Zhittya-ta-tvorchist-Grigora-Tyutyunnika (5) (2)

1.

Життя та творчість
Григора Тютюнника
Григор Тютюнник - відомий український письменник-прозаїк,
перекладач,педагог.Належить до покоління шістдесятників і відомий в
українській літературі як майстер психологічної новели.
Литвиненко Регіна (КН-1.01)

2.

Ранні роки
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови
дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього
письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані
війною моральні й матеріальні втрати тощо.
Рано зіткнувся з репресіями. Батька, Михайла Васильовича, репресували у 1937-му, коли Григорію не було й 6-ти років.
Дитяча памʼять зберегла спогади, як батька виводили з хати, як біг аж за село за «чорним вороном». По Михайлові
Тютюннику не лишилося ні фотографі , ні могили, тільки 1958 року прийшло повідомлення, що за рік його було
реабілітовано посмертно за браком складу злочину

3.

Життєвий шлях
Щоб врятувати від переслідувань «сина ворога народу», Григора взяв на виховання батьків брат Филимон Васильович
Тютюнник, що мешкав з дружиною у смт Щотове на Луганщині. Там у 1938 році Григір пішов до школи в український
перший клас. Але в класі було лише сім учнів, тому його невдовзі розформували, а хлопця перевели в російський клас.
Відтоді він писав і розмовляв російською
Після пʼятого класу пішов учитися до Зіньківського ремісничого училища, «щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на
день». Ці 700 грамів рятували його і маму під час голоду 1946-47 років. Став слюсарем 5-го розряду, був відправлений до
Харкова на завод імені Малишева, але захворів легенями, повернувся до Шилівки. За те, що не відпрацював належних
трьох років на заводі, 4 місяці відсидів у колоні . Після звільнення працював у Шилівському колгоспі, на будівництві шахти
під Дебальцевим.

4.

В армі , яку відбув радистом на Далекосхідному флоті, визріло рішення іти далі вчитися. Після
демобілізаці закінчив вечірню школу, вступив на факультет російської філологі Харківського
університету. Тут він почав писати сам, заснував студентський журнал «Промінь» і став його
редактором. «Університет для мене — більше, ніж я того чекав. Мої уявлення про нього були
викривлені і зовсім необґрунтовані. Тут навчать не тільки помічати, фіксувати певні факти, але
навчать і аналізувати їх правильно, без зайвих гарячковості і багатослівного гніву, який мені
притаманний. Тут навчать відсівати різного роду полову і все те, що колись здавалося вартим
уваги», - писав він брату Григорію. В університеті ж познайомився з однокурсницею з
українського відділення Людмилою Корецькою, яка стала його дружиною.

5.

Життєвий шлях
Спочатку спілкувався і писав тільки російською, але з часом, завдяки дружині, назавжди перейшов на українську мову. У
подружжя народилося двоє дітей – Михайло і Василь. На повернення до рідної мови вплинув і старший брат –
письменник Григорій Тютюнник, який в одному з листів задав запитання: як же ти писатимеш про українців не їхньою
мовою, як виразиш їхню душу, адже мова – душа народу?
Перша публікація — новела «В сумерки» — вийшла російською мовою в журналі «Крестьянка» в 1961 році. Після смерті
брата Григір переклав українською, нею ж писав усі наступні твори.
Після закінчення інституту якийсь час вчителював на Донеччині. В 1963-му переїхав до Києва, працював у редакці газети
«Літературна Україна», у сценарній майстерні Київської кіностуді імені Олександра Довженка (разом із Дмитром
Павличком та Іваном Драчем створили сценарій до роману Григорія Тютюнника «Вир»), у видавництвах «Молодь» і
«Веселка». Згодом повністю віддався літературній праці, член Спілки письменників України з 1966.
Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психологі народу,
соковитим гумором. Тютюнник не любив сидіти у великих містах, постійно подорожував селами України, бо там можна
було почути живу рідну мову. Автор збірок новел «Завʼязь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972),
«Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973).
Перекладав українською твори Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.

6.

Роль в соціальному житті
Як у творах, так і в житті Григір Тютюнник був гострим і безкомпромісним, що заходило в гострий конфлікт із
«радянською дійсністю»: Тютюннику не раз погрожували виключенням зі Спілки, зняттям із роботи, примусоводобровільно запрошували на різні спілчанські та партійні зібрання й «виховували» там, за ним відкрито стежило КГБ.
У 1974-му, коли почалися переслідування української інтелігенці , його внесли до чорного списку для всіх видавництв.
Його імʼя стало забороненим у будь-яких публікаціях, твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, і сам автор важко
переживав це. Одного разу він з болем кинув: «Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з
літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?».
У 1980-му році наче ситуація змінилася – Григору Тютюннику присудили премію імені Лесі Українки за повісті «Климко» та
«Вогник далеко у степу». Втім, «приручити» письменника так і не вдалося: у ніч із 5 на 6 березня 1980 Григір Тютюнник
наклав на себе руки. У руці письменник стискав передсмертну записку: «Домучуйте когось іншого, а моє, що в мене є,
спаліть»
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного», якої так і не завершив хоч, як
признавався: «уже бачив всю».

7.

Внесок у літературу
Григір Тютюнник зробив величезний внесок у розвиток української прози. Його твори, такі як
«Климко», «Вогник далеко в степу», «Три зозулі з поклоном», стали класикою української
літератури. Через прості, але проникливі сюжети він показував трагеді звичайних людей,
боротьбу за свободу та гідність.
Особливе місце в його творчості займає тема Голодомору, сталінських репресій та моральних
дилем, з якими стикалися люди в часи тоталітаризму. Його новели стали дзеркалом для
суспільства, яке намагалося зрозуміти і переосмислити свою історію.

8.

Внесок в майбутнє України
Збереження української мови та культури. У своїх творах Тютюнник оспівував красу української мови, традицій та
побуту, допомагаючи зберегти національну ідентичність.
Висвітлення соціальних проблем. Він не боявся говорити про складні питання, такі як репресі , відчуження та
зневіра.
Популяризація української літератури. Його твори перекладено багатьма мовами, що допомогло донести
українське слово до міжнародної спільноти.
Інтелектуальний супротив радянській системі. Хоча Григір не був відвертим дисидентом, його творчість мала
протестний характер, спрямований проти обмежень і тоталітаризму.

9.

Зацькований, доведений до розпачу і депресі , в ніч із 5 на 6 березня 1980 року вчинив
самогубство в Києві У руці письменник стискав передсмертну записку: «Домучуйте когось
іншого, а моє, що в мене є, спаліть». Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві
У 1989 році Григір Тютюнник був удостоєний Державної премі УРСР ім. Т.Шевченка (посмертно).

10.

Підсумок
Григір Тютюнник – видатний український письменник, який своїми творами
зробив вагомий внесок у розвиток української літератури. Його творчість,
позначена трагізмом та болем, віддзеркалює життя українського народу в
складні часи. Тютюнник зображує життя людей, які пережили війну, голод,
репресі , та їхні спроби знайти своє місце в новій дійсності. Письменник мав
сміливість говорити про болючі теми, які інші автори не наважувалися
торкатися. Його проза стала своєрідним мостом між минулим та майбутнім,
що дозволило наступним поколінням українців зрозуміти власну історію та
глибше осмислити духовні цінності.
Життя та творчість Григора Тютюнника

11.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

12.

Список джерел:
nlu org ua
.
.
Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого – провідний державний культурний, освітній, науковоінформаційний заклад. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами, яка обслуговує…
УІНП
народився Григір Тютюнник, письменник
1931, 5 грудня в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині у селянській родині народився Григір (Григорій)
Михайлович Тютюнник — прозаїк, перекладач...
1931 –
Wikipedia
Тютюнник Григір Михайлович
Григ р Миха́йлович Тютю́нник — український письменник-прозаїк,
перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат…