дією
сил, що збурюють

23.

Відновлюючі рухи
спрямовані на повернення
ЦМ тіла в зону збереження
положення із зони
відновлення положення: або
під дією зовнішньої сили
перемістити ЦМ тіла в зону
збереження рівноваги, або,
перемістивши точку опори,
«підвести» її під ЦМ тіла

24.

Відповісти на запитання
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Що вивчає статика.
Дати визначення: головний вектор і головний момент зовнішніх сил
Яка основна умова рівноваги тіла.
Назвати види рівноваги тіла.
Назвати основні критерії стійкості.
При якому значенні коефіцієнту стійкості тіло набуває крайнього
положення рівноваги.
7. Від чого залежить ступінь стійкості тіла спортсмена?
8. Що називається площею опори тіла спортсмена?
9. Як визначити кут стійкості тіла людини?
10. Як визначити радіус стійкості?
11. Як визначити момент стійкості тіла людини?
12. Як визначити перекидний момент, що діє на тіло спортсмена?
13. Як визначити коефіцієнт стійкості?