Мікра

1.

Кокцидіоідомікоз
Волошко Єлизавета 12113

2.

Дисемінований кокцидіоідомікоз
може виникнути у здорової
людини, але ризик значно вищий
у осіб зі зміненим клітинним
імунітетом внаслідок
захворювання (наприклад, ВІЛінфекція, лімфома тощо),
лікування (зокрема, терапія
кортикостероїдами) або
вагітність. Крім того, ризик
дисемінації або прогресування
ураження легень є вищим у
певних групах (як от у тих, хто
має геномне походження з
Океанії чи Африки).

3.

Епідеміологічні
особливості
Кокцидіоідомікоз зазвичай передається шляхом вдихання спор C. immitis або C.
posadasii. Зараження відбувається в ендемічних районах і найчастіше людина
заражається влітку або пізньої осені під час прогулянок на природі.
Ті, хто подорожує до ендемічних районів, ризикують заразитися цією хворобою,
яка може стати клінічно помітною лише після повернення додому. Крім того,
інфекція може бути отримана за межами ендемічних районів через транспортування
зараженого матеріалу. Діагноз часто встановлюється із запізненням у
неендемічних районах, оскільки кокцидіоідна інфекція спочатку не враховується в
диференціальній діагностиці.
У рідкісних випадках пряма інокуляція Coccidioides (наприклад, із заражених
проникаючих предметів) спричинює первинний шкірний кокцидіоідомікоз із
лімфатичним поширенням на регіонарні лімфатичні вузли. Ці випадки проходять без
лікування. Виявлено передачу через укус кота. Це сталося з асистентом
ветеринара, якого вкусив за руку кіт, у якого пізніше діагностували
дисеміноване захворювання.

4.

Патогенез
Переважна більшість випадків є результатом
повітряно-крапельної передачі інфекції. Легенева
інфекція може бути наслідком вдихання навіть однієї
спори у людей, але високі концентрації інокулята
частіше призводять до явного захворювання.
Артроконідії (спори) C. immitis або C. posadasii
осідають у кінцевих бронхіолах. У них артроконідії
збільшуються, утворюючи сферули, які є круглими
двостінними структурами діаметром близько 20-100
мкм. Сферули піддаються внутрішньому розподілу
протягом 48-72 годин і наповнюються сотнями до
тисяч ендоспор. Розрив сфер призводить до
вивільнення ендоспор, які дозрівають, утворюючи
нові сферули.
Деякі ендоспори поглинаються макрофагами, ініціюючи
фазу гострого запалення. Якщо інфекцію не знищити
під час цього процесу, нова група лімфоцитів і
гістіоцитів мігрує у вогнище запалення, що
призводить до утворення гранульоми з наявністю
гігантських клітин. Це фаза хронічного запалення. У
людей з тяжкою формою захворювання можуть
утворитися як гострі, так і хронічні форми
запалення.

5.

Клінічні прояви
У більшості пацієнтів з кокцидіоідомікозом первинне
джерело знаходиться в легенях. У 60-65 % випадків ця
інфекція перебігає безсимптомно.
Інкубаційний період триває 7-30 днів. Часто
розвивається легке грипоподібне захворювання.
Симптоми не відрізняються від інших респіраторних
захворювань: гарячка, біль у горлі, кашель, головний
біль, втома та плевритний біль у грудях.
Більш складні прояви, які супроводжуються гарячкою,
артралгіями, вузлуватою або мультиформною еритемою та
болем у грудях, зазвичай називають гарячкою долини
Сан-Гоакін (або просто гарячкою Валлі) або пустельним
ревматизмом.
Шкірні прояви зумовлені імунологічно індукованими
реактивними висипаннями, поширенням мікроорганізмів
із легенів або прямим зараженням (первинна шкірна
інфекція). Вузлувата еритема є найбільш частим
реактивним висипом, пов’язаним з кокцидіоїдомікозом.

6.

Діагностика
Збудник кокцидіомікозу може бути виявлений при мікроскопії спеціально забарвлених мазків, отриманих з мокротиння,
виділень шкірних елементів, пунктата плевральної або суглобової рідини. Для підтвердження кокцидіомікозу і
визначення чутливості збудника до протигрибкових препаратів проводять посів виділень або мокротиння. Для
серологічної діагностики кокцидіомікозу використовують реакцію зв'язування компліменту зі специфічним антигеном
(РСК). Проводять проби з нанесенням на шкіру кокцідіоідін. Однак слід враховувати, що шкірні проби позитивні
протягом декількох років після перенесеного кокцидіомікозу.

7.

Лікування
Залежно від форми і тяжкості
кокцидіомікозу лікування проводять
прийомом всередину, внутрішньовенним
або внутрішньом'язовим введенням
протигрибкових засобів (амфотерицин В),
позаконазол або різних препаратів
флуконазолу.

8.

Дякую за увагу