199.56K
Категория: МенеджментМенеджмент

Міжнародні автомобільні перевезення

1.

МІЖНАРОДНІ
АВТОМОБІЛЬНІ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ВИКОНАВ: СТУДЕНТ ГРУПИ 04-22-06 КИРИЛО БАЧЕРИКОВ

2.

ПОЧАТОК РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ МІЖНАРОДНИХ
АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
• Конвенція про врегулювання автомобільного руху між країнами, встановлення
технічних вимог до автомашин у міжнародному сполученні, прав керування
автомобілем, уніфікації сигналів на автошляхах — Париж, 1926 р. Вперше
затверджено міжнародне водійське посвідчення,
• Конвенція розділила транспортні засоби на три категорії (легкові та вантажні
автомобілі, а також мотоцикли), а також запровадила вимоги до обладнання
автомобілів для міжнародного руху, автомобільні коди країн, уніфікувала частину
дорожніх знаків.

3.

ПОЧАТОК РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ
МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
• Поширення міжнародних автомобільних перевезень призвело до розробки
Конвенції про дорожній рух та Протоколу про дорожні знаки і сигнали.
• Конвенція була підготовлена та відкрита для підписання на Конференції ООН з
дорожнього та автомобільного руху в Женеві з 23 серпня по 19 вересня 1949 р.
Разом з нею для підписання був підготовлений Женевський протокол про дорожні
знаки та сигнали. Конвенція набула чинності 26 березня 1952 р. встановлює
мінімальний вік для міжнародного керування автомобілем у вісімнадцять років.

4.

КОНВЕНЦІЯ ПРО ДОГОВІР МІЖНАРОДНОГО
АВТОМОБІЛЬНОГО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
• Була прийнята 19 травня 1956 року у Женеві. Набула чинності 2 липня 1961 року.
Має статус Конвенції ООН. Має регулювати відносини, які виникають у процесі
перевезення міжнародних торгових вантажів автомобільним транспортом.
• Конвенція була прийнята з метою уніфікації умов, що регулюють міжнародне
перевезення вантажів автотранспортом, зокрема щодо документів, які
застосовують для перевезення, а також відповідальності перевізника.
• Учасниками конвенції є 58 держав, практично всі європейські держави та держави
– колишні республіки СРСР.

5.

МЕТА Й ЗМІСТ КОНВЕНЦІЇ
Конвенція стандартизує умови, що регулюють договір міжнародного автомобільного перевезення
вантажів, зокрема стосовно:
• документів, які застосовуються під час такого перевезення;
• відповідальності перевізника.
• Конвенція визначає:
• Сферу її застосування;

6.

МЕТА Й ЗМІСТ КОНВЕНЦІЇ
• Осіб, що за них відповідає перевізник;
• Процедури укладання і виконання договору перевезення, зокрема вимоги до
вантажної накладної;
• Межі відповідальності перевізника;
• Питання, що стосуються претензій і позовів;
• Положення, які стосуються перевезення, що здійснюється послідовно кількома
перевізниками.

7.

ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ
Україна стала членом конвенції з 16 лютого 2007 року.
При приєднанні до Конвенції Україна зробила застереження, що вона не вважає себе
зобов'язаною статтею 47 цієї Конвенції, тобто, якщо між Україною і однією чи
кількома іншими державами-членами Конвенції виникне будь-який спір щодо
тлумачення або застосування цієї Конвенції, що сторони не можуть його вирішити
шляхом переговорів чи в інший спосіб, то такий спір не може бути на запит будьякої із заінтересованих держави-членів Конвенції переданий для вирішення
до Міжнародного Суду ООН.

8.

• Основні обов’язки перевізника перелічені в ст.8 Конвенції. Від перевізника вимагається,
щоб при прийнятті вантажу він перевірив точність записів, що містяться в накладній
відносно кількості вантажних місць, манкіровки та номерів, зовнішній стан вантажу та
його упаковку. Якщо такої можливості у перевізника немає, він повинен внести
відповідні застереження в накладну.
• У випадку, якщо через певні причини у перевізника немає можливості виконати умови
договору, він зобов’язаний запросити вказівки в особи, яка має право розпоряджатись
вантажем ( про те, хто і в яких випадках є такою особою говориться в ст.12 Конвенції).
Якщо у перевізника немає і такої можливості (запросити вказівки), він зобов’язаний
вчинити дії, які він вважає найбільш прийнятними в інтересах особи, яка має право
розпоряджатись вантажем. Так чи інакше, перевізник повинен бути максимально
уважним і поводитись із вантажем, таким чином, щоб вантаж був доставлений вчасно і
в належному стані.

9.

• Основний обов’язок експедитора зводиться до належного збереження документів, які йому ввірені до
повного виконання перевезення.
• Обов’язками експедитора є:
організувати вантажоперевезення на підібраному експедитором чи замовником транспортному засобі по
обговореному із замовником маршруту, від свого імені або від імені замовника укладати договори на
перевезення, забезпечувати своєчасне завантаження, відправлення та розвантаження. На відміну від
перевізника, експедитор має право залучати до здійснення перевезення третіх осіб, однак, не звільняється
від відповідальності перед замовником.

10.

Відповідно до положень Конвенції, перевізник може також розраховувати на
звільнення від відповідальності у випадку, якщо вантаж був втрачений або
пошкоджений внаслідок особливо небезпечних обставин.
Таких обставин всього шість:
перевезення вантажу з використанням відкритих або напіввідкритих транспортних
засобів, якщо таке використання було обумовлено та вказано в накладній;
перевезення вантажу без упаковки чи пошкодженої упаковки, який по своїй природі
швидко псується без належного упакування;
перевезення вантажу з переміщенням, завантаженням, розміщенням та
розвантаженням здійснюється відправником чи отримувачем або їх
уповноваженими особами;

11.

• перевезення вантажу, який по своїй природі можуть бути втрачені або пошкоджені,
в тому числі, внаслідок поломок, ржавіння, раптового гниття, висихання, витікання,
нападу паразитів та гризунів;
• перевезення вантажу з недостатньою та незадовільною маркировкою або
нумерацією вантажних місць;
• перевезення тварин.

12.

Відповідальність перевізника за пошкоджений або втрачений вантаж зводиться до
суми нанесеної шкоди. В свою чергу, ця сума прив'язана до вартості вантажу. В
Конвенції вказано, що розмір шкоди визначається на основі вартості вантажу на місці
і під час прийняття його до перевезення.
Розмір компенсації за несвоєчасну доставку вантажу у перевізника не може
перевищувати плати за перевезення. Для того, щоб отримати компенсацію, необхідно
подати відповідну претензію на протязі 21 днів.
"Компенсація перевізником збитків, завданих повною чи частковою втратою вантажу,
обмежена максимальним розміром. За незбереження вантажу максимальна
відповідальність перевізника сягає 25 золотих франків за 1 кг ваги брутто" (ст. 23
КДПВ). Крім того, перевізник повністю відшкодовує витрати, пов'язані з перевезенням,
мито тощо.

13.

• У Женеві 5 липня 1978 p. держави-учасниці згаданої Женевської КДПВ 1956 p. уклали
Протокол до цієї Конвенції. У ньому по-іншому трактується розмір відповідальності,
зазначений у згадуваній ст. 23 КДПВ. Встановлено, що розмір відповідальності не може
перевищувати 8,33 розрахункових одиниці за 1 кг відсутньої ваги брутто.
• Вказана стаття доповнена нормами, у яких роз'яснено поняття та застосування
розрахункової одиниці. Нею вважають одиницю спеціальних прав запозичення, яка
визначається Міжнародним валютним фондом. Вказаний розмір розрахункової одиниці
перераховують у національну валюту держави, суд якої розглядає справу на підставі
вартості цієї валюти у день винесення рішення або у день, визначений домовленістю
сторін.
• Виражена у одиницях спеціальних прав запозичення, вартість національної валюти
держави, що є членом МВФ, обчислюється у відповідності з методом оцінки, який
використовує МВФ для своїх операцій та угод на час їх вчинення. Якщо держава не є
учасницею вказаної організації, для обчислення застосовують метод, встановлений
державою, у якій відбувається таке обчислення.

14.

• Щодо товару, що швидко псується Конвенція надає можливість виставити вантаж
на продаж, не чекаючи згоди або інструкцій інших потенційних розпорядників
вантажу. При цьому Конвенція дозволяє реалізувати вантаж по ціні, нижчій
ринкової.
• Ще один важливий момент – строк позовної давності. Так, відповідно до Конвенції
такий строк становить – 1 рік.
• Експедитор несе відповідальність в рамках укладеного договору транспортного
експедирування. Судова практика з цього приводу нестабільна. А тому
рекомендується у договорі не обмежуватись загальними формулюваннями, а
детально прописувати межі відповідальності експедитора та інших учасників
договірних відносин.

15.

• Також у договір варто включити вартість перевезення та вартість вантажу (дана
інформація може бути корисною в разі втрати вантажу чи його пошкодження). Що
стосується вартості перевезення, варто вказати, як вона розрахована (за пройдені
кілометри, або за час перевезення або інші критерії). Бажано щоб в договорі на
перевезення були виділені можливі платежі (митні платежі, дорожні збори та ін.) з
вказівкою цих платежів у накладній.

16.

Підсумовуючи вищевказане, варто підкреслити, що для уникнення неприємностей під
час перевезень необхідно подбати про точність у формувалюванні договору. В
розділі “Предмет договору” варто передбачити наступну інформацію – який вантаж
передається/приймається до перевезення, в якому місці (точно) вантаж має бути
переданий до перевезення і куди (точно) має бути доставлений. Варто отримати
повну інформацію про вантаж і відповідні інструкції (особливо, якщо перевізнику
потрібно буде залучати відповідне обладнання).
English     Русский Правила