Лекція 1 (1)

1. ІСТОРІЯ ФІЗИКИ І ТЕХНІКИ

Кевшин Андрій
Григорович
доцент кафедри
експериментальної
фізики,інформаційн
их та освітніх
технологій

2.

Історія фізики і техніки – предмет, що вивчає історію виникнення
та розвитку фізики і техніки як науки, як єдиного цілого, як
суспільного явища, що займає важливе місце в житті суспільства,
відображає його найбільш передові погляди на навколишній світ
і виконує своєрідну роль двигуна прогресу. Історію фізики слід
сприймати як синтез природничо-наукового та гуманітарного
підходів до вивчення явищ природи з урахуванням взаємозв’язку
науки та техніки з життям та розвитком суспільства.
Метою навчальної дисципліни «Історія фізики і техніки» є
формування у здобувачів освіти цілісного уявлення про зміст,
основні етапи та тенденції історичного розвитку основних
галузей та напрямів фізики та техніки, а також готовності
використовувати їх у професійній діяльності.

3. ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ІСТОРІЇ ФІЗИКИ. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

Слово «фізика» походить від грецького
«фізис» – природа. У сучасному
розумінні фізика – наука про будову
матерії та про найпростіші форми її руху
та взаємодії.

4.

Головною метою історії фізики, як і будь-якої історичної
науки, є накопичення фактів, щоб у майбутньому можна було
відновити всю картину розвитку фізики. Отримана картина,
будучи статичною, не повністю відображає всіх аспектів
історії фізичних досліджень. До неї потрібно додати
динамічну картину, тобто вивчення процесу розвитку фізичної
науки. Такий підхід необхідний насамперед у тому, щоб
зрозуміти, чому цей процес йшов так, а чи не інакше.
Історія фізики, як і будь-яка наука, вирішує три завдання:
- збирання матеріалу;
- систематизація матеріалу;
- аналіз та синтез матеріалу (висунення гіпотези). Якщо гіпотеза
відповідає зібраному матеріалу, то вважається, що ми
створили відповідну науку.

5.

Будь-яка наука ставить своїм головним завданням
встановлення відповідних законів: або законів
природи, або законів суспільства. Однак, якщо
завдання всіх наук – розкриття та встановлення
відповідних законів, то метод дослідження їх різний.
Якщо в природничих науках основа методу
досліджень – експеримент, то в суспільних чи
гуманітарних науках експеримент або неможливий,
або його застосування надзвичайно обмежене. Для
цих наук головним є спосіб історичного дослідження.
Методи дослідження історії фізики:
1. Дослідження джерел.
2. Моделювання історично значимих експериментів.
3. Статистичний метод дослідження – це сукупність
прийомів і засобів, що використовуються для
збирання, обробки та аналізу інформації.
4. Метод інтерв’ю.

6.

• Історія фізики – наука про закони розвитку
фізики. Фізика сформувалася у систему знань, у
науку лише тоді, коли для цього виникли певні
умови. Потрібен був порівняно високий рівень
продуктивних сил, на основі якого виникли
міста та рабовласницькі держави, щоб були
створені передумови для розвитку науки, тобто
для виникнення науки потрібні були певні
суспільні умови, у створенні яких істотну роль
відігравала техніка.

7.

Процес праці людини передбачає обов’язкову
наявність знарядь праці. Проте одних знарядь
праці не завжди достатньо для реалізації процесу
праці. Крім знарядь праці, що безпосередньо
впливають
на предмет праці, необхідний
додатковий комплекс матеріальних умов, що
забезпечують можливість протікання процесу
праці:
освітлення,
опалення,
транспорт,
вентиляція тощо. Разом із знаряддями праці цей
додатковий комплекс становить засоби праці.
Взяті разом засоби праці, що є у розпорядженні
суспільства, становлять зміст поняття техніка.

8.

Зміст поняття «техніки» історично трансформується. Первинне
значення слова мистецтво, майстерність - означає саму
діяльність, її якісний рівень. Згодом поняття техніка відбиває
певний спосіб виготовлення або обробки. І, нарешті, поняття
«техніка» переноситься на виготовлені матеріальні об'єкти. Це
відбувається в період розвитку машинного виробництва, і
технікою називаються різні пристосування, які обслуговують
виробництво, а також деякі продукти такого виробництва.
Існує безліч визначень техніки: - грецьке «техне» - ремесло,
мистецтво, майстерність; сукупність прийомів і правил
виконання чого-небудь; діяльність, спрямована на задоволення
потреб людини, яка веде до змін у матеріальному світі; система
знарядь і машин; засоби праці, в широкому сенсі всі матеріальні
умови, необхідні для того, щоб процес виробництва міг взагалі
відбуватися; сукупність матеріальних об’єктів, вироблених
суспільством.

9.

Техніка виникла разом з виникненням людини і довгий час
розвивалася незалежно від будь-якої науки. Сама наука не мала
довгий час особливої дисциплінарної організації і не була
орієнтована на свідоме застосування створюваних нею знань в
технічній сфері. «Наукове» і «технічне» належали фактично до
різних культурних ареалів. У більш ранній період розвитку
людської цивілізації і наукове, і технічне знання були органічно
вплетені в релігійно-міфологічне сприйняття і ще не відділялися
від практичної діяльності. В античній культурі наука і техніка
розглядалися як принципово різні види діяльності.

10.

Батьківщиною сучасної науки, насамперед
астрономії та математики, були країни
стародавнього Сходу. Однак систематичні
знання та наукові узагальнення стали
можливими
лише
у
високорозвинених
рабовласницьких державах Греції та Риму.
Назви окремих наук: філософія, фізика,
математика, геометрія, географія, логіка,
історія – нагадують нам про грецьке
походження сучасної науки.

11.

Наукові
узагальнення
насамперед
належать
до
найрозвиненіших
галузей
техніки.
Так,
широке
застосування в будівельній техніці стародавньої Греції
важеля, блоків призвело до відкриття закону важеля.
Суднобудування викликало відкриття закону плавання.
Наука стародавньої Греції, насамперед філософія та
математика, досягла високого рівня. Досить сказати, що
основний зміст сучасних шкільних підручників геометрії
досі будується на основі знаменитих «Початків»
геометрії, розроблених давньогрецьким математиком
Евклідом. Філософські узагальнення Демокрита, Платона,
Сократа, Аристотеля та Епікура і досі вивчаються та
досліджуються.
Ці
досягнення
були
прямим
і
безпосереднім відображенням технічної виробничої
практики. Практика навчила людину до абстрактного
мислення, а навчившись, людина стала прагнути пізнати
навколишню дійсність.

12.

У курсі Історія фізики і техніки будемо
розглядати наступні періоди:
античного світу;
середньовіччя;
наукової революції ХVІІ ст.;
промислової революції ХVІІІ–ХІХ ст.;
індустріального суспільства (до середини
ХХ ст.);
інформаційної епохи (з початку доби НТР).