Антропічний вплив на гідросферу. Причини порушення якості природних вод, дефіцит водних ресурсів

1.

ТЕМА: АНТРОПІЧНИЙ ВПЛИВ НА ГІДРОСФЕРУ.
ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ ЯКОСТІ ПРИРОДНИХ
ВОД, ДЕФІЦИТ ВОДНИХ РЕСУРСІВ,
ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ
ВОДОЙМ. ОХОРОНА ВОДОЙМ

2.

3.

Антропічний вплив на гідросферу.
• У сучасних умовах постійно
збільшується потреба у воді. Водночас
відбувається погіршення якості води й
водних джерел та зменшення
можливостей їх використання.
Особливо гострою є проблема
забезпечення людства достатньою
кількістю прісної води. Однією з причин
такої ситуації є забруднення водойм.

4.

• Забруднення водойм - надходження у водойми різних
забруднювачів у кількостях і концентраціях, здатних
порушити нормальні умови середовища.

5.

Розрізняють забруднення хімічне,
фізичне, теплове й біологічне

6.

Хімічне забруднення
• виникає внаслідок надходження у водойми
шкідливих домішок зі стічними водами.
• Домішки бувають неорганічної (кислоти,
мінеральні солі, луги тощо) й органічної
природи (нафта й нафтопродукти, органічні
сполуки, поверхнево активні речовини,
мийні засоби, пестициди тощо).
• Поміж них найпоширеніші сполуки Арсену,
Плюмбуму, Меркурію, Купруму, Хрому,
Флуору тощо. Вони є отруйними для
мешканців водойм, бо, поглинаючись
рослинами й фітопланктоном, передаються
далі трофічними ланцюгами. Це спричинює
накопичення та підвищення вмісту
шкідливих сполук у кожній наступній ланці.

7.

Хімічне забруднення
• Стічні води, що містять розчинні
органічні речовини або суспензії
органічного походження,
сприяють зниженню вмісту О2 у
воді, спричинюючи явище цвітіння
води. Також зниженню вмісту
кисню у воді сприяє нафта й
нафтопродукти, які утворюють на
поверхні води плівку. Органічні
суспензії, осідаючи на дно
водойм, припиняють
життєдіяльність мікроорганізмів,
що беруть участь у самоочищенні
екосистем.

8.

Фізичне забруднення
• Фізичне забруднення відбувається внаслідок
потрапляння у воду різних механічних домішок (піску,
шлаків тощо). Причиною радіоактивного забруднення є
ядерні випробування, аварії на атомних підприємствах
і накопичення радіоактивних відходів.

9.

Теплове забруднення
• Теплове забруднення пов'язане з підвищенням
температури води в результаті її змішування з теплими
технологічними водами підприємств.

10.

Біологічне забруднення
• характеризується появою у воді патогенних бактерій,
вірусів, найпростіших, грибів тощо. Джерелом такого
забруднення можуть бути стоки комунально-побутових
підприємств, дослідницьких лабораторій тощо.

11.

Джерела забруднення гідросфери
• Основними джерелами потоків стічних вод є промислові
підприємства. Стічні води різних галузей сільського
господарства є джерелами забруднення пестицидами,
сполуками важких металів, нітратами і нітритами тощо .

12.

• Морський і річковий транспорт забруднює водойми
продуктами згоряння пального, а у випадку аварій часто виникає забруднення водойм нафтою.

13.

• Об'єкти енергетичного комплексу
не поступаються за кількістю
стічних вод. Зокрема, ТЕС
спускають у водойми підігріту воду,
яка змінює термічні режими
водойм, АЕС створюють ризик
радіаційного забруднення, ГЕС
призводять до застою води у
водосховищах і, як наслідок, до
накопичення промислових
забруднень і цвітіння води .

14.

• Цвітіння води - це природне явище, що полягає в
зміні забарвлення води внаслідок масового
розмноження ціанобактерій. Вони здатні виробляти
отруйні речовини у великих концентраціях. Цвітіння
викликає зміну кольору води й погіршує кисневу
забезпеченість вод. \

15.

• Підсилюють прояв цього явища забруднення водойм
добривами, мийними засобами, промисловими
стічними водами, що містять сполуки Фосфору та
Нітрогену, стимулюючи розвиток ціанобактерій. За
таких умов виникає придуха риби й водоростей, що
призводить до їх загибелі.

16.

Принципи оцінки екологічного стану
водойм.
• Для моніторингу та розроблення заходів поліпшення
стану водойм необхідний їх екологічний аналіз, який
враховує чинники існування водойми як екосистеми.

17.

Можна вирізнити такі принципи
оцінювання екологічного стану водойм:
• комплексне вивчення чинників існування водойми, зокрема
гідрологічних і гідрохімічних показників басейну водної
системи, природно-кліматичних особливостей, продуктів
взаємодії забруднювальних речовин у різних хімічних і
біохімічних реакціях, які відбуваються у водному
середовищі, тощо;
• реалізація екосистемного підходу з урахуванням трофічних
рівнів екосистеми;
• урахування двох критеріїв оцінювання стану водойми:
гранично допустимих концентрацій (ГДК) і впливу на
гомеостаз водної екосистеми.

18.

• Тому значні перспективи в застосуванні
мають біологічні методи моніторингу стану
гідросфери, які ґрунтуються на використанні
біологічних об'єктів та оцінюванні реакції
організмів або клітин на вплив
забруднювальних чинників водного
середовища.
• Ступінь забруднення водних об'єктів
оцінюють за присутністю (або відсутністю)
організмів-індикаторів, виходячи з
порівняння видового різноманіття,
чисельності та біомаси населення
забруднених і чистих зон. У разі такого
порівняння користуються абсолютними
величинами й індексами видового
різноманіття.

19.

• До основних напрямів біологічного моніторингу
належать
• біоіндикація (спосіб інтегральної оцінки якості
середовища за реакцією на нього живих організмівбіоіндикаторів або їхніх спільнот)
• біотестування (використання в контрольованих умовах
біологічних об'єктів для виявлення й оцінювання дії
чинників навколишнього середовища (у тому числі й
токсичних) на організм, його окрему функцію або систему
організмів

20.

Охорона водойм.
• Напрямами охорони водойм є очищення стічних вод,
розроблення стандартів і нормативів допустимого
забруднення та допустимих скидів, визначення гранично
допустимих концентрацій токсичних речовин.

21.

• Також охорона водойм передбачає припинення
ерозійних процесів на водозборах, дотримання вимог
щодо зберігання та внесення в ґрунт мінеральних
добрив і пестицидів, відтворення лісів і чагарників
уздовж берегів. Для отримання інформації щодо стану
водних об'єктів постійно здійснюють моніторинг

22.

• Охорона природних вод потребує зусиль
усієї людської спільноти, які регулюються на
законодавчому рівні. Основним документом,
яким регулюються відносини з використання
й охорони природних вод, є Водний Кодекс
(ухвалений Верховною Радою України 1995
року). Відповідно до Водного Кодексу та для
його реалізації розробляють підзаконні акти.
Зокрема, в Україні відповідно до «Основних
напрямків державної політики України в
галузі охорони довкілля, використання
природних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки» до пріоритетних
напрямків належить поліпшення
екологічного стану басейну Дніпра та якості
питної води, запобігання забрудненню
Чорного й Азовського морів.

23.

• Стратегічні напрями в галузі захисту та відтворення
морського довкілля відображені в Конвенції про захист
Чорного моря від забруднень. Конвенція підписана
Україною 1992 року й ратифікована 1994 року. Поміж
позитивних чинників, що сприяють оздоровленню
морського довкілля, є прибережні об'єкти природнозаповідного фонду. Лише на морському узбережжі
України створено 7 природних заповідників, один
національний природний парк, 35 природних
заказників тощо, що становить близько 15% його
площі.