Тема 7. Ефективна комунікація_b448fb1e-6e0e-4821-998f-0d9289580b0f

1.

Тема 7. Ефективна комунікація.
Роль спілкування в житті людини й суспільства
Спілкування — це процес взаємодії між людьми, у
якому відбувається обмін діяльністю, інформацією,
досвідом, цінностями й навичками, результатами
праці.
Спілкування
може
бути
прямим
і
опосередкованим.
Пряме
спілкування
відбувається
під
час
безпосередніх контактів між партнерами, наприклад,
у дружній розмові.
Опосередковане ж спілкування має місце, коли
між учасниками спілкування існує просторово-часова
дистанція. Це означає, що людина може сприймати
інформацію через книги, твори мистецтва про історію
та життя людей інших епох і культур.

2.

Можна визначити традиційні форми спілкування,
історично вироблені й закріплені в певних звичаях та
обрядах різних народів.
Зокрема,
існує
формальне
спілкування,
яке
регламентується усталеними нормами та має стереотипний
характер. Сторони такого спілкування виконують певні,
заздалегідь визначені ролі: вчитель — учень, керівник —
підлеглий, банкір — підприємець… Таке спілкування є
офіційним.
Важливе місце належить діловому спілкуванню, успіх
якого залежить від рівня довіри між партнерами, їхніх
ділових якостей, інтересів і намірів.
Ділове спілкування може перерости у дружнє та
неформальне. Основним засобом спілкування є мова, яка
виступає підґрунтям культури, енциклопедією людського
досвіду. Мова виконує такі функції: відтворювальну,
пізнавальну, комунікативну та культурно-творчу.

3.

Важливим елементом загальнолюдського спілкування є
його культура — сукупність загальноприйнятих норм
поведінки людини в суспільстві.
Культура спілкування:
- культура словесного обговорення проблем
- уміння знаходити головну думку
-естетичний підхід до викладення власних думок
-культура висловлювання
-логічне й лаконічне висловлювання думок
Для становлення культури спілкування також важливим
аспектом є вміння виділяти логічні наголоси та логічні паузи.
Логічний наголос передбачає виокремлення піднесенням
голосу певного слова, яке несе в собі смислове
навантаження. Від зміни місця логічного наголосу в певній
фразі змінюється певною мірою її смислове наповнення.

4.

Види спілкування: зовнішнє, внутрішнє, невербальне,
письмове, звукове, усне, діалогічне, монологічне.
Навички успішного спілкування
-уміння розуміти інших
-уміння адекватно реагувати на критику
-уміння ефективно висловлювати власну думку
-узгодження дій
-толерантність і компроміс у стосунках з іншими
-ведення переговорів
-розв’язування конфліктів і навички посередництва

5.

Близьким до поняття спілкування є комунікація.
Але вони відрізняються між собою. Спілкування й
комунікація передбачають обмін і передачу інформації,
але
- спілкування характеризується як міжособистісна
взаємодія,
- комунікація — як інформаційний обмін.
Здатність до сприйняття й передання інформації
називають комунікативністю.
Слово «комунікація» може означати також зв’язок,
повідомлення,
засіб
зв’язку,
інформацію,
засіб
інформації, а також контакт, спілкування, соціальну
взаємодію.
Комунікація також є однією з необхідних умов
організації суспільства.

6.

Види комунікації:
• за типом відносин між учасниками: міжособистісна,
публічна, масова;
• за типом використовуваних засобів: передавання
значень, вербальна (мова), невербальна (жест, міміка),
матеріально-знакова (зокрема, художня).
Види невербальної комунікації
зовнішній вигляд рухи людини жести, міміка пози хода
контакт очей і т. д

7.

МОНОЛОГ Коли говорить одна особа, а решта
слухають і сприймають її повідомлення. Монолог
виступає одностороннім судженням, тут домінує оратор,
він є джерелом інформації; така взаємодія передбачає
лише поверхове, частинне розуміння та прийняття
іншого учасника спілкування
ДІАЛОГ Мовлення між двома або кількома
співрозмовниками, які висловлюються по черзі; діалог
називають високою формою спілкування людей, під час
якої відбувається обмін думками, більше враховується
слово кожного із співрозмовників, їхні позиції є
рівноправними
ПОЛІЛОГ Бесіда трьох і більше співрозмовників, так
зване групове спілкування