«Щоденник» О. Довженка - важливий історико-літературний документ епохи

1.

Дев’яте лютого
Класна робота
«Щоденник»
О. Довженка — важливий
історико-літературний
документ епохи

2.

Мета: формувати ключові компетентності:
• уміння вчитися – самоорганізовуватися до
навчальної діяльності;
• емоційно-ціннісна - ознайомити учнів із
документом епохи, який засвідчує потворну
природу тоталітаризму;
• загальнокультурна – дотримуватися культури
мовлення, удосконалювати вміння зв’язно
висловлюватися в контексті змісту;
• діяльнісна – розвивати вміння аналізувати
текст; увагу, пам'ять, рішучість, спритність,
об'єктивність, удосконалювати навички
самостійної роботи;
• соціокультурна – виховувати любов до рідного
краю, почуття патріотизму, пошани до митців
рідного слова.

3.

Епіграф:
Пишу, розлучений з народом
моїм, з матір’ю, з усім, з
батьковою могилою, з усім-усім,
що любив у світі над усе, чому
служив, чому радувався…
О. Довженко

4.

5.

Домашнє завдання
Вивчити конспект за презентацією та
повідомленнями
Читати за підручником с. 130 – 133, відповідати на
пит.с.133
Прочитати щоденникові записи Довженка за 19411945 роки., зробити тезовий конспект прочитаного.
Напиши твір-роздум на тему: «Людина на війні це воля. Є воля - є людина! Нема волі - нема
людини!»(обсяг 1ст)

6.

Теорія літератури
ЩОДЕННИК – різновид мемуарної літератури,
записи про переживання, думки й події в житті
якоїсь людини, зроблені нею самою у хронологічній
послідовності. (Такими є «Журнал» Т. Шевченка,
«Записки студента» Є. Гребінки)
Мемуари ( з фр. спогади) – твори, в яких автор
розповідає про події з особистого та суспільного
життя.

7.

Сьогоднi ми ще раз
повертаємось до
Довженкової долi, щоб
сприйняти її крiзь
призму болючих його
роздумiв у
щоденникових
записах

8.

Доля митця зi свiтовим
iменем О. Довженка була
нелегкою. Чому?
Бо ця людина - справжнiй
син народу, а його
унiкальний
«Щоденник» - трагiчний
документ доби
тоталiтаризму. Цю думку ми
й повиннi довести при
сьогоднiшнiй нашiй розмовi.

9.

«Щоденник»
Публіцистичні та філософські
роздуми про трагічні сторінки
історії України та її сучасності, про
трагізм творчої долі митця за
тоталітарного режиму, вільний
розвиток особистості та
національної культури, боротьбу
добра і зла, про красу в житті й
мистецтві. Особливості художнього
стилю О. Довженка Значення
творчості О. Довженка як
основоположника поетичного кіно.
Визнання його таланту в світі

10.

Записні книжки Олександра Довженка - це не щоденник у
стандартному розумінні цього слова - це молитва-розпач,
це тяжкі роздуми Майстра над мистецтвом,
роздуми Патріота над долею України,
роздуми Громадянина над майбутнім свого народу.

11.

Цей документ опублiкований лише недавно, i то, мабуть, вже
загубленими (за свiдченням дослiдника Романа Корогодського)
є записи, де митець зреагував на смерть Сталiна та ХХ з'їзд
КПРС із критикою культу особи.
У роки тоталiтарного режиму, звiсно, такi
особистi записи не могли претендувати на
оприлюднення, а навпаки, мали ретельно
приховуватися чи поширюватися в самовидавi
(але така форма приходу до читача з'явилась
аж у 60-тi роки). Не судилось Довженковi бути
в творчостi цiлiсною, внутрiшньою вiльною
людиною. Сама доба не дозволяла цього. Тож
залишався щоденник, де вiн мiг
розмiрковувати, страждати, плакати,
молитися, аби не збожеволiти... «Але душа
моя вiльна», - признавався вiн.

12.

Документ трагічний і вистражданий, відверто щирий і
безкомпромісний. Це крик душі митця, роздуми про
майбутнє й глибока любов до України. Це пекучий
клубок філософських роздумів, жорстоких
розчарувань, болю, відчаю, протистояння
і великої любові.

13.

Щоденники Довженка повною мірою зберегли живу,
не притрушену пилом часу та історичної брехні душу
митця і людини. Довженкознавець Євген Сверстюк
писав про митця: «Довженко мав дивовижний дар
правдивості. Це кара Божа в епоху брехні». Цей дар
правдивості вповні виявився у «Щоденнику».

14.

Сьогоднi ми
розумiємо, що, не
зважаючи нi на якi
«вправляння мозгiв»,
пiдкупи, нагороди,
премiї, великий митець
залишився Людиною.
Розсекречені щоденники Довженка

15.

. Історія створення «Щоденника».
• . О. Довженко почав робити записи 1941 р. Спочатку
вони були нерегулярними, а з березня 1942 р.
письменник постійно записує до свого зошита свої
думки, роздуми, факти, які його зацікавили чи
вразили, свої творчі плани. І веде їх до останніх
років життя (1956 p.). Після 1943 року, після
заборони «України в огні», щоденник стає для
Довженка чи не єдиним місцем, де він може чесно
й відверто висловитися, задовольнити свої
внутрішні потреби в самореалізації.
• «Щоденник» — це чотири записні книжки, що
охоплюють 1941 — 1944 pp., і щоденник 1945-1956
pp.)

16.

Особливості «Щоденника».
• Особливістю записів Довженка є те, що почав він їх
вести у так званому критичному віці, тобто у другій
половині життя. Письменник, який не мав змоги прямо
висловити свої думки, задовольняв цю потребу шляхом
записування їх у зошит, таким чином знімаючи стан
душевного напруження. Саме на сторінках щоденника
письменник розпочав роботу над повістю про дитинство
«Зачарована Десна». У «Щоденнику» відображено
душевний стан його автора та складні обставини його
соціального і творчого життя.
• Особливістю «Щоденника» Довженка є те, що в цій
глибоко особистій речі ми не знаходимо розповіді про
власне життя. Тут — роздуми про долю рідного народу,
про те, як допомогти йому в трагічний час та застерегти
від помилок.

17.

Яким постає автор зі сторінок свого твору?
• Зі сторінок «Щоденника» перед нами постає людина, яка бачила
далеко й глибоко, аналізувала тонко й усебічно. Якщо відступ
радянських військ у 1941-1942 роки пояснювали раптовістю
нападу німецьких військ, то Довженко до свого блокнота 1942
року записав: «Не було у нас культури життя — нема культури
війни. Тому страждаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить
даром, сатрапство і дурість особливо».
• Письменник розумів, що трагедія його як людини й митця
полягає в тому, що він часто був не згодний з офіційною точкою
зору. О. Довженко засуджував тоталітарну систему, яка
виховувала кар’єристів і підлабузників, людей підозрілих і
недовірливих, які не хотіли й не вміли жити власним розумом,
скрізь шукали підступів «класових ворогів, ворожої ідеології».
Жити в такій атмосфері творчій, мислячій людині було важко.
Висловлювати свої думки було небезпечно, тому й не дивно, що
найкращими товаришами і розрадою стали для Довженка папір
та перо.

18.

«Щоденник» О. Довженка
Проблематика

19.

20.

1. Смiливе осмислення долi України,
українського народу, велика любов до нього.

21.

1. Національна ідея в «Щоденнику».
• Письменнику боляче від того, що так мало залишилося людей, які
вболівають за національну ідею. Інтелектуальна верхівка працює на
користь інших держав, збагачує культуру й розвиває науку інших
народів. Він з болем говорить про занедбані пам’ятки старовини,
критичний стан музеїв, про витравлювання всього українського в
інститутах: «Непошана до старовини, до свого минулого, до історії
народу є ознакою нікчемності правителів, шкідлива і ворожа
інтересам народу. «…Країна виховання безбатченків! Безбатченків
без роду, без племені. Де ж і рости дезертиру, як не у нас».
• Лейтмотивом «Щоденника» є глибокі роздуми митця про український
народ, його історичну долю, яка нагадувала життя самого автора: «Така
нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива» (15.03.1942);
«Український чесний наш народ поніс найтяжчі жертви в цій війні»
(12.07.1942); «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі»
(6.12.1943).
• Проблема національної самоідентичності українців увиразнюється в
таких записах: «Єдина країна в світі, де не викладалася в
університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось
забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна»
(14.04.1942).

22.

Земляки ви ! Мої земляки!
"Скромненька наша Україна..."(29.10.1954,cт.527)
,
"Україна поруйнована, як нi одна країна в
свiтi"(запис вiд 6.12.1943).
«Український чесний наш народ понiс найтяжчi
жертви в цiй вiйнi"(12.07.1942,ст.295),
"Пiд моїм українським дубом їдять жолудi... свинi
й шакали"(14.04.1942,ст.208).
. земляки - "...квiти бур'яновi, бур'яном забитi"не хочуть вивчати своїє iсторiї –
"Боже, до чого ж вона сумна i безрадiсна. До чого
вона невдала і безпросвітна…» (27.04.1942,ст.216)
- а "народ, що не знає своїє iсторiї, є народ
"(25.05.1942,ст.241)
. "Об'єдналися усi українськi землi. Буде єдине
стадо i пастир. Усi тепер будемо однакi...
Одягнемо прекрасну Буковину, мальовничу
слов'янку, в церебкопiвський бушлат
землянистий..."(запис вiд 2.07.1942 ).
"Його весь час пасинкують. У нього велике,
дебеле листя, а цвiту де-не-де"(23.04.1942,ст.215)

23.

2. Погляд на вiйну очима
патрiота й художника
https://www.youtube.com/watch?v=jLJ_AweFWjQ

24.

Тема Другої Світової війни і доля України у цій війні
Цитати:
15. ІІІ. 1942
Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна
куля влетіла в якусь криваву божевільну туманність. Війна стала життям
людства. І тема війни, отже, на довгі роки буде основною темою
мистецтва…
6. VІ. 1942
Німці нас не завоюють. Нас не можна завоювати. Нас і до революції ніхто
не міг завоювати .
21. VІ. 1942
…Народ мій український чесний, тихий і роботящий, що ніколи в світі не
зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській
катівні. Болить у мене серце день і ніч.
2. VІІ.1942
Україна наша – вічна вдова. Ми – удовині діти. Україна поруйнована, як ні
одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні
шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули наші історичні архіви,
загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости,
шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила,
повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців.
06.12.1943р

25.

• Не було у нас культури
життя – нема культури
війни. Тому й
страждаємо… Народ не
прощає поганих
генералів. Народ
«вибирає» своїх
полководців, щоб вони
перемагали, а не
програвали і стрілялися.
07.07.1942

26.

Основні проблеми Другої світової війни,
відображені в " Щоденнику" О.П.Довженка
• - героїзм воїнів у Другій світовій війні ;
• - безсмертний подвиг всього українського народу ;
• - причина поразки 1941-1942р.р.- невміння
командування вести воєнні дії ;
• - основні причини дезертирства, зрадництва,
одруження українських дівчат з окупантами;
• - несправедливо вороже ставлення до тих, хто
перебував в окупації, в оточенні, у концтаборах;
• - страшні наслідки Другої світової війни для
економічно- культурного розвитку України.

27.

3. Болючi роздуми про себе та
видатних сучасникiв
«Часто думаю собi, як марно пропало моє життя...»
(10.04.1942,ст.204). «Менi сорок вiсiм рокiв. Моєму
серцю - шiстдесят. Воно зносилося вiд частого
гнiву, i обурення, i туги... Я ненавидiв другоряднiсть i
боровся з нею скрiзь... Почну працювати, як слуга
свого народу i його художник. Про нього я мушу
думати, йому вiддати всi рештки сил i серед нього
умерти тихо...» (6.06.1942,ст.258-259). «Єдине, що
мене заспокоює, - моє чисте сумлiння... Прощаю
всiх, хто заподiяв менi зло. Не хочу носити в душi
зла» (21.02.1944,ст.360).

28.

«Я один за межами України моєї, землi, за любов до якої менi
мало не одрiзали голову… великi вождi i малi їх слуги - українськi
недобитки убогi в великих i менших чинах» (30.06.1945,ст.374). «Я
вмру в Москвi, так i не побачивши України...» (5.11.1945,ст.399).
Не розстрiляли, не заарештували, та й жити
по-людськи не дали. «Болить у мене серце день i
ніч»,- писав Довженко.
Не побачив Довженко при життi всiх видатних чи
екранiзованих творiв. Із сумом зазначав: «Як тяжко, i
болiсно, i страшно бути бездiтним в життi i творчості»
(Парадокси, ст.548), не вiдаючи про iснування
єдиного сина Вадима (вiд першої дружини Варвари
Семенiвни Крилової-Довженко). Але не озлобився,
простив усiм (о, це високе Iсусове прощенство !), хто
заподiяв йому зло. I цим наблизив себе до Бога.

29.

4. Характеристика вождiв (Сталiн,
Хрущов, Берiя) та їхнiх прислужникiв.
Й.В.Сталін
М.С.Хрущов
Л.П.Берія

30.

Тема вождів - " сильних світу сього"
• О. П. Довженко гнівно і саркастично засуджував
тоталітарну систему, що породжувала кар'єристів та
підлабузників, людей підозрілих і недовірливих, що
відмовляються мислити самостійно й у всьому вбачають
підступи " класових ворогів, ворожої ідеології". Жити в
такій атмосфері мислячій, творчій людині важко, а той
нестерпно.
• Із гнівом та осудом говорить О.Довженко про
номенклатурних дурнів, які колись, може, й були
непоганими людьми, але, потрапивши на високу
посаду, зробилися недобрими, нечесними, злими,
холодними й криводушними. Для керівництва справою
у них найчастіше не вистачає ні розуму, ні знання, ні
широти світогляду. Тому вони самі нещасні і роблять
нещасним навколо себе сотні, а то й тисячі людей.

31.

Тема вождів - " сильних світу сього"
17.04.1942р.
Два вороги покалічили мені життя. ​Перший -​ Гітлер, що одняв у мене народ…,​ другий - Б.,
що вигнав з роботи мою жінку, зав'язав мені творчість і пригріває у себе моїх убивць. Він же
знищить, очевидно, і моє ім' я.
01.12.1943р.
...хвилями у вічному океані приходять і відходять уряди.
26.11.1943р.
Моя повість " Україна в огні" не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку та для
постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі й тоскно. І не тому тяжко, що пропало
марно більше року роботи…Мені важко від свідомості, що "Україна в огні" - це
правда. ​Прикрита й замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона
не потрібна й ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика.
03.08.1945р.
Чому криводухість хитренького Хрущова в'ялить мою душу і терзає її гнівом образи і
обурення? Я не Хрущову належу. Я не його прикріплений. І не Україні одній я належу. Я
належу людству як художник, і йому я службу.
23.08.1945р.
Я почуваю себе на грані катастрофи… Позбавлений роботи, ізольований від народу, од життя.
Кара, яку придумали великі люде в малості своїй жорстокіша за розстріл.
10.08.1953р.
Пригадую диявольську пику, що створив Берія, коли привезли мене до Сталіна на суворий,
страшенний суд з приводу невдалих, помилкових фраз, що вкралися, за словами Сталіна, в
мій сценарій " України в огні". Виріщивши на мене очі, як фальшивий поганий актор, він грубо
гаркнув мені на засіданні Політбюро (на поч… 44 року): Будем вправлять мозги! Хто тільки не
вправляв мені мозги, ... які ментори не повчали мене!..

32.

Тема вождів - " сильних світу сього"
• Основні аспекти питання "Тема вождів - "
сильних світу сього ":
• - гнівне засудження нацизму Гітлера;
• - викриття недоліків політики Сталіна, Берії,
Хрущова;
• - осуд несправедливого цькування митця
чиновниками різних рангів після заборони
Сталіним " України в огні ";
• - уїдливі рядки про партноменклатурних
дурнів на високих посадах.

33.

5. Роздуми над суспiльними
проблемами
«Велика i надзвичайна
тема - українська жiнка i
вiйна. Хто винiс i винесе на
своїх плечах найбiльше
лихо, жорстокостi, ганьби,
насильства?
Українська мати, сестра,
жiнка...»

34.

Тема жінки, матері, дружини
09.10.1941р.
Велика і надзвичайна тема - українська жінка і війна. Хто виніс і винесе на своїх плечах найбільше лиха,
жорстокості, ганьби, насильства? Українська мати, сестра, жінка, улюблена. Коло Запоріжжя німці
посилали по воду жінок до Дніпра, щоб наші не стріляли.
30.03.1942р.
Написати про українську жінку. Про жінку, про матір, про сестру. Про нашу Ярославну, що плаче на зорі з
нами. Про Катерину, що плакала з Ярославною, про нашу геніальна українську хазяйку, про господиню
України. Про її шлях величний і тернистий… Довгий, тяжкий, але почесний шлях...​
Твої​ подвиги, всі численні прояви твоєї людяності і доброти, і страшної сили твого терпіння ми зберем,
як дорогі скарби, і возвеличимо в мистецтві нашої нової історії - історії визволителів людства.
2. ІV. 1942
Ми одягнемо тебе в найкращу одежу і будемо цілувати тобі руки. …Щоб краса твоя сіяла, …що лежить в
твоїй природі.
14. ХІ. 1952
Я так люблю мою Юлю, як ніби не любив ще ніколи за 25 років родинного з нею життя. Я безупинно говорю
їй найніжніші слова. Милуюсь нею, весь переповнений до неї глибокою ніжністю.
… Хто послав мені любов?
11. ХІІ. 1943
Сьогодні записав од матері десять чудесних колядок і п΄ять нових старих пісень. Так було приємно
записувати. Просто сльози наверталися од радості чи зворушення…

35.

• Основні аспекти питання "Тема жінки,
матері, дружини" :
• - роль жінки в житті радянського
суспільства ;
• - жінка і війна;
• - любов та повага до матері ;
• - кохання до дружини.

36.

Знищення пам”яток історії та мистецтва
“Я зневажаю уряд України за його скотиняче
ставлення до культурних пам”ятників своєї
старовини. У нього немає любові до народу.
Народ має багато підстав ненавидіти всіх нас
за це”.
“І хоч Україна з останніх сил зберігає острівці
своєї культури, на них ведеться наступ, за їх
знищення нікого не судять, хіба що
нагороджують”.
“Одне слово, двадцятий вік помстився.
Погуляв по слідахі дев”ятнадцятого, і
сімнадцятого, і одинадцятого. Зоставив биту
цеглу, кам”яні коробочки, на які противно
дивитися,і покарбовану землю.”
“Яка шкода, що найпотворніші будинки в
Києві _ будинок ЦК. Раднаркому, КВО,
універмаг зосталися цілими.Зостався і
ідіотський будинок воєнвєда
проти”Арсеналу”, і найдурніший з усіх
залізничних вокзалів, які я абиколи бачив.”

37.

Тема історичної спадщини, храмів і
Бога в душі людини
3. ХІІ.1943
За моїх часів у Києві зникли такі пам'ятники культури:
Михайлівський монастир з церквою дванадцятого віку. Верхівка Ірининськиї церкви
одинадцятого віку.
Нікопольський собор, збудований Мазепою — надзвичайної краси церква в стилі
українського барокко.
Київський братський монастир на Подолі. Знамените братство з Академією, звідки вийшли
перші просвітителі Росії, де вчився Ломоносов. Дзвіниця одинадцятого віку Кирилівського
монастиря. Пам'ятник часів магдебурзького права на Подолі. Самсон, що роздирає лева. КиєвоПечерська Лавра — Успенський собор, геніальна по красі церква, рівної якій, може, ніде немає.
Межигірський Запорозький спас — монастир колишніх запорозьких козаків. Чимала кількість
других церков старовинних на Подолі.
Десятинна церква. Трьохсвятительська старовинна красива … 03.12.43р.
• … Моральний занепад і душевна сліпота - разючі і незрівнянні ні з чим. Мені здається, що в
наступних часах нашу героїчну епоху будуть вважати епохою занепаду в багатьох смислах.
01.01.1946р.
Бог в людині. Він є або нема.
• В майбутньому люди прийдуть до нього. До божественного в собі. До прекрасного. До
безсмертного. І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного
безрадісного будня.

38.

• Основні аспекти питання " Тема історичної
спадщини, храмів і Бога в душі людини" :
• - збереження історико- культурних
пам'яток;
• - віра в Бога;
• - боротьба проти морального занепаду і
духовної сліпоти молоді

39.

Майбутнє країни
• . Письменник переконаний, що держава не може і не повинна
будувати свій добробут на бідності та злиднях своїх громадян.
Вболіває Довженко і за долю народного вчителя, безправність
якого стає причиною великих народних бід: великі втрати, хаос і
слабкодухість у навчанні та вихованні молоді. Нешанований
вчитель і такий же мало розумний Наркомат освіти не можуть
забезпечити державі гарну молодь. Немає вчителя - взірця для
наслідування, достойного, чистого й авторитетного. Бо часто він
залежить від волі влади, змушений йти на компроміси.
• Обурений автор " Щоденника" і прокурорською системою
нагляду. Він говорить про те, що тоталітарний режим знищить
інтелігенцію, робітників, а життя прокурорів, напрактикованих
ще з 37-го року, буде процвітати

40.

Тема майбутнього
5. VІІІ. 1945
Придбавши крила, людина уподібнилась не ангелу, а дияволу.
Сьогодні диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того, з
чого Бог створив Всесвіт.
Перше, що людина зробила з божественним атомом, - бомбу
для загибелі…
Осатаніло людство.
Новодикунська ера принесе катастрофу.
15. VІІІ. 1945
Народи почнуть зализувати рани і ставити пам΄ятники…
15. VІІІ. 1945
Закінчилась світова війна… Мир…
В крові і трупному смороді завершило людство свою трагедію
винаходом атомної бомби. Атом розірвано, всесвітній гріх
учинено. Бомбу кинуто…

41.

Майбутнє країни
25.01.1944р.
Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить учителів, бо загинуть в
армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж
поляжуть на війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі і здорові, як
ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од
німців ще з тридцять сьомого року.
05.08.1945р.
Придбавши крила, людина уподібнилась не ангелу, а дияволу. Сьогодні
диявол приторкнувся своїм нечистим перстом до того, з чого Бог створив
Всесвіт. Перше, що людина зробила з божественним атомом, - бомбу для
загибелі… Осатаніло людство. Новодикунська ера принесе катастрофу.
15.08.1945р.
Народи почнуть зализувати рани і ставити пам'ятники.
15.08.1945р.
Закінчилась світова війна… ​Мир… В​ крові і трупному смороді завершило
людство свою трагедію винаходом атомної бомби. Атом розірвано, всесвітній
гріх знищено. Бомбу кинуто. … Десь в далекій безмежній блакиті ввижається
двоногий злочинець, передвісник фінального акту людства. Господи, хоч би я
помилився. Хай не буде так.

42.

Знищення родючих земель. Будівництво
Каховського моря
“Помітив я ще одне у переселенців: ніде не
зустрів жодного веселого обличчя. Усі
невеселі, стурбовані. І багато облич
печальних. Важко живеться народу. Немає
пісень. Ніде не співають. Є горілка. Як
страшенно дорого обійшлося народові
нашому війна”
.
Інші греблі? Зокрема, Кременчуцька? Чи
потрібна вона?Для чого вона?Для постачання
запорізьких турбін? А може,плюнути нам на
ці турбіни, на сії вісім тощих фараонових
корів?
Чи не дорого нам обійдуться сії їхні кіловати?
Нищення сіл, які ідуть під воду показано як
апокаліпсис, кінець українського
національного світу.

43.

• Основні аспекти питання " Тема
майбутнього" :
• - розвиток економіки, науки, культури,
освіти ;
• - розбудова сільського господарства ;
• - знищення тоталітарної системи;
• - загроза атомної війни.

44.

Доля тих, хто був на окупованій території
Мирне населення було кинуте радянською
армією напризволяще, але після війни
планувалося спитати за все якраз у мирного
населення.
Генерали не дбали про те, щоб виграти бій з
меншими втратами, навпаки, хизувалися
один перед одним. Як і командири нижчих
рангів, коли багато бійців гинуло.
Боже, скільки нещасть народу принесли
наші тупоголові воєначальники і скільки ще
принесуть!Вони будуть карать ні в чім не
повинний народ за те, що не вміли
командувати і тікали з орденами під
хвостами у кобил.Каратимуть за те, що
народ просто був під німцями і мусить якось
жити, а не повісився увесь чи не був
розстріляний німцями.

45.

Масові знищення невинних людей
“Україна втратила за час війни тринадцять
мільйонів людей. До Сибіру вислали перед
війною півтора мільйона з Західної України,
та й зараз висилають чимало. Таким чином.
Велика Вдовиця втратила сорок відсотків
своїх убитими. Спаленими, покатованими,
засланими в заслання, вигнаними в чужі
землі на вічне блукання…”
“…ще шість мільйонів од голоду в
урожайний 1932 рік.”
“за двадцять з чимось довоєнних років в ній
не прибавилось населення, хоч і стояла вона
майже на першому місці по народженню в
Європі, та вельми жаждали боги…” (6
вересня 1945 року)

46.

Таємниця в'язнів-інвалідів
Другої світової
Куди зникли мільйони інвалідів другої світової війни
Довгий шлях до острова Валаам
Сергій Мельникофф

47.

Довгий шлях до острова Валаам (Карелія)
Історія Валаамського монастиря

48.

У 1950 р. на Валаамі влаштували Будинок інвалідів війни та
праці. У монастирських і скитських будинках жили каліки, які
постраждали під час Другої світової війни ...
Острів Валаам – місце одного з найбільш нелюдських
експериментів із формування найбільшої людської «фабрики».
Сюди з Ленінграда і Ленінградської області, щоб не псували
міський ландшафт, засилали інвалідів найрізноманітніших, від
безногих і безруких – до олігофренів і туберкульозників.
Вважалося, що інваліди псують вигляд радянських міст.

49.

Висилали не всіх поголовно безруких-безногих, а тих, хто
жебрав, просив милостиню, не мав житла. Їх були сотні тисяч,
тих що втратили сім'ї, житло, нікому не потрібних, без грошей,
зате обвішаних нагородами.
Їх збирали за одну ніч з усього міста спеціальними
нарядами міліції і держбезпеки, відвозили на залізничні станції,
вантажили в теплушки і відправляли в ці самі «будинкиінтернати». У них відбирали паспорти і солдатські книжки –
фактично їх переводили у статус тих, що пропали безвісті.

50.

«На Валаамі їх мало не по головах рахували «цих
інвалідів». Вони «мерли» сотнями, але на
Валаамському цвинтарі ми відшукали тільки 2
прогнилих стовпчики з ... номерами. Не залишилося
нічого – вони всі пішли в землю, не залишивши
пам'ятника жахливому експерименту людського
зоопарку радянського острова».

51.

Олександр
Подосьонов
«Після війни радянські міста були
переповнені такими людьми, як я, яким
пощастило вижити на фронті, але які
втратили в боях за Батьківщину руки і
ноги. Саморобні візки, на яких снували
між ногами перехожих людські обрубки,
милиці і протези героїв війни псували
картину світлого соціалістичного
сьогодні. І ось одного разу радянські
громадяни прокинулися і не почули
звичного гуркоту візків і скрипу протезів.
Такі, як я інваліди відразу були видалені
з міст. Одним із місць їх заслання і став
острів Валаам».
На острові Валаам, на Ладозькому озері, жив
всі післявоєнні роки, паралізований, нерухомо
сидячи на подушках.
Кількість калік після війни обчислювалася
десятками мільйонів.

52.

«Захисник Ленінграда»
Малюнок колишнього піхотинця Олександра
Амбарова, який захищав обложений Ленінград,
зроблений на острові Валаам в 1974 році. Двічі під
час запеклих бомбардувань він опинявся заживо
похованим. Майже не сподіваючись побачити його
живим, товариші відкопували воїна. Підлікувавшись,
він знову йшов у бій. Свої дні закінчив засланим і
живцем забутим на острові Валаам.
«Невідомий солдат». Ніхто нічого не знає про життя
цієї людини. У результаті важкого поранення він
втратив руки і ноги, позбувся мови і слуху. Війна
залишила йому тільки можливість бачити.

53.

«Розповідь про медалі».
Навпомацки рухаються
пальці по поверхні медалей
на грудях Івана Забари. Ось
вони намацали медаль «За
оборону Сталінграда» «Там
було пекло, але ми
вистояли», - сказав солдат.
І його немов висічене з
каменю обличчя, щільно
стиснуті губи, осліплені
полум'ям очі підтверджують
ці скупі, але горді слова, які
прошепотів він на острові
Валаам.

54.

Комуністи були гіршими за шведів.
Це найважчі часи в історії Валаама.
Те, що недограбували перші
комісари в 40-х, осквернили і
зруйнували пізніше. На острові
творилися страшні речі: в 1952-му
з усієї країни туди звезли убогих і
калік і залишили вмирати. Деякі
художники-нонконформісти
зробили собі кар'єру, малюючи в
келіях людські обрубки. Будинокінтернат для інвалідів та людей
похилого віку став чимось на
зразок соціального лепрозорію –
там, як і на Соловках часів ГУЛАГу,
містилися в ув'язненні «покидьки
суспільства».

55.

Місце і роль митця в суспільстві
26. Х. 1943
Сьогодні я знову в Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір.
Сьогодні ж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в
огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для
постановки.
Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскне. І не тому тяжко,
що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються
вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені
важко од свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і
замкнена моя правда про народ і його лихо.
Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім
панегірика.
31. І. 1945
Я народився і жив для добра і любові.
12.ХІ. 1955
Писати тільки правду, не зраджувати її ні за яких обставин. Піднести її
високо і нести біля самого серця.

56.

28.11.43
Справжній митець і патріот, він відстоює право
писати правду, піддає сумнівам непогрішимість
«великого» Сталіна на сторінках новоствореної
кіноповісті «Україна в огні»,та сама кіноповість і
кінофільм дійдуть до
України через 23 роки.
А О.Довженко після
запрошення в Кремль
уже ніколи не
повернеться
на Батьківщину.

57.

• Основні аспекти питання "Місце і роль
митця в житті суспільства" :
• - митець повинен жити і творити для
народу ;
• - у тоталітарній державі письменник не
може бути вільним ;
• - Остап Вишня - жертва сталінського
режиму ;
• - велич і трагедія генія Довженка.​

58.

Сни як віддзеркалення дійсності
21. ХІІ. 1943
Мене пригноблюють тяжкі передчуття, і мучать по ночах не менш тяжкі сни.
14. ІХ. 1945
Сьогодні снилося мені, що є на світі бог. Що покликав він мене до себе і повелів
ангелам своїм випалити з моєї душі й вирубати огненним мечем пригноблення,
смуток і страх за матір отчизну свою, і за все, що я люблю, чому служу, на що
молюсь; за долю народу, за мистецтво. І ангели здерли з мене окривавлену шкіру і
кинули її в огонь. Потім по його святому повелінню вони вирубали з мене талант мій
і дали мені новий…15. І. 1946
Сьогодні мені снився страшний сон. Неначе в мене були одрубані обидві руки по
самі лікті. Як дивно: чому такий – от сон приснитися може людині. А вчора мені
снилося, неначе мене обіймав і цілував Станіславський – небіжчик, з яким я
персонально не був знайомий за його життя…
19. ХІ. 1952
… Сьогодні сон мені послала доля такий ніжний і хороший…
• Основні аспекти питання " Сни як віддзеркалення дійсності" :
• - висвітлення суспільних проблем через замасковані форму сну;
• - зображення найпотаємніших думок і мрій.

59.

Особливості записної книги
“Щоденник “– це молитва-розпач, це надсадно-тяжкі
роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота над
долею України, роздуми Громадянина над майбутнім
свого народу.
Митець поділяє себе на власне”Я” – суто Довженко і на
“Я”- ліричного героя.
Людині,що прискіпливо вдивлялася в себе, було не 60 і не
70, щоб підволити підсумки, а всього тільки 45 – вік
зрілості, повноти сили й творчих планів.

60.

Інтерактивний метод "Експрес- опитування
• - Чи знала сталінська влада про те, що Довженко веде
записи в "Щоденнику"?
• - Яке місце займає в "Щоденнику" тема Другої світової
війни?
• - Чому саме темі жіночої долі присвятив автор так багато
записів?
• -Як сприйняв О. Довженко заборону Сталіним " України
в огні"?
• - Кого зневажає і кого любить автор " Щоденника"?
• - Як ставиться митець до знищення історикокультурних, релігійних пам'яток?
• - Чи був Довженко атеїстом?
• - У чому вбачає автор "Щоденника" роль митця в житті
суспільства?

61.

• У «Щоденнику» занотовано багато цікавих «швидких» думок митця:
про економічне становище держави: «Багата держава, яку
утворюють бідні люди, – абсурд! Держава не може будувати свій
добробут на бідності й обдертості своїх громадян», про
літературну творчість: «Письменник, коли він щось пише, повинен
почувати себе врівні, на висоті найвищого політичного діяча, а не
учня чи прикажчика». Деякі нотатки афористичні: «Перемагають
гордi, а не жалiсливi»; «Всяка буває душа – одна, як Днiпро, друга
часом, як калюжа, по кiсточки, а часом буває так, що i калюжки
нема..»; «Самий сильний звiр у лiсi не тигр, а тхiр. Вiн смердить»;
«Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий зорi. Що кому».
• Про себе Довженко говорить у «Щоденнику» не часто, скупо, але
виразно: Наприклад: «Менi сорок вiсiм рокiв. Моєму серцю –
шістнадцять. Воно зносилося вiд частого гнiву, i обурення, i туги.
Недосконалiсть видимого порядку речей навколо пiдточила i
зв'ялила його. Мабуть, я дратую людей, як приспане сумлiння».
• Проте письменник все ж вірить у людей, у свій народ, у можливості
перебудови недосконалого світу: «Перебудовую в уяві світ. Не сплю
ночі. Картини шумлять в голові, проносяться одна за одною краща
й величніша».

62.

Афоризми О.Довженка :
• Двоє дивляться вниз. Один бачить
калюжу, другий - зорi. Що кому.
• Немає вищої краси, як людина в роботi.
• Велике дiло - добре слово.
• Кiмната без книг - все одно, що людина
без душi.
• Нe посадила людина за своє життя
жодного дерева - плати штраф за
користування повiтрям.
• Iсторiя народiв учить нас, що та держава
велична, в якiй велична мала людина.
• Людина завжди повинна знати, звiдки
вона пiшла в життя. Людина не має права
бути безбатченком.
• Найбiльший скарб усього людства є
сама людина. Хiба є не так ?

63.

Цитати з твору:
Людська душа – це чаша для горя. Зло – від людської дурості. (17.04.1942).
Краще вмерти – загинути героєм, ніж жити рабом. (30.03.1942 – Воронеж).
Найдися, письменнику, рівний талантом красоті материної душі, і напиши для всіх
грядущих літ оцей кришталевий прояв материнської душі. генія української матері.
(01.04.1942).
Народ не хотітиме чтива про війну побутово-описового. Народу треба його зсередини, в
його стражданнях, в його сумнівах, в його боротьбі, оновленні, і показати йому шлях і
перспективи. Народ треба возвеличити, й заспокоїти, і виховувати в добрі, бо зла випало
на його долю стільки на одне покоління, що вистачило б і на десять колін. (02.04.1942).
Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а
цвіту де-не-де. (23.4.1942).
Багата держава, яку утворюють бідні люди,- абсурд!Держава не може будувати свій
добробут на бідності й обдертості своїх громадян. (7.08.1942).
Багатство – сила. Бідність – слабкість. Ми виховували слабкість. І вона обернулась до нас
своїм страшним боком. (7.08.1942).
Війну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума. Всяка
вiйна безнравственна в своїй внутрiшнiй основi. Тому i зображати її в книгах як
благородство i красу людських вчинкiв – злочинство й глупота. Війна – дурна. Війна стала
великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Ніби земна куля влетіла в якусь криваву
божевільну туманність. Війна стала життям людства. І тема війни, отже, на довгі роки
буде основною темою мистецтва. (15.03.1942 – Ворошиловград, вагон).
Дійсність стала багато страшнішою за всяку, навіть позбавлену смаку, уяву. І її так і
треба показати. Душа людська міряється повною мірою, та такою, про яку навіть і не
підозрював світ. Книги і фільми про нашу правду, про наш народ мусять тріщати од жаху,
страждань, гніву і нечуваної сили людського духу. (15.03.1942).
Якщо вибирати між красою і правдою, вибираю красу. У ній більш глибокої істини, ніж у
одній лише голій правді. Істинне те, що прекрасне. (30 04.1944).

64.

Домашнє завдання
• Напишіть твір-мініатюру за одним із
афоризмів Довженка.
• Вивчити конспект уроку за підручником чи
презентацією
• Прочитати кіноповість“Зачарована Десна”,
переказувати, виписати цитати до х-ки
героїв.
• За бажанням підготувати повідомлення
“Історія написання «Зачарованої Десни»,
автобіографічна основа, сповідальність.”