Управління конфліктом
1. Поняття управління конфліктом, його етапи.
2. Прогнозування конфлікту
Щоб спрогнозувати конфлікт, необхідно проаналізувати:
Техніка передконфліктного розв'язування конфліктної ситуації:
Внутріособистісні методи впливають на окрему особистість і полягають у правильній організації своєї поведінки, в умінні висловлювати сво
Структурні методи впливають переважно на учасників конфліктів, які виникають на основі неправильного розподілу функцій, прав і відповіда
3. Попередження (профілактика) конфліктів
Для профілактики конфліктів у педагогічному процесі педагог повинен передбачити:
319.00K
Категория: ПсихологияПсихология

Управління конфліктом

1. Управління конфліктом

1. Поняття управління конфліктом, його
етапи.
2. Прогнозування конфлікту.
3. Профілактика конфлікту.
4. Регулювання і вирішення (розв'язання)
конфліктів.

2. 1. Поняття управління конфліктом, його етапи.

недооцінка можливості
негативних наслідків
гострих конфліктних
ситуацій, їх вплив на
взаємини, загальну
атмосферу в колективі,
спільну діяльність людей
надмірний страх
конфліктів, прагнучи будьякою ціною пом'якшити
суперечності, задовольнити
будь-яку вимогу задля
запобігання загострення
суперечностей
Найбільш доцільна стратегія по відношенню до
конфліктів полягає в умінні не тільки зробити їх
розв'язуваними й продуктивними, але й повернути їх,
по можливості, на користь колективу, роботи.

3.

Управління конфліктом = вирішення конфлікту
Може існувати суперечність між оперативними
і стратегічними інтересами системи.
Більшість проблем можуть мати декілька
можливих розв'язків різної якості.

4.

Управління конфліктом - цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що
забезпечує розв'язування соціально значимих
задач. Це передбачає переведення в раціональне
русло діяльності людей, осмислений вплив на
конфлікту поведінку соціальних суб'єктів з метою
досягнення бажаних результатів і обмеження
протиборства рамками конструктивного впливу
на соціально-педагогічний процес;
-процес цілеспрямованого впливу на суб'єктів
конфлікту з метою подолання причин, що
зумовлюють конфлікт у відповідність з нормами
взаємовідносин;

5.

Управління конфліктом стає можливим при
наявності таких умов:
- об'єктивне розуміння конфлікту як реальності;
- визнання можливості активного впливу на
конфлікт і перетворення його у фактор
саморегуляції і самокерування системи;
- наявність матеріальних, духовних і соціальних
ресурсів, здатності суб'єктів до узгодження своїх
позицій, інтересів, поглядів і орієнтацій.

6.

Управління конфліктом має такі етапи:
1. Прогнозування конфлікту.
2. Профілактика конфлікту.
3. Регулювання і вирішення (розв'язання)
конфліктів.

7. 2. Прогнозування конфлікту

Прогноз – це вказівка з певною
ймовірністю місця і часу виникнення
майбутнього конфлікту, що базується на
діагнозі всіх компонентів і змісту
конфлікту.

8. Щоб спрогнозувати конфлікт, необхідно проаналізувати:

сигнали конфлікту, які знаходять
вираження у ступені напруженості і
дискомфорту у взаєминах, частоті їх
виникнення, потенціалі конфліктогенності
і ймовірності стимуляції ними конфлікту;
проблему – чи є вона, яка вона – чи
складна, чи можна її розв'язати;
чи назріває і в якому напрямку
розвивається конфліктна ситуація;

9.

склад учасників конфлікту, що назріває, та їх
здатності до провокування конфлікту;
особливості учасників потенційно можливого
конфлікту, перш за все варто звернути увагу на їх
ціннісні орієнтації, відмінні особливості
характеру і мотиви поведінки, особистісні
властивості та риси характеру, як визначають
конфліктність особистості і властивий їй
конфліктний тип поведінки;
інцидент – у чому його особливості, чи буде
інцидент детонатором конфлікту; якщо
інциденти повторюються часто, кількість
учасників у ньому збільшується.
використовуються різноманітні конфліктогени,
можна говорити про конфлікт і, можливо, про
його деструктивний розвиток.

10. Техніка передконфліктного розв'язування конфліктної ситуації:

1.
2.
3.
встановлення дійсних і потенційних учасників
конфліктної ситуації; проблему – чи є вона, яка
вона – чи складна, чи можна її розв'язати;
проведення максимально можливого аналізу
мотивів, цілей, здібностей, особливостей
характеру, компетентності всіх учасників
конфліктної ситуації;
вивчення міжособистісних стосунків учасників
конфліктної ситуації, які існували до її
виникнення;

11.

4.
5.
6.
визначення істинних причин конфліктної
ситуації і тенденцій їх переростання у причини
конфлікту;
виявлення ставлення до конфліктної ситуації
осіб, які не беруть участь у конфліктній
ситуації, але зацікавлені у її усуненні;
визначення і застосування, якщо це необхідно,
певних способів розв'язування конфліктної
ситуації, які були б адекватними причинам, що
викликали її, враховували б особливості її
учасників, носили б конструктивний характер
(внутріособистісні та структурні методи).

12. Внутріособистісні методи впливають на окрему особистість і полягають у правильній організації своєї поведінки, в умінні висловлювати сво

Внутріособистісні методи впливають на
окрему особистість і полягають у
правильній організації своєї поведінки, в
умінні висловлювати свою точку зору, не
викликаючи захисної реакції з боку
опонента.
"Я-звернення", у якому використовується
форма не вимоги або зауваження, а у
м'якій формі педагог висловлює власні
враження та побажання, пов'язані з
небажаною поведінкою учня.

13.

"Ми-підхід" є прийомом, за допомогою
якого педагог представляє проблему учня
як спільну, начебто підключається до неї.
Це створює у вихованця враження
спільності, а не розмежування з учителем.
Чотирьохступенева формула прохання,
складовими якої є: я бачу…, я
відчуваю…, я потребую…, я хотів би…
Така форма створює більш переконливе
обґрунтування вимоги педагога, ніж
традиційне зауваження або вказівка.

14. Структурні методи впливають переважно на учасників конфліктів, які виникають на основі неправильного розподілу функцій, прав і відповіда

Структурні методи впливають переважно
на учасників конфліктів, які виникають на
основі неправильного розподілу функцій,
прав і відповідальності, незадовільної
організації праці, несправедливої системи
мотивації і стимулювання.
Роз'яснення вимог.
Розробка або уточнення (конкретизація)
цілей.
Створення обґрунтованої системи
заохочення.

15. 3. Попередження (профілактика) конфліктів

Первинна
профілактика –
психологічна освіта
і розвиток
потенційних чи
реальних учасників
конфлікту
Вторинна
профілактика –
безпосередня робота в
групах ризику,
напруги, суперництва,
в групах з високим
потенціалом
конфліктогенності та
ескалації конфліктів

16.

Основні завдання профілактичної
роботи
оволодіння прийомами і навичками безконфліктного
спілкування;
оволодіння навичками саморегуляції у складних,
конфліктних ситуаціях;
оволодіння знаннями, вміннями і навичками розуміння
конфліктогенів спілкування і усвідомлення власних
конфліктогенів;
оволодіння вміннями перетворення і неескалації
конфліктогенів спілкування;
позбавлення від особистісної конфліктності і
конфліктних форм та стереотипів поведінки;
навчання конструктивній поведінці у складній,
конфліктній ситуації.

17. Для профілактики конфліктів у педагогічному процесі педагог повинен передбачити:

в інтелектуальній сфері:
• розвиток таких якостей розуму, як
кмітливість, гнучкість,
• формування пізнавальних умінь (побачити
суперечливість інтересів, сформулювати
проблему, визначити об'єкт конфлікту);
• розвиток сприйняття, уваги для адекватної
оцінки природи конфліктної ситуації;
• формування навичок аналізу конфліктних
ситуацій;

18.

в мотиваційній сфері:
• формування системи загальнолюдських
цінностей і моральних мотивів поведінки,
• виховання позитивного ставлення до
конструктивних конфліктів;
• виховання в учнів прагнення тактовно
формулювати і відстоювати свою точку зору;
у вольовій сфері:
• розвиток ініціативи, наполегливості, вміння
долати труднощі,
• формування вміння поводитися у складних
життєвих ситуаціях;

19.

у сфері саморегуляції:
• розвиток у школярів здатності здійснювати
свідомий вибір і нести за нього
відповідальність;
навчання вмінням критично осмислювати
свою поведінку, співвідносити її з цілями і
діями інших людей і бути впевненим у собі;
розвиток навичок регуляції своїх психічних
станів;
формування вміння зменшувати у себе
психічну напругу;
формування навичок психічної релаксації, які
допомагають зняти внутрішню депресію,
втому, поганий настрій;

20.

у предметно-практичній сфері:
розвиток здатності вибирати адекватну стратегію
у конфліктній діяльності і оптимальні стилі
поведінки в ситуаціях розбіжності;
створення каталогу ефективних способів і
прийомів подолання і розв'язування конфліктів.
English     Русский Правила