Тема № 2 Місцевість як елемент бойової обстановки

1.

Практичне заняття
з навчальної дисципліни___Військова топографія
Тема № 2 Місцевість як елемент бойової обстановки.
Заняття № 4. Вимірювання та орієнтування на місцевості без
карти та за картою.
1

2.

Навчальні питання
1. Сутність та способи орієнтування на місцевості.
Порядок дій командиру підрозділу при проведенні
орієнтування.
2. Визначення напряму за магнітними азимутами та
відстаней до поворотних точок.
3. Рух за азимутами на місцевості.
4. Оформлення схеми маршруту руху за азимутами.
2

3.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
Для підготовки занять на місцевості викладач звертає
особливо увагу на вибір ділянки місцевості, яка найкращим
чином відповідає поставленій меті заняття. Місцевість, по
можливості, повинна бути відкритою, або напівзакритою з
достатньою кількістю орієнтирів.
3

4.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
1.1. Сутність орієнтування на місцевості.
Орієнтуватися на місцевості у бойових умовах
означає визначити своє місцезнаходження і
потрібний напрямок руху або дій стосовно сторін
горизонту,
оточуючих
місцевих
предметів
і
елементів рельєфу, а також стосовно розташування
своїх військ і військ противника.
4

5.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
Основнимі способами орієнтування на місцевості є:
орієнтування на місцевості без карти;
орієнтування на місцевості за картою;
орієнтування на місцевості із застосуванням
навігаційної апаратури.
5

6.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
Орієнтування повинно бути безперервним як за
часом, так і у просторі.
Це означає, що в ході виконання бойової задачі
його потрібно здійснювати систематично, у міру
пересування підрозділу по місцевості і так, щоб за
будь-яких умов, в будь-який момент часу і в будьякому місці впевнено і точно знати своє
місцеположення стосовно відомих орієнтирів,
об’єктів, своїх дій, вихідного і кінцевого пунктів
руху.
6

7.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
Для орієнтування на місцевості потрібно вміти
находити напрямки на сторони горизонту,
визначати напрямки (вимірювати горизонтальні
кути) на оточуючи місцеві предмети і деталі
рельєфу і вимірювати відстані до них.
Місцеві предмети і деталі рельєфу, стосовно
яких
визначається
своє
місцеположення,
називають в цьому випадку орієнтирами.
8

8.

8

9.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
Орієнтири необхідно обирати рівномірно за фронтом і
глибиною, щоб забезпечити швидке і точне указання
місцезнаходження цілі.
Обрані орієнтири нумерують справа наліво і за
відстанню від себе у напрямку противника. Кожному
орієнтирові для зручності запам’ятання, крім номера,
дається умовна назва, яка відповідає його зовнішнім
характерним ознакам, наприклад:
Орієнтир № 1 „Окремо дерево”, Орієнтир № 2 „Курган”,
Орієнтир № 3 „Церква” та інше.
Номери і назви орієнтирів, які призначені старшим
начальником, змінювати забороняється.
У механізованих підрозділах переважно
призначаються: у роті, взводі – два-три орієнтири, у
відділенні – один-два, в обороні їх може бути і більше.
9

10.

У бойовій обстановці взаємопов’язують дві складових
орієнтування - топографічне і тактичне орієнтування.
Топографічне орієнтування полягає в орієнтуванні підлеглих на
місцевості, визначення місцеположення свого підрозділу (точки
перебування) стосовно сторін горизонту (сторін світу), оточуючих
місцевих предметів, рельєфу та інших елементів місцевості, яки
впливають на його дії.
Для тактичнимого орієнтування необхідно:
- вибрати (призначити) орієнтири, надати їм номери і назви;
- зазначити стосовно місцевих предметів і вибраних орієнтирів
розташування оборонних споруд, вогневих позицій, спостережних
пунктів та інших об’єктів противника;
- повідомити (доповісти), що відомо про склад і дії противника;
- вказати на місцевості розташування свого підрозділу, а також
стосовно розташування своїх військ і військ противника;
- повідомити (доповісти) задачу свого підрозділу і поставити
завдання підлеглим.
10

11.

1. Сутність та способи орієнтування на місцевості
1.2. Цілеуказання на місцевості
Цілеуказання – коротке і достатньо точне
указання місцезнаходження цілі, яке може
проводитись як безпосередньо на місцевості, так і за
картою чи аерофотознімком.
Цілеуказання на місцевості - спочатку
називають найближчий до цілі орієнтир, а потім кут
між напрямом на орієнтир і напрямом на ціль (в
градусах або в тисячних) і відстань від орієнтира до
цілі в метрах, наприклад: „Орієнтир № 2 „Курган”,
двадцять, далі триста – БМП
11

12.

Порядок дій командиру підрозділу
при проведення орієнтування на місцевості
„ Послідовність дій командира під час орієнтування (варіант)
(командир шикує підрозділ фронтом у напрямку противника, або у напрямку дії (руху)
підрозділу)
„Увага, провожу орієнтування!”
„Київській час: 08 год. 30 хв”
(командир становиться обличим у напрямку на північ і рукою показує напрямок на
північ) „Північ – у напрямку лісосмугі”.
„3 мв знаходиться в районе Пн –Зх кута військового містечка Семиполки”
(далі командир вказує розташування відносно містознаходження свого підрозділу
основних елементів місцевості, яки впливають на його дії)
„ у північно - східному напрямку на відстані 800м – стрільбище, дале на відстані 1.2
км роща Кругла, дале на відстані 2.3 км. - село Семиполки„
„ у східному напрямку на відстані 1 км. - автострада Київ - Чернігів„
„ у південному напрямку на відстані 250м – автомобільна дорога з кам’яним
покриттям»
„ у західному напрямку на відстані 500м – хвойний ліс, заповідник „Залісье, у лісі
будинок лісника з водонапірної баштою„
„ у північно західному напрямку на відстані 1 км – висота 126.0„
(після цього командир вказує орієнтири і проводить тактичне орієнтування. 12

13.

Порядок дій командиру підрозділу
при проведення орієнтування на місцевості
Послідовність дій командира під час тактичного орієнтування
(командир а місцевості визначає та вказує важливі орієнтири та місцеві об’єкти
(населені пункти, річки, шосе, перехрестя доріг, командні висоти, і т.д. та
відстань до них.)
На приклад:
„Орієнтир № 1 – край лісу, відстань 650м„
Орієнтир № 2 - висота 126.0, відстань 800м „
Орієнтир № 3 – водонапірна башта, відстань 1 км „
Орієнтир №4– край лісосмуги, відстань 1.3 км„
(Стосовно місцевих предметів і вибраних орієнтирів здійснює цілеуказання, вказує
розташування оборонних споруд, вогневих позицій, спостережних пунктів та
інших об’єктів противника)
На приклад:„Орієнтир № 2 «висота 126.0», ліворуч двадцять, далі триста –
БМП „
Доповідає: що відомо про склад і дії противника;
задачу свого підрозділу;
Ставит завдання підлеглим.
13

14.

Напрямки на сторони горизонту визначають:
- за компасом;
- за небесними світилами;
- за деякими ознаками місцевих предметів.
8

15.

Напрямки на сторони горизонту визначають:
- за компасом;
- за небесними світилами;
- за деякими ознаками місцевих предметів.
16

16.

2. Визначення напряму за магнітними азимутами
та відстаней до об`ектів (орієнтирів, цілей,
поворотних точок)
У Збройних Силах України найбільше поширення мають
компаси Адріанова. Призначення компасів:
для визначення сторін горизонту;
для визначення магнітних азимутів;
для визначення напрямків на місцевості за заданим азимутом;
для вимірювання горизонтальних кутів.
Ціна поділки шкали - 30, які зростають за ходом
годинникової стрілки, а поділки шкали кутоміра в
тисячних зростають проти ходу годинникової стрілки
(ціна поділки в тисячних складає 0-50).
14

17.

2. Визначення напряму за магнітними азимутами
та відстаней до об`ектів (орієнтирів, цілей,
поворотних точок)
Магнітний азимут (Ам) – горизонтальний кут від північного
напрямку стрілки компаса до напрямку на орієнтир (ціль);
вимірюється за ходом годинникової стрілки від 00 до 3300.
14

18.

2.2.2. Способи визначення відстаней на місцевості
У бою відстані на місцевості, залежно від обстановки і
характеру бойового завдання, вимірюють:
а) окомірно;
б) кроками;
в) за спідометром;
г) за кутовими розмірами предметів;
д) за лінійними розмірами предметів;
е) за часом і швидкістю руху;
є) за співвідношенням швидкості світла і звуку;
ж) побудовою геометричних фігур на місцевості та
іншими способами.
18

19.

2.2.2. Способи визначення відстаней на місцевості
,
б)вимірювання відстані кроками;
Кожному військовослужбовцю потрібно знати довжину пари кроків,
оскільки вимірювання відстані на місцевості ведеться, зазвичай,
парами кроків.
Щоб результати були достатньо точними (2-4% виміряної відстані),
необхідно тренуватися у ходінні рівними кроками за будь-яких умов та
визначити і запам’ятати довжину пари кроків.
Для цього потрібно пройти відрізок у 200 м в одну сторону і навпаки,
рахуючи пари кроків, потім 200 м розділити на отриманий середній
результат.
Для приблизного визначення довжини одного кроку у загальному випадку можна
використати формулу:
де D – довжина кроку, см;
D
в
37 cм
4
в – зріст (висота) людини, см.
19

20.

Система кутових вимірів, що застосовується в
метричній системі вимірювань.
Кути поділок кутоміра в градусну міру і навпаки у загальному випадку можна
визначити за співвідношенням: 1-00 = 0-100 = 6 ; 0-01 = 3,6 ; 1 0-17; 10 0-03,
60-00 = 3600,
30-00 = 1800,
15-00 = 900,
1-00 = 60,
0-01 = 3,6'.
20

21.

2.2.2. Способи визначення відстаней на місцевості
,
г) вимірювання відстані за кутовими розмірами предметів;
Із залежності між кутовими та
лінійними величинами, відстань
(дистанцію D) до предметів у
метрах визначають за формулою
D
В
1000 ,
К
В – висота (ширина) предмета, м;
К – кутова величина предмета в
тисячних.
Кутові розміри предметів у тисячних
вимірюють за допомогою бінокля,
приладів спостереження і
прицілювання.
Приклад. Кутовий розмір сільського будинку, що
спостерігається в бінокль, дорівнює двом малим
поділкам (0-10), його висота 6м. Отже, відстань до
противника D = 6/(0-10) х 1000 = 600м
21

22.

2.2.2. Способи визначення відстаней на місцевості
,
г) вимірювання відстані за кутовими розмірами предметів;
Предмет
Розміри
в мм
Куля автомата
Олівець
Сірникова коробка: довжина
ширина
висота
Сірник
Мушка автомата
Пальці: мізинець
середній
великий
Відстань між малими поділками сітки
бінокля
Відстань між великими поділками
сітки бінокля
в тисячних
7,62
7,5
50
35
15
2
1
15
18
20
–
0 – 15
0 – 15
1 – 00
0 –70
0 – 30
0 – 04
0 – 02
0 – 30
0 – 35
0 – 40
0 – 05
–
0 – 10
22

23.

2.2.2. Способи визначення відстаней на місцевості
,
д) вимірювання відстані за лінійними розмірами предметів;
600
D
5 250 м.
12
Визначення відстані за лінійними розмірами предметів полягає у наступному.
Лінійкою, розташованою на відстані 50 см від очей, вимірюють у міліметрах висоту
предмета, що спостерігається. Потім висоту предмета в сантиметрах ділять на
виміряну лінійкою в міліметрах, результат множать на постійне число 5 і отримують
відстань до предмета в метрах.
Наприклад, сільським будинком висотою 6м (600см) затуляє на лінійці відрізок
23
12мм.

24.

3.3. Обхід перешкод
Обхід перешкод:
а) протилежну сторону перешкоди видно; б) протилежну сторону
перешкоди не видно
24

25.

Практичне заняття
з навчальної дисципліни___Військова топографія
Тема № 2 Місцевість як елемент бойової обстановки.
Заняття № 2. Підготовка вихідних даних для руху за
азимутами.
25

26.

Навчальні питання
1. Рішення комплексних завдань за
топографічною картою зі створенням схеми
руху за азимутами.
26

27.

3. Рух за азимутами на місцевості.
3.1. Підготовка даних для руху за азимутами
Сутність руху за азимутами полягає у дотриманні на
місцевості визначених завчасно за картою напрямків і відстаней.
Напрямки руху дотримують за допомогою компаса, а відстані
визначають парами кроків.
Пiдготовка даних для руху за азимутами виконується за
картами великих масштабів i складається з вибору та вивчення
маршруту руху, вибору орiєнтирiв на шляху руху, визначення
магнiтних азимутiв, вимiрювання вiдстаней мiж орiєнтирами та
складання i оформлення схеми руху або таблицi.
Маршрут вибирають таким, щоб вiн забезпечував швидкий, а
в бойовiй обстановцi й прихований вихiд до кінцевого пункту і був
з мiнiмальною кiлькiстю поворотiв.
27

28.

3.1. Підготовка даних для руху за азимутами
Поворотні точки (орієнтири)
обирають з врахуванням
пори року, часу доби та
стану погоди.
Орієнтирами можуть
бути місцеві предмети,
які добре можна впізнати
на місцевості.
Точність виходу до пункту
призначення ≤ 10% від
пройденої відстані.
Ам = ДК – ПН
ПН = Зб + Сх = 0°27’ + 8°26’ =
8°53’ ~ 9°
28

29.

Істинний азимут (Аі) – кут
між північним напрямом
істинного
меридіана (східною чи західною
рамкою карти) і напрямом на
об’єкт (ціль).
Магнітний азимут (Ам) – кут
між північним напрямом
магнітного меридіана
(зафіксованою магнітною
стрілкою компаса) і напрямом на
об’єкт (ціль).
Дирекційний кут Дк( ) – кут
між північним напрямом
вертикальної лінії кілометрової
сітки і напрямом на об’єкт (ціль).
29

30.

1.Визначення дирекційних кутів і азимутів.
Поправка напряму (ПН) – кут від магнітного меридіана
до північного напряму вертикальної лінії кілометрової
сітки в даній точці
30

31.

1.Визначення дирекційних кутів і азимутів.
Визначення дирекційних кутів на карті за допомогою
транспортира: а) більше 180°; б) до 180°
31

32.

Полярні координати
Міл (англ. mil, скорочення від mille — «тисячна частка») —
одиниця вимірювання відстані в англійській системі мір, що
дорівнює 1/1000 дюйма. 1 міл = 1/1000 дюйма = 0,0254 мм =
25,4 мкм.
32

33.

3. Перехід від дирекційного кута до магнітного азимута
і навпаки.
На рис. 8.25 показано шість комбінацій, які можуть
утворювати три полярні осі, у залежності від росташування
точкі місцезнаходження - полюса на Земної поверхні.
33

34.

Полярні координати
34

35.

Підготовка даних для руху за азимутами
Таблиця даних для руху за азимутами
(маршрут № 1/ 102), ПН = _______________________
№
точки
Ділянка маршруту
в. п.
Пд.- Зах. кут межі військового містечка –
перехрестя грунтової дороги і автодороги
(5(8)К)
1
Перехрестя грунтової дорои і автодороги
(5(8)К) – з`їзд з автодороги на грунтову
дорогу у праворуч
(м)
= 158°
240
Ам = 149°
= 278°
……………
11
З`їзд з автодороги на грунтову дорогу у
праворуч – перехрестя грунтової дороги з
лісосмугою
Ам = 190°
………………………………….............
……………
Довжина маршруту
.
Командир
1/ 102 мв
сержант____________ Іван Сидоренко
(п. к.)
Час,
(г. хв.)
620
Ам = 269°
= 199°
2
Відстань
Магнітний
азимут Ам
1460
…….....
12320
35

36.

4. Оформлення схеми маршруту руху за азимутами
Порядок складання схеми для руху за азимутами
Схему оформляють на том же аркушу паперу (або із зворотної сторони) що і
таблицю руху за азимутами.
1. Вибирають масштаб, щоб схема розмістилась на аркуші паперу, у лівому вірхнему
куті наносять стрілку північ-південь та вихідний пункт (в. п.), (як правило 1:10 000).
2. За визначеними на місцевості магнітними азимутами та відстанями у вибраному
масштабі наносять всі точки маршруту та пункт призначення. Їх нумерують і з’єднують
прямими лініями.
3. На лініях між точками маршруту в числівнику підписують магнітні азимути, в
знаменнику – відстань у метрах.
4. На схемі відповідними умовними знаками показують всі елементи місцевості,
перешкоди і у стороні від маршруту орієнтири, які можуть бути використані під час руху як
проміжні або допоміжні як вдень, так і вночі (на схемі напрямки на них вказані червоними
36
стрілками).

37.

4. Оформлення схеми маршруту руху за азимутами
37

38.

4. Оформлення схеми маршруту руху за азимутами
Умовні знаки для складання схем місцевості
38

39.

Завдання на самопідготовку
Використана література
1. Посібник „Основи військової топографії” М.М. Коротков 2012
р.стор. 182-185.
3. Підручник „Военная топография” С.Г.Шмаль стор.79-82, 163.
4. Навчальні вправи та завдання з дисципліни „Військова
топографія” 2012 р. стр. 96-99.
Завдання для самостійної роботи:
1. Завершити оформлення схеми маршруту руху за азимутами.
2. Підготуватись до наступних практичних занять: Орієнтування на
місцевості.
39