Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності. Таксономія небезпек

1. Лекція 1 “КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ТАКСОНОМІЯ НЕБЕЗПЕК”

Навчальна дисципліна
“Основи охорони праці
та безпека життєдіяльності”
Лекція 1
“КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З
БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.
ТАКСОНОМІЯ НЕБЕЗПЕК”
ХАРКІВ 2025

2. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Лекційна частина - 30 годин:
- змістовий модуль 1 – 15 годин;
- змістовий модуль 2 – 15 годин.
Семінарські заняття -30 годин:
- Змістовий модуль 1 – 15 годин;
- Змістовий модуль 2 – 15 годин
Залік

3. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1 Безпека життєдіяльності
Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності. Таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка
небезпек
Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки
Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки
Тема 4. Пожежна і хімічна безпека
Тема 5. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики
Тема 6. Застосування ризик-орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей
виникнення та розвитку надзвичайних ситуацій
Тема 7. Управління силами та засобами об’єктів господарювання під час надзвичайних ситуацій
Тема 8. Контроль знань змістового модуля
Змістовий модуль 2. Основи охорони праці
Тема 9. Термінологічний апарат і законодавчо-нормативна база охорони праці
Тема 10. Законодавча та нормативна база з охорони праці
Тема 11. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на підприємстві
Тема 12. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
Тема 13. Повітря робочої зони. Освітлення виробничих приміщень
Тема 14. Шум, ультразвук та інфразвук
Тема 15. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень
Тема 16. Контроль знань змістового модуля

4. Навчальні питання лекції

1. Модель життєдіяльності людини в сучасному світі.
2. Тлумачення поняття «безпека». Види безпеки.
3. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
4. Таксономія, ідентифікація, квантифікація небезпек.
5. Класифікація надзвичайних ситуацій.
Ключові терміни: охорона праці, мета дисципліни, завдання дисципліни, професійні
захворювання, умови праці, чинники.
Рекомендована література:
1. Конспект лекцій / Укладач: О.М. Сумець, 2022.
2. Млавець Ю.Ю. Безпека життєдіяльності (конспект лекцій для студентів математичного факультету і
факультету післядипломної освіти та до- університетської підготовки). – Ужгород: ДВНЗ “УжНУ”,
2015. – 40 с.

5. Питання 1. Модель життєдіяльності людини в сучасному світі

Сучасний світ великий і в першому наближенні ми його
асоціюємо з Земною кулею (зверніть увагу на ілюстрацію).
Проте ця асоціація не відображає повністю його реальність.

6. Що ми маємо розуміти під сучасним світом?

Сучасний світ – це ринок, що вирвався з базарної
площі і затопив собою все: державу, церкву, сім'ю,
мистецтво, труд. Важко зараз уявити, що колись
держава могла служити загальному благу, що віра
була вірою, сім'я з любові, мистецтво заради
прекрасного, а більшість трудящих були власниками
засобів виробництва і не продавали свою працю. У
сучасному світі політтехнологія, релігія, інтимне, що
втрачають самі свою сутність, мистецтво, робота —
все це елементи ринку, товари, які мають ціну,
купуються і продаються.
Сучасний світ – це простір торгівлі, гегемонія ринку
і диктатура торгашів. Ці визначення належать Ігорю
Токовенко (Сайт Національна ініціатива).

7. Продовження…

Гарним доповненням вищенаведених
визначень є визначення психіатра,
відомого у Європі фахівця психотерапії,
професора Олександра Фільца:
«Сучасний світ – це світ
наростання депресій і тривоги».
То ж зробимо такий висновок: саме у
такому світі на цей момент часу
живемо ми з вами – люди.

8. Евентуальна (можлива) модель життєдіяльності людини

Одним з найважливіших питань на сучасному етапі розвитку науки
з безпеки життєдіяльності є обґрунтування моделі
життєдіяльності людини у сучасному світі. Отже, у межах
нашої навчальної дисципліни, розглядаючи основні питання
безпеки життєдіяльності, доцільно використовувати модель
життєдіяльності людини.
Така являє собою спрощену систему, що володіє сукупністю
головних властивостей реального існування з проблемою
безпеки життєдіяльності людини.
Проблему безпеки життєдіяльності людини можна
розглядати як проблему оптимізації її життя і діяльності у
системі:
природна сфера (життєве середовище) –> людина –>
техногенна сфера (техногенне середовище).

9. Основні компоненти системи «природна сфера (життєве середовище) –> людина –> техногенна сфера (техногенне середовище)»

Основні компоненти системи «природна сфера
(життєве середовище) –> людина –> техногенна
сфера (техногенне середовище)»
Компонента перша – людина.
Людина є одним з елементів зазначеної системи. Під терміном “людина”
розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці
населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом. Залежно від
того, що ми розуміємо під терміном “людина” в системі “життєве середовище
- людина - техногенне середовище”, визначається рівень цієї системи.
Компонента друга – життєве середовище.
Життєве середовище може бути природне і штучне.
Природне середовище – це біосфера.
Штучне середовище – це соціально-політичне середовище.
Компонента третя – техногенне середовище, промислові та енергетичні
об’єкти, установи, навчальні, лікувальні заклади, житло, транспорт, знаряддя
праці, зброя, домашнє господарство, та інші. У межах третього компонента існує
також і виробниче середовище.
Виробниче середовище можна означити як процес існування та самореалізації
індивіда в єдності його життєвих потреб і можливостей.

10. Питання 2. Тлумачення поняття «безпека». Види безпеки

На цей момент часу в науковій і методичній літературі
можна зустріти чисельну кількість визначень поняття
«безпека». Найбільш поширеними є такі два
визначення:
1) безпека – це відсутність неприпустимого ризику,
пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди
для життя, здоров’я та майна громадян, а також для
навколишнього природного середовища;
2) безпека − це стан діяльності, при якому з певною
ймовірністю виключається прояв небезпек.

11. Дослідники вказують, що з поняттям «безпека» досить тісно пов’язані такі дефініції як «небезпека», «загроза», «надзвичайна

ситуація» і «ризик».
То ж розглянемо їхні визначення.
Небезпека
Ризик
БЕЗПЕКА
Надзвичайна
ситуація
Загроза
Загроза

12.

Небезпека − це умова чи ситуація, яка існує в
навколишньому середовищі і здатна призвести до
небажаного вивільнення енергії, що може спричинити
фізичну шкоду для людини.
Загроза − можлива небезпека. Будь-які обставини
або події, що виникають у зовнішньому середовищі,
які можуть бути причиною порушення політики
безпеки інформації і (або) нанесення збитків
автоматизованій системі.
Надзвичайна ситуація (НС) − порушення
нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті
або території, спричинене аварією, катастрофою,
стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією,
великою пожежею, застосуванням засобів ураження,
що призвели або можуть призвести до людських і
матеріальних втрат.
Ризик − можливість того, що все відбуватиметься не
так, як очікується, можливість припуститися помилки.

13. ОСНОВНІ ВИДИ БЕЗПЕКИ

Види безпеки
Безпека
людини
Національна
безпека
Громадська
безпека
Безпека людини − такий стан людини, коли дія зовнішніх та
внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення
функціонування та розвитку організму, свідомості, психіки та
людини в цілому і не перешкоджає досягненню певних бажаних
для людини цілей.
Національна безпека − захищеність життєво-важливих
інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої
забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне
виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних
загроз національним інтересам.

14.

Складниками національної безпеки є:
державна безпека;
політична безпека;
економічна безпека;
воєнна безпека;
технологічна безпека;
екологічна безпека;
гуманітарна безпека;
демографічна безпека;
інформаційна безпека;
банківська безпека;
продовольча безпека;
енергетична безпека.
Громадська безпека − це стан захищеності громадянського суспільства, що
характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров’я людей, для їх
спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження
матеріальних цінностей.
Система зв’язків та відносин, яка і представляє суть громадської безпеки,
складається відповідно до техніко-юридичних норм під час придбання та
використання об’єктів, які становлять підвищену небезпеку для життя та
здоров’я людей, майна (державного, колективного чи особистого), а також з
початком особливих надзвичайних умов, пов’язаних зі стихійними лихами та
іншими надзвичайними обставинами.

15. Питання 3. Аксіоми безпеки життєдіяльності

Аксіо́ма (грец. axiōma; корень axio
(достойність), українське гідність, гідне)
– твердження, яке вважається
правильним без доведення, щоб
слугувати точкою початку роздумів і
аргументів. Синонімом аксіоми є
постулат.

16. СІМ ОСНОВНИХ АКСІОМ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1) техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини,
енергії і інформації в техносфері перевищують порогові
значення;
2) джерелами технічних небезпек є елементи техносфери;
3) техногенні небезпеки діють в просторі і в часі;
4) техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне
середовище й елементи техносфери одночасно;
5) техногенні небезпеки погіршують стан здоров’я людей,
призводять до травм, матеріальних витрат і до деградації
природного середовища;
6) захист від техногенних небезпек досягається удосконаленням
джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки
і об’єктом захисту за рахунок використання захисних заходів;
7) компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від
них − необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності.

17. Питання 4. Таксономія, ідентифікація, квантифікація небезпек

4.1. Таксономія небезпек
Таксономія небезпек − класифікація та
систематизація явищ, процесів, інформації,
об’єктів, які здатні завдати шкоди людині.
Таксономія − слово грецького походження
(taxis – розташування по порядку + monos –
закон) – визначається, як “теорія класифікації
і систематизації складно організованих
областей діяльності, що мають звичайно
ієрархічну будову”. Таким чином, таксономія в
науці − класифікація і систематизація
складних явищ, понять, об’єктів.

18. КЛАСИФІКАЦІНІ ОЗНАКИ ГРУПУВАННЯ НЕБЕЗПЕК

Небезпеки класифікують за:
1) природою походження;
2) сферою проявлення;
3) місцем локалізації (за місцем розташування);
4) сферою діяльності людини;
5) збитком, що завдається (шкодою);
6) характером дії на людину (наслідками);
7) часом прояву;
8) структурою;
9) зосередженістю.

19.

1) за природою походження: природні, техногенні, антропогенні, екологічні,
змішані;
2) за сферою проявлення (виробничі небезпеки): фізичні, хімічні, біологічні,
психофізіологічні, організаційні;
3) за місцем локалізації у навколишньому середовищі: атмосферні, гідросферні,
літосферні;
4) за сферою діяльності людини: побутові, виробничі, спортивні, військові,
дорожньо-транспортні тощо;
5) за видом збитку, що завдається: соціальний, технічний, економічний,
екологічний тощо;
6) за характером дії на людину: активні (чинять безпосередню дію на людину
шляхом притаманних їм енергетичних ресурсів); пасивно-активні (що
активізуються за рахунок енергії, носієм якої є сама людина, нерівності поверхні,
ухили, підйоми, незначне тертя між дотичними поверхнями і ін.); пасивні –
виявляються опосередкованими (до цієї групи відносяться властивості, пов’язані
з корозією матеріалів, накипом, недостатньою міцністю конструкцій,
підвищеними навантаженнями на устаткування тощо. Виявляються у вигляді
руйнувань, вибухів тощо);
7) за структурою - добровільні й примусові небезпеки: дії небезпек можна
піддаватися як добровільно, наприклад, займаючись гірськолижним спортом,
альпінізмом або працюючи на промисловому підприємстві, так і примусово,
знаходячись поблизу місця подій у момент реалізації небезпек. Такий підхід
дозволяє виділяти небезпеки виробничі і невиробничі (ризик для населення);
8) за зосередженістю: сконцентровані (наприклад, місце поховання токсичних
відходів) і розсіяні (наприклад, забруднення ґрунту атмосферними викидами
теплових електростанцій).

20.

4.2. Ідентифікація небезпек
Ідентифікація небезпек − процес розпізнавання образу небезпек,
встановлення можливих причин, простору, часових координат,
імовірності прояву величини та наслідків небезпеки. Для того,
щоб пізнати природу можливої небезпеки, необхідно знати її
зовнішнє вираження, форму її прояву − це або землетрус, або
виверження вулкану, або шквальний вітер, або дорожньотранспортна пригода і т.д. Крім цього, необхідно встановити
причину небезпеки, тобто, що саме її спровокувало: людська
недбалість, явище природи, умисна дія людини, а, можливо –
низька, застаріла надійність агрегатів на міцність.
Виділяють наступні групи небезпек:
1) природні;
2) антропогенні;
3) екологічні;
4) біологічні.
4.3. Квантифікація небезпек
Квантифікація − це введення кількісних характеристик для оцінки
складних, якісно визначуваних понять. Найбільш поширеною
оцінкою небезпеки є ризик.

21. Питання 5. Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайним ситуаціям передують
причини, які до них призводять.
Універсальними причинами надзвичайних
ситуацій є:
– аварії;
– стихійні лиха;
– катастрофи.

22. Надзвичайні ситуації можна класифікувати за такими ознаками:

1)
2)
3)
причиною виникнення;
обсягами технічних і матеріальних
ресурсів;
критерієм загибелі людей.

23.

За причиною виникнення надзвичайні
ситуації поділяють на класи:
1) природні надзвичайні ситуації (стихійні
лиха);
2) техногенні надзвичайні ситуації (аварії і
катастрофи);
3) соціально-політичні надзвичайні
ситуації;
4) надзвичайні ситуації воєнного часу.

24.

За обсягами технічних і матеріальних
ресурсів, що необхідні для ліквідації
наслідків:
1) надзвичайна ситуація (НС) державного рівня
(транскордонна) – для ліквідації такої НС
встановлено не менш одного відсотка від обсягу
видатків двох чи більше місцевих бюджетів регіонів;
2) надзвичайна ситуація регіонального рівня – для її
погашення потребується не менш одного відсотка від
обсягу видатків двох чи більше місцевих бюджетів
районів (міст обласного значення);
3) надзвичайна ситуація місцевого рівня, коли необхідні
обсяги ресурсів перевищують власні можливості
об’єкту, де виникла надзвичайна ситуація.

25.

За критерієм загибелі людей
надзвичайні ситуації поділяються на
такі рівні:
1) державний рівень – понад 10-ти осіб;
2) регіональний – понад 5-ти осіб;
3) місцевий – понад 2-х осіб;
4) об’єктовий, коли критерії НС не
досягають зазначених розмірів.

26.

Варто розрізняти:
А) надзвичайну подію
і
Б) надзвичайну ситуацію.
Надзвичайна подія – це операція, подія, яка не
планується підприємством, не є періодичною і
відрізняється від звичайних для цього підприємства
операцій.
Надзвичайна ситуація (НС) − порушення нормальних
умов життя і діяльності людей на об’єкті або
території, спричинене аварією, катастрофою,
стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією,
великою пожежею, застосуванням засобів ураження,
що призвели або можуть призвести до людських і
матеріальних втрат.

27. Висновок:

Таким чином, для віднесення будь-якої небезпечної
події до надзвичайної ситуації необхідно порівняти
фактичні наслідки події з пороговими значеннями
показників ознак надзвичайної ситуації.
Тобто феномен надзвичайної ситуації полягає в тому,
що визначальним критерієм для переходу
небезпечної події в статус надзвичайної
ситуації та її класифікації за рівнем, стають
встановлені державою залежно від реальних
соціально-економічних умов кількісні показники
наслідків та матеріальних і технічних ресурсів
необхідних для їх ліквідації, в той час, як імовірність
виникнення або частота реалізації небезпеки відіграє
лише допоміжну функцію.