Суб’єкти інформаційного права

1.

СУБ’ЄКТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА
ЛЕКТОР: МАРИНА ВАСИЛЕНКО,
ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН
СУМСЬКОЇ ФІЛІЇ ХНУВС

2.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Суб’єкти правовідносин в інформаційній
сфері.
2. Суб'єкти інформаційних відносин та
інформаційна культура.

3.

1. СУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ
Відповідно до чинного законодавства, суб’єктами
інформаційних відносин є:
• фізичні особи;
• юридичні особи;
• громадські об’єднання, суб’єкти владних повноважень,
постачальники електронних комунікаційних послуг (провайдери).

4.

ЗА СПОСОБОМ УЧАСТІ В ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИНАХ, ЩО
ЗУМОВЛЮЄ КОМПЛЕКС ЇХ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ, ВИОКРЕМЛЮЮТЬ
ТАКИХ СУБ’ЄКТІВ, ЯК:
• автор інформації – особа, яка створює інформацію. Згідно із
Законом України «Про авторське право і суміжні права», первинним
суб’єктом, якому належить авторське право, є автор. Автором
вважається особа, зазначена як автор на примірнику
обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору
мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведено інше;
• власник інформації – особа, що має права на володіння,
користування та розпорядження інформацією.

5.

ВЛАСНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОБ’ЄКТІВ ЧИ ІНФОРМАЦІЙНІ
ВЛАСНИКИ МОЖУТЬ БУТИ ТРЬОХ ВИДІВ:
• а) власник інформаційного об’єкта – виробник інформації, що відображена у інформаційному об’єкті. Це
виробник інформації, який має всі інформаційні права, одночасно власник оригіналу інформаційного
об’єкта, на якому міститься створена інформація;
• б) власник (володар) інформаційного об’єкта – власник інформації, яка відображена у інформаційному
об’єкті. Це суб’єкт, який має певний обсяг інформаційних прав відповідно до умов договору, що
укладений з виробником інформації на її тиражування та розповсюдження з урахуванням дотримання
майнових прав виробника інформації;
• в) споживач інформації – особа, що використовує інформацію для задоволення власних інформаційних
потреб. До споживачів інформації входить широке коло суб’єктів, які мають потребу в отриманні різної
інформації, що необхідна їм най- перше для прийняття відповідних рішень у повсякденній діяльності.

6.

ПРАВОВІДНОСИНИ, У ЯКІ ВСТУПАЮТЬ СПОЖИВАЧІ ТА ВИРОБНИКИ
ІНФОРМАЦІЇ, ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ НОРМАМИ ЗАКОНІВ І ІНШИХ
НОРМАТИВНИХ АКТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ОБРОБЛЯЄТЬСЯ:
• відкрита інформація як об’єкт громадянських прав;
• документована інформація, зокрема офіційні документи;
• масова інформація;
• інформація обмеженого доступу.
Законами й іншими нормативними актами встановлюється порядок пошуку й
отримання інформації, права та обов’язки споживача інформації, права, обов’язки
та відповідальність виробника інформації залежно від виду інформації та форми
відображення.

7.

УЧАСНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН МАЮТЬ ПРАВО:
Одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з
використанням різних засобів, крім випадків, передбачених законом. Реалізація права на
інформацію громадянами, юридичними особами та державою не повинна порушувати
громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні й інші права, свободи та
законні інтереси інших громадян, права і інтереси юридичних осіб.
Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення прав, свобод і законних
інтересів має право на отримання інформації про: діяльність органів державної
влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого самоврядування;
те, що стосується особисто.

8.

ПЕРВИННИМ СУБ’ЄКТОМ, ЯКОМУ НАЛЕЖИТЬ ПРАВО НА
ІНФОРМАЦІЮ ЯК ТВІР, Є АВТОР
Автор – це фізична особа, творчою працею якої створено твір (Закон України «Про авторське
право і суміжні права»). Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику
обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку
не буде доведено інше.
Фізична особа стає суб’єктом авторського права з моменту створення твору.
Для визнання особи суб’єктом авторського права у сфері інформаційних відносин непотріб- на
реєстрація твору. На визнання особи суб’єктом авторсько- го права не впливає вік й те, що твір
створено в порядку ви- конання службового завдання. Буває, що інформація (як твір)
створюється кількома авторами. У такому випадку йдеться про співавторство.

9.

ЗГІДНО ІЗ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО І
СУМІЖНІ ПРАВА»,
співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Відносини між співавторами визначаються угодою. До осіб, які мають авторське право, належить автор у
випадках, коли майновими правами володіє автор, фізична чи юридична особа, якій було передано майнові
права.
Законодавство України вирізняє перелік спеціальних суб’єктів інформаційних відносин. Це:
1)власник інформації – фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію;
2)власник системи – фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему;
3)користувач інформації в системі – фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством
порядку отримала право доступу до інформації у системі (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в
інформаційно-телекомунікаційних системах»).

10.

2. СУБ'ЄКТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН ТА ІНФОРМАЦІЙНА
КУЛЬТУРА.
Інформаційна діяльність у суспільстві здійснюється суб'єктами, які мають певні інтереси і
прагнуть їх реалізувати, ставлячи перед собою відповідні цілі. Їхня взаємодія з іншими
суб'єктами (клієнтами, партнерами та ін.) обумовлює механізми і форми організації
інформаційної діяльності в суспільстві. Закон України "Про інформацію" визначає, що
суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, юридичні особи, об'єднання
громадян, суб'єкти владних повноважень.
Однак для того, щоб виступати в ролі суб'єкта інформаційних правовідносин, необхідно
мати інформаційну правоздатність та інформаційну дієздатність.

11.

ІНФОРМАЦІЙНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ ТА
ІНФОРМАЦІЙНА ДІЄЗДАТНІСТЬ
Під інформаційною правоздатністю розуміється визнана правовими нормами
фактична можливість або здатність суб'єкта мати суб'єктивні інформаційні права і
виконувати суб'єктивні інформаційні обов'язки. У той же час здатність володіти
суб'єктивними інформаційними правами і обов'язками не означає здатності самостійно
їх набувати і здійснювати. У даному випадку необхідна інформаційна дієздатність,
під якою розуміється здатність і можливість суб'єкта своїми діями набувати суб'єктивні
юридичні права, створювати для себе юридичні обов'язки, а також нести
відповідальність за свої дії в інформаційній сфері.

12.

ОЗНАЧЕНІ СУБ'ЄКТИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ТАКІ КАТЕГОРІЇ:
• населення (або домогосподарства), куди входять громадяни України та інших
держав, а також особи без громадянства;
• комерційні організації, що є юридичними особами України та інших
• держав, включаючи приватних підприємців;
• некомерційні організації – юридичні особи України та інших держав;
• органи державної (центральної) влади та відповідного галузевого
управління;
• органи місцевої влади, самоврядування та відповідного галузевого
управління.

13.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА
У широкому сенсі під інформаційною культурою розуміють сукупність принципів і
реальних механізмів, що забезпечують позитивну взаємодію етнічних і національних
культур, їх з'єднання у загальний досвід людства.
У вузькому сенсі – оптимальні способи поводження із знаками, даними, інформацією
й представлення їх зацікавленому споживачеві щодо вирішення теоретичних і
практичних завдань; механізми вдосконалення технічних засобів виробництва,
зберігання та передачі інформації; розвиток системи навчання, підготовки людини до
ефективного використання інформаційних засобів й інформації.

14.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА — ЦЕ:
– множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства;
– відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми
показниками інформаційної культури;
– множина практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері
інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності;
– ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;
– метод формування визначеного в ідеалі рівня інформаційних відносин;
– множина умов, які забезпечують високий рівень, продуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;
– рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої організованості їх:
– рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;
– галузь загальної культури (як науки), що вивчає проблеми унормування суспільних інформаційних відносин;
– множина духовних цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством протягом його історії;
– рівень, ступінь досконалості певної галузі розумової діяльності.

15.

КУЛЬТУРА ПОВЕДІНКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ
ВІДНОСИН — ЦЕ:
1) множина особистих та суспільних моральних вимог, які стають для людини
(чи певного соціуму, соціального утворення) складовою її звичок і навичок, що
виявляються в щоденній (повсякденній) поведінці, діяльності (на виробництві,
у побуті, у спілкуванні між людьми);
2) розвиток поведінки суспільних інформаційних відносин;
3) сприяння розвитку рівня суспільних інформаційних відносин
(культивування);
4) запровадження, насадження, розвиток суспільних інформаційних відносин.