Поєднання минулого і сучасного. Два ліричні герої: малий Сашко і зріла людина, митець

1.

Сімнадцяте лютого
Класна робота
ПОЄДНАННЯ МИНУЛОГО І СУЧАСНОГО. ДВА ЛІРИЧНІ
ГЕРОЇ: МАЛИЙ САШКО І ЗРІЛА ЛЮДИНА, МИТЕЦЬ.
ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕРОЇВ ТВОРУ О.ДОВЖЕНКА
«ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА» МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ,
ПОРУШЕНІ В КІНОПОВІСТІ

2.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Підготувати характеристику образів кіноповісті з
опорою на виписані цитати: малий Сашко, Олександр
Довженко, Петро Семенович (батько);Одарка
Єрмолаївна (мати);прабаба Марусина;дід Семен;
прадід Тарас; дядько Самійло, дід Захарко; учитель
Леонтій Опанасенко.(конспект)
Вивчити напам’ять уривок із “Зачарованої Десни”
За підручником опрацювати с.136- 139. відповідати
на питання с.139

3.

Що таке кіноповість?
Що спонукало О. Довженка поринути у своє далеке минуле?
З яких джерел формувалася особистість письменника, його талант?
У скількох планах ведеться розповідь? Доведіть свою думку
Вдумайся в заголовок твору "Зачарована Десна" ... Кимось зачарована.
Які слова - синоніми можна підібрати до слова зачарована?
Отже, і герої твору повинні бути незвичайними, таємничими.
Адже і сам автор у творі підкреслює, що "я й не збираюсь писати про
типове". Яким же незвичайним бачив світ малий Сашко?
Скажіть, чи є якийсь конфлікт у творі? Чи можемо стверджувати, що твір
безконфліктний?

4.

ПЕРЕВІРКА Д/З
Що можна сказати про малого Сашка?
Доведіть, що це хлопчик з багатою художньою уявою.
Які засоби використовує автор, щоб відтворити казковий світ дитинства?
Як змальовує автор прекрасний світ, що оточує малого Сашка? Чи можна назвати його земним
раєм?
Пригадайте дядька Лева з “Лісової пісні” Лесі Українки. Чи схожий дід Сашка на нього?
Доведіть, що О. Довженко був майстром словесного портрета
Кого нагадує вам баба Марусина? Знайдіть подібні образи в народних казках?
Розкажіть про батька і матір Сашка.
Знайдіть у “Зачарованій Десні” картини, виписані з доброзичливим гумором.
Окремі частини кіноповісті — це поезія в прозі. Зачитайте і прокоментуйте такі уривки з твору.
Якою постає природа у творі? Доведіть, що це — рівноправний персонаж поряд з образами людей.
.

5.

— автобіографічна повість, спогади Олександра
Довженка про дитинство в рідному селі на
Чернігівщині. Твір сповнений тонкого гумору.
Повість є гімном річки Десна, рідному
чернігівському краю, селянам-трудівникам і
сільському способу життя.
Жанр : «Зачарована Десна» автобіографічна кіноповість («автобіографічне
кінооповідання» )
Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як
джерело його духовності й мистецького таланту.
Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину
духовно багатою і щасливою. Композиція:
твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть
баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи», ліричні та публіцистичні відступи
Проблематика:
- природа і людина; - шлях народу та людини до щастя;- прекрасне й потворне в
житті; - покликання, сутність людини; - добро і зло; - життя і смерть.

6.

Головні герої “Зачарованої Десни”:
два ліричні герої — малий Сашко (у новелах) і Олександр Довженко
(в авторських відступах);
Петро Семенович (батько);
Одарка Єрмолаївна (мати);
прабаба Марусина;
дід Семен;
прадід Тарас;
дядько Самійло.
брати Сашка: Лаврін, Сергій, Василько й Іван;
дід Захарко;
учитель Леонтій Опанасенко

7.

Моральна краса й духовна велич людини
в кіноповісті
Духовні витоки
письменникадраматурга

8.

Два образи авторського «Я»
малий Сашко як головна
дійова особа спогадів
зрілий майстер, який ті спогади
перепускає через свій гіркий життєвий
досвід, свої страждання,
узагальнюючи, збираючи їх у художні
образи.

9.

10.

План характеристики образу Сашка:
1.Оповідач у «Зачарованій Десні» — сам письменник, який виступає і як автор, і як герой
твору — маленький Сашко.
2. Пізнання світу Сашком:
1) любов до тварин, природи, музики, співів. («Коли б спитав мене хто-небудь, яку я
музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш
за все я любив слухати клепання коси... Високий, чистий дзвін коси передвіщав мені
радість і втіху...»; «Любив пташиний щебет у саду і в полі. Ластівок любив у клуні,
деркачів — у лузі. Любив плескіт води весняної»; «...Любив співи дівочі, колядки, щедрівки,
веснянки, обжинки...»)
2) приємне і неприємне в розумінні хлопця;
3) повага до батьків, людей похилого віку;
4) ставлення до народних свят, прикмет, обрядів, вірувань.
3. Риси характеру хлопця:
а) допитливий; б) добрий; в) чесний; г) уважний; ґ) чуйний; д) спостережливий; е)
здатний до фантазування; є) щирий.
4. Майстерність Довженка - письменника.

11.

ЧИМ БУВ НАПОВНЕНИЙ СВІТ САШКА?
… вірили у матір божу і святих – Миколая -
угодника, Петра, Іллю, Пантелеймона. Самого
Бога не те щоб не визнавали, а просто з
делікатності не наважувались утруждати
безпосередньо.
Всі були народжені для любові і мали
талант до неї.
Жили ми в повній гармонії
з силами природи.

12.

У малині лежав повержений з небес
маленький ангел і плакав без сліз.
З безхмарного блакитного неба якось
несподівано упав він на землю і поламав
свої тоненькі крила коло моркви. Це був
я.
Маленький
Сашко
Здивований маленький хлопчик
із широко розкритими зеленими
очима.

13.

Сашко дитячим серцем розумів, що батькам жилося нелегко та не міг пояснити чому.
А ставши дорослим, згадував: «Було в минулому житті батьків багато неладу, плачу,
темряви й жалю. Всі прожили свій вік нещасливо, кожен по-своєму — і прадід,
і
дід, і батько з матір’ю».
Та все ж з дитинства запам’яталися уроки людяності,
доброти, які він одержав від своїх рідних. Батько цінував
людей працьовитих, чесних, талановитих. Безкорисливості
навчився у батька, ніжності - в матері, мудрості і доброти —
у діда Семена.

14.

«Любив дід добру бесіду й добре
слово».
«Одні тільки бажання
творити добрі діла й
зостались при мені на
все життя».
«…Добра людина поїхала,
дай їй Бог здоров’я,—
говорив дід, коли
подорожній нарешті
зникав у кущах».
«… Нікому й ніколи не
заподіяли зла на землі, не
вкрали, не вбили, не
одняли, не
пролили кров. Знали мир,
щедроти й добро».
Щоб поновити свою святість, Сашко вирішив «творити добрі діла» — не їсти
скоромного цілий тиждень, носити дідові воду, ходити до церкви або рятувати
ластів’ят, як вони повипадають із гнізда. Але пташенята не падали, і Сашко
надумав піти на вулицю шанувати великих людей. Казали, що за це
прощається багато всіляких гріхів на тім світі.

15.

САШКО (ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ)
•«Фактично, святим був на всю хату один я. I от
скiнчилася моя святiсть. Не треба було чiпати
моркви. Хай би собi росла. А тепер я грiшний».
•«Але бiльше за все на свiтi любив я музику. Коли б
спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у
ранньому дитинствi, який iнструмент, яких музик,
я б сказав, що бiльш за все я любив слухати
клепання коси».
•«Бiльш за все чомусь любив я моркву».

16.

Сашко-оповідач:
Спостережливий;
наділений почуттям прекрасного; має
добру пам'ять ,чутливе серце; любить
природу; цінує батька за працьовитість;
ніжний, людяний, добрий; використовує в
мові гостре, влучне слово; розуміє такт.

17.

Автор-оповідач:
Шанує волелюбні риси своїх
батьків; розуміє такт і шанобливість; схиляє
голови перед працьовитими батьками й
односельцями, для яких праця не тільки
обов’язок, а й духовна потреба; людяний,
добрий, не втратив «щастя бачити...зорі
навіть у буденних калюжах на життєвих
дорогах».

18.

Найстарше покоління
Довженків
Прадід Тарас - старійшина роду Довженків. Нагадує Дажбога: «Голос у
нього був такий добрий, і погляд очей, і величезні, мов коріння, волохаті
руки були такі ніжні, що , напевно, ніколи й нікому не заподіли зла на
землі, не вкрали, не вбили… Знали труд і мир, щедроти і добро».

19.

Дажбог – бог сонця, жнив.
У міфах – один з перших царів, тіло якого
народилося з дерева, а душа – з вогню.
Коріння – основа
роду, прадід і є
його основою.

20.

Дід Семен
На погребні любив спати дід, який малому Сашкові
нагадував Бога або святого Миколая. Звали його
Семеном.

21.

Дід Семен
« У нас був дiд дуже схожий на бога. Коли я молився богу, я
завжди бачив на покутi портрет дiда в старих срiбнофольгових
шатах, а сам дiд лежав на печi i тихо кашляв, слухаючи своїх
молитов»
«Любив дiд гарну
бесiду й добре слово»
«Вiн був наш добрий дух лугу i риби. Гриби й ягоди збирав вiн у
лiсi краще за нас усiх i розмовляв з кiньми, з телятами, з
травами, з старою грушею i дубом – з усiм живим, що росло i
рухалось навколо»
«Бiльш за все на свiтi любив дiд сонце. Вiн прожив пiд сонцем
коло ста лiт, нiколи не ховаючись у холодок. Так пiд сонцем на
погребнi, коло яблунi, вiн i помер, коли прийшов його час»

22.

ДІД СЕМЕН
•«На погребнi любив спати дiд».
•« У нас був дiд дуже схожий на бога. Коли я молився богу, я завжди бачив на
покутi портрет дiда в старих срiбнофольгових шатах, а сам дiд лежав на
печi i тихо кашляв, слухаючи своїх молитов».
•«Образ святого Миколая також був схожий на дiда, особливо коли дiд часом
пiдстригав собi бороду i випивав перед обiдом чарку горiлки з перцем, i мати
не лаялась».
•«Вiн був високий i худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве,
а борода бiла. I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт.
Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному
i в недiлю любив урочисто читати псалтир. Нi дiд, нi ми не розумiли
прочитаного, i це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала
прочитаному особливого, небуденного смислу».

23.

Він був високий і худий, з білою бородою. Пахнув теплою
землею і трохи млином, знав письмо і в неділю любив
урочисто читати Псалтир. Ні дід, ні слухачі не розуміли
прочитаного, і це завжди хвилювало їх, як дивна таємниця.

24.

•«Любив дiд гарну бесiду й добре слово. Часом по дорозi на луг, коли хто питав
у нього дорогу на Борзну чи на Батурин, вiн довго стояв посеред шляху i,
махаючи пужалном, гукав услiд подорожньому: “Прямо, та й прямо, та й прямо,
та й нiкуди ж не звертайте!.. Добра людина поїхала, дай їй бог здоров’я».
•«Вiн був наш добрий дух лугу i риби. Гриби й ягоди збирав вiн у лiсi краще за нас
усiх i розмовляв з кiньми, з телятами, з травами, з старою грушею i дубом — з
усiм живим, що росло i рухалось навколо».
•«Бiльш за все на свiтi любив дiд сонце. Вiн прожив пiд сонцем коло ста лiт,
нiколи не ховаючись у холодок. Так пiд сонцем на погребнi, коло яблунi, вiн i
помер, коли прийшов його час».
•«Дiд любив кашляти. Кашляв вiн часом так довго й гучно, що скiльки ми не
старалися, нiхто не мiг його як слiд передражнити. Його кашель чув увесь
куток. Старi люди по дiдовому кашлю вгадували навiть погоду».

25.

БАБА МАРУСИНА

26.

Баба Марусина
«Вона проклинала все, що попадалось їй на очi,- свиней, курей,
поросят, щоб не скугикали, Пiрата, щоб не гавкав i не гидив, дiтей,
сусiдiв. Кота вона проклинала щодня по два-три рази так, що вiн
трохи згодом був якось захворiв i здох дес у тютюнi»
«Вона була малесенька й така прудка, i очi мала такi
видющi й гострi, що сховатись од неї не могло нiщо свiтi. Їй
можна було по три днi не давати їсти. Але без прокльонiв
вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею.
Вони лились з її вуст невпинним потоком, як вiршi з
натхненного поета, з найменшого приводу. У неї тодi
блищали очi й червонiли щоки. Це була творчiсть її палкої,
темної, престарiлої душi»

27.

МАТИ
«Народжена
для пісень,
вона
проплакала усе
життя,
проводжаючи
назавжди».

28.

Одарка Єрмолаївна (мати Сашка)
«Нiчого в свiтi так я не люблю, як саджати щонебудь у землю, щоб проiзростало. Коли
вилiзає з землi всяка рослиночка, ото менi
радість»
« Мати об’явила себе ворожкою i почала
лiкувати людей вiд зубiв, пристрiту й переляку,
хоч i сама хворiла»
«мати крадькома таки знищила псалтир. Вона спалила його в печi
по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб вiн часом не
вибухнув i не рознiс печi».
«Я не оглядаюсь. Коло хати мати-зозуля кує менi розлуку. Довго-довго, не один
десяток рокiв буде проводжати мене мати, дивлячись крiзь сльози на дорогу,
довго хреститиме менi слiд i стоятиме з молитвами на зорях вечiрнiх i ранiшнiх,
щоб не взяла мене нi куля, нi шабля, нi наклеп лихий»
«Народжена для пісень, вона
проплакала усе життя,
проводжаючи назавжди».
•«Мати клялася, що коли
вона, бувши ще дiвкою,
спала в коморi, святий
Юрiй раз з’явився їй у снi
в бiлих ризах, на бiлому
конi, з довгим списом».

29.

Одарка Єрмолаївна — матір Сашка. Була невтомною трудівницею,
найбільше в житті любила «саджати
що-небудь у землю, щоб
проізростало.
Коли вилізає з землі всяка рослиночка,
ото мені радість».

30.

Багатий город, на якому росло все, — то праця її рук. Цілими днями жінка
клопоталася по господарству, у любові до праці виховувала своїх дітей. Її
життя було тяжке: у родині часто спалахували сварки, нерідко доходило й до
бійок; Одарка мусила пережити смерть своїх дітей, що й підкошувало сили,
забирало красу.

31.

Батько Петро Семенович принциповий, благородний, безкорисливий,
завжди готовий прийти на допомогу
слабшому, працьовитий.

32.

Петро Семенович (батько Сашка)
«Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив.
Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi очi,
тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкi кайдани
неписьменностi i несвободи. Весь в полонi у сумного i весь в той же
час з якоюсь внутрiшньою високою культурою думок i почуттiв»
«З нього можна було писати лицарiв, богiв,
апостолiв, великих учених чи сiятелiв,- вiн годивсь
на все. Багато наробив вiн хлiба, багатьох
нагодував, урятував од води, багато землi
переорав, поки не звiльнився вiд свого смутку»
«Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як
вправно робив, який був дужий i чистий. Тiло бiле, без
єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкi,
щедрi. Як гарно ложку нiс до рота, пiдтримуючи знизу
скоринкою хлiба, щоб не покрапать рядно над самою
Десною на травi. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт
розумiв i шанобливiсть. Зневажав начальство i царя»

33.

•«Одне, що в батька було некрасиве, — одяг. Ну такий
носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! Неначе
нелюди зухвалi, аби зневажити образ людини, античну
статую укрили брудом i лахмiттям. Iде було з шинку
додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнiм смутку,
аж плакать хотiлось менi, сховавшись в малинi з Пiратом. I
все одно був красивий, — стiльки крилося в нього
багатства. Косив вiн чи сiяв, гукав на матiр чи на дiда, чи
посмiхався до дiтей, чи бив коня, чи самого нещадно били
полiцаї, — однаково. I коли вiн, покинутий всiма на свiтi
вiсiмдесятилiтнiй старик, стояв на майданах
безпритульний у фашистськiй неволi i люди вже за старця
його мали, подаючи йому копiйки, вiн i тодi був прекрасний».

34.

«…батько так ненавидів всякий
недостаток, що навіть саме слово
«бідність» не вживав відносно своєї
особи. Замість «моя бідність» він міг
сказати «моє багатство», наприклад:
«Моє багатство не дозволяє купити
мені нові, пробачте, чоботи».

35.

Майже в усьому пересічною людиною був
дядько Самійло.
«…не був ні професором, ні лікарем, ні інженером.
Не був він, як уже можна догадатись по одному
його імені і по тому, що тут писалось, ні суддею, ні
справником, ні попом. Він нездатний був на високі
посади».
«Він навіть не був добрим хліборобом. Він
вважавсь поганим хліборобом. Його розумових
здібностей не вистачало на сю складну і мудру
професію».

36.

«…Як і кожна майже людина, він мав свій талант і знайшов себе в ньому. Він
був косар. Він був такий великий косар, що сусіди забули навіть його
прізвище і звали його Самійло-косар, а то й просто Косар. Орудував він
косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою — легко і вправно. Коли б його
пустили з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки була
добра трава та хліб і каша».

37.

ТИХОН
«У Тихона одна нога не була в злагодi з другою.
Вона була значно коротшою, тоненькою i не
розгиналася навiть у снi. Внаслiдок такої
дiалектики природи всi качки, нирцi, курочки,
чайки, все наше птаство впiзнавало його ще
здалека i ховалось у ситняк або у воду, пiд
латаття. Так чином навiть крива нога i та часом
служила гармонiї природи, її рiвновазi”.

38.

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в
майбутнє»

39.

Проблематика повісті:
Природа і
людина
Шлях народу та
людини до щастя
Покликання,
сутність людини
Повага до
батьків
Роль праці в
житті людини
Прекрасне й
потворне в
житті
Добро і зло
Життя і смерть

40.

Через увесь твір проходить образ Десни, сприйнятої
«зачарованими» очима малого Сашка. Поезію дитинства творить
Олександр Довженко у своїй кіноповісті. В одних рядках — люди,
в інших — природа. А яка чарівна вона навкруги Десни! Природа у
«Зачарованій Десні» живе, безперервно змінюється.
«Далека красо моя! — звертається Олександр Довженко до
річки, та й не тільки до неї.— Щасливий я, що народився на твоєму
березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду,
ходив босий по твоїх казкових висипах…»
Наддесення… Місячні ночі над річкою,
світ дитячої чистоти й святості…
Спогади про Десну

41.

Світ «Зачарованої Десни» глибокий, невичерпний, він також безмежний, як і людське пізнання. Скільки
заховано в ньому думок, почуттів, переживань великого художника. У ньому — духовна опора кожного
українця.

42.

«Погляди Довженка-митця» на життя,
свій народ і його долю, на місію
художника»
«Ніколи не треба забувати про своє призначення і завжди пам’ятати, що митці
покликані народом для того, щоб показувати світові, що життя прекрасне, що само
по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ».
01.13. 28

43.

Люди - творці краси, а може, Господь Бог посилає їм таку красу за щедроти
їхніх душ. Дорогі діти, я дуже хотіла б, щоб кожен із вас так прожив своє
життя, щоб на схилі літ міг сказати про себе словами великого Довженка:
«Заплющивши очі, я ще й досі не маю темряви в душі».
Найзворушливіші і найтепліші
спогади родом з дитинства.
Дитинство – це те, що ми
втрачаємо в часі, але
зберігаємо в собі. Пам’ятайте
про це!

44.

Тестові завдання
1. Починаючи твір «Зачарована Десна», О. Довженко із
захопленням описує…
А) Красу річки Десни. Б) Коня, що випасався неподалік від лісу.
В) Добробут власної городини. Г ) Свою родину.
2. Яку шкоду вчинив Сашко (О. Довженко «Зачарована Десна»), перебуваючи на городі?
А) Витоптав огірки. Б) Поїв весь горох. В) Поламав соняшник.
Г) Повиривав моркву.
3. Батька за його красу Сашко (О. Довженко «Зачарована
Десна») порівнював…
А ) Із живописним мистецтвом. Б ) Божим храмом.
В) Квітучим весняним садом. Г) Античною статуєю.

45.

4. Чому виникла сварка між батьком, дядьком і
дідом Сашка
(О. Довженко «Зачарована Десна»)
на косовиці?
А) Через знайдені гроші. Б) Не порозумілися у політичних поглядах. В)
Кожний намагався довести власну силу. Г ) Не могли поділити скошену траву.
5. Баба Марусина (О. Довженко «Зачарована Десна»), мати діда Семена,
любила…
А ) Вишивати хрестиком. Б) Розповідати внукові казки.
В) Проклинати все і вся. Г) Співати про любов.
6. Як батько героя твору О. Довженка «Зачарована Десна» називав своїх
діточок?
А ) Соловейками. Б) Соколиками.
В) Сизокрилими орлами.
Г) Козенятками.

46.

7. Яка пташина (О. Довженко «Зачарована
зміни в погоді?
Десна») віщувала про
А) Жайворонок. Б) Ворона. В ) Голуб. Г )Соловей.
8. Кому з героїв твору О. Довженка «Зачарована Десна» належать слова:
«Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб
проізростало»?
А) Бабусі. Б ) Матері. В ) Батьку. Г ) Дідусю.
9.Мати Сашкова (О. Довженко «Зачарована Десна») не любила діда Семена,
бо:
А) Вважала його за чорнокнижника. Б) У нього був складний характер. В) Він
любив багато випивати.
Г) Той був неохайний.

47.

10.Яке церковне свято згадується у творі
О.Довженка
«Зачарована Десна»?
А) Великдень. Б) Різдво. В) Вербна неділя.
Г ) Спас.
11.Який представник нечистої сили згадується у творі О. Довженка
«Зачарована Десна»?
А ) Русалка. Б) Лісовик. В) Потерчата. Г) Домовик.
12.Чим закінчилася прогулянка дикої тварини
(О. Довженко «Зачарована Десна») вздовж
річки Десни?
А ) Вона втопилася. Б ) Посадили знов у клітку.
В) Спіймали і продали циркачам. Г) Її вбили.

48.

Монолог Сашка у виконанні учня 11 класу.
Була тоді ще дівкою Десна, а я ― здивованим маленьким хлопчиком із широко розкритими зеленими очима.
Мати моя дуже любила саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Город до того переповнявсь
рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому. Одного разу, тікаючи від дідового кашлю,
стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн. Він був високий і густий-прегустий. Там носилися бджоли ― видимоневидимо.
Погулявши коло них і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву. Більш за все чомусь любив я
моркву. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Ніхто не дививсь. Тут ми з Піратом і кинулись до моркви. Вириваю
одну ― мала. Я за другу ― ще тонша. Третю ― тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий
ряд, та так і не знайшов ні одної. Оглянувсь ― що робить? Тоді я посадив всю моркву назад, хай, думаю,
проростає, а сам подався далі шукати смачного.
Після бабиних прокльонів та картини Страшного суду заліз я у старий човен, що стояв у клуні, і почав
думати, що мені робити для поновлення святості…
От тоді-то вперше в житті й вирішив я творити добрі діла…
А ще я любив мріяти. Чого тільки не бачив я на самому лише небі! Хмарний світ був переповнений
велетнями і пророками. На чому б не спинилось моє око, завжди я бачу щось подібне до людей, коней, вовків,
гадюк, святих…
Дуже любив я їздити з прадідом Тарасом, дядьком Самійлом, батьком та косарями на Десну косити сіно.
Пригадую, як я лежу на возі і уявляю, що мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер. Це були найкращі
у світі озера. Таких більше нема й не буде ніколи ніде.

49.

ДОМАШНЯ РОБОТА
1. Підготувати повідомлення:
1) “Олесь Гончар. Життя та творчість письменника.»
2) «Загальна характеристика доробку О.Гончара. Творчий злет у 1960-ті роки.»
3) «Громадянська й життєва позиції О.Гончара , роль письменника у духовному відродженні нації.»
2. Дайте відповідь на питання: “Чому герої твору О. Довженка «Зачарована Десна» — уособлення
моральної краси і духовної величі трудової людини”. Або “У чому, на ваш погляд, вбачає
щастя О. Довженко (за твором «Зачарована Десна»? Надаючи відповідь, посилайтеся на
зміст кіноповісті.”