Шістдесятництво. Київський клуб творчої молоді «Сучасник»

1.

Шістдесятництво. Київський
клуб творчої молоді
«Сучасник»

2.

У роки "відлиги" почало формуватися покоління людей, яке ставило під сумнів цінності які
декларував Радянський Союз. Нова морально-психологічна атмосфера в суспільстві дещо
оздоровила політичний клімат, розширила можливості для творчої, наукової, культурницької
діяльності. Особливо активно відреагувала на тогочасні суспільно-політичні процеси
інтелігенція, в системі цінностей якої поступово почали окреслюватися нові орієнтири.
Покоління інтелігенції, яке пройнялося вірою в оновлення суспільства, торжество свободи і
демократії, названо "шістдесятниками", оскільки вершина його творчості припала на початок
60-х років. Цей термін саме тоді увійшов до вжитку. Це покоління, маючи високий освітній
рівень, художній смак і непересічний талант, а передусім — громадянське сумління, щиро
прагнуло до нового, прогресивного, не скованого догмами "соцреалізму". Своєю творчою
діяльністю шістдесятники здійснили прорив у системі офіційної радянської культури,
розпочали нове українське національне відродження.

3.

Письменники-шістдесятники були піддані критиці вже на серпневому (1962) пленумі ЦК
Компартії України, що розглядав питання ідеологічної роботи.
Не всі шістдесятники змогли витримати цей тиск, але найстійкіші не відмовилися від заявлених
позицій, поставивши себе поза тоталітарною системою. Так у суспільно-політичному житті країни
з'явився самвидав — не підцензурна, офіційно невизнана, заборонена, підпільна література.
Починався він з поширення віршів В. Симоненка, Л. Костенко, роману Б. Пастернака "Доктор
Жеваго", творів О. Солженіцина та інших. Приблизно на рубежі 1963—1964 pp. стала
поширюватися анонімна політична публіцистика. У статтях порушувались проблеми
принизливого становища української мови та культури, нерівноправного статусу республіки у
складі СРСР. Тогочасну самвидавну політичну публіцистику наскрізь пронизувало національне
питання.
Органи КДБ всіляко намагалися задушити самвидав, але знищити його не змогли. У його
поширенні головну роль відігравали двацентри: Київ, де активно діяли І. Світличний, Є. Пронюк,
В. Чорновіл, і Львів — М. Горинь, Б. Горинь, І. Гель та інші.

4.

Передумови виникнення «шістдесятництва»
Після смерті у 1953 році Й. Сталіна у
Радянському Союзі починається процес
лібералізації усього суспільного життя.
Важливою подією у процесі десталінізації став
ХХ з’їзд КПРС (1956), на якому Микита Хрущов у
своїй доповіді викрив культ особи Сталіна.
Саме в умовах хрущовської «відлиги»
відбувалося пробудження громадської активності
та національне відродження України.

5.

Зміни в Україні:
Уповільнюється процес русифікації;
Зростає роль українського чинника в різних
сферах суспільного життя;
Відбувається часткова реабілітація жертв
сталінських репресій (до 1957 року повернулися
понад 65 тисяч депортованих членів сімей,
пов’язаних із діяльністю українських
націоналістів)
Активізація творчої молоді
В умовах хрущовської «відлиги» відбувалося пробудження
громадської активності та національне відродження
України.
1956 р. в Києві був заснований Клуб творчої молоді
«Сучасник», який згуртував навколо себе найкращих
митців.
Активісти клубу (М. Вінграновський, І. Світличний, І. Драч,
Є. Сверстюк, А.Горська та багато інших) організовували
творчі вечори, самвидав.
Це нове покоління української творчої інтелігенції
отримало назву «шістдесятники» (за часом найбільшої
творчої активності.

6.

Горська Алла (1929 - 1970)
На початку 1960-х років Алла Горська була одним з організаторів
Клубу творчої молоді «Сучасник». Разом із В.Симоненком та
Л.Танюком виявила місця поховання розстріляних НКВС на
Лукянівському та
Васильківському цвинтарях. У 1964 році, до 150-річчя Т.Шевченко,
Алла Горська у співавторстві з О.Заливахою Л.Семіоконою,
Г.Зубченко та Г.Севрук створила в Київському університеті вітраж
«Шевченко. Мати». Вітраж було знищено адміністрацією
університету. Спеціальна комісія за уламками кваліфікувала вітраж
як «ідейно хибний». Алла Горська була виключена зі Спілки
художників. Горську неодноразово викликали на допити до КДБ.
Вона була присутня на процесі В. Чорновола у 1967 році, де з групою
киян написала протест проти незаконного ведення суду. Алла
Горська підтримувала правозахисників та вояків ОУН-УПА,
які поверталися з ув’язнення.

7.

Микола Вінграновський про формування свого покоління
«Наші юність і молодість, наше тодішнє
молоде життя мало подвійну сутність: одну –
офіційну, казенну, для вчителів та оцінок у
школі, а другу – поза школою, там, де було
життя справжнє, життя реальне. Коли ця
подвійність була усвідомлена, стався бунт:
піднялася наша справжня сутність і відкинула
оту офіційну, фальшиву. З цього бунту і
почалося “шістдесятництво”».

8.

Робота з термінами
Шістдесятники — назва нового покоління
радянської та української національної інтелігенції,
що ввійшла в культуру та політику в СРСР в другій
половині 1950-х — у період тимчасового
послаблення комуністично-більшовицького
тоталітаризму та хрущовської «відлиги» найповніше
себе творчо виявила на початку та в середині 1960х років.
Поети-шістдесятники: Василь Симоненко,
Ліна Костенко, Дмитро Павличко,
Микола Вінграновський, Іван Драч, Василь Стус,
Борис Олійник.
Прозаїки-шістдесятники: Євген Гуцало,
Григорій Тютюнник, Валерій Шевчук,
Володимир Дрозд.

9.

Засади на яких побудоване покоління шістдесятників
Визнання свободи в усіх її виявах: свобода совісті,
свобода мислення, свобода нації.
Заміна культу особи культом особистості: кожна
пересічна людина-трудівник є неповторною,
унікальною.
Розробка ідей антропоцентризму, згідно з яким
людина – центр Всесвіту.
Моралізм та етичний максималізм.
Патріотизм і національна самосвідомість
Заперечення соцреалізму власною творчістю;
Єдність традицій та новаторства;
Відстоювання свободи митця, естетична
незалежність;
Інтелектуалізм, естетизм, елітарність;
Індивідуалізація.

10.

Джерела шістдесятництва
Творчість митців Розстріляного Відродження
(естетичний взірець)
Український фольклор (запозичення й
переосмислення фольклорних мотивів і образів,
використання народнопісенних засобів і прийомів
образотворення)
Твори зарубіжних письменників

11.

Три гілки шістдесятників
Офіційне шістдесятництво (Іван Драч, Борис
Олійник, Дмитро Павличко та ін.). Вони мали змогу
активно друкуватися, але натомість змушені були
йти на певний компроміс із владою
Дисидентський рух (Василь Стус, Ігор Калинець,
Іван Світличний, Євген Сверстюк). Не бажаючи
пристосовуватися до влади, дисиденти зазнали
масових арештів і ув’язнень
«Внутрішні емігранти» - зайняли аполітичну
позицію, яка коштувала їм довгих років мовчання,
писання «у шухляду» (Ліна Костенко, Василь
Шевчук)

12.

Дисидентство
Дисидент – політичний інакодумець; людина, чиї
політичні погляди суттєво відрізняються від офіційної
політики.
Василь Симоненко
український поет і журналіст, діяч українського руху
опору, шістдесятник. За своє коротке життя, Василь
Симоненко зміг написати кілька поезій та новел,
провідною темою яких є любов до рідної землі,
відповідальність за ïï долю. Автор численних статей,
театральних i літературних рецензій, трьох казок для
дітей та дорослих: «Цар Плаксій i Лоскотон»,
«Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила».
Збірка «Темне тяжіння» (1964) та книга «Лебеді
материнства» (1981) були видані посмертно.
Лауреат Державної премії імені Тараса
Шевченка (1995, посмертно).

13.

Дмитро Павличко
український поет, перекладач, літературний
критик, публіцист, шістдесятник, громадськополітичний діяч, Герой України (2004). Кавалер ордена
князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999,
2009), ордена «За заслуги» III ступеня (1997), ордена
Свободи (2015), лауреат Національної премії імені
Тараса Шевченка (1977). Батько Соломії Павличко –
учасниці революції на Граніті.
Іван Драч
український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державн
ий і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ
сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного
Руху України (з 10 березня 1989 по 28 лютого 1992). Народний
депутат України 3-го скликання. Герой України (2006).
Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступеня,
лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976)
та Державної премії СРСР (1983). Почесний професор Київського
університету імені Бориса Грінченка та почесний
доктор Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був
номінантом на Нобелівську премію з літератури.

14.

Ліна Костенко
українська поетеса-шістдесятниця, письменниця
(історичний роман, твори для дітей), дисидентка.
Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії
Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022).
У 1967 році разом з Павлом Тичиною та
Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з
літератури.
У радянські часи брала активну участь
у дисидентському русі, за що була надовго виключена
з літературного процесу. Авторка поетичних
збірок «Над берегами вічної ріки» (1977),
«Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур»
(1987), роману у віршах «Маруся
Чурай» (1979, Шевченківська премія (1987), поеми
«Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала
перший прозовий роман «Записки українського
Почесна професорка Києво-Могилянської академії,
самашедшого», що став одним із лідерів продажу
почесна докторка Львівського та Чернівецького
серед українських книжок у 2011 році.
університетів.
Відмовилася від звання Героя України. У сучасній
українській традиції входить до переліку найвідоміших
жінок давньої та сучасної України.

15.

Микола Вінграновський
український письменникшістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.
Лауреат Національної премії України імені Тараса
Шевченка (1984).
Василь Стус
український поет-шістдесятник, політв'язень СРСР, дисидент,
член Української Гельсінської групи, борець за незалежність
України у XX столітті. Один із найактивніших представників
українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в
київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної
премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005,
посмертно).
За переконання про необхідність збереження й розвитку
української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури,
його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам
був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення
волі, де й загинув.

16.

Світличний Іван (1929 - 1992)
Іван Світличний у 1962 році закінчив факультет української літератури й мови
Харківського університету і працював у словниковому відділіІнституту Мовознавства АН
УРСР. За критику русофільської лінії інституту і виступи проти арештів і незаконних судів
над діячами української культури та за поширення самвидавної літератури Івана
Світличного було звільнено з роботи. Влітку 1965 його заарештували. Після 8 місяців
ув'язнення Іван Світличний вийшов на волю, але не міг працювати за фахом.
В.Чорновіл (1937 - 1999)
З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії
телебачення.Почав виступати як літературний критик, досліджуючи
творчістьТ.Шевченка, В.Самійленка, Б.Грінченка. Чорновіл був одним з лідерів та
активним діячем дисидентського руху. В’ячеслав Чорновіл був одним із ініціаторів
створення Української Гельсінської Групи.
Видавав самвидавний «Український Вісник»Був ув’язнений за «антирадянську
пропаганду».

17.

Домашнє завдання
1. Підготоувати інформацію (на власний
вибір) про одного діяча/діячку часу
шістесятництва

18.

Дякую за увагу!