Практична4

1.

Видатні вчені України
Маняхін Віктор Валерійович ,група 23-Ю

2.

Зміст
Юрій Кондратюк
Ігор Сікорський
Олександр Богомолець
Микола Амосов
Володимир Вернадський
Борис Патон
Сергій Корольов

3.

Юрій Кондратюк
Юрій Васильович Кондратюк (1894-1941) – український
радянський вчений-винахідник, один із піонерів
ракетної техніки й теорії космічних польотів.
Найбільшим його досягненням є проект розрахунків
польоту людини на Місяць, який використали
американці, реалізовуючи запуск астронавтів на
природний супутник Землі. Наприкінці 1960-х років
журнал «Лайф» познайомив читачів з деякими
деталями підготовки американської програми
«Аполлон». У січні 1929 року в Новосибірську побачила
світ книга Кондратюка-Шаргея «Завоювання
міжпланетних просторів» (видана власним коштом
автора). 1939 року Кондратюк очолив відділ проектноекспериментальної установи вітроелектростанцій у
Москві.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-vcheni

4.

Ігор Сікорський
Проект дивомашини, яка літає і зараз відома як гвинтокрил,
розробив українець Ігор Іванович Сікорський.
Київський авіаконструктор, який емігрував до США запатентував
свій винахід у 1931 році. А у 39 почалися випробовування
гелікоптера. За рік Сікорський підняв свою машину у вільний політ.
Перше замовлення було для армії США. А далі Сікорський став
власником потужного концерну. У цілому фірма Сікорського
("Sikorsky Aircraft") створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів.
Також він автор літаків-велетнів "Ілля Муромець" (1913, Росія),
Sikorsky S-29-A[en] (США). Конструктор першого в США літакаамфібії.
Джерело:
https://24tv.ua/9_ukrayinskih_vchenih_vinahodami_yakih_koristuyetsya
_ves_svit_n819510

5.

Олександр Богомолець
Олександр Олександрович Богомолець (1881-1946) –
український учений-патофізіолог. Основоположник
української школи патофізіології, ендокринології і
геронтології, організатор української науки. Засновник
перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів
медичного профілю. Дійсний член (з 1929) і президент
(з 1930) УАН (з 1936 — АН УРСР), академік (з 1932) і
віце-президент (з 1942) Академії наук СРСР, академік
Академії наук Білоруської РСР (з 1939), почесний
академік Академії наук Грузинської РСР (з 1944),
дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1944).
Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 2-го скликань і
Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Опрацював
ефективну методику впливу на сполучну тканину за
допомогою винайденої ним антиретикулярної
цитотоксичної сироватки, відомої у цілому світі як
стимулятор функцій сполучної тканини. Автор
численних праць з ендокринології, порушення обміну
речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму
тощо.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-vcheni

6.

Микола Амосов
Микола Михайлович Амосов (1913-2002) – радянський
та український лікар, учений в галузі медицини
табіокібернетики, громадський діяч, академік
Національної академії наук України (1969) та Академії
медичних наук України(1993), лауреат Ленінської премії
(1961), Державної премії УРСР (1978, 1988) і Державної
премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор
Інституту серцево-судинної хірургії (1983–1988). Доктор
медичних наук (1953).
М. М. Амосов — автор понад 400 наукових робіт,
включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано
в США, Японії, Німеччині, Болгарії. У створеному ним
інституті підготовлено 40 докторів і понад 150
кандидатів наук, багато хто з них очолює великі наукові
центри. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії
Академії медичних наук України присвоєно ім’я
академіка Миколи Михайловича Амосова.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-vcheni

7.

Володимир Вернадський
Володимир Іванович Вернадський (1863-1945) – український
філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії,
біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької
АН (з 1912), професор Московського університету. Один із
засновників Української академії наук; став дійсним членом
Української АН та її першим президентом (з 1918).
Засновник наукової бібліотеки в Києві (нині названої його
ім’ям). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку
глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних
напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології,
визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його
діяльності характерні широта інтересів, постановка
кардинальних наукових проблем, наукове передбачення.
Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939),
Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії й
аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член
НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-vcheni

8.

Борис Патон
Патон Борис Євгенович (1918) — український
науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і
технології металів, доктор технічних наук (1952);
Президент НАН України (з1962), перший нагороджений
званням Герой України; директор Інституту
електрозварювання імені Євгена Патона НАН України (з
1953); генеральний директор Міжгалузевого науковотехнічного комплексу «Інститут електрозварювання
імені Є. О. Патона» (з 1986); президент Міжнародної
асоціації академій наук (з 1993); член Ради з питань
науки та науково-технічної політики при Президентові
України (з березня 1996); голова Комітету з Державної
премії України в галузі науки і техніки (з грудня 1996);
член Державної комісії з питань реформування,
розвитку Збройних сил України, інших військових
формувань, озброєння та військової техніки (з березня
2003); перший заступник голови Національної ради зі
сталого розвитку України (з травня 2003).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-vcheni

9.

Сергій Корольов
Сергій Павлович КОРОЛЬОВ (1907-1966) – радянський та
український учений і конструктор у галузі ракетобудування й
космонавтики, головний конструктор перших ракет-носіїв, штучних
супутників Землі, пілотованих космічних кораблів, основоположник
практичної космонавтики, академік АН СРСР (1958), член президії
АН СРСР (1960-1966), двічі Герой Соціалістичної Праці (1956,
1961).
С.П. Корольов – піонер освоєння космосу. Під його керівництвом
створено багато геофізичних і балістичних ракет, запущені перші у
світі міжконтинентальна балістична ракета, ракета-носій “Восток”
та її модифікації, здійснені польоти космічних кораблів, зокрема,
вперше в історії пілотованих людиною та з виходом людини у
відкритий космічний простір; створені перші космічні апарати серій
“Місяць”, “Венера”, “Марс”, “Зонд”, штучні супутники “Електрон”,
“Блискавка-1”; розроблений проект космічного корабля “Союз”.
Корольов виховав численних послідовників – учених та інженерів.
Його удостоєно Золотої медалі ім. К.Е.Ціолковського АН СРСР
(1958), Ленінської премії (1957), нагороджено 2 орденами Леніна,
орденом “Знак Пошани” і медалями. У 1966 АН СРСР заснувала
золоту медаль ім. С.П. Корольова “За видатні заслуги в галузі
ракетно-космічної техніки”.