темперамент,_характер,_здібності

1.

Індивідуально-психологічні
властивості особистості
ПЛАН:
1.
Поняття про темперамент. Теорії темпераменту, основні ознаки.
2.
Характер як соціально-психологічна характеристика особистості.
3.
Генетичні властивості: від задатків до здібностей.
4.
Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.

2.

Рекомендована література:
Силабус освітньої компоненти
Загальна психологія / підручник для студентів вищих навчальних закладів
під редакцією С.Д. Максименка ( с. 364-395)
Психологія: схеми, опорні конспекти, методики/ під редакцією
М.С.Корольчук, В.М. Крайнюк (схема с. 59)
Стаття «Виховання та навчання з урахуванням типу темпераменту дитини»
https://satanivska-gromada.gov.ua/vihovannya-z-urahuvannyam-temperamentu-1504-29-10-11-2016/
Типи темпераменту та професії
https://viphr.com.ua/ua/blogg/tipi-temperamentu-ta-profesiyi/

3.

Поняття темпераменту. Вчення про темперамент
Темперамент – характеристика індивіда щодо динамічних особливостей його
психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів).
Започаткував учення про темперамент давньогрецький лікар і філософ
Гіппократ (460–377 до н.е.). Він та його послідовники (римський лікар Клавдій
Гален та ін.) обстоювали гуморальну теорію (від лат. humor – рідина, соки
організму: кров, флегма, жовч), згідно з якою, ознаки темпераменту
зумовлюються переважанням в організмі певної рідини.
сангвінічний (від лат. sanguis – кров, перевага в організмі крові);
флегматичний (від грецьк. phlegma – слиз, перевага в організмі слизу);
холеричний (від грецьк. сhole – жовч, перевага в організмі жовчі);
меланхолійний (від грецьк. melas – чорний, похмурий та chole – жовч, перевага
в організмі чорної жовчі)

4.

Вчення про темперамент
І.Кант вважав, що флегматикам властиві недостатньо розвинені моральні
почуття, а меланхолікам - справжня доброчинність; у холериків найбільш
розвинене почуття честі, а в сангвініків - почуття прекрасного. Але Кант,
тлумачачи темперамент, плутав його з рисами характеру.
Вчений, лікар і педагог П. Ф. Лесгафт пояснював темперамент
особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору, товщини й
гнучкості стінок судин.
Німецький психіатр Е. Кречмер обстоював залежність психічної будови
особистості від будови (конституції) тіла. Він запропонував класифікацію типів
конституції (пікнічний, астенічний, атлетичний, дисплатичний) і вважав, що
кожному з них властивий свій темперамент.

5.

Наукові дослідження темпераменту
Темперамент людини зумовлений біологічними
(фізіологічними) її особливостями, тобто він є біологічним
фундаментом;
Базується на властивостях нервової системи людини і
пов’язаний із будовою її тіла (конституцією),
обміном речовин в організмі.
Темперамент характеризує також динамічність особистості, але
не конкретизує її переконань, поглядів, інтересів, не є
показником цінності або малоцінності особистості, не
визначає її можливості.

6.

Кожен темперамент
у конкретних видах
діяльності має свої
переваги й недоліки.

7.

Фізіологічні основи темпераменту.
У 20-30 роках ХХ століття І.П. Павловим було сформульовано положення про типи
вищої нервової діяльності як основи темпераменту. Згідно з цим підходом,
фундаментальними властивостями нервових процесів, які визначають у сукупності
індивідуально-психологічні особливості, є збудження і гальмування, їх
урівноваженість і рухливість (змінюваність).
Основу того чи іншого типу темпераменту становлять такі фактори:
-
сила нервових процесів;
-
Слабкість нервових процесів;
-
- рухливість нервових процесів;
-
-урівноваженість нервових процесів
-
(С. 59 Психологія в схемам і таблицях, замалювати схему).

8.

Зв’язок типів темпераменту та типів
вищої нервової діяльності
Тип темпераменту
Сила
Врівноваженість
Вид нервової діяльності
Холерик
Сильний
Неврівноважений
Рухливий
Сангвінік
Сильний
Врівноважений
Рухливий
Флегматик
Сильний
Врівноважений
Малорухливий
Меланхолік
Слабкий
Неврівноважений
Інертний

9.

10.

Четверо друзів – Холерик, Сангвінік, Флегматик, Меланхолік –
запізнилися в театр.. Як вони будуть себе поводити?
Холерик розпочне суперечку з білетером, прагнучи проникнути в партер на своє місце.
Стверджуватиме, що годинник в театрі поспішає, що нікому не заважає і, можливо,
спробує відтіснити білетера, щоб прорватися до зали.
Сангвінік відразу може оцінити ситуацію, зрозуміє, що в партер його не пустять і
побіжить вгору по сходинках до найближчого ярусу.
Флегматик, побачивши, що до зали не впускають, ймовірно розмірковуватиме так:
“Перша дія завжди не цікава, актори ще не ввійшли в роль. Піду краще в буфет, вип’ю
кави, а потім спокійно додивлюсь спектакль. Не бігти ж мені, як на пожежу, за
сангвініком? Це зовсім не для мене”.
Меланхолік може подумати про себе таке: “Мені як завжди не щастить. Нарешті
вибрався в театр – і така прикрість!? Не знаю, коли я ще відважусь на такий крок”, – і
поїде додому

11.

12.

13.

Умови оптимізації навчання і праці!!!!!!!!
Перед сангвініком безперервно ставити нові і, якщо є можливість, цікаві завдання,
які вимагали б від нього зосередження й напруження; необхідно постійно залучати
його до активної діяльності, систематично заохочувати його зусилля.
Контролювати діяльність холерика якомога частіше; у роботі з ним не припустимі
різкість і нестриманість, оскільки це може викликати негативну реакцію у відповідь;
водночас будь-який його негативний вчинок має бути вимогливо і справедливо
засуджений.
Флегматика необхідно залучати до активної діяльності й зацікавити; він потребує
систематичної уваги, його неприпустимо переключати з одного завдання на інше.
Щодо меланхоліка неприпустимі не тільки різкість, грубість, підвищений тон, іронія;
про його вчинок, провину краще поговорити наодинці; для навчання вкрай необхідним
є прояв уваги, вчасна оцінка успіхів, рішучості, та волі; негативну оцінку слід
використовувати з великим застереженням, пом’якшуючи її негативну дію.
https://satanivska-gromada.gov.ua/vihovannya-z-urahuvannyam-temperamentu-15-04-29-1011-2016/
Виховання та навчання дітей з урахуванням типу темпераменту

14.

Поняття характеру включає:
ХАРАКТЕР (від гр. сharakter - риса, відбитка, печатка) – сукупність стійких індивідуальних
особливостей особистості, які виражають її ставлення до дійсності і виявляються в
діяльності та спілкуванні, обумовлюючи типові для даної людини способи поведінки.
У характері виявляється індивідуальність людини.
Характер людини формується протягом усього життя людини. Значну роль при цьому
відіграють суспільні умови і конкретні життєві обставини, діяльність у яких відбувається
життя людини.
Найбільш давньою спробою пояснити характер людини є гороскопи, які вважають, що
характер визначається датою народження людини.
Не менш популярні спроби пов'язати характер з іменем людини. Вважається, що найбільш
часто дитина чує гаму звуків, пов'язану з її іменем. Немовля не наслідує почутих звуків, а
наслідує озвучену міміку. У результаті в дитини виникають нервові імпульси саме в тих
групах м'язів, які беруть участь у вимові імені. Обмін речовин у цих групах м'язів
прискорюється, у результаті чого вони виявляються акцентуйовано розвиненими. Саме
тому люди з однаковими іменами схожі одна на одну.

15.

Вчення про характер
Ще однією наукою, яка
намагається пояснити характер
людей, є фізіогноміка (від
грецьк. physis - природа, gnomon
- знаючий) - учення про зв'язок
між зовнішнім виглядом людини і
типом її характеру. Подібні
міркування зустрічалися ще в
Арістотеля і Платона.
Найвідомішою стала
фізіогномічна система Погана
Каспера Лафатера.
Він вважав, що головним шляхом
виявлення характеру є вивчення
будови голови, конфігурації черепа,
міміки тощо. Він також був
провідником , який міг точно
розказати долю людини по її вигляду

16.

17.

18.

Дослідження індивідуальних особливостей характеру:
Нині існують дослідження американських психологів (Дж. Глайв і Е.Клері), які
виявили, що колір очей визначає деякі риси характеру дітей;
Окремим напрямом є визначення індивідуальних особливостей характеру людини
за її позою, положенням тіла, як людина сидить, як ходить і навіть у якій позі
спить;
Багату історію має й інше вчення про характер - хіромантія (від грецьк. chair рука, manteia - гадання, пророкування);
Наукова психологія заперечувала хіромантію, однак вивчення ембріонального
розвитку візерунків долонь дало поштовх до виникнення нової галузі знання –
дерматогліфіки;
Нині науки (антропологія, анатомія, психологія) не мають достовірних даних, які
свідчили б про те, що характер людини залежить від будови тіла, обличчя,
кольору очей тощо. Зв'язок між зовнішністю людини та її характером чітко
простежується в літературних та художніх творах.
Порівняно з фізіогномікою ціннішою у відношенні діагностики рис характеру є
графологія - наука, що розглядає почерк як різновид виразних рухів, які
відображають психологічні властивості того, хто пише;
(Підготувати повідомлення на вибір одного з напрямків дослідження
характеру)

19.

.
Найоб'єктивніше дані про характер людини дає її свідома поведінка, її вчинки в
певній ситуації. Характер людини багатогранний і виявляється в діяльності:
одна людина робить усе швидко, інша - повільно; одна сприймає та засвоює все
поверхово, інша ґрунтовно.

20.

21.

22.

23.

Акцентуації характеру
У ході виховання слід враховувати акцентуації характеру дітей, адже при правильному
виховному впливові акцентуації з часом згладжуються, формуються риси характеру, які
відіграють компенсаторну роль.
Психопатія (від грецького "psyche" - душа, "pathos"- хвороба) -це патологія характеру, за
якої в суб'єкта спостерігається практично незворотне вираження властивостей, які
перешкоджають його адекватній адаптації до соціального середовища. На відміну від
акцентуацій, психопатії носять постійний характер, виявляються у всіх ситуаціях і є
передумовою соціальної дезадаптованості суб'єкта;
Так, акцентуйований підліток може бути грубим у своїй сім'ї, але з іншими людьми він
може поводитися чемно; психопат же поводить себе однаково, незалежно від того, з ким
спілкується.
Головну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з
оточуючими її людьми. Перші звички та форми поведінки формуються на основі механізму
наслідування: дитина наслідує своїх близьких, а також шляхом научіння через емоційне
підкріплення.
http://psychologis.com.ua/oprosnik_shmisheka.htm Дослідження типу акцентуації характеру

24.

Генетичний аспект особистості: Від задатків до
здібностей
Генетичний аспект психологічної характеристики особистості визначає рівень її
розвитку як цілісної системи якостей, здібностей. Весь період життя людини - від
народження до старечого віку, тобто онтогенез, супроводжується безперервними
змінами в її психіці, які визначають розвиток особистості;
Б. М. Теплов дав визначення здібностей як індивідуально-психологічних
особливостей, що стосуються успішного виконання діяльності або
діяльностей. Здібності відрізняють одну людину від іншої, але не зводяться до
тих знань, умінь і навичок, що є в неї. Здібності завжди є результатом розвитку.
Здібності не з'являються на порожньому місці. В основі розвитку здібностей
лежать певні природжені особливості людини, її задатки;
Тому з психологічного погляду правильно буде говорити не про природженість
здібностей, а природженість задатків. Людина народжується з певними
генетичними, анатомо-фізіологічними особливостями, на ґрунті яких за певних
соціальних умов у процесі діяльності та спілкування формуються здібності
особистості.

25.

…Як кинуте в землю зерно ще не є колоском, а тільки має
можливість розвитку залежно від складу грунту, вологості,
погоди так і ЗДІБНОСТІ людини є лише можливістю для
опанування знань, умінь, навичок…

26.

Виділяють два рівні здібностей:
— репродуктивний, який
забезпечує успішне засвоєння
готових знань, оволодіння
трудовими навичками як способами
виконання трудових операцій і
процесів;
творчий, який забезпечує
створення нового, оригінального.
Рівні розвитку здібностей

27.

28.

Помилка вчителів!
Часто вчителі плутають знання зі здібностями і відносять до нездібних
учнів тих, у кого немає знань.
Так М.В. Гоголя було оцінено свого як людину з посередніми здібностями

29.

Чим відрізняються
талановиті люди від геніїв?
Геній виражає найбільш
передові тенденції
прогресу свого часу.
Геній відрізняється від
талановитості суспільною
важливістю тих завдань,
які він розв’язує.

30.

Генії багато працюють
ПО 16 годин на добу працював Томас Едісон американський винахідник, автор винаходів, на які
видано 1093 патенти США та 1239 патентів інших країн.
На запитання про причину його геніальності відповідав формулою:
Геніальность = 99% поту і 1% таланту!

31.

Свідомість і несвідоме. Самосвідомість
особистості
Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній
істоті, є свідомість. Свідомість - це відображення у психіці людини ідеальних образів
дійсності, своєї діяльності, самої себе;
Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх
сукупність;
Необхідною складовою свідомості є знання. Поза знанням нема свідомості. Свідомість постає
як знання про зовнішній і внутрішній світ, про самого себе.
Свідомість не дана людині від народження. Вона формується не природою, а суспільством.
З'явившись на світ, дитина ще не здатна відразу суб'єктивно відокремити себе від
зовнішнього світу, вона немовби "розчинена" в ньому. її свідомість складається поступово
через оволодіння в процесі життєдіяльності багатствами суспільної свідомості.

32.

Характер несвідомого
Психічна діяльність може не перебувати у фокусі свідомості, не досягати рівня свідомості
(досвідомий чи передсвідомий стан) або опускатися нижче порога свідомості (підсвідоме).
Сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза
сферою розуму, непідзвітні їй І принаймні в даний момент не піддаються контролю,
належать до несвідомого.
До несвідомих явищ відносять і наслідування, і творче натхнення, що супроводжується
раптовим "осяянням" новою ідеєю, яка народжується немовби від якогось поштовху
зсередини, і випадки миттєвого вирішення задач, які тривалий час не піддавалися свідомим
зусиллям, і мимовільне згадування того, що здавалося назавжди забутим, та ін.
Несвідоме не є чимось містичним, його не варто уявляти як ірраціональну, "темну" силу, що
затаїлася в глибинах психіки людини. Це цілком нормальна сторона психіки, особливий рівень
психічної діяльності.
Несвідомі процеси виконують певну охоронну функцію: позбавляють психіку від постійного
напруження свідомості там, де в цьому немає потреби.
Формою прояву несвідомого є й так звана психологічна установка.