Зоонози: лептоспіроз, сибірка, сказ

1. Зоонози: лептоспіроз, сибірка, сказ

2. Лептоспіроз

гостре
інфекційне
захворювання,
зооноз, спричинене різними типами
лептоспір,
що
супроводжується
гарячкою,
симптомами
загальної
інтоксикації, жовтяницею, часто геморагічним синдромом, ураженням
нирок,
печінки,
кровоносних
капілярів, нервової системи.

3. Етіологія

Збудник хвороби належить до роду
родини Spirochaetaceae. Відомо понад 200
сероварів лептоспір, об'єднаних у 23
групи) і 60 сапрофітних. В Україні
захворювання людей викликають
L. icterohaemorrhagiae,
L. grippotyphosa,
L. pomona,
L. tarassovi,
L. canicola,
L. hebdomadis.
Leptospira,
патогенних
серологічні
найчастіше

4.

Морфологічно лептоспіри нагадують тонку
спіраль із численними завитками (до 20) та
загнутими кінцями, довжиною 6-12 мкм.
Лептоспіри
стійкі
до
дії
низьких
температур, залишаються
життєздатними
навіть після тривалого заморожування. У воді
відкритих водойм патогенні лептоспіри можуть
зберігати свою активність протягом місяця, у
вологому грунті - до 3 місяців, у сухому ґрунті 3 дні, на харчових продуктах - кілька днів.
При нагріванні до 58°С гинуть через 20-30
хв, при кип'ятінні - миттєво. Малостійкі до
дезінфікуючих розчинів.

5. Епідеміологія

Джерелом інфекції - хворі дикі тварини або носії лептоспір
(щури, миші, їжаки), свійські тварини (свині, велика рогата
худоба, собаки), а також промислові тварини (лисиці, норки,
песці).
Лептоспіри
потрапляють
у
зовнішнє
середовище
з
інфікованою сечею.
Існує кілька шляхів зараження людей: водний - займає
провідне місце, може призвести до масових спалахів хвороби.
Харчовий, особливо, у людей, які доглядають за тваринами,
коли не дотримуються гігієнічних правил при вживанні їжі.
Лептоспіри також можуть проникнути в організм людини
через слизові оболонки, уражену шкіру.
Людина, як джерело інфекції суттєвого значення немає.
Сезонність: для епідемічних спалахів характерна тепла пора
року,
спорадичні
випадки
зустрічаються
щорічно.
Сприйнятливість
до
лептоспірозу
загальна. Після
перенесеної
хвороби
залишається
стійкий
типоспецифічний
імунітет.

6.

7.

Форми
Безжовтянична
Тяжкість
Легка форма
Середньотяжка
Тяжка форма
Провідні
синдроми
Гепаторенальний
Геморагічний
Менінгеальний
Жовтянична
Легка форма
Середньотяжка
Тяжка форма
Ренальний
Геморагічний
Менінгеальний

8. Інкубаційний період при лептоспірозі 6-14 днів, але описані випадки, коли він триває до 20 днів.

Інкубаційний період при лептоспірозі
він триває до 20 днів.
6-14 днів, але описані випадки, коли
Початок хвороби раптовий, без продромального періоду. Хворий вказує не лише
день, але й годину захворювання. Температура тіла протягом 6-12 годин
підвищується до 39- 40°С. Температурна крива може бути ремітуючою, постійною,
хвилеподібною, триматися 5-10 днів, знижується критично або коротким лізисом.
Скарги: трясучий озноб, сильний головний біль, слабкість, розбитість, безсоння,
поганий апетит, буває нудота, блювання, біль у животі. Турбує постійний різкий
біль у м'язах (литкових, шийних, спини, живота), біль у попереку.
Об'єктивно: обличчя одутле, гіперемійоване, виражена ін'єкція судин склер,
кон'юнктивіт. Герпетична висипка на губах і крилах носа. Слизова ротоглотки
гіперемійована. Шкіра суха. Тахікардія, гіпотонія, глухість серцевих тонів. Бронхіт,
пневмонія (частіше у дітей). Язик сухий, обкладений жовтувато-коричневим
нальотом. Печінка збільшена, ущільнена, болісна. Селезінка збільшена у половини
хворих. Позитивний симптом Пастернацького. Можлива поява менінгеального
симптомокомплексу. У тяжких випадках свідомість затьмарена, марення.
Дані
лабораторних
методів дослідження: в загальному аналізі крові анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, ШОЕ підвищується до 40-60 мм/год; в
загальному аналізі сечі альбумінурія, зниження відносної щільності сечі,
мікрогематурія. Мікроскопічне дослідження краплі крові в темному полі зору.
Біологічна проба проводиться на морских свинках (позитивна тільки з
іктерогеморагічними лептоспірами).

9.

Розпал хвороби
Рецидив
Скарги такі самі, як і на початку хвороби, але симптоми розвиваються інтенсивніше.
Об'єктивно: хворі мляві, загальмовані. На 3-6 день хвороби можлива поява жовтяниці тривалістю
7-14 днів, а в деяких випадках поява на шкірі кінцівок і тулуба (спини, грудей, живота)
поліморфного висипу (короподібного, скарлатиноподібного, уртикарного) тривалістю від кількох
годин до 7-10 днів. Можливий розвиток геморагічного синдрому з різними проявами: петехіальним
висипом на шкірі, особливо в ділянці грудних м'язів, позитивні симптоми „джгута", „щипка",
кровотечі з носа і ясен, шлунка, кишечнику, матки. Тахікардія. При апірексії - брадикардія,
гіпотонія, гостра серцево-судинна недостатність. Печінка, селезінка збільшені в розмірах.
Позитивний симптом Пастернацького. Олігурія або анурія.
Дані лабораторних методів дослідження: загальний аналіз крові: гіперлейкоцитоз до 30-109/л,
тромбоцитопенія, ШОЕ підвищена. Загальний аналіз сечі: протеїнурія, свіжі і вилужені
еритроцити, збільшення кількості лейкоцитів, гіалінові циліндри й клітини ниркового епітелію. В
крові підвищується вміст залишкового азоту, сечовини, креатиніну. Білірубінемія (переважає
прямий білірубін). Активність трансаміназ нормальна або ж незначно підвищена.
Бактеріологічне і мікроскопічне дослідження сечі. Дослідження спинномозкової рідини.
Серологічні дослідження: РМА - реакція мікроаглютинації і лізису лептоспір позитивна з 5-7
дня хвороби. Діагностичний титр - 1 : 100.
Рецидив: на 3-15 день після спаду температури може бути рецидив. Тривалість рецидиву від 3
до 8 днів. Скарги і об'єктивні дані ті ж самі, що і в розпалі захворювання, але інтенсивність їх
менш виражена. Захворювання на лептоспіроз триває 3-3,5 тижні, часом до 2-3 місяців. У
більшості осіб настає повне одужання. При тяжкому перебігу хвороби прогноз несприятливий.

10.

При безжовтяничній формі лептоспірозу немає
жовтяниці, значно менше виражені явища інтоксикації,
перебіг хвороби переважно легкий, без виражених
органних порушень.
Гостра Нирково-печінкова недостатність
Уремія
Кровотеча
Інфекційно-токсичний шок
Міокардит.
Пізніше, через 3-4 тижні від початку хвороби, можуть
виникати ірити, іридоцикліти, паралічі, зниження гостроти
зору, хронічна ниркова недостатність.

11.

Жовтушність і набряклість обличчя при лептоспірозі
Ін’єкція судин склер
Висипка кореподібного або
скарлатиноподібного
характеру
Герпетична висипка
Гематоми

12. Всі хворі на лептоспіроз повинні бути госпіталізовані в інфекційне відділення, в тяжких випадках - у реанімаційне. В гострий

Всі хворі на лептоспіроз повинні бути госпіталізовані в інфекційне відділення,
в
тяжких
випадках
у
реанімаційне.
В гострий період хвороби треба забезпечити ліжковий режим. Дієта - молочнорослинна (овочі, фрукти, соки, сир, кефір, мед. Їжа повинна бути калорійною, з
достатньою
кількістю
білків,
вуглеводів,
жирів,
вітамінів.
Із етіотропної терапії призначають антибіотики впродовж усього гарячкового
періоду і до 2-3 дня нормальної температури. Найбільш ефективні препарати
пеніциліну. При легкій формі - пеніцилін призначають по 500000-1000000 ОД 6 разів
на добу внутрішньом'язово, при тяжких формах - добову дозу збільшують до
12000000 ОД. Може бути використаний доксициклін (у перший день призначають
200 мг одноразово, потім по 100 мг на добу); тетрациклін по 0,3-0,5 4 рази на добу.
Специфічна терапія включає застосування
протилептоспірозного
імуноглобуліну (в перші 3 дні хвороби). Призначають його в тяжких випадках
внутрішньом'язово по 10-15 мл у перший день і по 5-10 мл у два наступні дні. Перед
уведенням перевіряють чутливість, організму до гетерогенного білка, вводячи 0,1
мл імуноглобуліну в розведенні 1:100 внутрішньошкірно при відсутності реакції
через
30
хвилин
можна
вводити
призначену
дозу.
З метою дезінтоксикації призначають 5-10 % розчин глюкози (з урахуванням
видільної функції нирок), реополіглюкін. При наростанні нирково-печінкової
недостатності
використовують
гемодіаліз,
гемосорбцію,
плазмафорез,
гіпербаричну оксигенацію. Лікування тяжких форм хвороби проводиться у
відділеннях
інтенсивної
терапії.

13.

Рековалесцентів виписують за відсутності клінічних проявів
хвороби і зникнення лептоспір із сечі, які можуть у ній
зберігатися до 40 дня від початку захворювання. Особи, які
перенесли лептоспіроз, підлягають диспансерному нагляду
протягом
6
місяців.
Крім
інфекціоніста,
їх
обов'язково повинні оглядати невропатолог, терапевт, окуліст,
нефролог. Щомісячно роблять загальний аналіз крові, сечі, а
також печінкові проби, якщо була жовтянична форма хвороби.

14. Особи, які постійно працюють у осередку лептоспірозу і контактують з інфікованими об'єктами (робітники шахт, гідромеліоратори

та ін), повинні носити спецодяг, мати
захисні
окуляри,
респіратори.
При догляді за хворими тваринами треба обов'язково
одягати гумові рукавички та чоботи. Молоко необхідно
кип'ятити, а м'ясо хворих тварин перед вживанням
підлягає
ретельній
термічній
обробці.
В осередку, де був хворий на лептоспіроз, проводиться
заключна дезінфекція. Контактних осіб з гарячкою
лабораторно
обстежують
на
предмет
виключення
лептоспірозу. Особам, які працюють на фермах, бойнях,
м'ясокомбінатах, в каналізаційній мережі, особливо в
епідемічних районах, а також за іншими епідпоказаннями,
проводиться щеплення лептоспірозною вбитою вакциною
дворазово (вводять 2 мл підшкірно, а через 7-10 днів - 2,5
мл). Ревакцинація через рік у дозі 2 мл.

15. С и б і р к а

Сибірка

16.

Сибірка – гостра зоонозна інфекція, характеризується
розвитком серозно-геморагічного і некротичного запалення і перебігає у вигляді локалізованої (шкірної) і генералізованої (септичної) форми з різко вираженим інтоксикаційним синдромом.
Етіологія.
Bacillus
anthracis
велика
грампозитивна
нерухома
паличка, з обрубленими кінцями,
аероб.
Існує
у
вигляді
вегетативної і спорової форми.
Вірулентність збудника пов’язана
з утворенням капсули і продукцією токсину. Вегетативні
форми гинуть протягом кількох
секунд при кип’ятінні. Спори у
грунті зберігаються десятки
років.

17. Е П І Д Е М І О Л О Г І Я

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
Джерелом збудника інфекції є домашні тварини,
головним чином, травоїдні та дикі (олені), у яких
хвороба перебігає у вигляді генералізованої форми.

18.

Зараження людини відбувається контактним шляхом (через
подряпини, порізи) при догляді за хворими тваринами, їх забою,
зніманні шкіри, розбирання туші, при виконанні земляних робіт,
зрідка – при вживанні недостатньо термічно обробленого
зараженого м’яса, аспіраційним шляхом, при укусі мухи–жигалки.
Хвороба переважно носить професійний характер, частіше
хворіють сільські жителі, іноді трапляються зараження побутового
характеру ( через помазки, одяг, що вироблені із шкіри, волосіння
інфікованих тварин. Сезонність – літньо-осіння. Імунітет –
стійкий.

19.

Клініка.
Тривалість інкубаційного періоду 2-14 днів.
Виділяють локалізовану ( карбункульозний, зрідка едематозний,
бульозний і еризипелоїдний варіанти шкірної форми) та
генералізовану (септичну).
Шкірна форма.
На місці проникнення збудника виникає щільна черво-но-синюшна плямка,
яка швидко перетворюється у папулу, яка через 12-24 годин перетворюється в
пухирчик, який заповнюється жовтою, згодом кров’янистою рідиною і
тріскає. Утворюється ви-разка з темно-коричневим дном, припухлими краями
та серозно-геморагічним ексудатом. По краям виразки виникають вторинні
везикули, характерний регіонарний лімфаденіт. Через 1-2 тижні у центрі
виразки утворюється чорний, безболісний, щільний струп, що оточений
запальним багряно-синюшним валиком. Довкола нього поширюється
виражений набряк. В ділянці набряку від-значається драглисте тремтіння
(симптом Стефанського). Згодом набряк зменшується, струп піднімається над
поверхнею шкіри і з 3-го тижня відпадає і повільно утворюється рубець.

20.

Загальні прояви хвороби: гарячка в межах 38-39С, озноб, головний
біль, безсоння. Після 4-5 дня від початку хвороби вони піддаються
зворотньому розвитку і поступово зникають.

21.

22.

Генералізована форма може розвинутися первинно або
як наслідок локалізованої. Характеризується дуже важким
перебігом. Починається гостро з гарячки, головного болю,
слабкості, блювання, відчуття стиснення за грудиною, задухи,
кашлю з серозним або серозно-геморагічним харкотинням. При
огляді – блідість шкіри, ціаноз слизових оболонок, на шкірі
геморагії, можливий менінгеальний синдром. У нижніх відділах
легень визначають притуплення перкуторного звуку, сухі,
вологі хрипи. При рентгенологічному дослідженні можна
виявити двосторонній плеврит. У декотрих хворих – ріжучий
біль у животі, рідкі кров’янисті випорожнення, парез кишок.
Смерть настає внаслідок розвитку інфекційно-токсичного шоку.

23.

Ускладнення. Можливі набряк легень, мозкових оболонок,
виникнення виразок на слизовій оболонці травного каналу,
перфорація їх, перитоніт, при шкірній формі - вторинний
сибірковий сепсис.
Лабораторна діагностика.
Бактеріоскопія і посів на живильні середовища з наступним
виділенням культури збудника з вмісту везикули, ексудату з-під
струпа, при септичній формі – з харкотиння, блювотиння, калу,
крові, дотримуючись правил роботи при особливо небезпечних
інфекціях. З 4-5 дня хвороби використовують шкірно-алергічну
пробу з антраксином. Реакція вважається позитивною, якщо через
24-48 годин є гіперемія та інфільтрат в діаметрі не менш ніж 8 мм.
Іноді проводять біологічну пробу. Для дослідження матеріалу від
тварин і трупів застосовують реакцію термокільцепреципітації
Асколі.

24.

Диференціальний діагноз шкірної форми сибірки.
Оперізуючий герпес
Фурункул
Туляремія
Диференціальну
діагностику септичної форми проводять з сепсисом іншої етіології, легеневою формою чуми,
туляремії, пневмоніями
Бешиха
Еризипелоїд

25.

Лікування
При підозрі на сибірку хворий підлягає негайній
госпіталізації в інфекційний відділ в окрему палату чи
бокс, виділяють їм окремий посуд. Етіотропне
лікування передбачає призначення специфічного
протисибіркового імуноглобуліну та антибіотиків.
Тривалість лікування антибіотиками - до отримання
чіткого клінічного ефекту, але не менше як 8-10 днів.
З патогенетичних засобів призначають сольові
розчини, плазму, при важкій формі – преднізолон.
Реконвалесцентів виписують після повного клінічного
одужання, у випадку септичної форми - 2 негативні
результати дослідження харкотиння, крові, калу, сечі
на збудника.

26.

Профілактика
При обслуговувані хворих на сибірку медперсонал
використовує захисний одяг. За особами, що були в контакті
з хворою твариною або заразним матеріалом, спостерігають
14 діб, їм вводять протисибірковий імуноглобулін:
дорослим 20 мл, дітям - 5 мл. Для специфічної
профілактики застосовують суху живу вакцину СТІ, яку
вводять одноразово нашкірно. Ревакцинація щорічна.

27. Сказ (rabies) –

гостра вірусна хвороба, що
виникає після укусу чи ослинення
зараженою твариною і
характеризується розвитком
смертельного енцефаліту.

28. Збудник сказу (РНК-вмісний вірус)

29. Види вірусу сказу:

дикий (вуличний);
фіксований
(лабораторний).

30. Особливості дикого виду:

циркулює в природі;
заразний усім при
парентеральному шляху передачі;
викликає смертельний
енцефаліт;
інкубаційний період 12-28 діб при
субдуральному введенні кроликам;
виділяється із слиною.

31. Особливості фіксованого виду:

втратив здатність проникати в
нервову систему при підшкірному
введенні;
не виділяється із слиною;
при внутрішньоцеребральному
зараженні у кроликів викликає
хворобу через 4-7 діб;
викликає паралітичну форму
сказу.

32. Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів

33. Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів

34. Тільця Бабеша-Негрі в цитоплазмі нейронів

35. Диференційний діагноз сказу

36. Класифікація:

Клінічні форми:
типова;
атипова – бульбарна, паралітична
(типу Ландрі), менінгоенцефалітна,
мозочкова.
Стадія:
початкова (депресії);
збудження;
паралітична.

37. Вигляд хворого на сказ у період розпалу

38. Вигляд хворого на сказ у паралітичному періоді

39. Лабораторна діагностика:

Вірусологічний (дуже рідко). За життя хворого
виділити вірус зі слини чи слізної рідини важко.
Заражають
внутрішньомозково
новонароджених
білих мишей.
Серологічний. Частіше використовують метод
флуоресціюючих антитіл. Прижиттєво можна виявити
антигени збудника у відбитках рогівки, посмертно –
ще й у головному мозку, слинних залозах чи антитіла
до вірусу в сироватці крові.
Гістологічний. У довгастому мозку та амоновому
рогу померлих знаходять тільця Бабеша-Негрі.

40. Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника серед тварин:

Найважливішим є контроль за утриманням
домашніх домашніх собак і котів (домашніх
собак обов’язково реєструють і щорічно щеплять
проти сказу).
Бродячих тварин слід відловлювати.
У
природних
осередках
мисливські
господарства регулюють чисельність диких
тварин (особливо вовків і лисиць).
Тварину, що завдала ушкоджень людині,
стараються відловити, оглянути і за відсутності
ознак сказу карантинувати у ветеринарному
закладі. Якщо ж така тварина загинула, то її
труп
направляють
на
обстеження
у
ветеринарну
лабораторію
в
опечатаній
металевій коробці.

41. Заходи, спрямовані на другу ланку епідемічного процесу:

Медичний
персонал
повинен
працювати в захисному одязі, щоб
захиститись від попадання слини
хворого на шкіру і слизові.
Здійснюють поточну дезінфекцію, а
після смерті хворого – заключну.

42. За окремими показаннями необхідно вдаватися до вироблення несприйнятливості людей. З цією метою використовують:

пасивну імунізацію
антирабічним гамаглобуліном
та (або)
щеплення антирабічною
інактивованою вакциною.

43. Контрольні питання

Визначення лептоспірозу.
Етіологія лептоспірозу.
Епідеміологія лептоспірозу.
Клінічні прояви при лептоспірозі.
Лікування хворих на лептоспіроз.
Правила виписки із стаціонару хворих
на лептоспіроз.
Профілактичні заходи при
лептоспірозі.

44. Контрольні питання (продовження)

Визначення сибірки.
Етіологія сибірки.
Епідеміологія сибірки.
Клінічні прояви при сибірці.
Лікування хворих на сибірку.
Правила виписки із стаціонару хворих
на сибірку.
Профілактичні заходи при сибірці.

45.

Визначення сказу.
Етіологія сказу.
Епідеміологія сказу.
Клінічні прояви при сказі.
Лікування хворих на сказ.
Правила виписки із стаціонару хворих
на сказ.
Профілактичні заходи при сказі.