СРСР після Другої світової війни (1945-1953 рр.)

1. Тема СРСР після Другої світової війни (1945-1953 рр.)

1. Радянське суспільство і влада
2. Боротьба за владу у вищому партійному керівництві
3. Репресії періоду “зрілого сталінізму”

2.

3. СРСР – світова держава

Відносини з
союзниками
Величезні втрати
(матеріальні й
людські)

4.

5.

Вибори до Верховної Ради СРСР
10 лютого 1946 р.
Війна показала, що радянський суспільний лад
є кращою формою організації суспільства ніж
будь-який нерадянський суспільний лад

6.

В. Некрасов,
повість «В окопах Сталінграда»
«Переможців не судять! Ми пробачили
Сталіну все! Колективізацію, тридцять сьомий
рік, розправу із соратниками, перші дні
поразки».

7. Влада Курс на консервацію й удосконалення існуючої тоталітарної системи

Влада
Суспільство
Курс на
консервацію й
удосконалення
існуючої
тоталітарної
системи
Очікування
послаблення
тиску й
покращення
життя

8.

Прийом в Кремлі 24 травня 1945 р.

9. * 5 вересня 1945 р. повідомлення про ліквідацію ДКО * Засідання Політбюро ЦК ВКП(б) 29 грудня 1945 р. - збереглася існуюча політична ієрархія; - відс

* 5 вересня 1945 р. повідомлення про
ліквідацію ДКО
* Засідання Політбюро ЦК ВКП(б)
29 грудня 1945 р.
- збереглася існуюча політична ієрархія;
- відставка Л. Берії з поста наркома внутрішніх
справ (призначено С. Круглова)
Правляча політична верхівка не бажала змін

10. Перший післявоєнний пленум ЦК ВКП(б) березень 1946 р.

• Відставка М. Калініна з поста голови
Президії Верховної Ради СРСР
(обрано М. Шверніка)
• Питання “Про міністрів”

11.

12.

А. Жданов – Управління пропаганди ЦК ВКП(б)
О. Кузнєцов – Управління кадрів ЦК ВКП(б)

13.

Г. Малєнков - очолював
комітет з вивезення німецької
промисловості
Відновив свої позиції у 1948 р.
М. Хрущов
1947 р. Перший секретар Компартії України
1949 р. Перший секретар Московського
обкому партії, секретар ЦК

14.

XIX з'їзд ВКП(б) (жовтень 1952 р.)
М. Хрущов та Г. Малєнков зробили основні доповіді.
Й. Сталін обмежився коротким 7-хвилинним виступом.
ВКП(б)
Політбюро ЦК
КПРС
Президію ЦК КПРС (238 чол.)

15. “Справа авіаторів”

Шахурін О. І.
Нарком авіаційної промисловості
Новіков О. О.
головний маршал авіації

16. Маршал Жуков Г. К.

“Справа генералів”
Маршал Жуков Г. К.
Генерал-полковник
В. Гордов
Маршал Г. Кулик
З 1946 р. генерал-майор
Генерал-майор
П. Рибальченко
Арештовані в 1947 р., а розстріляні в 1950 р.

17. “Жданівщина”

Постанова про журнали «Звезда» і «Ленинград»
прийнята в 1946 г. на підставі доповіді секретаря ЦК по ідеології А. Жданова.
Жданов про М. Зощенка:
«Зощенко как мещанин и пошляк, избрал своей
постоянной темой копание в самых низменных и
мелочных сторонах быта».
«Зощенко с его омерзительной моралью удалось
проникнуть на страницы большого
ленинградского журнала»
«Насквозь гнилая и растленная общественнополитическая и литературная физиономия
Зощенко».
Із «Постанови»:
«Предоставление страниц «Звезды» таким
пошлякам и подонкам литературы как Зощенко,
недопустимо».

18.

Жданов про А.Ахматову:
«Поэзия взбесившейся барыньки,
мечущейся между будуаром и
моленной»
«Не то монахиня, не то блудница, а
вернее блудница и монахиня, у
которой блуд смешан с молитвой…»
«Почему вдруг понадобилось
популяризировать поэзию
Ахматовой? Какое она имеет
отношение к нам, советским
людям? Почему нужно
предоставлять литературную
трибуну всем этим упадочным и
глубоко чуждым нам литературным
направлениям?»

19.

Із «Постанови»:
«Наши журналы не могут быть
аполитичными… являются могучим
средством в деле воспитания советских
людей и должны руководствоваться тем,
что составляет жизненную основу
советского строя – его политикой».

20.

Відносини держави й церкви після війни
розвивалися доволі успішно й у цілому
відповідали умовам наради Сталіна й
духовенства 1943 р.
Мета такої політики держави:
-Позитивний імідж на міжнародній арені
-Церква вихваляла миролюбну зовнішню
політику СРСР
-Посилення впливу в традиційному
православному світі
Починаючи з 1948 р. Сталін поступово втратив інтерес до
церкви, оскільки його сподівання щодо світового лідерства
РПЦ не виправдалися. Репресії проти церковних діячів
поновили.

21. “Ленінградська справа” (ініціював Г. Маленков у 1948 р. після смерті А. Жданова)

• В Ленінграді існує група керівників, які
стали на шлях закулісної політичної
боротьби
• 15 лютого 1948 р. рішення Політбюро ЦК
про зняття з посад О. Кузнєцова,
М.Родіонова, П. Попкова та ін.
• У 1949-1951 рр. у Ленінграді й області зняли
більше 2 тис. працівників

22. 29 вересня - 1 жовтня 1950 р. в Ленінградському окружному Будинку офіцерів відбувся судовий процес над першою групою звинувачених. 1 жовтня ого

29 вересня - 1 жовтня 1950 р. в Ленінградському окружному Будинку
офіцерів відбувся судовий процес над першою групою звинувачених.
1 жовтня оголосили вирок, і того ж дня розстріляли
О Кузнєцова, М. Родіонова, М. Вознесенського, П. Попкова, Я. Капустіна і
П. Лазутіна.
Наприкінці жовтня 1950 р. були розстріляні
Вознесенський - міністр освіти РРФСР, колишній ректор ЛДУ військових
років;
Соловьов - перший секретар Кримського обкому ВКП(б), раніше голова
виконкому Ленінградської обласної Ради;
Бадаєв - другий секретар Ленінградського обкому ВКП(б);
Бубнов - секретар Ленміськвиконкому й ін.

23. “Справа ЄАК” та антисемітська політика

У 1941 р. був створений ЄАК для
отримання фінансової допомоги від євреїв
переважно США.
У 1946 р. МДБ розпочало збір
компромату проти цієї організації, яку
очолював С. Міхоелс, (худрук Державного
єврейського театру)
Звинувачення ЄАК перетворюється
на єврейський націоналістичний центр
“зповзання на позиції єврейського
націоналізму і сіонізму”
С. Міхоелс убитий у 1948 р. Вбивство маскувалося під ДТП

24.

• У листопаді 1948 р. ЄАК
розпустили, а всіх його членів
заарештували
• Арештовані призналися, що
являються шпигунами
• У 1952 р. нове керівництво МДБ
завершило справу
• Із 15 арештованих 12 були
розстріляні, а 1 помер у вʾязниці
За звʾязки з ЄАК у заслання відправили П. Жемчужину

25.

В. Абакумов – глава МДБ, заарештований у 1951 р.
Комісію з розслідування очолювали Л. Берія та Г. Маленков

26. “Боротьба з комполітизмом”

Космополітів виганяли з творчих союзів, наукових
редакцій, видавництв, наукових закладів, ВЕЗ,
державних установ.
Найпоширенішим явищем у науці стала “Лисенківщина”

27. “Справа лікарів”

У 1952 р. під слідством опинилися представники елітної
медицини (Лечсанупра Кремля).
Заарештованіих Вовсі, Єгоров, Виноградов, Етінгер та ін.
звинувачували у вбивстві Калініна, Жданова, Щербакова та
змаху на здоровʾя маршалів і навіть самого Сталіна.
Серед заарештованих більшість були євреями.
Справа розпочалася на підставі доповідної записки лікаря
Тимощук
Сталін дозволив застосовувати проти заарештованих
лікарів тортури.