Presentation 2

1.

Криптококоз
Підготувала: Денисенко Яніна
М1, Гр 12113

Збудник
криптококозу
Криптококоз спричинюють
дріжджеподібні
гриби роду Cryptococcus, який включає в
себе більше 50 видів, з яких тільки С.
neoformans і Cryptococcus
gattii (серотипи D і C) вважаються
патогенним для людини.

3.

Історія відкриття
У 1894 році патологоанатом Буссе вперше описав
збудника в статті, яку він представив
Грайфсвальдському медичному товариству. Буссе
виділив його з великогомілкової кістки 31-річної
жінки, відзначив стійкість до гідроксиду натрію і
того ж року опублікував звіт про випадок.
Наступного року хірург на ім'я Бушке повідомив
про той самий ізолят від того самого пацієнта,
таким чином встановивши ранній епонім хвороби
Буссе—Бушке. Цей єдиний випадок послужив для
ідентифікації нових дріжджів і доказу
їхнього патогенного потенціалу.

4.

С. neoformans
Аероби
Мають полісахаридну капсулу
Товса стінка гриба
Сферична форма
Характерна нитчаста фаза
Уреазна активність

5.

Культивування
Криптокок росте на майже будь-якому
поживному середовищі: простий агар,
цукровий агар, середовище
Сабуро(складається з пептону
ферментативного, глюкози і агар-агару).
На твердих середовищах колонії від біложовтого до темно-коричневого кольору
тягучої консистенції з блиском.

6.

Антигенний склад та
фактори патогенності
Антигени. Наявно 4 серовара(A, B, C, D)
Фактором патогенності Cryptococcus spp. є
полісахаридна капсула. Вона відіграє ключову роль в
імунній модуляції шляхом пригнічення фагоцитозу,
фагосомного підкислення, презентації антигену, проліферації
Т-лімфоцитів і гуморальної відповіді, індукції апоптозу
макрофагів і індукції імунотолерантного стану. Продукція
меланіну, що регулюється геном лаккази, захищає від
фагоцитозу радикалами, отриманими з азоту та кисню. C.
neoformans також виробляє безліч інших факторів
вірулентності для сприяння системному поширенню, особливо
поширенню в ЦНС, включаючи уреазу, гіалуронову кислоту,
металопротеазу та фосфоліпазу B1.

7.

Епідеміологія
Гриби роду Cryptococcus neoformans зустрічаються переважно в Північній
Америці, Європі і Японії. Варіант gatti поширений в Австралії, В'єтнамі,
Таїланді, Камбоджі, Непалі, Центральній Америці. Вважається, що
основним джерелом інфікування людей є старий послід голубів пташині
гнізда і рясно забруднений їхнім послідом ґрунт.
Зараження відбувається аерогенним шляхом вдихання дрібних
дріжджових клітин з частинками пилу, але за певних умов можливе
зараження і через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, аліментарним
шляхом. Внутрішньоутробна передача, а також передача від людини
людині не описані. Враховуючи повсюдне поширення криптококку,
прийнято вважати, що інфікуванню піддаються практично всі люди, але
ризик розвитку маніфестних клінічних форм дуже малий. Групами ризику
розвитку клінічно виражених форм хвороби є особи з різними
імунодефіцитними станами.

8.

Інкубаційний період
Інкубаційний період залежить від імунного стану хворого,
патогенності штаму гриба та інфекційної дози. Може
тривати від декількох днів у випадках тяжкого
імунодефіциту до місяців або навіть років у випадках
реактивації латентної інфекції.

9.

Патогенез
В організм людини криптококки можуть потрапити
також через пошкоджену шкіру та слизові
оболонки. У іммунокомпетентних осіб хвороба
перебігає локально і спонтанно закінчується
санацією організму. Фактором, який сприяє
розвитку криптококозу, є вроджений або
набутий імунодефіцит, в основному його клітинної
ланки.
У осіб зі збереженим імунним статусом криптокок,
потрапивши в легені, персистує там місяцями або
роками і лише при змінених умовах
(імуносупресія) починає розмножуватися і
дисеміновувати в організмі, уражаючи
різні тканини та органи. Обґрунтуванням цього є
висока ураженість криптококозом хворих на СНІД

10.

Форми
криптококозу
1. Криптококоз легенів
2. Криптококоз центральної нервової
системи
3. Криптококоз шкіри
4. Криптококовий простатит
5. Очний криптококоз
6. Інші форми
MPI FLAIR
Гіперденсивний набряк кори ГМ

11.

Методи дослідження
Мікробіологічні та мікроскопічні дослідження
Серологічні дослідження (Використовуються латексна
аглютинація та імуноферментні методи)
Молекулярні дослідження: генотипування ДНК може
диференціювати види та серотипи.
Дослідження спинномозкової рідини: мононуклеарний
плеоцитоз з підвищеною концентрацією білка та
наявністю криптококового антигену.

Presentation 2

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.