Травлення у ротовій порожнині

1. Травлення у ротовій порожнині План лекції 1.Суть травлення 2.Особливості будови травного апарату різних тварин та його еволюція 3.Методи ви

Травлення у ротовій порожнині
План лекції
1.Суть травлення
2.Особливості будови травного апарату різних тварин та його еволюція
3.Методи вивчення травлення
4.Споживання корму. Механізми голоду і спраги
5.Травлення в ротовій порожнині
5.1 Будова ротової порожнини. Зубна формула різних тварин
5.2. Процес приймання корму та пиття води
5.3 Жування та ковтання
6. Слиновиділення
6.1. Склад і функції слини
6.2. Особливості слиновиділення у жуйних, свиней, коней
6.3. Механізм ковтання корму

2.

Травленням називається фізіологічний процес
механічної, хімічної і біологічної обробки їжі до
більш простих речовин, які зберігають енергетичну
і пластичну цінність, можуть розчинятися в воді та
всмоктуватися.

3.

Травний тракт виконує такі функції:
Всмоктувальну
Моторно – евакуаторну
Екскреторну
Участь в обміні речовин

4.

• Особливості будови травного апарату різних
тварин та його еволюція
У травоїдних тварин травний тракт довше
ніж у м'ясоїдних. Будова травного тракту
змінюється і протягом індивідуального життя
тварини.
Відношення довжини тулуба до довжини кишечника
Тварина
1:2
Кажан
1:5
Собака
1:10
Кінь
1:15
Свиня
1:20
Корова
1:25
Вівця

5.

Позаклітинне травлення – це перетравлення їжі в
порожнині травного каналу.
Позаклітинне травлення складається з трьох
зв'язаних між собою процесів:
1.Рухової роботи травлення
2.Секреторної роботи травлення
3.Всмоктування

6.

Голод – це суб'єктивне відчуття об'єктивної
харчової потреби тварин, що виникає внаслідок
збудження великої області центральної нервової
системи, названої І.П. Павловим “харчовим
центром”. Останній регулює харчову поведінку
тварин – добування і приймання корму, а також
координує моторну і секреторну діяльність усіх
відділів травного апарату.

7.

• До харчового центру відносять утворення
лімбічної системи, ретикулярної формації
стовбура мозку, а також групи нейронів у
різних відділах ЦНС, що посилають еферентні
імпульси до залоз і м’зів, що приймають
участь у травленні.

8.

Головним відділом, що активує інші ділянки
харчового центра і здійснює інтеграцію
відчуття голоду і ситості, є ядра
гіпоталамуса, де виявлені “центр голоду” і
“центр насичення”.

9.

Фактори що впливають на виникнення голоду:
1. Глюкостатична теорія – зниження рівня
глюкози в крові
2. Ліпостатична теорія – зниження вільних
жирних кислот
3. Аміноацидостатична теорія – зниження
амінокислот
4. Метаболічна теорія – зниження метаболітів
циклу трикарбонових кислот

10.

• Забезпечення поточних енергетичних потреб –
це швидкодіюча, короткочасна регуляція
споживання корму.
• Довгострокова регуляція споживання корму
відшкодовує дефіцит, пов'язаний із
попередньою недостатньою або надлишковою
годівлею.

11.

•Стан насичення визначається двома
факторами:
•1. Сенсорний – насичення пов'язане з
впливом корму на механо і
хеморецептори порожнини рота і шлунка,
що пригнічує нейрони латерального
гіпоталамуса.
•2. Метаболічний – підвищення рівня
доступної глюкози й амінокислот при
всмоктуванні, зміна метаболізму жирів.

12.

Спрага та її механізм
• Спрага – це сукупність відчуттів, що викликаються
потребою тварини у воді і виявляються в
непереборованому прагненні пити.
• Причини виникнення спраги – зменшення
ресурсів води в організмі (граничний рівень
утрати рідини – 0,5 л на 100 кг маси), або
порушення нормального співвідношення між
водою і хлористим натрієм (гіпертонічність рідин).

13.

Регуляція спраги – це комбіноване
подразнення багатьох типів рецепторів, як
центральних (осморецептори в гіпоталамусі),
так периферичних (рецептори розтягу в крупних
венах, механорецептори слизової рота).
При споживанні води відчуття спраги проходить,
а пиття припиняється ще до того, як відновиться
нормальний баланс води в тканинах.

14.

Травлення в ротовій порожнині
Рецептори
смакові
температурні
механічні
Забезпечують харчовий центр інформацією, яка впливає на функцію
всього травного апарату.

15.

Жування і ковтання
• Акт жування сприяє слиновиділенню і деякою
мірою впливає на стан насичення, що
підтверджується дослідами на езофаготомованих
тваринах. Регулюється акт жування ядрами
черепно-мозкових нервів, що іннервують
жувальні м'язи, язик, глотку. Ці ядра, розташовані
в довгастому мозку, входять до складу
комплексного харчового центру.

16.

Слиновиділення
•Слиновиділення – рефлекторний акт, що
виникає під впливом безумовних (із
порожнини рота) і умовних (вид, запах їжі)
подразнень.
•До слизових відносяться залози піднебіння,
щік і кореня язика, до серозних – привушні
залози і залози бічних поверхонь язика, до
змішаних – підщелепні, під'язикові і дрібні
залози слизової губів.

17.

Типи слизових залоз
серозні
слизові
змішані

18. Кількісні показники секреції слини у тварин

Вид
тварини
Виділення слини всіма рН
залозами, л/добу
слини
Корова
Кінь
Свиня
Вівця
Собака
Кролик
100–200
40–50
10–15
7–14
0,6–1,2
0,04–0,08
8,1–8,4
7,3–7,5
7,2–7,5
8,0–8,3
7,3–7,7
8,1–8,5

19.

Склад слини
• До складу слини входять: глюкопротеїд муцин, невелика
кількість білків (білки плазми, групоспецифичні білки крові,
імуноглобуліни, ферменти – ліпаза, лужна і кисла фосфатази,
нуклеази), електроліти: катіони – Na+, K+, Ca++, Mg++; аніони –
Cl-, I-, HCO3–, H2PO4–, SCN–.
• Вона містить 98 – 99.5 % води
• Електролітний склад слини залежить від виду тварини, віку,
характеру харчування, інтенсивності секреції.

20.

Іннервація слизових залоз
•Слинні залози в основному іннервуються
парасимпатичними нервами (гілки лицевого
нерва для підщелепної і під'язикової залоз,
гілки язикоглоткового нерва для привушних
залоз).
•При їхньому подразненні або введенні
холіноміметичних речовин виділяється велика
кількість рідкої водянистої слини з малим
вмістом органічних речовин.

21.

У всіх видів тварин слина виконує такі функції:
а) сприяє розм'якшуванню корму при його пережовуванні;
• б) екстрагує із корму смакові речовини;
• в) полегшує формування харчової грудки та її ковтання;
• г) має бактерицидні і дезинфікуючі властивості (завдяки наявності
лізоциму і родонатів);
• д) екскретує деякі продукти обміну і лікарські речовини з крові
(сечовину, алкоголь, йодисті сполуки, солі важких металів і ін.) з
метою звільнення крові від надлишку цих продуктів або підтримки
сталості складу шлункового вмісту;
• е) має кровоспинну дію завдяки наявності тромбопластичних
речовин;
• ж) бере участь у теплорегуляції.

22.

Особливості слиновиділення у жуйних
•Відрізняється за складом: вона більш водяниста, позбавлена
муцину, ізотонічна крові. Містить велику кількість сечовини, іонів
Na+, НСО3-, НРО4-- у порівнянні з гіпотонічною слиною змішаних
залоз – підщелепної і під'язикової, а також у порівнянні зі слиною
моногастричних тварин.
Вміст сечовини й електролітів у слині овець
Залози
Привушна
Підщелепна
Під'язикова
Вміст в плазмі
крові
Вміст сечовини, мг%
20 – 30
10 – 15
8 – 10
15 – 20
Електролітний
мекв/л
Na+ K+ Cl- HCO3–
170 13 11 112
9
16 11 10
30 11 28 12
140 5 510 25
склад,
HPO4248
5
1
3

23.

Слиновиділення у свиней
•Кількість слини, що виділяється, залежить від вологості
корму.
•Слина свиней містить амілолітичні ферменти – амілазу і глюкозидазу в кількості, рівній половині їхньої активності в
людини.
•Ферментативна активність слини падає зі збільшенням рівня
секреції.
•Найбільша кількість ферментних одиниць виділяється зі
слиною при оптимальній вологості корму.
•Дія ферментів відбувається не тільки в ротовій порожнині,
але й у кардіальній частині шлунка, в області так називаного
дивертикулу.

24.

Слиновиділення у коней
• Привушними залозами слина виділяється винятково на стороні жування
(функціональна асиметрія).
• Відіграє роль не самий акт жування, тобто рух щелеп, а механічні і хімічні
подразнення смакових сосків відповідної сторони язика.
• З усіх слинних залоз у коней безупинно секретують лише дрібні залози
порожнини рота, а під час жари – і підщелепна.
• Більше половини всієї слини, що виділяється, припадає на привушні залози;
відносна роль інших залоз приблизно та ж, що й у свиней.
• Основна функція зводиться до рясного змочування корму під час жування, а
побічна – до участі в обміні електролітів.

25.

Механізм ковтання корму
•Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку. Він посилає
еферентні імпульси по волокнах під'язикових, трійчастих,
язиковоглоткових і блукаючих нервів до м'язів порожнини рота,
глотки, гортані і стравоходу. Координованими скороченнями цих
м'язів харчова грудка швидко проштовхується в нижні відділи глотки, а
потім у воронкоподібне розширення стравоходу. Харчова грудка при
русі перетинає дихальні шляхи, проте не потрапляє до них, тому що у
фазу ковтання м'яке піднебіння, підіймаючись, прикриває вхід у
носоглотку, а надгортанник перекриває вхід у гортань. Підняття язика
перешкоджає зворотному руху харчової грудки в порожнину рота.