Дихальна система. Фізіологія дихання

1.

КЗ «ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ
ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ»
Викладач Ложнікова Л.Ф.
Лекція №10
Анатомії та фізіології людини
Тема: «Дихальна система. Фізіологія дихання»
ОПП:Сестринська справа
м. Одеса

2.

Актуальність лекції
Організм людини може існувати лише за умови постійного забезпечення
енергією, яка необхідна для всіх процесів життєдіяльності. Для її утворення
потрібний кисень. Надходження кисню , використання його в окисних
процесах і виділення вуглекислого газу забезпечуються системою дихання
під якою розуміють комплекс структур, які беруть участь у газообмініоднієї з головних ланок обміну речовин і механізмів їхньої регуляції.
Дихання складається з 5 основних процесів (етапів) і забезпечується
взаємодією систем органів дихання, кровообігу крові.
Система органів дихання виконує й інші функції , наприклад, бере участь
у водному обміні, у підтримці кислотно-основного стану, депонуванні крові
(легені) тощо.
Тому знання механізмів основних етапів дихання, його регуляції, методів
дослідження потрібне медсестрам, оскільки порушення функцій цієї
системи нерідко спостерігаються в клініці і супроводжують багато
захворювань.

3.

План лекції
1.Загальна характеристика дихальної
системи.
2.Повітроносні шляхи: будова та функція.
Бронхіальне дерево.
3.Легені: будова та функція. Ацинус.
4.Плевра. Середостіння.
5.Фізіологія дихання. Нервово-гуморальна
регуляція дихання.

4.

ПРОЦЕС ДИХАННЯ ТА ЙОГО ПАТОЛОГІЯ
ВЧЕННЯ ПРО НУТРОЩІ - СПЛАНХНОЛОГІЯ
Спланхнологія (splanchnologia) - вчення про нутрощі.
Нутрощі - splanchna (гр.), viscera (лат.) - це внутрішні органи, які лежать у порожнинах тіла
(ротовій, порожнині шиї, грудній, черевній, тазовій) і забезпечують в організмі обмінні процеси
із зовнішнім середовищем, а статеві органи мають функцію розмноження. Внутрішні органи більш широке поняття. Це всі утвори, які лежать під шкірою.
Нутрощі об’єднуються в системи: дихальну, травну, сечову та статеву.
Грудна і черевна порожнини вистелені серозною оболонкою, яка частково фіксує внутрішні
органи. Ця оболонка складається із сполучної тканини, зовнішня поверхня якої вкрита
одношаровим плоским епітелієм. Вона зменьшує тертя між органами під час їх рухів. У тих
місцях, де не має серозної оболонки, органи покриваються волокнистою сполучною тканиноюадвентицією. За адвентицією (чи серозною оболонкою) розміщуються: м’язова оболонка,
підслизова основа і слизова оболонка.
Слизова оболонка вистеляє зсередини порожнисті органи. Вона містить залози і окремі
епітеліальні клітини, які виділяють слиз, а лімфоїдні фолікули, що теж знаходяться тут,
виконують захисну функцію. М’язова оболонка частіше має два шари: внутрішній циркулярний і
зовнішній поздовжній.

5.

6.

АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Дихальна система (systema respiratorium) забезпечує насичення організму киснем і виведення вуглекислоти. До
органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. В дихальній системі виділяють
повітроносні шляхи (носова порожнина, гортань, трахея і бронхи) та дихальну частину (респіраторний відділ), що
представлена паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров’ю.
Внаслідок того, що дихальна система розвивається з вентральної стінки передньої кишки, вона має зв’язок з травною
системою, а саме: верхній отвір гортані відкривається в глотку. Тобто, як було сказано вище, повітря в гортань
проходить не лише через порожнину носа, а й може потрапляти через порожнину рота і глотку. Отже, дихальні шляхи
можна поділити на верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина глотки) та нижні (гортань, трахея,
бронхи).
Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій.
Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із
слизом сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям.
НІС.Зовнішній ніс
Зовнішній ніс має основу, корінь, спинку, кінчик і крила. Він сполучається із зовнішнім середовищем через ніздрі.
Порожнина носа (або внутрішній ніс)
(cavitas nasi) виконує функції проведення
Рис. 8.1. Кістковий та
повітря і є органом нюху. Крім того, тут похрящовий скелет
вітря зволожується, очищується і зігрівається.
зовнішнього носа:
Перегородкою носова порожнина ді1 - малий крилоподібний
литься на дві половини, які мають вхідний
хрящ носа; 2 - великий
отвір (грушоподібний) і вихідний (хоани).
крилоподібний хрящ носа; 3 Перегородка становить медіальну стінку полатеральний хрящ носа; 4 рожнини носа. Крім неї, є ще латеральна,
хрящ перегородки носа.
верхня і нижня стінки. Вони утворені кістками
та хрящами і вистелені слизовою оболонкою,
яка легко набрякає під впливом різноманітних
подразників.

7.

8.

власне голосовий аппарат,підголосова порожнина). Найбільшими хрящами є хрящ
перегородки носа, бічні хрящі та крилоподібні
хрящі, що утворюють крила носа (рис. 8.1).
Із латеральної стінки звисають три носові раковини: верхня, середня і нижня ,які
поділяють порожнину носа на 3 носових хода. В верхній носовий хід відкриваються задні
комірки решітчастої кістки та пазуха клиноподібної кістки ; в середній – передні і середні
комірки решітчастої кістки, лобова і гайморова (пазуха верхньої щелепи) пазухи; в нижній носослізний та різцевий канали. Ділянка порожнини носа, яка відповідає верхньому
носовому ходу, є нюховою. Тут закладені нервові закінчення нюхового нерва - нюхові
клітини, які становлять рецептор нюхового аналізатора. Середній і нижній носові ходи є
дихальними.
Рис. 8.2. Латеральна стінка носа: 1 ~
лобова пазуха; 2 - середня носова раковина;
3 — верхня носова раковина; 4 — нижня
носова раковина; 5 — клиноподібна пазуха;
6 - глотковий отвір слухової труби.

9.

ГОРТАНЬ
Гортань (larynx) знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців,
нижче під’язикової кістки. У дітей гортань розташована вище (на рівні IV
шийного хребця), у старшому віці внаслідок ослаблення зв’язок вона опускається
до рівня VII хребця. Спереду до гортані прилягають підпід’язикові м’язи і верхній
полюс часток щитоподібної залози. Позаду до неї прилягає глотка, а по боках судинно-нервовий пучок шиї.
Скелет гортані утворений парними і непарними хрящами (рис. 8.3). До
непарних належать: щитоподібний (утворює передньобічні стінки), перснеподібний (розташований у нижньому відділі
органа) та надгортанний (прикриває вгорі
Рис. 8.3. Хрящі та зв’язки гортані', вигляд
вхід у гортань) хрящі. У чоловіків на щитозбоку. Щитоподібний хрящ позначений
подібному хрящі виражений гортанний
суцільною лінією:
виступ - “Адамове яблуко” - вторинна
- зерноподібний хряш; 2 - латеральна
чоловіча ознака. Ззаду знаходяться дріб(бічна) щито -під’язикова зв’язка; 3 верхній ріг; 4 - ріжкуватий хряш; 5 ніші парні хрящі: черпакуваті, ріжкуваті,
черпакуватий хрящ; 6 - м’язовий відросток;
клиноподібні. Всі хрящі з’єднуються між
7 - голосовий відросток; 8 - нижній ріг; 9 собою суглобами та зв’язками і можуть
перснеподібний хрящ; 10 - персне змінювати своє розташування відносно
щитоподібна зв’язка;
один одного завдяки м’язам.
- еластичний конус; 12 - голосова зв'язка; 13
- щито-надгортанна зв’язка; 14 - стебельце
Порожнина гортані зсередини вистенадгортанника; 15 — серединна щитолена слизовою оболонкою з війковим епіпід’язикова зв’язка; 16 - під’язикова кістка.
телієм і ділиться на верхній, середній та
нижній відділи (присінок,

10.

11.

12.

власне голосовий аппарат,підголосова порожнина).Найскладніше побудований середній відділ, де на
бічних стінках знаходиться дві пари складок: верхні (присінкові) і нижні (голосові). Між ними
утворюється заглибина - шлуночки гортані. У товщі голосових складок лежать однойменні зв’язки.
Проміжок між правою і лівою голосовими складками називається голосовою щілиною. Голосові зв’язки
натягнуті між щитоподібним та черпакуватим хрящами і слугують для голосоутворення, яке
відбувається наступним чином: скорочення м’язів призводить до зміни положення хрящів, внаслідок
чого ширина голосової щілини і напруження голосових зв’язок теж змінюються. Повітря, що
видихається, коливає голосові зв’язки, і виникають звуки. У членороздільній мові беруть участь також
язик, губи, порожнина рота і носа. Розширює голосову щілину задній перснечерпакуватий м’яз, а
звужують - поперечний та косий черпакуваті, бічний персне-черпакуватий м’язи .Під час розмови,
співу, кашлю гортань зміщується.
ТРАХЕЯ
Трахея (trachea) - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного хребця до V
грудного, де ділиться на два головних бронхи. Це місце називається біфуркацією трахеї. Стінка трахеї
складається з 16-20 хрящових півкілець, між якими знаходяться зв’язки. Задня стінка перетинчаста,
містить гладкі м’язові волокна. Слизова оболонка вистелена миготливим епітелієм і багата
лімфоїдною тканиною. Довжина трахеї становить 8-12 см. У шийному відділі спереду до неї прилягає
перешийок щитоподібної залози, ззаду — стравохід, а з боків - сонні артерії.
У грудному відділі спереду трахеї знаходиться груднина, а в дітей - вилочкова залоза (або її залишки у
дорослих) і великі судини.

13.

14.

ГОЛОВНІ БРОНХИ
Трахея на рівні V грудного хребця ділиться на два головні бронхи - правий і лівий, які
підходять до воріт легені. Місце поділу-біфуркація трахеї.Правий бронх широкий, але
коротший від лівого, в ньому нараховується 6-8 хрящових кілець, а в лівому - 9-12. Він
має більш вертикальне положення і є ніби продовженням трахеї. Слизова оболонка
бронхів і трахеї має однакову будову.
Рис. 8.7. Схема розгалуження бронхів у правій та
лівій легенях (а, б) та бронхіальне дерево
(напівсхематично) (в):
а; 1 - трахея; 2 - головні бронхи: 3 - часткові
бронхи; 4 - сегментарні бронхи; 5 - часточка; 6 —
ацинус; 7 - нижня чистка правої легені; 8 - сегмент;
б: 1 - головні бронхи; 2.3.4 - часткові та сегментарні
бронхи: 5-15 - гілки сегментарних бронхів,
часточковий бронх і його розгалуження (не
показані): 16 - кінцева бронхіола; 1719 - дихальні
бронхіоли (три порядки розгалужень): 20-22 —
альвеолярні ходи (три порядки розгалужень); 23 —
альвеолярні мішечки: в: 1 - трахея; 2 - роздвоєнні(біфург.гїііія) трахеї; 3 - лівий головний бронх: 4 лівий нижній частковий бронх: 5 — сегментарні
бронхи: С - розгалуження сегментарних бронхів.

15.

16.

ЛЕГЕНІ
Легені (pulmones) (від грецького - рпеитоп, звідки запалення легень - пневмонія)
знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною оболонкою плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки. Легені мають
форму конуса (рис. 8.6), основа якого обернена до діафрагми, а верхівка виступає на 2-3
см над ключицею в ділянці шиї. В легенях виділяють три поверхні: реберну (опукла,
прилягає до ребер), діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми), середостінну
(внутрішня, обернена до органів, що розташовані в середостінні). На середостінній
поверхні знаходяться ворота легені, куди входять головний бронх, легенева артерія і
нерви, а виходять по дві легеневі вени, лімфатичні судини. Всі ці утвори формують
корінь легені.Легені поділяються на долі(права-3,ліва-2),долі на сегменти(10),сегменти
на часточки,а вони складаються з ацинусів(одна часточка-16-18 ацинусів).Ліва легенясерцеве вдавлення
Бронхіальне дерево
Головні бронхи, підходячи до воріт легень, відповідно до часток, поділяються на
часткові (рис.8.7): лівий ділиться на два (верхній і нижній), а правий - на
три (верхній, середній і нижній) бронхи. Часткові бронхи в паренхімі легені
діляться на бронхи третього порядку - сегментарні, тому що вони вентилюють
певні ділянки легень, які мають назву сегментів. Всього в кожній легені є по 10 сегментів. Сегментарні бронхи діляться дихотомічно (кожний на два) на дрібніші часточкові бронхи. Кожний часточковий бронх розгалужується всередині часточки на
16-18 кінцевих бронхіол, які не мають вже хряща і залоз. Бронхіальне дерево
слугує для проведення повітря при вдиху і видиху.

17.

18.

19.

2. Альвеолярне дерево
Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею легені (ацинус), де відбувається газообмін між кров’ю, що знаходиться в капілярах легені,
і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли (рис. 8.8).
Отже, ацинус складається з: дихальних (респіраторних)
бронхіол, які є дихотомічним
розгалуженням кінцевих (термінальних) бронхіол, альвеолярних ходів (відходять радіарно від
кожної дихальної бронхіоли) і
альвеолярних мішечків, якими
закінчуються ходи. Стінки альвеолярних ходів і альвеолярні
мішечки побудовані з міхурців альвеол. Внутрішня поверхня
альвеол вистелена одношаровим
плоским респіраторним епітелієм, що лежить на базальній
Рис. 8.8. Структурна часточка легені:
мембрані,вкрита сурфактантом.
1 - часточковий бронх: 2 - гілка легеневої
З іншого боку до неї
артерії: 3 — легеневий лімфатичний вузол: 4 лімфатична судина: 5, 11 — кінцеві бронхіоли; б прилягають кровоносні капідихальні бронхіоли: 7,8 - легеневі альвеоли; 9 —
ляри. В легенях дорослого є від
плевра: 10 - притока легеневої вени: 12 - гілка
300 до 500 млн. альвеол, дибронхіальної артерії; 13 - притока бронхіальної
хальна поверхня яких складає
вени.
близько 100 м2.

20.

21.

У легеню входить легенева артерія, яка несе венозну, бідну на кисень кров з правого шлуночка серця.
Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до
бронхів і утворює капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін:
кисень з повітря переходить у кров, а вуглекислота - з крові в повітря, що
знаходиться в альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною. Вона по легеневих венах
прямує до лівого передсердя.
ПЛЕВРА
Плевра (pleura) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в
ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо
легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені (рис. 8.9).
Листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, має назву парієтального
(пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють
реберну, діафрагмальну та середостінну (медіастинальну) плевру.
Рис. 8.9. Схема плевральних і перикарді- альної
порожнин (фронтальний розріз). Серце та легені
видалені:
1 — права плевральна порожнина: 2 — ліва
плевральна порожнина; 3 - перикардіальна
порожнина: 4 - серозний перикард (парієтальна
пластинка): 5 - середостінна плевра; б діафрагмальна плевра; 7 - реберна плевра.

22.

Плевра, що покриває легені і зростається з їх поверхнею, називається вісцеральною
(легеневою) плеврою. Між цими двома листками знаходиться плевральна порожнина, в
якій є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання. В
ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утворюються синуси
(простори) плеври: реберно-середостінний, реберно-діафрагмальний, діафрагмальносередостінний. Вони заповнюються легенями при глибокому вдиху. В спокійному стані їхні
стінки щільно прилягають одна до одної. Найбільшим є реберно-діафрагмальний
синус.
МЕЖІ ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ
Для визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними
основними лініями: 1) середньоключична (проходить через середину ключиці); 2) середня
пахвова (опускається із середини пахвової ямки); 3) лопаткова (проходить через нижній
кут лопатки); 4) прихребетна (проходить уздовж реберних головок).
Межі легень. Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І ребра (1-2 см
над ключицею); передня межа правої легені по пригруднинній лінії іде до VI ребра, лівої до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і продовжується до
середньоключичної лінії. Тут починається нижня межа легень. Для правої легені це VI
ребро, для лівої - VII. По середній пахвовій лінії нижня межа правої легені проектується
на VIII ребро, лівої - на IX, по лопатковій правої і лівої - X ребро. Задня межа по
прихребетній лінії обидвох легень іде до XI ребра
(рис. 8.10).
Межі плеври. Верхня і передня межі парієтальної плеври співпадають з межами легень,
але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних меж легень.

23.

СЕРЕДОСТІННЯ
Середостіння (mediastinum) - це комплекс органів, які розташовані між двома
середостінними (медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між
грудниною спереду, грудним відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу,
середостінними плеврами з боків.
Вгорі середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і
сполучається з міжфасціальними просторами шиї (див. топографію шиї).
Умовна фронтальна площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї,
ділить середостіння на два відділи: передній і задній. За Паризькою
анатомічною номенклатурою його ділять на верхнє і нижнє. Останнє в свою
чергу ділиться на переднє,середнє і заднє. Верхнє середостіння обмежене
лінією, яка проводиться відмісця з’єднання руків’я груднини з тілом до
міжхребцевого диска між тіламиIV-V грудних хребців. У ньому знаходиться
вилочкова залоза (тимус), трахея, верхній відділ стравоходу та великі судини
(аорта, верхня порожниста вена тощо).
У передньому середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать
передні середостінні вузли.
Середнє середостіння представлене серцем з перикардом, діафрагмальними
нервами.
До органів заднього середостіння належать стравохід, низхідна частина аорти,
грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі вени.
Рис. 8.10. Проекція легень і парієтальної
плеври; вигляд спереду. Римськими цифрами
позначені ребра:
1 - верхівки легень; 2 - верхнє міжплевральне
поле; З - передній край легень; 4 - нижнє
міжплевральне поле; 5 - серцева вирізка (лівої
легені); 6 — нижній край легені; 7 - нижня межа
парієтальної плеври; 8 - коса щілина; 9 горизонтальна щілина (правої легені).

24.

25.

ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАННЯ
ПРОЦЕС ДИХАННЯ
Диханням називається сукупність процесів, що забезпечують потреби організму у
кисні і виділенні вуглекислого газу.
Надходження кисню необхідне для окислення органічних речовин, в результаті чого
звільняється енергія, що потрібна для життєдіяльності організму. Вуглекислий газ,
як кінцевий продукт, повинен бути видалений з організму.
Крім газообмінної функції, дихання сприяє підтриманню найважливішої константи
внутрішнього середовища - рН рідин і тканин. Так. при зсуві рН в кислу сторону, за
допомогою прискорення дихання виводиться більше вуглекислого газу.
Дихання також бере участь у підтриманні температури тіла на постійному рівні.
Дихання складається з наступних процесів:
зовнішнє дихання, або вентиляція легень - обмін газів між організмом і зовнішнім
середовищем;
обмін газів у легенях відбувається між альвеолярним повітрям і кров’ю капілярів
малого кола кровообігу;
транспорт газів, що полягає в переносі кров’ю кисню від легень до тканин і
вуглекислого газу від тканин до легень;
обмін газів між кров’ю великого кола кровообігу і клітинами тканин;
внутрішнє або тканинне дихання - це біологічне окислення в мітохондріях клітин.

26.

ВЕНТИЛЯЦІЯ ЛЕГЕНЬ
Вентиляція легень забезпечує зміну повітря в альвеолах. Вона відбувається в
результаті періодичних змін об’єму грудної порожнини під час вдиху (інспірація) і
видиху (експірація). Вдих і видих, що періодично йдуть один за одним, складають
дихальний цикл. Збільшення об’єму грудної клітки забезпечує вдих, зменшення видих. Вдих є результатом скорочення інспіраторних м’язів. Спокійний видих
відбувається пасивно, а видих при глибокому диханні - при скороченні експіраторних
м’язів.
Механізм вдиху та видиху
Під час спокійного вдиху скорочуються зовнішні міжреберні м'язи, що призводить до
підіймання ребер, а груднина рухається вперед. Внаслідок цього збільшується об’єм
грудної клітки у фронтальній і сагітальній площинах. Під час спокійного вдиху також
скорочується діафрагма, її купол стає більш плоским, об’єм грудної клітки збільшується
у вертикальному напрямку.
Під час глибокого вдиху, крім діафрагми, скорочуються допоміжні дихальні м’язи
грудної клітки і живота.
Підчас спокійного дихання видих здійснюється пасивно, за рахунок еластичної енергії,
що накопичилась під час попереднього вдиху. М’язи, які забезпечують вдих,
розслаблюються, грудна клітка під силою тяжіння повертається у вихідне положення,
діафрагма розслаблюється, її купол підіймається. Все це призводить до зменшення
об’єму грудної клітки, а, отже, повітря з легень виходить назовні.
У форсованому видиху беруть участь внутрішні міжреберні м’язи, черевний прес
тощо.

27.

Механізм першого вдиху новонародженої дитини
Газообмін плода відбувається через плаценту. Підчас пологів плацентарний газообмін
порушується. Це призводить до значного зниження О2, у крові дитини (гіпоксія) і збільшення СО2,
(гіперкапнія). Вирішальним моментом є перев’язування пуповини при пологах. У цей час різко
зростає гіперкапнія у крові новонародженого, що є сильним адекватним подразником
хеморецепторів. Від останніх імпульсація досягає дихального центру і збуджує інспіраторні
нейрони. Таким чином відбувається перший вдих. Інспіраторні нейрони збуджуються також під
впливом нервових імпульсів, що надходять від механо- та терморецепторів шкіри. Тиск у
плевральній порожнині негативний
Якщо у плевральну щілину (простір між вісцеральним листком плеври, що покриває легені, і
парієтальним листком, що вистеляє стінки грудної порожнини) ввести голку, яка з’єднана з
манометром, то можна переконатися, що тиск там завжди від’ємний, тобто нижчий від
атмосферного. При видиху він досягає З мм рт. ст., а при вдиху стає нижчим і становить 6 мм рт.
ст. Завдяки цьому легені знаходяться у розтягнутому стані.
4. Регуляція дихання
Для функціонування всіх фізіологічних систем організму необхідне постійне надходження кисню
через зовнішнє дихання. Зупинка дихання навіть на 3-5 хв неминуче призводить до смерті. Тому
регуляторний механізм дихання, який сформувався в процесі еволюції, забезпечує високу
надійність дихання.
На всіх рівнях центральної нервової системи, починаючи від спинного мозку і закінчуючи корою
великих півкуль, є нейрони, які беруть участь у регуляції дихання.
В експериментах на тваринах методом перерізування мозку в різних частинах встановили, що
найбільш важливі структури дихального центру знаходяться в довгастому мозку. Це бульбарний
дихальний центр. При його ушкодженні настає зупинка дихання. Дихальний центр довгастого мозку
складається з двох ядер: дорсального і вентрального. У дорсальному ядрі розташовані інспіраторні
нейрони, збудження яких забезпечує вдих.

28.

У вентральному ядрі є як інспіраторні, так і експіраторні нейрони, що запускають видих. Збудження
нейронів дорсального ядра гальмує експіраторні нейрони вентрального ядра.
Інформація, на основі притоку якої працює дихальний центр, надходить від хемо- і механорецепторів.
Хеморецептори знаходяться в каротидних синусах ,в місці біфуркації загальних сонних артерій і в дузі аорти.
Ці хеморецептори називаються периферичними і реагують на зміну напруги газів крові та концентрації в ній
водневих іонів. Особливо чутливі вони до гіпоксії - зниження напруги кисню в крові. Ці рецептори
подразнюються також при гіперкапнії — підвищенні напруги вуглекислого газу і зниженні рН крові. На
вентральній поверхні довгастого мозку локалізуються центральні хеморецептори, які найкраще сприймають
зниження рН спинномозкової рідини. При цьому імпульсація від периферійних і центральних хеморецепторів
досягає нейронів бульбарного дихального центру, збільшується частота і глибина дихання.
Механорецептори розташовані у гладких м’язах трахеї і бронхів. Ці рецептори реагують на розтягнення при
глибокому вдиху. Імпульсація від них по блукаючому нерву досягає інспіраторних нейронів дихального
центру і гальмує їх, сприяючи таким чином зупинці вдиху. Рефлекс із механорецепторів називається
рефлексом Герінга-Брейера, він запобігає перерозтягненню легень при вдиханні більше 1,5 л повітря.
Іритантні рецептори знаходяться в епітеліальному шарі повітроносних шляхів. Вони подразнюються
частинками пилу, слизом, парами їдких речовин (аміак, тютюновий дим), холодним повітрям, біологічно
активними речовинами (гістамін). Подразнення іритантних рецепторів верхніх дихальних шляхів викликає
захисні рефлекторні реакції - кашель, чхання, які полягають у скороченні видиху і видаленні чужорідних
частинок. Центри цих рефлексів знаходяться в довгастому мозку. Подразнення іритантних рецепторів через
блукаючий нерв може призвести до скорочення гладких м’язів бронхів (бронхоспазму). Це спостерігається,
наприклад, під час подразнення іритантних рецепторів гістаміном при бронхіальній астмі. Однак рефлекси з
цих рецепторів мають фізіологічне значення, оскільки при вдиханні подразнюючих отруйних речовин
зменшується бронхіальний просвіт та вентиляція легень і завдяки цьому токсичні речовини в меншій кількості
потрапляють у кров.
У мості розташований пневмотаксичний центр, що зумовлює зміну дихальних фаз, тривалість вдиху і
видиху, періодичну діяльність дихального центру.

29.

ЛЕГЕНЕВІ ОБ’ЄМИ І ЖИТТЄВІ ЄМНОСТІ ЛЕГЕНЬ
Зовнішнє дихання характеризують такі показники, як дихальний об’єм, резервні об’єми
вдиху і видиху, життєва ємність легень.
Дихальний об’єм (ДО) — це та кількість повітря, яку людина вдихає і видихає при
спокійному диханні. У дорослої людини він складає в середньому 500 мл.
Резервний об’єм вдиху (РОв ) - це та максимальна кількість повітря,
яку людина може додатково вдихнути після спокійного вдиху. Це приблизно
2500 мл.
Резервний об’єм видиху (РО) - це та кількість повітря, яку людина
може додатково видихнути після спокійного видиху. Він складає в середньому 1000 мл.
Якщо додати ці три легеневі об’єми, то отримаємо життєву ємність легень
(ЖЄЛ). ЖЄЛ трохи вища у чоловіків і становить 4000-4500 мл, а у жінок -3000-3500 мл.
Крім того. ЖЄЛ залежить від віку, зросту, маси, тренованості людини.Легеневі об’єми і
життєва ємність легень реєструються методом спірографії. Не все повітря, що
знаходиться в дихальній системі, бере участь в процесі газообміну. Газообмін між
повітрям і кров’ю відбувається в альвеолах. Повітря, яке знаходиться в повітроносних
шляхах (ніс, носоглотка, гортань, трахея, бронхи), не бере участі в газообміні. Це повітря
називається об’ємом анатомічного мертвого простору і складає150 мл. Таким чином,
якщо при спокійному диханні людина вдихнула 500 мл повітря, то лише 350 мл будуть
брати участь у газообміні в альвеолах. Однак,анатомічний мертвий простір відіграє
важливу роль. Тут повітря зігрівається,очищується, зволожується. Атмосферне повітря,
яке вдихається людиною, має відносно постійний склад.

30.

Залишковий об’єм легень(1000-1200 мл)залишається в легенях даже після
максимального видиху.
У видихуваному повітрі більше вуглекислого газу і менше кисню, ніж у вдихуваному.
Найнижчий вміст кисню і найвищий вміст вуглекислого газу знаходиться в альвеолярному
повітрі. Таким чином, альвеолярне і видихуване повітря відрізняються одне від одного. Це
можна пояснити тим, що у видихуваному повітрі, крім альвеолярного, є ще повітря
мертвого простору.
Альвеолярне повітря є внутрішнім газовим середовищем. Його постійність зумовлює
нормальний газовий склад артеріальної крові.
Повітря
О2
(%)
СО,
(%)
Ni та інертні гази
(%>
Атмосферне
20.93
0.03
79.04
Видихуване
16,0
4.5
79.5
14.0
5,5
80,5
Альвеолярна газова
суміш

31.

ДИХАННЯ ЗА РІЗНИХ УМОВ 1. Дихання при фізичному навантаженні
Фізичне навантаження потребує підвищеної кількості кисню для забезпечення м'язів енергією. При м’язовій роботі
вентиляція легень збільшується в 10-20 разів. Це досягається складним комплексом рефлекторних і
нейрогуморальних регуляторних механізмів. Ще до початку виконання роботи включаються умовнорефлекторні
механізми регуляції, які полягають в тому, що кора великих півкуль, викликаючи довільні рухи, активізує діяльність
дихального центру. Внаслідок цього в організм надходить більше кисню і з’являється можливість почати інтенсивну
м’язову діяльність.
Крім цього, вентиляція легень посилюється рефлекторно під впливом імпульсів, які надходять від механорецепторів
м’язів, шо скорочуються.
Під час фізичної роботи підвищується чутливість центральних хеморецепторів дихального центру і периферичних
хеморецепторів каротидного синуса та дуги аорти до гіпоксії, гіперкапнії і зниження рН. При інтенсивному фізичному
навантаженні особливо знижується рН внаслідок накопичення молочної кислоти, що посилено утворюється у
працюючих м’язах.
Дихання при зниженому атмосферному тиску
При підніманні на висоту (альпіністи, парашутисти) людина опиняється в умовах зниженого тиску, внаслідок цього в
організм надходить менше кисню, розвивається гіпоксія.
Вже на висоті 2,5-3 км над рівнем моря розвивається гіпоксія, яка стимулює каротидні хеморецептори. При цьому
настає гіпервентиляція - дихання глибоке і часте.
При подальшому підніманні на 4-5 км відбувається зниження атмосферного тиску і розвивається висотна хвороба,
причиною якої є різке зниження напруги вуглекислого газу в крові (він інтенсивно виводиться при гіпервентиляції).
Оскільки вуглекислий газ є подразником хеморецепторів, при його зниженні глибина дихання різко зменшується.
Гіпоксія призводить до слабкості, підвищення артеріального тиску, головного болю, втрати свідомості. Дихання
чистим киснем через маску дозволяє людині зберегти працездатність навіть на висоті 11-12 км.
При тривалому перебуванні в гірській місцевості розвивається акліматизація до гіпоксії. У таких людей збільшується
кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, підвищується стійкість нервових клітин до гіпоксії, збільшується
вентиляція легень.

32.

3.Дихання при підвищеному атмосферному тиску
В умовах підвищеного тиску повітря працюють водолази. При зануренні під воду
збільшується кількість газів, розчинених у крові. Підвищення рівня кисню в крові
може призвести до кисневого отруєння, яке супроводжується судомами. Тому при
зануренні на великі глибини застосовуються гелієво-кисневі суміші.
Особливої уваги потребує підйом водолазів від високого тиску на глибині до
нормального на поверхні. При швидкому підйомі може розвинутись кесонна хвороба,
зумовлена виходом азоту із тканин і закупоркою дрібних судин бульбашками азоту в
крові- газовою емболією, що порушує циркуляцію крові і може призвести до смерті.
Для лікування кесонної хвороби потерпілого помішають в камери з високим тиском і
цим викликають розчинення бульбашок азоту.
4• Штучне дихання
При відсутності самостійного дихання застосовують штучне дихання для забезпечення
вентиляції легень. Штучне дихання застосовують також у хворих при оперативних
втручаннях на органах грудної порожнини.
Штучне дихання можна здійснювати періодичним нагнітанням повітря в легені через
повітроносні шляхи. Для цього в трахею вводять через рот трубку, по якій надходить
повітря в легені із балона під постійним тиском.
В екстрених умовах для надання першої медичної допомоги застосовують штучне
дихання методом “рот в рот’. При цьому людина, що надає допомогу, періодично
вдуває своє видихуване повітря в рот потерпілого.
Наступний спосіб проведення штучного дихання полягає в ритмічному розширенні і
стисненні руками грудної клітки потерпілого. При стисканні повітря виходить, а при
розслабленні грудної клітки повітря потрапляє в легені.

33.

Глоссарій
Дихальні шляхи
Зовнішній ніс
Порожнина носа
Гортань
Трахея
Бронхи
Легені
Бронхіальне дерево
Альвіолярне дерево
Сурфактант
Плевра
Середостіння
Зовнішне дихання
Тканинне дихання
Експірація
Інспірація
Парціальний тиск
Хеморецептори
Systema respiretorium
Cavitas nasi
Larynx
Trachea
Pulmones
Ацинус
Pleura
Mediastinum

34.

35.

VII.3. Ситуаційні задачі
Задача №1
При виконанні пункції плевральної
порожнини у шприці було
отримано кров. Хворому
встановлен діагноз – гематоракс.
Чи правильний встановлено
діагноз?
Задача №2
Поясніть чи виключається з
процесу дихання легеня, якщо
повітря потрапляє між двома
листками плеври, яка її оточує?

36.

Домашнє завдання
1. Література по темі «Дихальна система. Фізіологія дихання»
Основна:
Проф. Я.І. Федонюк, засл.лікарь України, к.м.н. Л.С. Білик, доц. Н.Х. Микула –Тернопіль, «Укрмедкнига» - 2002р. –
С.382-395
П.І. Сидоренко та інші – Анатомія та фізіологія людини – Київ «Медицина» -2011р. – С. 89-101
Додаткова:
Бобрик .I.I., Ковешніков В.Г. Міжнародна анатомічна
номенклатура.
Матещук- Вацеба Л.P. Нормальна анатомія: навч. – метод. посіб.
Михалевич Р.Ф. Анатомія та фізіологія з основами патології.
Сакевич В.І., МастеровЮ.І., Сакевич Р.П. Посібник для
практичних занять
Завдання
- замалювати схему будови бронхіального дерева в практичному зошиті
СРС з теми «Особливості будови повітряносних шляхів»
СРС з теми «Дихання в різних умовах»
ІІ. Література з наступної теми лекції «Травна система. Фізіологія травлення»
Основна:
Проф. Я.І. Федонюк, засл.лікарь України, к.м.н. Л.С. Білик, доц. Н.Х. Микула –Тернопіль, «Укрмедкнига» - 2002р. –
С.412-428
П.І. Сидоренко та інші – Анатомія та фізіологія людини – Київ «Медицина» -2011р. – С.70-76
Додаткова:
Бобрик .I.I., Ковешніков В.Г. Міжнародна анатомічна
номенклатура.
Матещук- Вацеба Л.P. Нормальна анатомія: навч. – метод. посіб.
Михалевич Р.Ф. Анатомія та фізіологія з основами патології.
Сакевич В.І., МастеровЮ.І., Сакевич Р.П. Посібник для
практичних занять