Топографія_1

1.

Тема 5.
ОСНОВИ ТОПОГРАФІЇ
Заняття 1.
ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ
БЕЗ КАРТИ

2.

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Основні види місцевості та їх тактичні
властивості.
2. Способи вивчення місцевості.
2. Орієнтування на місцевості без карти.

3.

1. Основні види місцевості та їх
тактичні властивості. Способи
вивчення місцевості.
Місцевість – один з основних та постійно
діючих факторів бойової обстановки, який
суттєво впливає на бойову діяльність військ та
розглядається як один з найважливіших
елементів бойової обстановки

4.

Місцевість – це частина земної поверхні з усіма її елементами.
Місцевість складається з двох елементів:
рельєфу
місцевих предметів
Рельєф – це сукупність нерівностей земної поверхні
Місцеві предмети – це всі, розташовані на земній поверхні
об’єкти. Які створені природою – ліси, річки, болота, яри, висоти
тощо та об’єкти, які створені людиною – населені пункти, будівлі,
заводи, дороги, канали, сади тощо.
Місцевість вивчається командирами всіх ступенів. Виходячи з
отриманого ними завдання, причому обов’язково з всіма іншими
елементами обстановки та стосовно до конкретних дій – чи при
пересуванні, чи при організації системи вогню, чи організації
спостереження, чи під час організації маскування та захисту військ
від зброї масового ураження, чи при організації захисту військ від
ураження артилерійського мінометного вогню або від вогню
стрілецької зброї, з яких і складається виконання даного завдання.
Таким чином, вивчення та оцінка місцевості при організації
бойових дій заключається в усвідомленні її тактичних властивостей
та їх впливу на дії підрозділів.

5.

Властивості місцевості, які впливають на організацію і
виконання
завдань,
називаються
тактичними
ТАКТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ МІСЦЕВОСТІ
властивостями.
Слабопересічена
Прохідність місцевості
Середньопересічена
Сильнопересічена
Захисні властивості
Маскувальні властивості
відкрита
Умови спостереження
півзакрита
закрита
Умови орієнтування
Умови ведення вогню
Умови інженерного
обладнання місцевості
Умови водопостачання

6.

Різновиди місцевості характеризуються в основному формами
рельєфу, які переважають на ґрунтовому та рослинному покрову.
За характером рельєфу місцевості поділяються на:
рівнинну;
горбисту;
гірську.
Рівнинна місцевість
Рівнинна місцевість характеризується невеликими (до 25м) відносними
перевищеннями та порівняно малою (до 2о) крутизною схилів. Абсолютні
висоти рівнин, як правило, невеликі (до 300м). Рівнинна місцевість більш
сприятлива для організації та ведення наступу та менш сприятлива для
ведення оборони.

7.

Горбиста місцевість
Горбиста місцевість характеризується
хвилястим
характером
земної
поверхні, яка утворює нерівності
(горби) з абсолютними висотами до
500м., відносними перевищеннями
(25-200м).
Горбиста
місцевість
забезпечує приховане від наземного
спостереження
противника
пересування військ, полегшує вибір
місця для основних позицій ракетних
військ
та
артилерії,
створює
сприятливі умови для захисту від
уражаючих факторів зброї масового
ураження.
Гірська місцевість
Гірська місцевість представляє
собою ділянку земної поверхні, яка
значно
при
піднята
над
навколишньою
місцевістю
(має
абсолютні висоти 500м й більше).
Основними формами рельєфу такої
місцевості є гори та гірські хребти з
крутими схилами, які досить часто
переходять в скелі та в скелясті
прірви, а також лощини та міжгір’я,
які розташовані між гірськими
хребтами.
Бойові дії в гірській місцевості
розглядаються як бойові дії в
особливих умовах.

8.

За характером рослинності місцевість ділиться на:
пустельну місцевість, яка являє
собою обширні малонаселені простри з
незначними водними ресурсами і дуже
бідною рослинністю;
степову
місцевість,
яка
характеризується відсутністю деревини,
сухим
кліматом
з
морозостійкими
трав’янистими рослинами;
лісисту місцевість, яка являє собою
територію, більше 50% площі якої вкрита
лісом.

9.

Джерела отримання інформації про місцевість.
Як видно із розглянутого, місцевість володіє різноманітними
властивостями, які обумовлені фізико-географічними умовами різних
районів земної поверхні. Це потягнуло за собою створення різних джерел
інформації для вивчення місцевості і визначення рівня її впливу на бойові
дії.
До них відносяться:
топографічні та спеціальні карти різних масштабів;
аерофотознімки та інші фотодокументи про місцевість;
довідники та описи місцевості;
опитування місцевих жителів.

10.

2. Способи вивчення місцевості
.

11. Оскільки місцевість суттєво впливає на виконання завдань, то її вивчення є обов’язковим не тільки для командирів, але і для

2. СПОСОБИ ВИВЧЕННЯ МІСЦЕВОСТІ
Оскільки місцевість суттєво впливає на виконання завдань, то її
вивчення є обов’язковим не тільки для командирів, але і для підлеглого
особового складу. Місцевість вивчається безперервно, та особливо
детально - перед виконанням завдань.
Вивчити місцевість - означає визначити загальний характер заданої
місцевості і розкрити її тактичні властивості. На основі вивчення
місцевості проводиться її оцінка, тобто, виходячи з конкретного
поставленого завдання, визначається, якою мірою властивості даної
місцевості будуть полегшувати чи ускладнювати його виконання; як
використати сприятливі властивості місцевості і що необхідно зробити
для зменшення її негативного впливу.
Командири вивчають місцевість шляхом особистого огляду, за
картою, за аерокосмознімками та за різними джерелами. Кожен із цих
способів має свої переваги та певні недоліки, які залежать від наявності
часу для вивчення місцевості, якості матеріалів, їх достовірності та інших
чинників.

12.

Особистий огляд місцевості є одним із основних способів
вивчення місцевості командирами підрозділів. Цей спосіб дозволяє
достатньо повно і детально отримати достовірні та необхідні дані про
місцевість, тобто вивчити характерні форми рельєфу і місцевих
предметів, провести вимірювання важливих об’єктів (річок, мостів,
дамб, гребель, лісів) і при цьому особисто з урахуванням погоди і пори
року визначити прохідність бойової та іншої техніки дорогами і а поза
ними, захисні і маскувальні властивості, умови спостереження,
орієнтування, ведення вогню, управління військами тощо.
Переваги способу в тому, що маючи перед собою реальну місцевість,
можна її найбільш повно і детально вивчити, внаслідок чого визначити
якою мірою вона сприятиме або ж перешкоджати виконанню бойового
завдання.
Недоліки способу полягають у тому, що він вимагає багато часу, не
дозволяє вивчати її великі ділянки та місцевість у глибині оборони
противника, залежить від часу доби і стану погоди (туман, хуртовина
тощо).

13.

Вивчення місцевості за картою - основний і найбільш
поширений спосіб вивчення місцевості командирами усіх рівнів.
Переваги способу полягають у тому, що за вмілого користування
картою він дозволяє завчасно і швидко вивчити будь-які райони
місцевості, провести попередню графічно-розрахункову роботу
майбутніх бойових дій на карті та, головне, не залежить від
погодних умов і часу доби. Для більш повного вивчення
місцевості, крім топографічних, використовуються і спеціальні
карти.
Недоліком способу слід вважати застарілість карт, які з часом
(після їх видання) можуть не повністю відповідати дійсному стану
місцевості і, крім того, на картах не відображаються сезонні та
погодні зміни місцевості.

14.

Вивчення місцевості за аерокосмознімками здійснюється з метою
отримання додаткових найсучасніших відомостей про неї.
Переваги способу полягають в отриманні детальних відомостей про місцевість,
оборонні спорудження та угруповання противника, переправи, аеродроми і його
бойову техніку у короткі терміни, а відеокамери, встановлені на БПЛА,
дозволяють отримувати такі відомості в режимі реального часу (рис.1.) та,
головне, аерокосмознімки дозволяють визначати координати цілей противника.
Рис.1. Знімок місцевості, отриманий з БПЛА в зоні проведення АТО
Недоліки способу полягають у складності дешифрування топографічних та
військових об’єктів, наявності спотворень за рельєф і нахил знімків та, особливо,
у відсутності назв, інформації про рельєф, прохідність боліт, глибину і швидкість
течії рік, характеристик мостів й інших важливих об’єктів місцевості. Тому
аерокосмознімки є цінним доповненням до карт, а у разі їх відсутності або
застарілості слугують основним джерелом вивчення місцевості.

15.

Вивчення місцевості за різними джерелами. До таких відносяться різні
описи і довідки про місцевість, опитування місцевих мешканців,
свідчення полонених та інші.
Перевага способу в тому, що з цих джерел можна отримати такі
відомості, яких немає ні на картах, ні на аерокосмознімках. Наприклад, з
довідки про місцевість можна отримати відомості про кліматичні умови
місцевості, режим річок протягом року та інші дані. За опитуванням
місцевих мешканців та свідченнями полонених можна отримати дані про
прохідність боліт, інженерне й інше обладнання противника, його можливі
дії тощо.
Недоліки способу полягають у тому, що такі свідчення часто двійчасті,
розрізнені, інколи суперечливі, для перевірки яких потрібно багато часу.
Розглянуті способи вивчення місцевості показують, що вивчаючи
місцевість, потрібно, за можливістю, не обмежуватися картою, а
поєднувати різні способи. Головне завдання командирів усіх рівнів при
цьому - прагнути отримати найбільш достовірні, повні та свіжі відомості
про місцевість.

16.

2. Орієнтування на місцевості без карти.

17.

Сутність орієнтування полягає у розпізнанні місцевості на її
характерними
ознаками
й
орієнтирами,
визначенні
свого
місцезнаходження і необхідних об'єктів відносно сторін горизонту,
місцевих предметів (орієнтирів), розташування своїх військ і військ
противника, а також у знаходженні і визначенні потрібного напрямку
руху чи дії.
Для того, щоб орієнтуватися на місцевості без карти, треба вміти:
- знаходити напрями на сторони горизонту;
- визначати напрями (азимути);
- вибирати і призначати орієнтири;
- вимірювати відстані до місцевих предметів (цілей, орієнтирів).
Орієнтуватися на місцевості - це означає визначити своє
місцеположення і потрібний напрям рух (дії) щодо сторін горизонту,
навколишніх місцевих предметів, елементів рельєфу, а також
розташування своїх військ і військ противника і з'ясувати на місцевості
положення рубежів, орієнтирів, інженерних споруд і інших об'єктів.

18.

Приклад тактичного орієнтування.
1. Час: Приклад: дев’ять годин двадцять хвилин 27 січня 2021 року.
2. Напрямок на одну з сторін горизонту. Вибирається та сторона, де знаходиться противник.
Приклад: Північ на напрямку труби хлібокомбінату
3. Місцезнаходження. Приклад : Ми знаходимося на 1 км південно-східніше Кам’янець-Подільського,
200 м західніше вис. 207,7.
4. Вказуються основні населенні пункти, висоти , стійки орієнтири, які будуть зустрічатися в доповіді
тактичної обстановки та відстані до них. Справа наліво. Приклад : Справа в долині р. Мукша, далі
вис. 265,8, далі 4 км східна околиця Сл. Кульчієвецька, далі 7 км – с. Кульчієвці. Лівіше: вис 207,7,
далі 1,5 км Електична підстанція... Зліва: водонапірна башта м’ясокомбінату, далі 5 км с. Панівці,
далі 7 км с. Шутнівці...
5. Вказуються основні орієнтири та відстані до них. Орієнтири вказуються справа наліво, від себе і в
глибину по рубежах (вказуються тільки стійкі орієнтири). Наприклад:
Орієнтир 1- 500 м (показується рукою) правий кут лісопосадка
Орієнтир 2- 450 м висота “Огірок”
Орієнтир 3- 525 м озеро “Курсантське”
Орієнтир 4- 1500 м гай “Круглий”
Орієнтир 5- 1400 м будинок водоочисної станції...
Кількість орієнтирів: вказуються орієнтири, які вказав старший командир та ще плюс 2-3 орієнтира
визначенні самостійно і які необхідні для постановки бойових завдань підрозділам.
6. Доповідь про противника. Де, як, в якій кількості знаходиться, що робить та до яких дій готується
(часткова обстановка тактичного завдання)
7. Доповідь про дії своїх підрозділів (часткова обстановка тактичного завдання)
8. Сусіди справа: який підрозділ, якої частини, його завдання, розгороджувальна лінія з ним.
Сусіди зліва: який підрозділ, якої частини, його завдання, розгороджувальна лінія з ним.
Приклад: Сусід справа 2 МБ нашого полку переходить до оборони району: 500 м східніше вис. 207,7,
вис 265,8, с. Тарасівка. Розгороджу вальна лінія з ним по р. Мукша.
9. Місце і час, з якого буде функціонувати КСП підрозділу. Приклад: Я знаходжусь з 15.00 на КСП
батальйону, вис. 213,2.

19.

ВИЗНАЧЕННЯ
НАПРЯМКІВ
СТОРІН
ГОРИЗОНТУ.
1. За компасом.
Визначення сторін горизонту за компасом виконується в наступній
послідовності:
- звільняють від гальма (6) магнітну
4 5 3
стрілку (3) компаса;
4
обертаючи
кришку
компаса
суміщають покажчик (5) при мушці
візирного пристрою з нульовим діленням
лімба;
- розташовують компас горизонтально
і повертають його корпус (1) так, щоб
нульове ділення лімба поєдналося з
північним кінцем магнітної стрілки;
- вибирають за допомогою візирного 2
6
пристрою (4) місцевий предмет, який
1
знаходяться в напрямку на північ;
- інші сторони горизонту знаходять по
відповідних мітках на лімбі компаса.

20.

2. За Сонцем.
Пд
Визначення сторін
горизонту по
Сонцю і
годиннику
(до 13.00)
Пд
Визначення сторін
горизонту по
Сонцю і
годиннику
(після 13.00)
Для
знаходження
напрямку
Північ-Південь
необхідно:
- годинник виставити за
місцевим часом;
- повернути його в
горизонтальній
площині
поки годинникова стрілка не
буде повернута в напрямку
на Сонце;
- кут між годинниковою
стрілкою і направленням з
центру годинника на цифру 1
розділити навпіл;
- у знайденому напрямку
на
південь
відшукати
орієнтир.

21.

3. За Полярною зіркою.
Полярна зірка
У
Мала
Ведмедиця
нічних умовах визначення сторін
горизонту
Полярній
найпростіше
зірці,
яку
провести
легко
знайти
по
на
зоряному небі по відомому сузір'ї Велика
α
Ведмедиця. Для цього відрізок між двома
зірками краю ковша сузір'я в подумках
відкласти п'ять разів по напрямку що
Велика
Ведмедиця
проходить через них. Найяскравіша зірка в
цьому району і буде Полярною зіркою.

22.

4. За Місяцем.
Місяць видно на
ФАЗИ
сх.
півд.сх.
півд.
півд.зах.
зах.
Молодий місяць
10
13
16
19
22
Перша чверть
13
16
16
19
19
22
22
1
1
4
Повний місяць
19
22
22
1
1
4
4
7
7
10
Остання чверть
1
4
4
7
7
10
10
13
13
16

23.

5. За непрямими ознаками.
Деякі особливості рослинного світу дають можливість приблизно
визначити напрямок Північ-Південь:
- мохи і лишайники на корі дерев, пеньках і окремих каміннях
зосереджено переважно з північного боку;
- кора дерев з північної сторони зазвичай буває грубша і темніша, ніж
з південною;
- з південного боку на соснах виділяється більше смоли;
- соняшники повертаються в перебіг доби свою голову за Сонцем.
Таким чином о 13 годині голова соняшника виявляється поверненою на
Південь.
Вивчення життя та звичок
різних комах і тварин нерідко є
матеріалом для орієнтування:
- мурахи влаштовують свої
житла з південної сторони
найближчих дерев, пеньків і
каменів,
південна
сторона
мурашника
пологіша,
ніж
північна;
- степові бджоли та джмелі
будують свої гнізда на схилах і
стінах, звернених до півдня;

24.

Дуже приблизно сторони горизонту можна визначити по рельєфу,
вітру і снігу:
- у піщаних пустелях напрямок пануючого вітру можна визначити по
барханах, опукла частина яких завжди звернена до вітру. Сторони
горизонту знаходять знаючи заздалегідь напрямок пануючого вітру;
- сніг біля великих каменів, пнів, споруд і т.д. розтає швидше з
південної сторони;
- у ярах, лощинах і ямах сніг швидше розтає з північного боку;
- на початку танення снігів навколо стовбурів дерев, що окремо
стоять, пнів, стовпів утворюються лунки, витягнуті в південному
напрямку;
- навесні на звернених до сонця схилах проталини під час танення
снігів більші чим на зворотних схилах;
- біля північного узлісся грунт звільняється з-під снігу іноді на 10-15
днів пізніше, ніж з південної.

25.

Різні споруди в деяких випадках можуть служити хорошими
орієнтирами. В першу чергу це відноситься до споруд релігійного культу:
церкви, мечеті, синагоги, які будувалися зазвичай досить строго
орієнтовані по сторонах горизонту:
- вівтарі католицьких церков обернені на захід;
- сходи в синагоги та мусульманські мечеті обернені приблизно на
Північ;
- буддійські монастирі фасадами обернені на Південь;
- вівтарі і каплиці православних церков обернені на схід, а дзвіниці на захід;
- опущений край нижньої поперечини хреста на куполі звернений до
Півдня.
Пн
Пд
Пн
Визначення сторін горизонту за цими
ознаками можна провести надійно тільки
в тих випадках, коли визначення
підтверджується декількома ознаками.
Пд

26.

ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ
ПІД ЧАС РУХУ.
Підготовка до орієнтування включає наступні заходи:
- вивчення і уточнення маршруту руху;
- підйом маршруту на карті;
- вимірювання протяжності маршруту;
- розбиття маршруту на окремі ділянки;
- розрахунок часу і швидкості проходження маршруту;
- визначення азимутів напрямків на окремих ділянках.
В процесі вивчення маршруту з'ясовується:
- особливості місцевості і характеристики дороги;
- наявність характеристик мостів, придорожніх споруд;
- наявність орієнтирів, які можуть бути використані при русі.
Особливо ретельно вивчаються повороти на маршруті руху,
перехрестя, розвилки дороги, в'їзди в населені пункти і виїзди з них.
Орієнтирами можуть бути вибрані будь-які предмети місцевості і
елементи рельєфу. Перевагу слід віддавати таким, які не можна сплутати
з іншими подібними предметами місцевості.
На среднепересіченній місцевості орієнтирами можуть служити
річки, озера, залізниці, населені пункти, яри, кургани, висоти і інші
характерні предмети місцевості і елементи рельєфу.

27.

ОРІЄНТУВАННЯ В ДОРОЗІ.
Найважливішою умовою витримки напрямку руху є постійне звання свого
місцезнаходження на маршруті щодо найближчого вибраного орієнтиру і кінцевого пункту
руху. Втрата орієнтування в русі відбувається головним чином в тих випадках, коли на
якійсь ділянці маршруту не звірялася карта з місцевістю, тобто була допущена перерва в
орієнтуванні.
При швидкості руху 20-40 км/год і більше орієнтування значно ускладнюється,
оскільки важко пізнання орієнтирів із-за стислості часу їх спостереження.
Надійність орієнтування по карті при русі на великих швидкостях забезпечується
таким чином:
- постійно тримати карту в орієнтованому положенні і стежити за орієнтирами,
розташованими вздовж маршруту;
- періодично звіряти свідчення спідометра з відстанями, вказаними біля орієнтирів на
карті;
- за цими даними в думках фіксувати своє положення на карті.
Орієнтування при русі на невеликій швидкості або в пішому порядку, майже не
відрізняється від орієнтування на місці.
Особливо ретельно потрібно звіряти карту з місцевістю при русі по населеному
пункту, на перехрестях і розвилках дороги.
Якщо при русі по наміченому маршруту на місцевості не опиниться вибраного
орієнтиру або загубиться орієнтування, то слід зупинитися і встановити своє
місцеположення по навколишніх місцевих предметах і деталях рельєфу, звіряючи їх з
картою.
При обході зон пожеж, затоплення, завалів і ділянок зараження необхідно:
- визначити своє місцеположення і записати свідчення, спідометра;
- вивчити характер місцевості навколо перешкоди намітити на карті орієнтири і
встановити шлях обходу.

28.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Назвати основні топографічні елементи місцевості.
2. Назвати тактичні властивості рівнинної місцевості.
3. Як поділяється місцевість за ознакою прохідності?
4. Дати стислу характеристику відкритій, напівзакритій та
закритій місцевості.
5. Як поділяється місцевість за мірою пересіченості?
6. Вкажіть основні різновиди місцевості за характером
рельєфу.
7. Назвіть тактичні властивості горбистої місцевості.
8. Якими способами вивчається місцевість?
9. Назвіть основний спосіб вивчення місцевості, його
переваги та недоліки.

29.

Завдання на самостійну роботу:
Вивчення за картою рельєфу місцевості.
1. Способи зображення рельєфу на топографічних картах.
2. Способи визначення за картою видимості між точками.

30.

Дякую за увагу