Презентация Microsoft PowerPoint (3)

1.

Мукоромікоз
Я

2.

Визначення
• Мукормікоз -це серйозна, але рідкісна
грибкова інфекція, спричинена групою
плісняв (мукорміцетами). Вони живуть у
ґрунті та в органічних речовинах, що
розкладаються (листя, компостні купи або
гнила деревина).
• Мукормікоз відноситься до інфекції,
спричиненої різноманітними грибковими
організмами порядку Mucorales, включаючи
роди Rhizopus, Rhizomucor і Mucor

3.

Збудник і механізм інфікування
Етіологічний агент: гриби родів Rhizopus
(найпоширеніша причина мукормікозу),
Lichtheimia (Absidia, Mycocladus), Mucor,
рідше Rhizomucor, Saksenaea,
Cunninghamella та Apophysomyces.
II. Патомеханізм: гриб у тканинах набуває
форми гіфа і розростається в дифузний
міцелій, інфільтруючи навколишні
тканини та викликає їх деструкцію.
Спостерігається інфільтрація кровоносних
судин, інфаркти, некроз та тромбоз.
Прогресування захворювання як правило
відбувається дуже швидко. Основну роль
у природних захисних процесах
відіграють нейтрофіли..
I.

4.

Резервуар та шлях передачі
Гриби, що викликають мукормікоз, спостерігаються
у ґрунті та органічних речовинах, що розкладаються.
Інфекційним матеріалом є спори, інфікування може
відбуватися:
I. інгаляційним (легенева форма, риноцеребральна
форма),
II. пероральним (інфекція шлунково-кишкового
тракту)
III. черезшкірним (травми, порізи забрудненим
інструментом – шкірна форма) шляхом

5.

Форми і клінічна картина:
• 1. Риноцеребральна форма
• Найчастіше зустрічається в осіб з цукровим
діабетом. Інфікування відбувається в
результаті інгаляції спор в навколоносові
пазухи. Міцелій швидко розростається та
інфільтрує навколишні тканини, що
призводить до їх руйнування;
• 2. Легеневий мукормікоз
• Частіше виникає в осіб з нейтропенією під час
хіміотерапії при онкологічних захворюваннях,
а також у пацієнтів, які перенесли
трансплантацію гемопоетичних стовбурових
клітин

6.

3. Гастроінтестинальна форма
• Рідко діагностується прижиттєво. Може бути
уражений будь-який відділ шлунково-кишкового
тракту, найчастіше шлунок. Міцелій інфільтрує
стінки шлунково-кишкового тракту та кровоносні
судини і призводить до перфорації, перитоніту,
сепсису та шлунково-кишкових кровотеч; також
може інфільтрувати печінку, селезінку та
підшлункову залозу.
4. Шкірна форма
• Інфікування відбувається шляхом прямого введення
спор у шкіру, зараження гематогенним шляхом
відбувається рідко. Виділяють: мукормікоз шкіри
та/або підшкірної клітковини, глибоку інфільтрацію
(ураження м'язів, сухожиль і кісток) і дисеміновану
форму (ураженні інші органи). Типовим ураженням
є некроз зі струпом, оточений еритемою, ураження є
затверділими

7.

Діагностика
Лабораторні (У імунокомпетентних хворих виникає
лейкоцитоз.)
II. Візуалізаційні дослідження
III. Гістологічні дослідження (при підозрі на мукормікоз у
пацієнтів з високим ризиком його виникнення завжди показана
біопсія уражених тканин)
IV. Мікологічні дослідження (Проводиться культивування з
матеріалу, взятого під час біопсії, а у випадку легеневої форми –
з бронхіальних змивів. Посіви крові та спинномозкової рідини
зазвичай негативні).
I.

8.

Протигрибкове лікування
1) рекомендована терапія – ліпосомальний препарат амфотерицину В (LAmB) 5-10 мг/кг/добу
в/в; розглянути доцільність комбінованої терапії з ЛЗ з групи ехінокандінів
2) Альтернатива
• а) звичайна лікарська форма амфотерицину В (AmB) 1 мг/кг маси тіла в/в
• б) позаконазол п/о 300 мг 2 × день протягом першого дня терапії, потім 300 мг 1 × день
• в) ізавуконазол 200 мг (372 мг у формі «проліків») кожні 8 год п/о або в/в впродовж 2 днів
(всього 6 доз), потім 200 мг 1 × день
Хірургічне лікування

9.

Дякую за увагу!