Хв. нов 1. ММЛ

1.

Хвороби шкіри,
пупка. Сепсис
новонароджених

2. План заняття.

1.
Хвороби шкіри.
2. Хвороби пупка.
3. Сепсис новонароджених.

3. Мета заняття.

Знати:
Етіологію, патогенез, клінічні прояви, методи
діагностики, принципи лікування, догляд.
Вміти:
Виявляти патологічні відхилення в стані
здоров`я новонародженої дитини;
Визначати проблеми, ставити сестринський
діагноз, складати план сестринських втручань;

4. Хвороби шкіри

1.Пітниця.
2.Попрілості.
3. Токсична ерітема.
4. Акне.
5.Везикулопустульоз.
6.Пухирчатка новонародженого.
7.Абсцес.
8. Флегмона

5. Токсична еритема новонароджених.

1.
Трапляється у половини доношених немовлят.
2.
Етіологія невідома, але розвитку цього стану
може сприяти незрілість сальних залоз.
3.
Висип поширюється на тулуб і проксимальні
відділи кінцівок, не зачіпаючи долонь і підошов.
4.
Може бути наявною вже при народженні, але
частіше з’являється протягом перших 24–48
годин життя немовляти.
5.
Не викликає свербіння і зникає
протягом п’яти-семи днів.
1.
Діагноз встановлюється на підставі
клінічної картини.

6. Пітниця 

Пітниця
Частіше виникає в спекотну пору року та при надмірному
закутуванні дитини. Є кілька типів уражень шкіри:
a)
пітниця «кришталева» характеризується малими
пухирцями, що нагадують краплі роси, без запалення;
b)
пітниця червона («тепловий висип») проявляється у
вигляді еритематозних папул;
c)
пітниця пустульозна з’являється внаслідок
локалізованого запалення; вона проявляється у вигляді
пустул на еритематозному фоні;
d)
пітниця глибока проявляється
папульозним або папульознопустульозним висипом і зміною
кольору шкіри.
Догляд: розкутати дитину, повітряні
ванни, ванни з чередою.

7.

Пітниця

8. Попрілості

Безпосередня причина появи попрілості – постійний і
систематичний контакт з вологим середовищем, аміачними
солями з сечі і ферментами з калу.
У разі реакції організму на продукти харчування, що
виражається проносом, попрілість у новонародженого може
розвинутися навіть за годину-півтори!
Виникають пошкодження шкіри через контакт з підгузками,
при механічному впливі швів одягу або при звичайному
контакті з синтетикою та іншими неякісними тканинами.
Можливе роздратування через реакції шкіри на хімічні
речовини, які містяться в косметичних засобах, а також
побутовій хімії для прання одягу.

9. Попрілості у дітей

Виникають попрілості в промежині та складках шкіри, пріє шкіра
шиї та під руками.
Це певні зміни поверхні шкіри, які можна розділити на наступні
ступені тяжкості:
• Легкий – почервоніння поверхні шкіри, гіперемія. По межах
червоних плям можлива легка сухість і лущення, свербіж
помірний;
• Середній – в області запалення з'являються дрібні ерозії,
тріщини, при занесенні інфекції можливе виникнення гнійників.
Почервоніння значне, присутня мацерація шкіри, дискомфорт
посилюється;
• Важкий – злиття ерозій, мокнуття, відшарування епідермісу.
Приєднання бактеріальної або грибкової інфекції шкіри
може привести до негативних наслідків.

10.

11. Профілактика попрілостей

Застосовується стандарт ABCDE:
• Air – доступ повітря, аерація;
• Barrier – поліпшення бар'єрних, захисних
функцій шкіри, застосування для цього
відповідних засобів;
• Cleaning – систематичне очищення шкіри;
• Diapper – правильний вибір хороших
підгузників і їх своєчасна заміна;
• Education – постійне навчання батьків,
отримання нової інформації по догляду за
дитиною!

12.

13. Везикуло-пустульоз

Збудник – стафілокок.
На шкірі тулуба, в складках, шкірі потилиці, на
волосистій частині голови, нерідко на фоні
пітниці, виникає багато дрібних пустул, які
оточені незначним запальним обідком.
Пустули швидко підсихають, але надалі можуть
з’являтися нові.
При недостатньому догляді за дитиною і
нераціональному лікуванні хвороба може легко
ускладнюватися більш тяжкою гнійною
інфекцією.

14. Акне новонароджених, немовлячі вугрі.

1. Страждають близько 20% немовлят.
2. Причина - стимуляція сальних залоз материнськими
і ендогенними андрогенами.
3. Найчастіше висип з’являється у віці трьох тижнів.
4. Підставою для діагнозу є наявність запалених папул
і пустул і характерний розподіл висипу, який
обмежується обличчям (особливо уражені щоки),
рідше – волосистою частиною голови.
5. У більшості випадків перебігає легко і потребує
тільки щоденного очищення водою з милом і обробки
зволожувальним кремом, олією або лосьйоном
6. Зникають вони після трьох-чотирьох місяців, без
додаткового втручання.

15.

16. Методологія обробки уражених ділянок/ елементів.

Слід промивати уражені
ділянки шкіри
антисептичним розчином
(4% водним розчином
хлоргексидину) та
підсушувати стерильними
марлевими тампонами
щонайменше 4 рази на
добу, доки пустули/пухирі
не зникнуть.

17. Якщо у дитини менше, ніж 10 пустул/ міхурів або вони вкривають менше половини тіла і у дитини відсутні ознаки сепсису

Провести забір матеріалу для мікробіологічного
дослідження (пункт 2.3);
Розпочати обробку уражених ділянок/елементів
протягом 5 діб;
Забезпечити щоденне спостереження за дитиною;
Якщо пустули/пухирі зникають протягом 5 днів та
відсутні інші причини для госпіталізації, дитину
можна виписати додому;
Якщо після 5 діб обробки уражених
ділянок/елементів більшість пустул/пухирів все
ще залишаються, але у дитини відсутні клінічні
симптоми сепсису, слід призначити цефуроксим
перорально у дозировці відповідній до віку та масі
тіла дитини.

18. Якщо у дитини 10 або більше пустул або міхурів або вони вкривають більше половини тіла і у дитини відсутні ознаки сепсису

Провести забір матеріалу для мікробіологічного
дослідження;
Розпочати обробку уражених ділянок/елементів;
Призначити цефуроксим внутрішньом’язево перорально
у дозировці, що відповідає віку та масі тіла дитини;
Забезпечити щоденне спостереження за дитиною;
Забрати кров на лабораторне дослідження (загальний
аналіз крові);
Якщо стан пустул/пухирів покращується після 3 днів
лікування антибіотиками (пустули/пухирі не
розповсюджуються і починають підсихати та гоїтися),
продовжити лікування цефуроксимом до повних 5 діб
лікування;

19. Пухирчатка новонародженого

Збудник пухирчатки новонароджених є золотистий стафілокок.
Інфікування відбувається від медичного персоналу або матерів, які
перехворіли на піодермію або є носіями стафілокока.
Висока контагіозність захворювання зумовлює його швидку передачу
від однієї дитини до іншої через руки медперсоналу, що може стати
причиною спалаху хвороби у пологовому будинку.
Епідемічна пухирчатка новонароджених виникає в перші 10 днів життя
дитини, починаючися із підйому температури тіла і неспокою
новонародженого. Потім на шкірі з’являються висипання у вигляді
дрібних пухирів, які містять серозно–жовтувату рідину.
Елементи висипу найчастіше розташовуються в навколопупковій
ділянці, на животі, сідницях і спині, а також на шкірі кінцівок. Вони
рідко трапляються на шкірі стоп і долонь.
6. Пухирі швидко збільшуються в розмірах, їхній вміст стає гнійним.
7. Процес інтенсивно поширюється по тілу дитини й може
захоплювати слизову ротової порожнини, очей, носа і геніталій.

20.

Розрив пухирів супроводжується утворенням яскравих
ерозивних поверхонь червоного кольору. Вони невдовзі
покриваються серозногнійними кірочками.
Деколи можливе приєднання септичних ускладнень:
флегмони, отиту, пневмонії, пієлонефриту та ін.
Лікування - антибіотики широкого спектру дії з подальшим
визначенням антибіотикограми. Здійснюється місцеве
лікування антисептичними засобами.

21.

22. Спостереження за дитиною.

Необхідно щоденно спостерігати, чи не
з’являться ознаки сепсису («погіршення
загального стану», проблеми вигодовування,
блювота, дихальні розлади, нестабільність
температури, тахікардія, шок).
Необхідно оцінювати стан елементів по
міньшій мірі один раз на день: підраховувати
кількість елементів (пустул або пухирів) і
визначати, вкривають вони більше чи менше
половини тіла, починають сохнути та
заживати).

23. Флегмона

24. Геморагічний синдром

25. Хвороби пупка

1. Катаральний омфаліт.
2.Гнійний омфаліт
3.Флегмонозній омфаліт.
4.Пупкові кровотечі.

26. Омфаліт у новонароджених

Це хвороба, за якої запалюється пуповинний залишок, а
також пупкова ранка.
При цьому інфекція поширюється на шкіру, може зачіпати
також підшкірну жирову клітковину.
Найчастіше зараження відбувається на 2-12 день життя
дитини, через порушення правил догляду за пупковою
ранкою.
Але в рідкісних випадках інфекція потрапляє в організм
відразу після народження, під час лігування пупкового
канатика.
Збудниками хвороби зазвичай
виступають грамнегативні та
грампозитивні бактерії.

27. Причини появи омфаліту

у незагоєну пупкову ранку потрапила інфекція;
дитина народилася ослабленою;
були порушені базові правила догляду за
пупковою ранкою;
дитина була інфікована ще в утробі матері;
у новонародженого є будь-які інфекційні
захворювання шкіри.

28. Клінічні форми омфаліту

Проста (або катаральна). Характеризується
почервонінням і намоканням дна пупкової
ранки, ознаками запалення пупка і шкіри, що
його оточує.
Гнійний омфаліт – з пупкової ранки починає
виділятися гній.
Флегмонозний омфаліт. Запалення
расповсюджується на прилежлі тканини.
Температура тіла в дитини підвищується,
помітно погіршується самопочуття.

29. Лікування омфаліту

За легкої (катаральної) форми омфаліту лікування
можливе в домашніх умовах. Воно полягає в
ретельному догляді за пупковою ранкою і в обробці її
антисептичними засобами (фурациліном, перекисом
водню, хлорофіліптом, декасаном, діоксидином,
хлоргексидином тощо). Така обробка пупка при
омфаліті має виконуватися 3-4 рази на добу.
Гнійний і флегмонозний омфаліт потребують
комплексного лікування у відділенні дитячої хірургії
в стаціонарі;

30. Профілактика

перетинати пуповину й обробляти пуповинний залишок у
пологовому залі в суворій відповідності до встановленої
Техніки дій;
дотримуватися правил асептики та антисептики в
процесі роботи з новонародженими дітьми;
здійснювати «сухе ведення» пуповинного залишку;
консультувати батьків новонародженого щодо правил
догляду за малюком під час спільного перебування в
стаціонарі та після виписки з нього.
Щоб не допустити запалення, в домашніх умовах
потрібно виконувати обробку пуповини антисептичними
засобами (зазвичай — розчином діамантового зеленого)
і контролювати чистоту пупкової ранки.

31. Інфекційні хвороби новонароджжених

Шляхи передачі інфекції від матері до плоду:
1. Під час вагітності:
Трансплацентарний
Через навколоплідні води
2. Під час пологів:
Контакт з інфікованими виділеннями, кров’ю, калом
3. Після пологів:
Годування грудним молоком
Порушення правил догляду за дитиною
Через руки медичного персоналу/матері або
інструменти

32.

33.

34. Сепсис новонародженого

Сепсис – це захворювання всього організму, пов’язане з
інфікуванням, потраплянням збудника у кров і розповсюдження
його по органам і тканинам дитини.
Найбільш частими збудниками раннього сепсису є Streptococcus
agalactiae (стрептококк групи В), кишкова паличка (E.сoli),
ентерококи, лістерії.
Під раннім сепсисом мають на увазі прояви інфекції в перші12 72 години життя дитини. Бактеріальна інфекція у
новонародженого, яка виникає у цей період, переважно має
материнське походження (вертикальна передача
мікроорганізмів трансплацентарним, висхідним/низхідним чи
контамінаційним шляхами).
Пізній сепсис виявляється після 72 год до 3 місяців життя
дитини і є переважно нозокоміальним (госпітальним)
захворюванням, (у випадку інфекції, викликаної стрептококами
групи В сепсис може бути внутрішньоутробним).

35. Етіологія

1. Низький резерв
імунітету, бар'єрних
механізмів дитини до
моменту, коли він
народжується.
2. Своєрідний «стрес»
новонародженого на
народження, перехід з
більш комфортних для
нього умов у
внеутробной середу.
3. Гормональний
дисбаланс організму
новонародженої
дитини.
4. Дефіцит харчування
матері під час
вагітності,
захворювання матері,
внутрішньоутробна
гіпоксія плоду.

36. Неспецифічні клінічні ознаки сепсису:

порушення загального стану дитини без очевидних причин
(дитина виглядає хворою!)
порушення терморегуляції: гіпертермія (> 38º C) чи гіпотермія
(< 35,5° C), температурна нестабільність;
дихальні розлади: тахіпное, диспное, апное, стогін на видиху та
інші симптоми;
порушення гемодинаміки: тахікардія, брадикардія, симптом
«білої плями» понад 3 сек, сірий колір шкіри, артеріальна
гіпотензія;
неврологічні симптоми: порушення свідомості, пригнічення,
м’язева гіпотонія, судоми;
порушення з боку травної системи: відмова від їжі або не
засвоєння їжі, зригування, блювота, здуття живота, діарея,
гепатоспленомегалія;
шкіра і м’які тканини: блідість, жовтяниця, геморагічні
висипання і (або) екзантема, пастозність, склерема.

37. Фази перебігу сепсиса

1 фаза - Септицемія: Клінічний варіант
сепсису без утворення осередків гнійного
запалення. Переважають загально-токсичні
прояви
2 фаза - Септикопіемія: Клінічний варіант
сепсису з утворенням не менше двох
локальних гнійно-запальних вогнищ
(пневмонія, отит, омфаліт, менінгіт тощо)
Ранній сепсис має перебіг у фазі
септицемії.
Пізній сепсис характеризується переважно
підгострим перебігом, формуванням
вогнищ інфекції, відносно частим
розвитком менінгіту, остеомієліту.

38. Клініка пізнього сепсису

Характерні зміни в поведінці дитини:
- млявість,
- відмова від груді;
- зниження маси тіла при відсутності гіпогалактії у матері,
- зригування, блювання;
- втрата фізіологічних рефлексів,
- підвищення температури,
- патологічний характер жовтяниці,
- поява дихальних і серцево-судинних розладів.

39. Лікування сепсису новонароджених

Спрямоване на пригнічення збудника, санацію гнійних осередків,
підвищення захисних сил організму.
Антибактеріальну терапію проводять з урахуванням чутливості
збудника до антибіотика, призначають максимальні вікові дози
впродовж 3-4 тижнів.
Для попередження розвитку дисбактеріозу призначають пробіотики.
Також проводять:
•дезінтоксикаційну терапію;
•імунокорекцію;
•корекцію кислотно-лужного балансу;
•протишокову терапію;
•відновлення водного та електролітного балансу.
Прогноз після неонатального сепсису залежить від загального стану
дитини. Ризик летального наслідку в недоношених дітей з низькою
масою тіла в 2-4 рази вища. Загальна смертність при ранньому
розвиткові сепсису – від 3 до 40%. Смертність від сепсису з пізнім
розвитком залежить від етіології інфекції.

40.

Дякую за увагу!