Українська література в контексті розвитку суспільства другої половини ХІХ ст

1.

Українська
література в
контексті розвитку
суспільства другої
половини ХІХ ст.

2.

3.

Умови розвитку літератури –
колоніальне поневолення.
Завдання митців –
пробудити національну свідомість.

4.

Організовувались безплатні недільні школи.
(Першу з них було відкрито 1859 р. у Києві. Невдовзі
в Україні їх функціонувало вже 110.)
1864 р. - освітня
реформа, суть якої
полягає у створенні
єдиної системи освіти.
Початкова освіта початкові народні
училища
Народне училище

5.

Реформою 1869 р. були
створені гімназії, які давали
середню освіту.
Вони поділялися на
класичні (перевага
надавалася гуманітарним
предметам, особливо
грецькій і латинській мовам);
реальні (вивчалися
Реальне училище.
насамперед предмети
Катеринослав
природничого циклу).
Закінчення класичної гімназії давало право вступу без
іспитів до університету, а реальної — лише до вищих
технічних навчальних закладів. Наприкінці XIX ст. в
Україні діяло 129 гімназій, 19 реальних та 17
комерційних училищ.

6.

У другій половині XIX ст.
фахівців з вищою освітою
готували Харківський,
Київський та
Новоросійський
університети
Київський університет Св. Володимира
(нині – Національний університет
імені Т.Г.Шевченка)
Харківський університет
Новоросійський університет (нині
Одеський державний університет ім. І. І.
Мечникова).

7.

Виникла низка вищих спеціальних навчальних
закладів:
o Ніжинського історико-філологічного інституту,
o Глухівського учительського інституту,
o Харківського ветеринарного інституту,
o Південноросійського технологічного інституту в
Харкові,
o Київського політехнічного інституту,
o Вищого гірничого училища в Катеринославі.
На західноукраїнських землях до Львівського
університету приєдналися:
o Чернівецький університет (1875),
o Львівський політехнічний інститут (1877),
o Академія ветеринарної медицини (1897).

8.

Родина Старицьких
Час піднесення визвольного руху
і заборон української мови, культури.
Родина Косачів
Основний об’єкт зображення
і адресат - селянство.
Володимир Антонович
Микола Лисенко

9.

10.

Центр українського мистецького
життя - Львів.
у хаті-читальні «Просвіти»
с. Залуква. Значення
30-і роки ХХ ст. діяльності Івана Франка
у формуванні свідомості українців.

11.

Перший паровоз Р.Тревітіка
1804
Паровоз Стефенсона
1828
пароплав Брунеля
1837
Перший автомобіль
з бензиновим двигуном
1885
Літак братів Райтів
1903
Перша фотографія
1825
Телеграф Морзе
1836
Перший телефон Г.Белла
1876
Кіноапарат
братів Люм’єрів
1895

12.

Особливого розвитку в пореформений період набули
природничі науки. Світове визнання здобув доробок
науковців, які працювали в Україні.
Математик О. Ляпунов створив
загальну теорію стійкості та рівноваги
руху механічних систем.
Хімік М. Бекетов став одним із
засновників нової науки
— фізичної хімії.

13.

Зоолог І. Мечніков заклав
підвалини порівняльної патології,
еволюційної ембріології,
мікробіології.
Фізіолог І. Сєченов став
засновником російської
фізіологічної школи
Фізик М. Авенаріус заснував школу
молекулярної фізики.

14.

У другій половині XIX ст. відбулися значні зрушення і в
сфері гуманітарних наук. На нові рубежі виходить
історична наука.
М. Костомаров
та
В. Антонович
стали основоположниками народницького напряму в
українській історіографії.
Вони зосереджувалися на вивченні історії народу, його
ідеалів, вірувань, устремлінь, досліджували рух народу в
просторі й часі, тенденції його економічного,
політичного, культурного життя, боротьбу за свої права.

15.

Вагомим був внесок у розвиток вітчизняної філології
видатного мовознавця О. Потебні.
У своїх працях «Из записок
по русской грамматике»,
«Мысль и речь», «Заметки о
малорусском наречии» та
інших він започаткував
психологічний напрям у
вітчизняному мовознавстві,
активно розвивав філософію
мови, вирішував конкретні
проблеми загального
мовознавства, діалектології
тощо.
О. Потебня

16.

Пореформений період — це час розквіту любительського
театру. Аматорські театральні вистави ставили у Києві,
Харкові, Одесі, Ніжині, Полтаві та інших містах і навіть
селах України.
У 1882 р. у Єлисаветграді
М. Кропивницький з акторівлюбителів та акторівпрофесіоналів створив першу
українську професійну трупу,
до складу якої увійшли
блискучі актори:
М. Кропивницький

17.

М. Заньковецька
М. Садовський
Після гастролей у Києві 1883 р. до
трупи М. Кропивницького
приєдналася аматорська група
М. Старицького.
М. Старицький

18.

У 1891 р. в Києві М. Соловцов заснував перший
постійний російський театр.
У західноукраїнських землях перший
український театр виник 1864 р. у Львові при
культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда».
Його засновником став режисер та актор О.
Бачинський.
У 1862 p. C. Гулак-Артемовський
створює першу національну
українську оперу — «Запорожець
за Дунаєм», в основу якої ліг
сюжет, підказаний М.
Костомаровим.
C. Гулак-Артемовський

19.

Риси розвитку української літератури в другій
половині XIX ст. :
1. Різноманітність художніх напрямів.
У 70—90-х роках водночас існували і взаємно
збагачували один одного
романтизм (Я. Щоголів),
натуралізм (Г. Барвінок, М. Кононенко),
просвітницький реалізм (І. Нечуй-Левицький).
2. Наявність індивідуальних стилів письменства.
етнографічно-побутовий (Л. Глібов, С. Руданський,
І. Нечуй-Левицький, М. Старицький),
аналітично-психологічний (Марко Вовчок,
Панас Мирний, А. Свидницький),
соціально-філософський (І. Франко, М. Павлик,
А. Грабовський).

20.

3. Поява нових тем та проблематики.
болюче класове розшарування селянства,
життєві проблеми нового суспільного класу —
пролетаріату;
революційна боротьба народних мас проти
соціального та національного гніту новітньої
буржуазної доби;
пошуки інтелігенцією свого місця в новій
системі координат.
(І. Франко «Борислав сміється», І. НечуйЛевицький «Микола Джеря», Панас Мирний
«Лихі люди»).

21.

4. Демократизація та гуманізація літератури.
Центральною фігурою художніх творів стала
людина з народу. З'являється новий герой —
Чіпка («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), Жук
(«Лихі люди»), Бенедьо Синиця («Борислав
сміється») та ін.
5. Ускладнення художніх форм
Активно використовується весь жанровий
арсенал — від панорамних, епічних романів та
повістей до новел, фейлетонів, оповідань
тощо.