Тема 3. Сутність організаційного процесу_3

1. з дисципліни: «Теорія організації» Кафедра менеджменту та бізнесу Лектор: к.е.н., доцент Ірина Олександрівна Кінас

СУТНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

2. Статика та динаміка організаційних систем. Динамічна організація

статика — врівноважений стан організаційної
системи, в якому вона знаходиться незалежно від
змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі
динаміка — розвиток організації та її рух до нових
цілей під впливом, як внутрішнього, так і
зовнішнього середовища

3. Принципи статичного стану організації

До принципів статичного стану організації
відносяться:
принцип пріоритету цілі;
принцип пріоритету функцій над структурою;
принцип пріоритету суб’єкта управління над
об’єктом

4.

5. Принципи динамічного стану організації

До принципів динамічного стану організації них
відносяться:
принцип пріоритету персоналу;
принцип пріоритету структур над функціями;
принцип пріоритету об’єкту управління над
суб’єктом

6. Принципи динамічного стану організації

Принцип пріоритету персоналу. У системі “мета —
завдання — функція — структура — персонал”
найвищий пріоритет повинен мати персонал, а
потім вже структура, функції, завдання і цілі.
Принцип пріоритету структур над функціями. Для
організацій, що діють, в системі “функція —
структура” найвищий пріоритет повинна мати
структура.
Принцип пріоритету об’єкту управління над
суб’єктом

7. Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій

Існує протиріччя соціальної організації:
з одного боку, ціллю її існування є досягнення
стабільного режиму діяльності, з іншого —
незворотними є нововведення, які необхідні
організації для виживання та успішного розвитку, що
визначають динамічність організації

8. Можна виділити п’ять основних ознак прийдешніх змін

● політичні або демографічні зміни;
● швидке зростання сфери, до якої відноситься
організація;
● невідповідність діяльності організації об’єктивним
потребам;
● зміна технологій роботи;
● зміни в сприйнятті або зміна моди

9.

При вивченні статичних і динамічних властивостей
організаційних систем використовуються види
аналізу систем управління:
рефлексивний
структурний,
інформаційний,
параметричний,
факторний аналіз

10. Ознаки організації, що діє за динамічним принципом:

● цільова установка, що відповідає об’єктивним
потребам суспільства;
● гнучка організаційна структура;
● робота системи управління за принципом
визначення альтернативних рішень та вибору
найбільш ефективного варіанту управління з погляду
досягнення поставленої цілі.

11.

Виокремлюють необхідні властивості, які
повинні враховувати органи управління організацій,
що динамічно розвиваються:
лідерство,
поступальний розвиток організації,
орієнтація на споживача,
використання нових технологій,
наявність децентралізованої структури управління
організацією

12. Організація як система процесів

Всі процеси, що відбуваються в організації,
поділяються на три групи:
● первинні (основні)
● вторинні (допоміжні
● управлінські.

13. 1. Сутність організаційної діяльності

Організаційна діяльність - це створення або
удосконалення
механізму
управління
організацією
відповідно до цілей і завдань організаційних систем, що
представляють собою сукупність структури і способів
функціонування її елементів.
Стосовно до соціальної системі під організаційною
діяльністю розуміється:
- об'єднання людей в групи;
- інтеграція діяльності членів колективу організації;
- інтеграція цілей усіх членів колективу.

14. Співвідношення понять “організація” та “управління”

Розгляд організації з системних і функціональних
позицій є доцільним, оскільки дозволяє виявити її
нові риси та відносини організованого цілого з
днопорядковими категоріями — “система” та
“управління”

15. Будь-яка організація реалізує три процеси:

Отримує ресурси із зовнішнього оточення;
здійснює виготовлення продукту;
передає продукт в зовнішнє середовище.

16. Внутрішнє середовище організації є органічним поєднанням таких складових

структура,
внутрішньоорганізаційні процеси,
технологія,
кадри,
організаційна культура.

17.

Управління процесом взаємодії організації із
зовнішнім середовищем спрямоване на підтримку
необхідних відносин із загальним зовнішнім
оточенням та безпосереднім діловим
оточенням

18.

За ступенем взаємодії організації із зовнішнім
оточенням виокремлюють організації, що мають
механістичний і органічний типи управління

19.

Система управління організацією включає
сукупність всіх служб організації, всіх підсистем та
комунікацій між ними, а також процесів, що
забезпечують функціонування організацією.
Управління організацією — це безперервний
процес впливу на продуктивність працівника, групи
або організації в цілому для якнайкращих результатів
з позиції досягнення поставленої мети.

20.

Залежно від функціональних обов'язків члени колективу можуть
бути:
суб'єктами управління - джерело керуючого впливу або особа,
яка приймає рішення (одна людина, група, колектив
організації);
об'єктами управління - це приймач і виконавець керуючого
впливу.
Узагальнений
суб'єкт
управління
організаційною
діяльністю колективу - адміністративно-управлінський
апарат, який складається із співробітників, які формують цілі,
плани, приймають і затверджують управлінські рішення,
організовують їх виконання з подальшим контролем.

21.

Суб'єкти організаційної діяльності:
президент компанії, генеральний директор, комерційний
директор, технічний директор, заступники директора з
економічних питань, з персоналу, з маркетингу, за якістю, з
капітального будівництва, начальники функціональних
підрозділів, менеджери й т. і.
Об'єкти організаційної діяльності:
функціональні підрозділи організації, які виконують
процедури підготовки, узгодження і виконання рішень, а
також всі операції, пов'язані з цими процедурами в межах
посадових обов'язків.

22.

23.

Керівна ланка — необхідний елемент будь-якої
організації.
На цьому рівні ухвалюються управлінські рішення
як результат аналізу, прогнозування, оптимізації,
економічного обґрунтування та вибору
альтернативи з багатьох варіантів досягнення
поставленої мети.
Управлінське рішення — це результат
колективної творчої праці

24. Роль менеджерів

Роль щодо ухвалення рішення
Інформаційна роль
Керівна роль

25.

Керована ланка — це різні функціональні
підрозділи, що зайняті забезпеченням
трансформаційного процесу

26.

Сучасна система управлінських функцій може бути
представлена наступним переліком основних
завдань:
● координація та інтеграція зусиль членів організації
щодо досягнення загальної мети;
● організація взаємодії і підтримка контактів між
робочими групами і окремими членами організації;
● збір, оцінка, обробка та зберігання інформації;
● розподіл матеріальних і людських ресурсів;
● управління кадрами;
● контакти із зовнішніми організаціями, ведення
переговорів, маркетингова і рекламна діяльність;
● інноваційна діяльність;
● планування, контроль за виконанням рішень,
корекція діяльності залежно від зміни умов роботи

27.

Характеристика підходів до дослідження організації як
процесу
Альтернатива 1
–
–
–
Альтернатива 2
–
вихідним
станом
будь-якої
системи є безлад, хаос;
організація
(організовування)
передбачає створення порядку з
хаосу;
–
створений порядок необхідно
підтримувати, витрачаючи на це
ресурси, інакше знову настане
–
хаос
реальним системам властива
іманентна
організація
(спочатку
властива
як
даність). Немає нічого більш
неприроднього, ніж хаос;
організація (організовування)
передбачає створення умов
для розвитку системи;
необхідно орієнтуватися на
саморозвиток системи

28.

Теоретична база сучасного менеджменту - такі наукові
дисципліни як теорія організації, теорія систем, кібернетика,
синергетика.
Кібернетика вивчає проблеми формування і передачі
керуючих впливів для досягнення заданого стану системи
довільної природи, тобто досягнення певного рівня її
організації.
Один з атрибутів кібернетичного підходу - поділ систем
на керуючі і керовані.
Кібернетичний підхід полягає також в обгрунтуванні
інформаційної
сутності
управління,
у
визнанні
універсальності законів управління для систем різної природи,
у виявленні та організації механізмів зворотного зв'язку, що
діють в системах управління, в оптимізації поведінки системи
на основі зворотних зв'язків і відповідно до заздалегідь
визначених цілей.

29. 2. Принципи управління

Фундаментальні принципи управління:
1. Принцип розімкнутого управління - алгоритм управління
будується
тільки
на
основі
заданого
алгоритму
функціонування і не контролюється за фактичним значенням
керованої величини. Схема управління має вигляд розімкнутої
ланцюга.

30.

2. Принцип управління по обуренню - принцип
компенсації.
Відхилення регульованої величини залежить не тільки від
впливу, що обурює, але і від управління.
Відповідно до принципу, система управління спостерігає за
обурюючими факторами і, враховуючи їх, будує алгоритм
управління так, щоб дія цих факторів на систему
компенсувалася.
Системи управління по обуренню відрізняються стійкістю і
швидкодією.
Недоліки: труднощі вимірювання навантаження в більшості
схем, неповний облік обурень (компенсуються тільки ті
обурення, які вимірюються).
У
багатьох
випадках
ефективним
є
застосування
комбінованого управління по обуренню і відхиленню.
Комбіноване управління об'єднує переваги двох принципів,
але схема управління ускладнюється, а витрати збільшуються.

31.

3. Принцип управління по відхиленню (замкнутого управління,
принцип зворотного зв'язку).
Система управління спостерігає за об'єктом, на який впливають
обурюючі фактори. В результаті у поведінці об'єкта виникають
відхилення. Система управління відстежує спостерігаємі параметри
(змінні) і на основі спостережень створюєалгоритм управління.
Особливість принципу - система управління починає діяти на об'єкт
тільки після того, як факт відхилення вже відбувся - спостерігається
«зворотний зв'язок».
Зворотній зв'язок - будь-яка передача впливу з виходу системи на її
вхід.
У системах управління зворотний зв'язок - інформаційний зв'язок, за
допомогою якого в керуючу частину надходить інформація про наслідки
управління об'єктом, тобто інформація про новий стан об'єкта, який
виник під впливом керуючих дій.
Зворотній зв'язок створює в системі нові якості: здатність
накопичувати досвід, визначати майбутній стан в залежності від
зверненнядо минулого, тобто самонавчатися.

32.

4. Принцип одноразового управління.
Широке коло практично значущих завдань складається з
необхідності здійснити одноразовий акт управління, прийняти
рішення, наслідки якого зберігаються тривалий час.
Традиційне управління - послідовність разових рішень.

33.

3. Оптимізація управління
Оптимізація управління - це процес пошуку і прийняття
оптимальних рішень.
Завдання оптимального управління:
- оптимізація кінцевого стану об'єкта управління. Досліджується і
оптимізується кінцевий стан об'єкта, яким «шляхом» об'єкт
прийшов в цей стан не враховується. Завдання цього типу набули
поширення в системах організаційного та соціально-економічного
управління. Вирішуються такі завдання з використанням методів
математичного програмування (методу дослідження операцій);
- оптимізація динаміки (перехідного процесу) стану об'єкта
управління. Розглядається траєкторія перехідного процесу, а
кінцевий результат не представляє інтересу. Ці завдання найбільш
застосовні в техніці і при управлінні технологічними процесами.
Вирішуються на основі варіаційного обчислення, таких методів, як
принцип максимуму Понтрягіна, Беллмана і ін.

34.

Основна мета оптимізації - підвищення ефективності
діяльності організації та отримання більшого прибутку.
Об'єкт оптимізації – організація
Предмет оптимізації - та частина системи організації, яка
потребує оптимізації
Етапи процесу оптимізації:
- етап діагностики, збір інформації про систему управління
організації;
- етап обробки і аналізу отриманих даних;
- практичний етап, підготовка і розробка рекомендацій та заходів
щодо вдосконалення системи управління;
- заключний етап, етап впровадження.

35. Основна мета управлінського аудиту - оцінка рівня готовності підприємства і його співробітників до ефективної роботи згідно з

цілями
і
завданнями
розвитку
компанії.
На основі оцінки готовності розробляється програма проведення
реорганізації системи управління підприємством, залучення нових або
перенавчання
наявних
кадрів.
Потім проводиться оцінка структури управління компанією, тобто
взаємозв'язок між процедурами, які складають бізнес-процеси і ключові
функції
управління.
В ході оцінки аналізується модель управління, чіткість поділу на
функціональні і профільні підрозділи, структура адміністративного
підпорядкування та функціональної взаємодії, схема інформаційних
потоків, а також їх відповідність стратегії і моделі управління.

36. 4. Методи управління Метод управління - сукупність способів і прийомів впливу суб'єкта управління за допомогою своєї діяльності

4. Методи управління
Метод управління - сукупність способів і прийомів впливу суб'єкта
управління за допомогоюсвоєї діяльності на керований об'єктдля
досягнення поставленої мети.
Види методів управління:
1. Детермінований метод управління

37. Застосування детермінованого методу в організації має на увазі цілепокладання - на основі виявленої цілі розробляється програма

дій
(план), потім створюється і включається в дію механізм реалізації
наміченої
програми,
оцінюють
отримані
результати.
Зворотній зв'язок забезпечує сувору відповідність поведінки системи
розробленій
програмі.
Призначення зворотного зв'язку - виявити відхилення об'єкта
управління
і
привести
його
у
запланований
стан.
У детермінованому методі управління план виступає як критерій
результатів функціонування системи, зворотний зв'язок забезпечує умови
впливу на виконавчу ланку при відхиленні від програми.
Переваги детермінованого методу - простота і ефективність в умовах
сталості
станів
зовнішнього
середовища.
Область застосування методу в менеджменті - організації
бюрократичного
типу.
Недоліки детермінованого методу - жорсткість, неможливість
перебудови при змінах зовнішнього середовища, які ведуть до протиріччя
між планом і метою функціонування організації.

38. 2. Програмно-цільовий метод управління Головна відмінність - більш розвинений механізм зворотного зв'язку, що забезпечує не

тільки коригування поведінки системи, а й коригування
самої програмидля досягнення поставленої мети.
Дане коригування забезпечуєдосягнення поставленої мети оптимальним
чином в умовах постійно мінливого зовнішньогосередовища з
урахуванням непередбачених внутрішніх змін.
Головним критерієм для програмно-цільового методу є мета, а не план.