Війни розкошів

1.

С. 145
Війни розкошів
На початку XVIII ст. розгорівся конфлікт, який увійшов в історію як війна
за іспанську спадщину. Він розпочався в 1701 р. після смерті іспанського
імператора Карлоса II, який, не маючи спадкоємців за чоловічою лінією, заповів трон Філіпу Анжуйському — онуку французького короля Луї XIV. Це викликало невдоволення представника австрійської гілки Габсбургів імператора
Священної Римської імперії Леопольда I. Він спробував захистити свої права на
володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початку конфлікт розвивався
як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією.
Проте ситуація докорінно змінилася, коли Луї XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської республіки. У результаті
утворилася коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції. Війна
охопила землі не лише Європи, а й Північної Америки Спочатку основним театром бойових дій стала Північна Італія, де французи зазнали нищівної поразки під Турином (1706 р.). Італія опинилася під повним контролем австрійців.
Потім австрійські війська висадилися в Іспанії. Іспанці визнали владу австрійських Габсбургів. Англійці, скориставшись ситуацією, захопили острів Менорка
та півострів Гібралтар, який досі залишається під владою англійської корони.
Найзапекліша битва війни відбулася в 1709 р. біля селища Мальплаке у Фландрії. Французи знову зазнали поразки. Вони були настільки виснажені, що для
англійців і голландців тепер більш небезпечним здавалося можливе посилення
Австрії в разі її об’єднання з Іспанією. Війна завершилася підписанням Утрехтського (1713 р.) та Раштадтського (1714 р.) мирних договорів. У результаті
Філіп отримав право успадкувати іспанський престол, але втратив право на
успадкування французького престолу. Це перекреслювало династичний союз
між Францією та Іспанією. Австрійці отримали більшість іспанських володінь в
Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла за собою свої заморські володіння.
У той самий час монопольне право на завезення темношкірих рабів до іспанських колоній отримала Англія. Крім того, Англія закріпила за собою Гібралтар,
Менорку та деякі французькі острівні колоніальні володіння в Америці. У результаті пануванню Франції в Європі було покладено край, а ідея балансу сил,
що знайшла відображення в Утрехтському договорі, виявилася частиною міжнародного порядку. Австрія стала найбільш могутньою державою континентальної Європи, а Англія зміцнила свої позиції на морях.
• Якими були головні наслідки війни за іспанську спадщину?
Війна за австрійську спадщину (1740-1748) спалахнула через небажання
окремих європейських правителів визнавати право Марії-Терезії на престол.
Незважаючи на те, що «Прагматична санкція» (закон про престолонаслідування), яка давала їй це право, була визнана становими сеймами Імперії і
майже всіма провідними країнами Європи, претензії на володіння Габсбургів
заявили курфюрст Баварії Карл Віттельсбах, одружений на двоюрідній сестрі
Марії-Терезії, король Іспанії Філіп V, який посилався на договори спадщини між

2.

іспанською та австрійською гілками Габсбургів, а також курфюрст Саксонії і
польський король Август III Веттін, який тривалий час вів з Австрією війну за
польську спадщину.
Проти Австрії виступила також її головний ворог в Європі – Франція, а також
Пруссія, яка заявила права на володіння дому Гогенцоллернів у Сілезії. У грудні
1740 р. Фрідріх II на чолі 25-тисячної армії перейшов австрійський кордон здобув перемогу в битві біля селища Мольвіц (квітень 1741 р.), а франко-баварські
війська у листопаді зайняли Прагу. У травні 1742 р. Фрідріх ІІ здобув чергову
перемогу в битві біля Чеслау, імператриця Марія-Терезія була змушена 11 червня 1742 р. укласти із Пруссією Бреславський мир, за яким вона втрачала економічно розвинені Нижню і Верхню Сілезії та графство Глац.
Замиривши Пруссію, у грудні 1742 р. Австрія реорганізувала війська і тривалою облогою змусила французів залишити Прагу та захопити більшу частину
Баварії із Мюнхеном включно. Заручившись підтримкою Англії, Австрія змогла
втримати за собою володіння в Північній Італії та отримати союзника у війні з
Францією – Сардинське королівство. У 1743 р. англійські війська висадилися в
Голландії, і примусили Францію відвести війська за Рейн. На бік Австрії перейшла Саксонія. Це поставило під загрозу прусські завоювання у Сілезії. Новий
розклад сил призвів до повномасштабних бойових дій на всьому європейському
континенті, на морі та у північноамериканських колоніях.
Жан Ало “Битва під Дененом”, 1839. Ця битва у ході війни за іспанську спадщину між
французькою та австро-голландською арміями закінчилася перемогою французів.

3.

Війна тривала до 1748 р. і завершилась укладенням Аахенського мирного договору, за яким володіння Франції та Великої Британії залишались такими ж, як
і до війни, Пруссія та Австрія підтвердили положення Бреславського миру, Сардинія отримала частину Міланського герцогства, а Іспанія — герцогства Парму
та П’яченцу. Всі держави визнали положення «Прагматичної санкції» і право
Марії-Терезії на австрійський та угорський престоли.
1.
Поміркуйте, чому війна 170-1748 рр. отримала назву війни за австрійську спадщину.
2.
Яким був результат війни за австрійську спадщину?
3.
Порівняйте війни за іспанську та австрійську спадщину. Які висновки
можна зробити з такого порівняння?
Дата
Сторони
конфлікту
Привід до
початку війни
Театр
бойових дій
Основні
битви
Результати
і наслідки
Війна за
іспанську
спадщину
Війна за
австрійську
спадщину
П’єр Шарль л’Енфант “Битва при Фонтенуа”, 1746. Ця битва, що відбулась у ході війни
за австрійську спадщину, відома тим, що стала останньою в Європі, у якій брав участь
правлячий король. Це був фрацузький король Луї XV.