Сполучені Штати Америки

1.

Сполучені Штати Америки

2.

Суспільне та економічне життя США в першій
половині XIX ст.
У 1803-1867 рр. територія країни збільшилася з 2,1 до 9,3 тис.
км², а кількість населення - із 5,3 до 31,4 млн осіб

3.

Із XVII ст. до Північної Америки завозили негрів-рабів з Африки.
У цей період їхня кількість у складі населення США
збільшилася з 1 млн осіб у 1800 р. до понад 4,4 млн осіб у
1860 р.

4.

Рабовласницька система господарювання існувала на
Півдні країни. Працю негрів-рабів тут використовували на
плантаціях бавовни, цукрової тростини, рису й тютюну

5.

У 1808 р. було запроваджено заборону на ввезення нових
рабів до США. Після цього їх стали «розводити» тут, як худобу,
для продажу або завозити нелегально

6.

Наприкінці XVIII ст. в США виник рух аболіціоністів, які
виступали за скасування рабства, вважаючи за гріх мати у
власності людину

7.

У 1816 р. вони
придбали землі на
узбережжі Африки та
заснували державу
Ліберія.
Аболіціо
ністи
збиралися
викуповувати
в
плантаторів
рабів,
звільняти
їх
і
перевозити
сюди.
Однак ця ідея не
набула розвитку

8.

Із заснуванням у 1852 р. «Американського товариства
боротьби з рабством» і початком видання тижневика
«Ліберейтор» («Визволитель») аболіціонізм перетворився на
вагомий чинник суспільного життя США, що об’єднував
близько 250 тис. противників рабства в країні

9.

Переважна
більшість
лідерів аболіціонізму на
чолі
з
Вільямом
Гаррісоном, засновником
тижневика «Ліберейтор» і
майбутнім
президентом
США, вважала, що з
рабством
необхідно
боротися
виключно
моральним осудом, не
застосовуючи силу
Вільям Гарріс

10.

Однак
частина
аболіціоністів,
очолювана
відомим
діячем
визвольного
руху
чорношкірого
населення
США
Фредеріком Дугласом,
вважала
збройну
боротьбу
єдиним
дієвим засобом у справі
скасування рабства
Фредерік Дуглас

11.

У 1838 р. у Північній Кароліні виникло «Товариство
підземної залізниці», за допомогою якого аболіціоністи
переправляли колишніх чорношкірих рабів до Канади

12.

Корінне населення Америки - індіанців - різними шляхами
позбавляли їхніх земель і, незважаючи на опір, поступово
витісняли на захід

13.

У 30-х рр. XIX ст. всіх індіанців, що залишилися на схід від річки
Міссісіпі, силою переселили до резервацій - територій,
відведених для проживання індіанців, за межами яких їм
заборонялося перебувати

14.

Характерною рисою американського життя XIX ст. стало
освоєння переселенцями Дикого Заходу. На його землях вони
засновували нові господарства та ставали фермерами. Це було
для них втіленням «американської мрії»

15.

Активне освоєння нових земель супроводжувалося появою тут
поселень, які з часом перетворювалися на великі міста. Захід
ставав ринком збуту для промисловості Півночі

16.

Промислова революція завершилася лише на Півночі. Її
розвиток гальмували південні штати, де панувало
плантаційне господарство, засноване на праці рабів

17.

У 1830 р. відкрилася перша залізниця завдовжки 64 км.
Протягом 1830—1850 рр. Довжина залізниць зросла у 300
разів, унаслідок чого на кінець 50-х рр. XIX ст. США вийшли на
перше місце у світі за її загальною протяжністю в країні

18.

Політичне життя США
Першими політичними партіями США стали
федералісти
послідовники Джорджа Вашингтона, які
виступали за міцну федеральну владу,
захищали
інтереси
торговельної
та
фінансової буржуазії, а також частково
багатих плантаторів
прибічники Томаса Джефферсона, які
демократичні виступали за зміцнення влади штатів і
республіканці спиралися на підтримку фермерів та інших
верств населення із середніми прибутками

19.

У 1828 р. утворилася Демократична партія, яка існує в США й
сьогодні.
Вона
не
повністю
наслідувала
політику
демократичних республіканців, але також підтримувала ідею
збільшення повноважень влади штатів

20.

У 1854 р. в Чикаго було створено Республіканську партію,
яка існує в США й у наш час. Її першим лідером став
Авраам Лінкольн
Авраам Лінкольн

21.

Ставлення обох партій до
однієї з основних тогочасних
проблем — рабства —
суттєво
відрізнялося.
Демократи вважали, що
кожний штат має самостійно
вирішувати, чи дозволяється
на його території рабство.
Республіканці не вимагали
негайного
скасування
рабовласництва,
однак
виступали
за
його
непоширення на нові землі
Заходу

22.

Територіальна експансія США
У 1803 р. за президентства Томаса Джефферсона США зробили
перше велике територіальне придбання, купивши за 15 млн доларів
колонію Луїзіана у Франції. У результаті приєднання Луїзіани США
збільшили свою територію вдвічі

23.

У 1812-1814 рр. США вели війну з Великою Британією,
намагаючись відібрати в неї Канаду. Однак після того як
британський десант захопив Вашингтон, а флот бомбардував
портові міста, США погодилися визнати існуючий кордон і
відмовилися від своїх намірів

24.

У 1813—1819 рр. США частинами окупували півострів
Флорида, а потім сплатили за нього іспанцям 5 млн
доларів

25.

У 1836 р. в результаті
повстання американці
проголосили
створення незалежної
від Мексики держави
Техас. Через дев’ять
років Техас увійшов
до складу США як
новий штат. Це стало
причиною
успішної
для США американомексиканської війни
1846—1848 рр.

26.

У результаті Мексика втратила не лише Техас, а й усі свої північні
землі, що становили 55 % території держави, отримавши у
вигляді компенсації 15 млн доларів. Тут було створено штати
Аризона, Каліфорнія, Невада, Нью-Мексико та Юта

27.

У 1846 р. за договором між США та Великою Британією було
остаточно визначено північний кордон з англійськими
володіннями в Канаді. До США перейшли північно-західні
території, де було пізніше створено штати Орегон, Вашингтон
та Айдахо

28.

Останнім великим придбанням США стали Аляска та Алеутські
острови, куплені в 1867 р. в Російської імперії за 7,2 млн
доларів

29.

«Доктрина Монро»
У перші десятиліття XIX ст.
народи Латинської Америки
охопила визвольна боротьба,
результатом
якої
стало
здобуття ними державної
незалежності.
Тогочасний
президент США федераліст
Джеймс Монро визнав нові
незалежні держави
Джеймс Монро

30.

Однак Священний союз у цей час вирішив повернути колишні
іспанські колонії в Латинській Америці. Це не відповідало
планам Великої Британії щодо розвитку торгівлі з регіоном.
Вона збиралася своїм флотом захищати власні комерційні
інтереси на Американському континенті

31.

Адміністрація США, у свою чергу, не бажала збільшення англійських
володінь в Америці. Президент США вирішив оприлюднити свою
позицію із традиційним посланням Конгресу й виголосив 2 грудня
1823 р. заяву, що увійшла в історію як «доктрина Монро»

32.

33.

Наростання конфлікту в США
Проблема рабовласництва була найскладнішою для
тогочасного американського суспільства

34.

В одній державі одночасно існували дві системи — рабства й
вільного ринку, капіталу і робочої сили. У 50-х рр. ХІХ ст.
розвиток США призвів до загострення відносин між Північчю та
Півднем

35.

У той час, коли охоплена промисловою революцією Північ
швидко розвивалася, низька продуктивність праці рабів
аграрного Півдня гальмувала розвиток країни

36.

Суперечності стали загострюватися з приєднанням до США
нових територій на Заході. Плантатори Півдня скуповували тут
кращі ділянки землі. Це викликало обурення простих
фермерів, які вимагали від влади заборонити поширення
рабства в штатах Заходу

37.

Використання дешевої (майже безкоштовної) праці рабів
дозволяло плантаторам отримувати величезні прибутки за
мінімальних витрат. У підприємців Півночі, що оплачували
найману робочу силу, це викликало заздрість і протести

38.

У 1861 р. президентом США
було
обрано
лідера
Республіканської
партії
Авраама
Лінкольна.
Республіканці
були
прибічниками обмеження
рабства
територією
південних штатів, вважаючи,
що із часом це призведе до
краху
плантаторських
господарств.
Плантатори
Півдня вбачали в цих планах
загрозу своєму існуванню та
взяли
курс
на
відокремлення від США й
створення окремої держави,
де буде узаконено рабство
Авраам Лінкольн

39.

Перемога А. Лінкольна на
президентських
виборах
стала
приводом
до
відокремлення Півдня від
США. У лютому 1861 р.
утворилася Конфедерація
Американських Штатів з 11
рабовласницьких
штатів
Півдня, що оголосили про
вихід зі складу США. Своїм
президентом вони обрали
Джефферсона Девіса, а
столицею
проголосили
місто Річмонд у Віргінії
Джефферсон Девіс

40.

Конфедерація Американських Штатів

41.

Громадянська війна в США
12 квітня 1861 р. конфедерати захопили форт Самтер (поблизу
міста Чарлстон), який перебував під владою федератів

42.

У відповідь на це А. Лінкольн оголосив про призов до армії
США 75 тис. добровольців і запровадження морської блокади
Півдня

43.

Ці події започаткували Громадянську війну
1861—1865 рр. у США

44.

На першому етапі війни в
1861-1862 рр. ініціативу
утримував Південь, армією
якого керува талановитий
генерал Роберт Лі. У війну
на боці Конфедерації могла
втрутитися Велика Британія,
яка не бажала втрачати
своїх
постачальників
бавовни та ринки збуту
товарів на Півдні. У таких
умовах адміністрація А.
Лінкольна почала діяти
більш рішуче
Роберт Лі

45.

У травні 1862 р. Конгрес США прийняв закон про гомстеди
(сімейні ферми). Так, будь-який американець, якщо він не воював
проти Півночі, міг отримати землю з державного фонду і стати її
власником за умови, що оброблятиме її п’ять років

46.

22 вересня 1862 р. А. Лінкольн оголосив, що з 1863 р.
рабство на Півдні скасовується, а колишні раби як вільні
громадяни можуть вступати до федеральної армії

47.

Завдяки звільненню рабів і наданню їм дозволу вступати до
війська наприкінці війни у федеральній армії було близько 200
тис. чорношкірих солдатів. Від цього часу громадянська війна
стала боротьбою не лише за збереження єдності країни, а й
проти рабства

48.

1-3 липня 1863 р. в битві
під
Геттісбергом
у
Пенсильванії
федеральна
армія
генерала Улісса Гранта
завдала
вирішальної
поразки конфедератам і
примусила їх відступити.
Ця
битва
стала
поворотною
подією
війни
Улісс Грант

49.

У результаті цього генерал Р. Лі був змушений 9 квітня 1865 р.
поблизу містечка Аппоматтокс підписати з У. Грантом акт про
капітуляцію головної армії конфедератів. Фактично війну було
завершено

50.

Однією з найтрагічніших сторінок Громадянської війни став день
14 квітня 1865 р. У вашингтонському театрі Форда прибічник
конфедератів, актор Джон Бутс, смертельно поранив президента
А. Лінкольна. Проте це вже не змінило результатів війни

51.

Реконструкція Півдня
Після завершення Громадянської війни відповідно до законів,
прийнятих республіканською більшістю Конгресу США, у
південних штатах розпочалися перетворення — так звана
реконструкція Півдня

52.

За «Законом про воєнну реконструкцію» (1867 р.) територію
колишніх бунтівних штатів Півдня поділили на п’ять військових
округів, очолюваних генералами
Під наглядом командувачів округів у кожному штаті на основі
загального виборчого права (включно з неграми) обиралися
місцеві законодавчі збори, які розробляли нові демократичні
конституції
Вони мали затвердити прийняті Конгресом США в червні 1866
р. 13-ту поправку до Конституції про скасування рабства та 14ту поправку, за якою право голосу надавалося всім чоловікам
— жителям США віком від 21 року (за винятком індіанців)

53.

Під час здійснення реконструкції Півдня землі всіх плантаторів,
які брали участь у війні, було примусово продано. У результаті
на Півдні значно збільшилася кількість фермерських
господарств

54.

Одночасно із цим чимало колишніх рабів, не маючи освіти,
спеціальності, землі й засобів до існування, були приречені на
злидні та економічну залежність від білих

55.

У результаті цього афроамериканці, як тепер називали
колишніх негрів-рабів, втрачали політичну активність і ставали
джерелом постійного соціального напруження в регіоні

56.

У 1866 р. на Півдні виник Ку-клуксклан — таємна організація,
метою якої було протидіяти реконструкції Півдня шляхом
поширення переконань у перевазі білої людини

57.

Члени товариства, одягнені в білі балахони з каптурами,
залякували афроамериканців, перешкоджаючи їх участі в
голосуванні

58.

У 1872 р. федеральна влада, ввала основні завдання
реконструкції Півдня виконаними. Конгрес прийняв «Закон про
загальну амністію», який відновлював у політичних правах усіх
колишніх прибічників Конфедерації, за винятком 500 осіб.

59.

На президентських
виборах 1876 р.
кандидати від
демократів і
республіканців
набрали однакову
кількість голосів. За
домовленістю між
Демократичною та
Республіканською
партіями президентом
США став
республіканець
Розерфорд Гейз

60.

Однак за підтримки демократів він вивів із Півдня останні
частини федеральної армії та фактично відмовився від
відповідальності центральних органів влади за дотримання
громадянських прав афроамериканців. Компроміс демократів і
республіканців 1877 р. вважається датою завершення
реконструкції Півдня