Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути» - повість про школу та проблеми дорослішання

1.

Ніна Бічуя.
«Шпага Славка Беркути»
- повість про школу
та проблеми дорослішання

2.

Сьогодні на уроці ви:
Восьмикласник
и!
• познайомитесь із життям та творчістю сучасної української письменниці Ніни
Бічуї;
• розпочнете роботу над змістом повісті «Шпага Славка Беркути» та
опрацюєте перші 10 розділів твору;
• охарактеризуєте головних героїв твору, з’ясуєте як змінюються їх характери
з часом та що впливає на ці зміни;
• вдосконалите навички виразного читання, вміння опрацьовувати прозові
твори;
• висловите
власні
думки
та
враження
з
приводу
тексту твору, його актуальності та його значення.

3.

Адже для дітей я пишу завжди і все - те, що
називають дитячою літературою, і те, що
називають літературою для дорослих. Будьяка хороша книга - для дітей, для тих, які
вони сьогодні, і для тих, якими стануть
завтра і післязавтра. Все головне саме з того
і починається, щоб стати потрібним людям,
які
прийдуть
післязавтра…
Ніна Бічуя

4.

Ніна Бічуя
Ніна Леонідівна Бічуя народилася 24 серпня 1937 року у Києві. Вона,
дитина війни, згадує: «Мама навчила мене читати, коли мені було
п’ять років. Розпочала я з поважних книжок, інших не було. Першою
книгою, яку я прочитала, була повість Марка Твена «Принц і жебрак».
Згодом навчалася у середній школі № 5: «Коли я пішла до школи, зошитів
не було. Писала на полях газети – пером. Чорнило ми робили з бузини. А
газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило
розпливалося… Так ми вчилися».
Після завершення школи Ніна Бічуя вступає на факультет журналістики
Львівського університету ім. І. Франка, по
завершенню якого
працює журналістом і завлітом Театру юного глядача у Львові.
У 1989-1997 роках була редактором газети «Просвіта». Ще й досі інколи
читає лекції з театрознавчих дисциплін у ЛНУ ім. І. Франка. Перекладає з
польської і російської мов, зокрема твори класика літератури Миколи
Гоголя та сучасної письменниці із Польщі Ольги Токарчук, бо в них обох
українське коріння.
У літературі дебютувала книгами для дітей: «Канікули в Світлогорську»
(1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень»
(1973), у яких висвітлено шкільне життя й дитячу психологію. Ось чому її
твори часто відносять до психологічних жанрів.

5.

Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути»
Ніна Бічуя добре знає дитячу психологію, вміє писати цікаво і
захоплююче про те, що хвилює дітей та підлітків. Серед книг,
адресованих дитячій та юнацькій аудиторії вирізняється «Шпага
Славка Беркути» — повість про школярів, написана і вперше видана у
1968 році. Тоді цей твір не був належно оцінений, не став предметом
широкого обговорення критиків, хоча книга вийшла великим
накладом, а творчість письменниці високо оцінювали відомі
літератори. Натомість у наш час, вийшовши друком у серії «Класні
історії» 2010 року у Видавництві Старого Лева , привернув до себе
увагу як юних читачів, так і дорослих поціновувачів художнього слова.
Коли Василь Габор пепевидавав твори письменниці, попросив, щоб
Ніна Бічуя не вказувала років написання. Письменниці було приємно,
що сучасний читач сприйняв ці твори, як нові.
Адже «Шпага Славка Беркути» — зразковий приклад актуальності
майстерно написаного художнього тексту. Що робить створений
майже півстоліття тому текст цікавим сучасним підліткам?
Думаю, актуальність повісті зумовлюють три основні фактори:
герої, проблематика і авторський стиль. Тож давайте розглянемо
його детальніше.

6.

Працюємо над змістом твору
Яку назву має розділ, яким розпочинається твір?
Про що там йде мова?
Скільки було хлопців? Чи знаємо ми хоч одне імʼя?
Як їх описує автор? Зачитайте
…Трьом хлопчакам, які вийшли з магазину, було зовсім
байдуже,
якого
кольору
сніг.
В
одного
кишеня
відстовбурчувалася, він ласкаво поплескав по ній і прицмокнув:
— Гарний набуток! Я ж вам казав — Надя дасть пляшечку.
Мене тато завжди до Наді посилає, коли хоче промочити
горло.
Один із супутників "бувалого" хлопчини голосно реготав,
зачіпаючи плечем перехожих, а другий — високий, у хутряній
шапці — весь час намагався йти осторонь, мовби хотів
показати, що не має ані найменшого відношення до тих двох.
• Що можна сказати про поведінку цих хлопців?
• Чим поведінка хлопця у хутряній шапці відрізняється від
інших?
• Як ви гадаєте, чи може хтось із хлопців бути одним із
головних героїв твору?

7.

Працюємо над змістом твору
• Чому хлопця відправили до дитячої кімнати міліції?
• Як він себе там поводив? Зачитайте
Хлопець мовчав. Знервовано м’яв шапку і не дивився на жінку.
— А знаєш, це навіть добре, що вони втекли: пізнаєш ціну
такому товариству… Що? Кажеш, не знаєш навіть їхніх
прізвищ? Ну, гаразд. Іди, йди, йди…
Хлопець перевів подих, ніби хотів щось вимовити, однак не
сказав нічого, тільки постояв ще якусь мить і вийшов, не
прощаючись.
• Про що свідчить така поведінка?
• Чому, на вашу думку, автор дає саме таку назву цьому
розділові?

8.

Працюємо над змістом твору
Наступний розділ повісті має назву «Чотири портрети», який знайомить нас із головними
героями твору, а саме – підлітками Юльком Ващуком, Лілі Теслюк, Стефком Вусом та Славком
Беркутою.
Давайте створимо характеристики героїв твору, звернувши увагу на захоплення, таланти,
родинні стосунки та риси характеру героїв, про які ми довідуємось із розділу твору.
Заповніть табличку або напишіть характеристику кожного з героїв:
Юлько Ващук Лілі Теслюк Стефко Вус
Деталі
зовнішності
Родина
Захоплення,
вміння,
вподобання
Славко
Беркута

9.

Юлько Ващук
любить малювати, не показує нікому свої малюнки;
Моя ліва брова
здригається,
коли мені щось
не подобається
гарно вчиться;
грає на роялі, хоча це не дуже йому подобається;
слухається дорослих;
чемний;
Єдина дитина у
родині.
Батьки
приділяють йому
багато
уваги,
хочуть, щоб він
був чемним та
інтелігентним
«говорить неправду, про котру всі знають, що це
неправда, але чомусь удають довірливих»;
«думав собі, що люди говорять різні, зовсім протилежні
речі, розмовляючи самі з собою — і даючи поради іншим»

10.

Лілі Теслюк
знає англійську мову так само добре, як українську;
У мене світлорусяве волосся
та чорні очі.
А ще я морщу
носа, коли мені
роблять
зауваження
безліч разів виступала по телевізору в дитячих
передачах;
знімалася в кіно;
вчиться у балетній студії театру;
мугикає пісеньки на уроках, носить в клас паяца;
відкрила курси англійської мови у школі;
вміє все на світі, крім співу;
Має старшого та
молодшого братів
вдала з себе хвору, щоб віддали роль однокласниці

11.

Кукулику мій,
сиротя бідне...
Яка ж в тебе
кучерява та густа
чуприна
Стефко Вус
любить природу;
упертий у своєму бажанні навчитися плавати;
ріс у бабусиній любові та любові природи;
як баба померла - Стефка «мовби хто закаменив»;
Мама померла, ріс
з бабусею та
молодшою
сестричкою
Насткою.
Після
смерті
бабусі
діти
переїхали
до
батька,
який
зловживав
алкоголем.
через батька тинявся вулицями, кілька днів не
з’являвся до школи;
у п’ятому класі залишився на другий рік;
носив у кишені цигарки (що забував батько, те й
потрапляло до Стефкової кишені)
любив сестру

12.

Славко Беркута
Трішки соромлюсь свого
маленького зросту. А
ще Лілі назвала мене
вуханчиком…
мав серйозну хворобу ніг, два місяці пролежав у лікарні;
з тугою думав, що не зможе грати у футбол, бігати,
стрибати;
до зими був слухняний і покірний;
крадькома, катаючись щодня на ковзанах, сам себе
вилікував.
Єдина дитина у
родині.
Батьки
поділяють
його
захоплення
та
пошуки себе
шукав себе;
захопився фехтуванням

13.

Працюємо над змістом твору
Що можна сказати про героїв нашого твору?
Яке у вас до них ставлення?
Хто з них вам подобається більше? Чому?
Що ми дізнаємось про підлітків із наступних розділів твору?
Хто був улюбленим вчителем Славка і якою наукою він захопився?
Що це за наука?
Спелеоло́гія (від грец. σπήλαιον — печера та λόγος — вчення, наука) — це
комплексна наука, розділ наук про Землю, а саме картознавства, яка
займається вивченням печер, включаючи їх виникнення, розвиток, форми,
породи та мінерали печерного походження, склад та міграцію підземних
вод, мікроклімат, органічний світ в минулому та в сьогоденні, а також
залишки давньої матеріальної культури.

14.

Працюємо над змістом твору
• Що сталося, коли Славко з Юльком та Лілі хотів відправитися до печер? Зачитайте
Стоїмо на автобусній зупинці. Хлопці з восьмого нетерпеливились:
— Та й де ж твій Юлько? Обіцяв серйозних людей зібрати, а тепер ми сплюха якогось чекати маємо!
— Може, з ним щось трапилося? Може, тролейбус поламався? — Лілі спробувала захистити Юлька.
— Шукайте дві копійки. Телефон, як твердить Юлько Ващук, засіб комунікації, вартий уваги.
Я зайшов у телефонну будку, а потім за якийсь час спокійно повернувся до зупинки.
— Що, Славку, він уже вийшов? — запитала Лілі.
— Авжеж, вийшов! І мчить сюди на вертольоті! Вийшов!.. Спить він, як ведмідь у січні, і лапу вві сні смокче.
Підійшов автобус. Я перший ступив на східці — не хотілося нічого говорити, хлопці з восьмого сердилися, і я
почував себе винним, мовби це на мене чекали і я не прийшов.
— А як же я без ліхтарика? — раптом злякано згадала Лілі.
— Нічого. Якось буде, — кажу. — Я прихопив два.
— Ти хіба знав, що він не прийде? — тихо запитала Лілі.
— Звідки ж міг знати? Просто так... Мало що трапляється... Спелеологія — це, крім усього іншого, ще й
передбачливість, як запевняв один грецький філософ...
Наступного дня Юлько навіть словом не заїкнувся про печери. Може, чекав, що я запитаю, чому він не прийшов?
Але я не запитав.
Я думав: хто із нас змінився? Чи то я раніше не помічав, який Юлько, чи то він був інший? А може, я справді
чіпляюсь до нього не знати чого? Або ж просто після того випадку з татовим літаком, після нашої розмови про
максимальне навантаження мені забаглося, аби Юлько, мій друг, був ось таким, а не іншим, не таким, як він є
насправді? Нічого не розумію...

15.

Працюємо над змістом твору
• Які риси характеру героїв можна розкрити з цієї ситуації?
• А що за історія з «татовим літаком», про яку згадує Славко?
• Як Славко відреагував, коли дізнався, що загинув не його тато, а інший пілот. Зачитайте
Нижня губа Славкова дрібно сіпалася, рука ніяк не могла почепити на гачок
телефонну трубку, мовби не належала більше хлопцеві, а рухалася з власної волі.
Радість: «Не тато, не тато, не з татом», — ця радість входила в нього, ніби
він ковтав свіже, морозяне повітря після важкої задухи. Голова йшла обертом,
слідом за радістю наскочив сором — як він може радіти! Як може сам собі
казати: «Не тато, не тато!» Як він може так підло радіти!
Вийшов з учительської. Було тихо. Вже йшов урок. З усіх класів пробивалися крізь
двері голоси — різні голоси, звичні інтонації.
Мабуть, він дуже підлий, коли може так радіти. Але ж він радий не з того, що
хтось загинув, тільки з того, що тато є, тільки тому, тільки через те — тато
є!
Другий пілот. Другий пілот. Тихий, маленький Євген Павлович. Євген Павлович з
волоссям, підстриженим їжакувато, як у хлопчака…
Знову мовби холодна хвиля ринула на хлопця, тягнучи у розвір, і він аж
перехибнувся, зовсім знесилений і безвольний.
∙
∙
Чому, на вашу думку, Славко відчував себе підлим?
Що він виніс із цього життєвого уроку?

16.

Працюємо над змістом твору
Яка історія сталася в парку із сорокою?
Хто був очевидцем події?
Як хлопці поставилися до хворого птаха?
Як почував себе Юлько після цього випадку вдома? Зачитайте
Юлько був невдоволений — не відповів Славкові як слід,
коли той шарпнув його за рукав. Та ще й при Стефкові!
Хоча Стефко — це всього лише Стефко, хто там на
нього звертав би увагу. Однак не дуже приємно, коли
бачать, як тебе шарпають і повчають, а ти тихенько
йдеш геть. Але ж і бійку зчиняти годі було — земля
слизька, Юлько уявив, які б вони були, — викачані в листі
та в глині, — коли б так спробував дати здачі Славкові. І
тому Юлько йшов додому набурмосений та похмурий.

17.

Працюємо над змістом твору
• Що ми дізнаємося зі спогадів Юлька про їх дружбу зі Славком? Зачитайте
Юлько потер очі, аж повіки заболіли, скочив з канапки — таки справді
треба братися до уроків. Коротенькі розділи в підручниках були зрозумілі,
задачі розв’язувалися легко, з домашніми вправами значно менше клопоту,
ніж з тими розмовами, що їх починає Беркута, з тими його причіпками.
Чого хоче від нього Славко Беркута? Колись готовий був за Юлька у вогонь і
в воду скочити, тепер не бажає цього робити; не треба, не велика біда, але
чого ж чіплятися? Юлько знову заплющив очі і став придивлятися до
кольорів у густо-коричневій сліпій темряві.
Взимку вони якось бавилися в сніжки, до пізнього вечора мокли в липкому
снігу, і десь там зосталась Юлькова шапка — чи то збили супротивники, чи
то сам загубив, вже й гра скінчилася, а Юлько з Славком шукали шапку, і
врешті Славко віддав йому свою… І пішов Юлько додому у Славковій шапці..
А одного разу, — Юлько напевно знав, що так воно й було, — Беркута під
час турніру програв йому партію в шахи, навмисне програв, аби Юлько став
чемпіоном серед п’ятикласників.
Тепер спробуй запитати — «Чого ти чіпляєшся, Беркута?» — обов’язково
почуєш: «Не чіпляюсь, а маю рацію...». Та нехай там собі. Юлько все одно
тої рації не визнає. Яка там рація? І в чому?
∙
∙
Що ми дізнаємось про хлопців із цього уривку?
Чому, на вашу думку, їхні стосунки змінилися?

18.

Працюємо над змістом твору
• А що відбулося вдома у Стефка?
• Чому Настка хотіла піти до інтернату?
• Як до цієї новини поставився Стефко? Зачитайте
— Стефку, — вела своє Настка, — я піду в школу-інтернат. Не можу я тут більше. Я думаю, тобі також треба
до інтернату. Марія Петрівна казала, що поговорить з тобою. Ходімо разом, Стефку, буде так гарно!
Перестав жувати хліб, обмірковуючи Настині слова. Не про те думав, що справді було б добре до інтернату, ні,
уявив раптом цю кімнату без Настки, без її тоненького голосу («Знову десь ходив, Стефцю»), подумав, що ніхто
йому не поставить молока та хліба на стіл, і зробиться ще тісніше у цій кімнаті, не буде загідника у їхніх сварках
з батьком, бо ж Настка завжди намагалася їх мирити...
Не мав Стефко до батька доброго серця, бо й від батька ніколи не
було ані ласки, ані якої лакоминки, ані поради. І навіть коли батько
повертався з роботи втомлений і зовсім тверезий, не шукала його
долоня ані Настиної гладенько зачесаної голови, ані Стефкової
пелехатої.
— То таки підеш, Настко? Ти не будеш тут жити?
— Коли ти не хочеш... Коли ти без мене тут бути не хочеш, то... то я,
може, зостанусь, Стефку? Коли ти...
Вернувся до хлопця його їжакуватий погляд і насмішкуватий тон,
сказав, мовби сердився на сестру
—З тобою чи без тебе — все одно! Йди собі куди хочеш, Настко.
Знав добре Стефко, що сестрі зовсім не байдуже, як він житиме…

19.

Працюємо над змістом твору
Як розгортаються події у творі далі?
Як відбулася вистава Лілі? Хто був присутній на ній?
Чому на виставі були всі учні, окрім Славка?
Як про це дізналася Лілі? Зачитайте
— Чілдрен, — сказала Лілі, уважно приглядаючись до кожного, — ви мене
хвалите, бо я з сьомого «Б»?
Сьомий «Б» обурився. Образився…
— Ох, діти, — зітхнула Лілі, усе ще сумніваючись, — добре, якщо ви
кажете правду. А... послухайте... де Беркута? Він що — не прийшов?
— У нього прикидка перед республіканським змаганням!
— Він просив, щоб ми тобі не казали, що його нема, він мав прийти
перед самим кінцем вистави...
— Ти не ображайся, він дуже хотів...
— Авжеж, хотів! Хіба спортсмени цікавляться балетом? — скептично
скривився Юлько. — Дуже йому потрібен балет!
— Навіщо ти так, Юльку? — запитала Лілі. — Ти ж неправду кажеш.
І до Лілі знову повернувся незвичний, трохи незрозумілий смуток — так
буває завжди, коли сумніваєшся у чомусь.
∙
∙
Чому, на вашу думку, Юлько так різко відреагував?
А як до цього поставилась Лілі?

20.

Поміркуйте!
Що ви можете сказати про героїв твору? Чи змінюється їх поведінка та риси характеру під час
розгортання сюжету? Чому? Свою відповідь аргументуйте.

21.

Сьогодні на уроці
Мене змусило
задуматись...
Мене вразило…
Мені запам’яталось
Мене здивувало…

22.

Домашнє завдання
завершити читання твору Ніни Бічуї
«Шпага Славка Беркути»
(підручник ст. 143-175)