Сучасна зарубіжна поезія

1.

Сучасна зарубіжна
поезія
— «Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до
душі»,— пише видатна українська поетеса Ліна Василівна Костенко.
Гарна поезія — це ковток свіжої води в спрагу, відкриті після сну очі,
промінчик сонця крізь туман, роздуми та враження на весь день, а то й
далі.

2.

стислість
викладу
вираження
почуттів
образність
і емоційність
віршова
форма
Лірика
інтенсивне
використання
образотворчих
засобів
малий
обсяг

3.

Ристо Олаві Раса — фінський поет, професійний
бібліотекар. Народився 29 квітня 1954 р. у Гельсінкі.
Дитинство і молодість провів у місті Вааса. Зараз мешкає в
містечку Сомеро, де працює бібліотекарем. Почав писати
вірші ще в шкільному віці, і першу збірку видав у 17 років.
В своїх поезіях змальовує природу в усіх її проявах, часто з
гумористичним відтінком, а також вдається до тем хатнього
затишку, кохання й дитячих спогадів. На творчість Раси
вплинули насамперед китайська і японська поезія, його
вірші вирізняються безпосередністю й теплом.
Поет
здобув чимало літературних премій. Останнім часом майже
не видає поетичних збірок, а пише здебільшого есеї й веде
колонки в місцевих часописах. 2015 поет брав участь у
Львівському книжковому форумі з презентацією книжки
українських перекладів. Українською мовою вірші Ристо
Раси вперше видано 2014 року, збірка «Березовий
рум'янець» вийшла в видавництві «Крок» (перекладач —
Юрій Зуб). Збірка «Березовий рум’янець» містить твори
від 1971 до 1992 року. Його твори перекладено також
шведською, німецькою, польською та англійською мовами.

4.

***
Білка зіскакує з дерева
й біжить швидесенько на інше, крислатіше.
***
Стрілки рухаються,
йде годинник, минає час.
А десь хтось уже чекає своєї черги,
тільки ми не йдемо з цього світу.
***
Літо коротке.
А що, коли й траву помітиш лише тоді,
як алеї вже засніжить?

5.

***
Не журися за минулим літом:
воно попереду.
***
Серед пташиних голосів — один сумний.
Коли його вчуєш, на якусь мить
зникають всі решта.
***
В шкірці яблука є дірочка.
Коли до неї прикласти вухо
й уважно послухати,
можна серед звуків води й вітру
почути дзенькіт тарілок.
Хробак миє посуд.
***
Я розчиняю двері,
змітаю смітинки зі східців сну.

6.

*
Крига скресла.
Я дивлюся в море, наче в незапнуте вікно.
*
Як хвиля котить хвилю
по океані,
так і ми торуємо собі шлях,
підтримуючи одне одного.
***
Він дуже самотній,
передплатив газету,
аби хтось приходив до нього під двері.
*
Дружба слабшає
і зникає,
немов світлина, кинута в вогонь
ось тьмяніє обличчя
очі ще видно
дивляться на мене
сміються.

7.

*
Я гадав, що залишив тебе.
А я тебе загубив.
*
Ми більше не побачимося.
Коли зустрінемося,
слова мої марні віддай мені.
*
Може, дитина, дивлячись на мене,
бачить ту дитину, що нею
колись я був.
І я почуваюся
за щось пробаченим.
*
М’яко, немовби
то дятел по осичині довбає,
почувся стук
у двері мого серця.
Це ти?

8.

Щороку в столиці Швеції Стокгольмі нагороджують
найпрестижнішою премією-Нобелівською-найкращих
вчених, .винахідників світового рівня.10 грудня в залі
Стокгольмської філармонії у присутності королівської сім’ї
сам король Швеції вручає диплом і золоту медаль
нобеліату.Цей ритуал не порушувався жодного разу за 100
років. 23 автори отримали цю премію за поетичну
творчість.1996 року нобеліатом стала польська поетеса
Віслава Шимборська.На зворотній стороні її медалі
написано: «Відкриттями в галузі мистецтва сприяє
ушляхетненню життя».
Народилася у Варшаві 1923 року.Літературний дебют відбувся
в далекому 1945році.Вірш називався «Шукаю слова».
1952 року вийшла перша збірка «Ось чому ми живемо». Слова,
записані як епіграф до нашого уроку вважала самими влучними
про поетичну творчість. Відійшла у вічність 2012року. Останній
запис у щоденнику:»Життя ,хоч би і довге,завжди буде коротке.
Навіщо вам подробиці про моє життя? Читайте краще вірші»

9.

«Клітка»
Якось знайшов в кущах
Клітку для голубів.
Собі її забрав
й тримаю лише для того,
щоб зоставалася пустою.
Дві мавпи Брейгеля
Так змальовано мій великий сон екзамену зрілості:
сидить у вікні двійко закутих у ланцюг мавп,
за вікном пурхає небо
і хлюпочеться море.
Випадає історія людей.
Запинаюся, спотикаюся об слова.
Одна з мавп вдивляється в мене,
іронічно прислухається,
інша буцімто подрімує.
А коли після питань наростає тиша,
підказує мені
тихим брязканням ланцюга.
«Спекотний день»
Спекотний день, собача будка
І пес на ланцюгу.
За кілька кроків-наповнена водою миска.
Але ланцюг короткий надто
І пес не дістає до неї.
Додаймо до цього образу іще одну деталь:
Наші-довші набагато та не такі помітні-ланцюги
Дозволяють нам спокійно пройти повз.
Ненависть
Погляньте, як дотепер діє,
як добре тримається
у нашому столітті ненависть.
Як легко долає високі перепони.
Як легко для неї – дострибнути, спіткати.
Не те, що інші почуття.
Старша і молодша за них водночас.
Сама народжує причини,
які пробуджують її до життя.
Якщо засинає, то ніколи не сном вічним.
Безсоння не відбирає у неї сили, а додає.

10.

Боб Ділан – культовий музикант, автор пісень, актор,
художник і письменник.
Боб Ділан (справжнє ім’я – Роберт Аллен Циммерман)
з’явився на світ в невеликому містечку Дулуту в штаті
Міннесота, в сім’ї євреїв-емігрантів з Росії, які втекли з
Одеси від єврейських погромів в 1905 році.
У Хиббинге Роберт навчився грати на гітарі і познайомився з
інструментом, що згодом став його улюбленим, – губною
гармошкою. У 10 років Ділан спробував себе в поезії.
Під час навчання в школі Ділан виступав у складі народного
музичного ансамблю, який виступав у громадських місцях:
барах, кафе, клубах.
Вступивши до Університету Міннесоти в 1959 році, Роберт
продовжив займатися музичною творчістю.
У жовтні 2016 року Бобу Ділану вручили Нобелівську премію
з літератури за «створення нових пісенних виразів в рамках
великої американської пісенної традиції». Повідомлення про
нагороду музикант проспав, так як увечері його чекав
масштабний концерт в Лас-Вегасі.

11.

«Лиш вітер тобі відповість»
Скільки доріг людині пройти,
І скільки можна оббріхувать світ,
щоб справді людиною стать?
вдаючи, що усе як слід?
І скільки голубка морів пролетить,
Лиш вітер тобі на це відповість.
щоб берег свій відшукать?
Лиш вітер тобі відповість.
І скільки снарядів іще рвонуть
Скільки треба вдивлятись увись,
і коли заборонять війну?
щоб небо сяйнуло в очу?
Лиш вітер тобі на це відповість.
І скільки людині потрібно вух,
Лиш вітер тобі відповість.
щоб в світі весь плач почуть?
Скільки років потрібно горі –
І скільки смертей пережити вщерть,
зрости і розпастись на пил?
щоб змірять людськую смерть?
І скільки деяким людям рости,
Лиш вітер тобі на це відповість.
щоб волі сягнуть, мов крил?
Лиш вітер тобі відповість.