Лекція_психогенії_2025_фінал_1_98689640_1029_4d61_823b_d5b32652cea0

1. Психогенні розлади Розлади особистості

2. Психогенні хвороби ( психогенії)

Психогенні хвороби — це велика й різноманітна група хвороб, що
виникають у результаті впливу гострих або тривало діючих психічних травм.
Психогенні хвороби проявляються
психічними розладами;
сомато-неврологічними порушеннями;
зворотнім характером.
Психогенії розподіляють на неврози та реактивні психози.

3. ПСИХОГЕННІ ХВОРОБИ

Критерії Психогенних хвороб:
− розлад виникає після дії психотравми;
− прояви розладу залежать від змісту психотравми;
− перебіг розладу тісно пов'язаний із виразністю
психотравми;
- дезактуалізація психотравми призводить до
завершення прояву хвороби.

4.

5. НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)

Неврози - це група функціональних, психогенно зумовлених розладів, в
основі яких лежать зворотні порушення психіки людини.
Клінічно неврози проявляються:
• астенічними синдромами;
• нав’язливими станами;
• істеричними розладами;
• тимчасовим зниженням розумової та фізичної працездатності.

6. НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)

Класифікація
Класифікація
неврастенія;
іпохондричний невроз;
істеричний невроз;
фобічний невроз;
невроз нав'язливих станів;
системні неврози;
депресивний невроз;
нервова анорексія та
булімія.
тривожні неврози;

7. НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)

Тривожні та фобічні розлади
Тривожно-фобічні розлади – група розладів, у клінічній
картині яких переважають тривога та неконтрольовані
страхи (фобії).
Тривога або безпричинний страх – емоційний стан, що
виникає в ситуації невизначеної небезпеки і виявляється
в очікуванні несприятливого розвитку подій.
Фізіологічне значення тривоги полягає в мобілізації
сил організму для швидкого досягнення адаптації.

8. НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)

Особливості тривоги
Фізіологічна (“нормальна”) тривога пов’язана із загрозливою
ситуацією, яка посилюється адекватно їй − в умовах суб’єктивної
значимості вибору, при нестачі інформації, в умовах дефіциту часу.
Якщо інтенсивність тривоги надмірна по відношенню до ситуації, що її
викликала, або вона не обумовлена зовнішніми чинниками (обумовлена
внутрішніми причинами), її розглядають як патологічну.
Патологічна тривога, як правило, тривала за часом (більше 4
тижнів).
Таким чином, на відміну від нормальної, патологічна тривога завжди
більш тривала і виражена, і призводить до пригнічення (виснаження), а
не посилення адаптаційних можливостей організму.

9. ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ТРИВОЖНИЙ РОЗЛАД

Симптоми
І. вегетативні :
1) посилене або прискорене серцебиття;
2) пітливість;
3) тремтіння або тремор;
4) сухість у роті;

10.

ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ТРИВОЖНИЙ РОЗЛАД
Симптоми
ІІ. торакоабдомінальні симптоми:
5) утруднення дихання;
6) відчуття ядухи;
7) біль або дискомфорт у грудях;
8) нудота або абдомінальний дискомфорт (наприклад, пече в області шлунка);
ІІІ. психотичні симптоми:
9) почуття запаморочення або нестійкості, непритомність;
10) відчуття, що предмети навколо є нереальними (дереалізація) або що власне “Я”
віддалилося (деперсоналізація);
11) страх втрати контролю, божевілля, смерті.

11. ПАНІЧНИЙ РОЗЛАД

Розладу притаманні панічні атаки.
Клінічні прояви:
1. повторні епізоди панічних атак
2. відчуття страху смерті;
3. катастрофи, що наближується;
4. страх втрати
розуму.
5.
контролю над собою, зійти з

12.

ПАНІЧНИЙ РОЗЛАД
Панічна атака виникає раптово та супроводжується
сильними вегетативними проявами:
тахікардія,
• тахіпное,
• тремор верхніх кінцівок,
• пітливість,
• запаморочення,
• біль у грудях,
ком у горлі,
• відчуття жару або ознобу.
Під час нападу людина дихає у режимі
гіпервентиляції, що призводить до гіпокапнії, що,
в свою чергу, призводить до втрати свідомості.

13. ФОБІЧНІ РОЗЛАДИ

Класифікація
І. Агорафобія – страх
відкритого простору, страх
виходити одному із дому,
страх натовпу, черг, страх
поїздок громадським
транспортом;
ІІ. Соціофобія неконтрольований страх
опинитися у центрі уваги;

14. ФОБІЧНІ РОЗЛАДИ

ІІІ. Специфічні (ізольовані) фобії
- Ніктофобія – темряви;
− Вертігофобія – запаморочення;
− Оксифобія – гострих предметів;
− Арахнофобія – членистоногих;
− Мізофобія – забруднення;
− Танатофобія – смерті;
− Нозофобія – захворіти;
− Дисморфофобія – фізичної вади;
− Гінекофобія – жінок;
− Фазмофобія – привидів та духів;
− Ліссофобія – зійти з розуму.

15. НЕВРАСТЕНІЯ

Основні симптоми
І. головний біль
Він має різноманітний характер: ніби тисне, пече; гострий,
тупий, тягнучий та ін.; мігрує (лобний, скроневий, потиличний
та ін.).
Водночас з головним болем, спостерігаються нудота, шум у
вухах, м'язова гіпотонія, тремор кінцівок, що різко
підсилюються під час фізичних та емоційних навантажень.
ІІ. гіпер- та парестезії
ІІІ. вегетативна лабільність: нестійкість AT, дизритмія
пульсу, стійкий, червоний дермографізм, швидка зміна
кольору обличчя, схильність до субфебрилітету, акроціаноз.

16. НЕВРАСТЕНІЯ

У клінічній картині неврастенії провідним є астенічний синдром.
Характерна тріада:
підвищена дратівливість,
головний біль,
порушення формули сну.
Хворий скаржиться на загальну слабкість, погане самопочуття, розбитість,
невитривалість до звичних навантажень.
Характерні порушення чутливості, гіперпатії (найчастіше у вигляді гіперакузії, коли
звуки звичайної сили "ріжуть" вуха, а природні запахи сприймаються занадто гостро,
хворобливо переносить денне світло та ін.).
На тлі оптичної гіперестезії часто виникає перевтома очей — астенопія, хворі не
здатні довго фіксувати об'єкти зором, особливо текст. Астенопія швидко посилюється
під час читання.

17. НЕВРАСТЕНІЯ

Клінічні форми неврастенії:
гіпер- та гіпостенічна
При гіперстенічній спостерігається гіперестезія,
дратівливість, схильність до афективних реакцій, безсоння.
Для гіпостенічної характерні постійне відчуття втоми,
млявість, сонливість, виснаження, зниження цікавості до
оточення.

18. ІСТЕРИЧНИЙ НЕВРОЗ

Симптомокомплекс рухові
сенсорні
вегетативні порушення.
Рухові розлади представлені гіперкінезією.
Гіперкінези досить різноманітні: грубий ритмічний
тремор голови та кінцівок, тики, хореєформні
посіпування, блефароспазм, глосолабільний спазм та
ін.
Гіперкінези корелюють з емоційним станом хворих,
поєднуються з іншими істероїдними симптомами.

19.

ІСТЕРИЧНИЙ НЕВРОЗ
Акінезії спостерігаються у вигляді істеричного парезу та паралічу, їхній перебіг
відбувається за типом моно-, пара-, рідко — геміпарезу та плегії. Вони можуть
імітувати центральні спастичні та периферичні в'ялі паралічі.
Однак локалізація істеричних паралічів не збігається з топографією нервів,
відсутні патологічні рефлекси.
Класичними є порушення ходи — абазія або неможливість стояти —
астазія. При цьому тонус м'язів, сила та об'єм рухів у кінцівках зберігаються в
положенні лежачи.
Відносно рідко спостерігаються втрата голосу — афонія, параліч язика, м'язів
шиї, кінцівок, істеричні контрактури.

20. Одним із характерних істеричних проявів є напади. У структурі типового істеричного нападу виділяють наступні періоди.

НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)
Одним із характерних істеричних проявів є напади. У структурі типового істеричного
нападу виділяють наступні періоди.
Продромальний: стан дискомфорту, зниження настрою,
підвищена дратівливість, мутизм, часто — істерична аура (біль у
животі, потьмарення, грудка в горлі, дзвін у вухах, пульсуючий біль
у скронях).
Судомний. Тонічна фаза — афективне звуження свідомості,
істерична "дуга" (перегинання тулуба із закиданням голови до
стану опори на п'ятки та потилицю); клонічна фаза — швидкі
безладні скорочення окремих м'язів та здригання.
Фаза вирішення — уривчасте дихання, салівація. Хворі
набувають вигадливих поз ("палкі рухи" або "пристрастні пози"),
страдницького або еротичного характеру із відповідною мімікою та
рухами тіла, вигукують слова або фрази відповідно до
психотравмівних обставин.

21. ОБСЕСИВНО-КОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД

Обсесивно-компульсивний розлад
протягом життя зустрічається у 2%
населення, частіше у жінок.
Розлад зазвичай починається в дитячому
або юнацькому віці (в 65% до 25 років) і
рідко розвивається після 40 років.
У 35% випадків розлад фіксується у
найближчих родичів.
Більшого значення набувають психогенні
чинники.
Класифікація
1.
Переважно нав’язливі думки
або міркування.
2.
Переважно компульсивні дії.
3.
Змішані нав’язливі думки і
дії.

22. ОБСЕСИВНО-КОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД

• Переважно нав’язливі думки або міркування (“розумова жуйка”). Вони можуть мати
форму ідей, психічних образів або імпульсів до дій. Вони дуже різні за змістом, але майже
завжди неприємні для суб’єкт. Вони часто поєднуються з неможливістю прийняти тривіальні,
але необхідні в повсякденному житті рішення.
• Переважно компульсивні дії (обсесивні ритуали). Нав’язливі дії, що стосуються
безперервного контролю щодо запобігання потенційно небезпечної ситуації або щодо порядку
і акуратності. Компульсивні ритуальні дії можуть щодня займати багато годин в день і
поєднуються з нерішучістю і повільністю.. Компульсивні ритуальні дії менше пов’язані з
депресією, ніж обсесивні думки, і легше піддаються поведінковій терапії.
• Змішані нав’язливі думки і дії. Елементи обсесивного мислення і компульсивної поведінки
поєднуються в рівній мірі.
Розлад нерідко ускладнюється депресією, тривогою, замкнутістю, зловживанням алкоголю,
транквілізаторів або снодійних засобів.

23. ОБСЕСИВНО-КОМПУЛЬСИВНИЙ РОЗЛАД

24. ДЕПРЕСИВНИЙ НЕВРОЗ

У клінічній структурі переважає депресивний синдром на астенічному тлі. Депресія не
має вітального характеру, її прояв ситуаційно залежний.
Туга неглибока, не буває брадикінезії (загальне сповільнення рухів), слабко виражені
сомато-вегетативні стигми.
Добова динаміка оборотна порівняно з ендогенною депресією (при неврозі стан
погіршується у вечірні години).
Найчастіше депресивний невроз розвивається у пізньому віці та пов'язаний із
певною ситуацією.
Характерні дифузні іпохондричні та астенічні скарги, сльозливість, порушення сну із
частим прокиданням. В ці проміжки з'являється тривога, виникають серцебиття,
страхи, побоювання за своє життя або суїцидальні думки з тенденцією до їх
реалізації.

25.

ІПОХОНДРИЧНИЙ НЕВРОЗ
Основним клінічним проявом іпохондричного неврозу є
формування неадекватно перебільшеної
заклопотаності станом власного здоров’я.
Облігатні компоненти клініки іпохондричного
неврозу:
1.
сенестопатії,
2.
емоційно-афективні розлади,
порушення мислення за типом надцінності
(всепоглинаюче, гіперболізоване ізольоване
переконання).
3.

26.

АНОРЕКСІЯ ТА БУЛІІЯ
Anorexia nervosa (W. Gull, 1868) характеризується
свідомою відмовою від їжі.
Патогенетичним механізмом стає дисморфофобія,
або дисморфоманія, яка проявляється
патологічним переконанням у надмірній повноті.
Найчастіше буває у жінок.
Характерні соматовегетативні компоненти:
аменорея, зниження AT, брадикардія, сухість шкіри,
гіпотермія, метаболічний алкалоз.
Характерний пубертатний або постпубертатний
початок (14—18 років).

27. БУЛІМІЯ

Булімія має тенденцію розвиватися в підлітковому та ранньому дорослому віці і менш
поширена серед чоловіків, ніж жінок.
Підвищене відчуття голоду, яке перебігає з імпульсивним одномоментним переїданням.
Особливості булімії
Відсутність відчуття контролю за кількістю їжі.
Заїди можуть статися з будь-яким типом їжі, але найчастіше з їжею, яку людина зазвичай
уникає.
Люди з булімією потім намагаються очиститися, щоб компенсувати спожиті калорії та
полегшити дискомфорт в кишечнику.
Поширені способи очищення включають вимушене блювоту, голодування, проносні,
діуретики, клізми та надмірні фізичні навантаження.
Особи з булімією зазвичай підтримують відносно нормальну вагу, а не втрачають її.

28. НЕВРОТИЧНІ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ТА ОРГАНІВ (СИСТЕМНІ, ОРГАНІЧНІ НЕВРОЗИ)

Кардіоневроз характеризується кардіалгіями,
перебоями в роботі серця, що не мають
кардіогенного або вертеброгенного походження.
Ларингоспазм — відчуття ядухи через
психотравмівну ситуацію.
Гіпервентиляційний синдром — збільшення
частоти дихання (суб'єктивне відчуття нестачі
повітря).
Невротичне заікання — рідкісна форма,
виникає найчастіше у людей з низьким
інтелектуально-освітнім рівнем.

29. НЕВРОТИЧНІ ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ТА ОРГАНІВ (СИСТЕМНІ, ОРГАНІЧНІ НЕВРОЗИ)

Синдроми порушень функції органів
травлення – синдром подразненого
кішківника, спазм стравоходу, відрижка,
блювання, гастралгія, кишкові кризи.
Невротична полакіурія — надто часте
сечовипускання без ознак органічного
ураження сечовидільної системи.
Невротичний сурдомутизм — періодична
ситуаційна глухонімота.
Невротична анестезія — функціональні
розлади поверхневої чутливості, найчастіше за
типом "панчіх", "рукавичок"

30. ЛІКУВАННЯ НЕВРОЗІВ

Терапія неврозів
Етіологічна
Патогенетична
Симптоматична.
Загальні принципи терапії неврозів
етапність,
індивідуальність,
комплексність
наступність
особисте та соціальне спрямування.
Методом вибору є психотерапія.
Етапи лікування:
Підготовчий
Основний
Підтримувальний
Протирецидивний.

31. ПСИХОТЕРАПІЯ

аутопсихотерапія (проводить сам хворий);
гетеропсихотерапія (проводить
психотерапевт);
індивідуальна (бере участь один пацієнт);
групова (бере участь терапевтична група).

32.

ПСИХОТЕРАПІЯ
За характером техніки поділяють
сугестивну;
раціональну;
групову;
аналітичну;
біхевіоральну;
екзистенційну

33.

НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)
Раціональна або розумова, психотерапія — система
терапевтичного впливу шляхом співрозмови, опосередкована
через критичне, змістовно-логічне осмислення пацієнтом
Групова психотерапія — цілеспрямоване використання
сукупності взаємодій та взаємин, що виникають у групі між її
учасниками, тобто групової психодинаміки, з лікувальною
метою щодо кожного з учасників
Сімейна психотерапія є різновидом групової, в основі якої
лежить ліквідація внутрішньородинного конфлікту
Аналітична терапія

34.

НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)
Біхевіоральна (поведінкова, умовнорефлекторна) терапія.
Проводять її у трьох напрямках:
1) систематична сенсибілізація — на тлі релаксації за
Джейкобсоном пацієнта "занурюють" в модельовану психотравмівну
ситуацію;
2) імплозія — нагнітання, згущення психотравмівної ситуації;
3) парадоксальна інтенція— надмірне провокування
психотравмівних ситуацій.
Терапевтичний ефект біхевіоральної терапії ґрунтується на
психологічному феномені погашення реакції під час багаторазового
повторення стимулу.

35. Медикаментозна терапія

НЕВРОЗИ (НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ)
Медикаментозна терапія
Найчастіше з психофармакологічних
засобів застосовують
транквілізатори,
коректори поведінки ,
антидепресанти.

36. Реакція на важкий стрес і порушення адаптації

Класифікація
F43 Реакція на важкий стрес і порушення адаптації.
F43.0 Гостра реакція на стрес.
F43.1 Посттравматичний стресовий розлад.
F43.2 Розлади адаптації.
Тріада Ясперса
F43.20 Короткочасна депресивна реакція. 1) реативний стан викликається психічною травмою;
F43.21 Пролонгована депресивна реакція. 2) психогенно-травмуюча ситуація відображається в
клінічній картині захворювання, у змісті його
F43.22 Змішана тривожна і депресивна реакція.симптомів;
3) реактивний стан припиняється зі зникненням
F43.23 З переважанням порушення інших емоцій.
викликала його причини.
F43.24 З переважанням порушення поведінки.
F43.25 Змішаний розлад емоцій і поведінки.
F43.8 Інші реакції на важкий стрес.
F43.9 Реакція на важкий стрес неуточнена

37. Бойова психічна травма

У розвитку БПТ виділяють:
- гостру реакцію на стрес (F43.0);
- посттравматичний стресовий розлад – ПТСР (F43.1);
- хронічну зміну особистості після переживання катастрофи (F62.0).

38. Гостра реакція на стрес

Транзиторний розлад значної тяжкості, який розвивається в особистості
без значного психічного розладу у відповідь на надзвичайний фізичний і
психічний стрес, який проходить через кілька годин або днів.
Гостра реакція на стрес може бути легкою (F43.00), помірної (F43.01),
важкою (F43.02).
1. Термін використовується на позначення ряду станів, які виникають
час від часу, розвиваючись у відповідь на травматичну подію.
Принаймні деякі ознаки та симптоми можуть виникати одночасно з
травматичною подією або кілька хвилин потому, а можуть з’являтися
через години чи кілька днів після події.
2. Будь-хто з нас міг відчувати гострі стрес-реакції в житті. Головною
особливістю їх є: гострий характер та нетривалість.

39. Гостра реакція на стрес

Реакція бойового стресу
1. Група гострих реакцій на сильний стрес від подій, пов’язаних з бойовими діями.
2. Може включати широкий спектр фізичних, ментальних та емоційних симптомів та
ознак (депресія, втома, тривожність, зниження концентрації/пам’яті, надмірна
збудженість НС та ін.)
3. Не проходить протягом 4 днів після події, коли зникли інші симптоми.
4. У випадках коли йдеться про психотравму у війні, діагноз одразу після події не
виставляють.

40. Гостра реакція на стрес

Перебіг гострої реакції на стрес:
На початковому етапі спостерігається стан
розгубленості, що характеризується дезорієнтацією, звуженням
сприйняття і уваги.
В подальшому
тривога, паніка, вегетативно-соматичні симптоми, злість,
відчай або ступор.
У більшості випадків симптоми “розмиваються” протягом декількох
хвилин, і їх вираженість зменшується через 24-48 годин. Після реакції
може зберігатися часткова або повна амнезія.
Виділяють, в основному, гіперкінетичну (активно-оборонну), гіпокінетичну
(пасивно-оборонну) і деструктивну форми гострої реакції на стрес.

41. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Виникає як відстрочена або тривала відповідь
(після латентного періоду, але не більше 6-ти
місяців) на стресову подію (коротку або тривалу)
виключно загрозливого або катастрофічного
характеру, яка може спричинити глибокий стрес
майже у кожного.
Особливості ПТСР
Психогенна природа розладу
Нестерпна
психогенії.
для
пересічної
людини
тяжкість

42. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Типові ознаки
епізоди повторюваних переживань травмуючої події в нав’язливих
спогадах (“кадрах”), думках або кошмарах
• заціпеніння
• емоційна загальмованість
• відчуженість від інших людей
• безмовна реакція на навколишнє
• уникнення дій і ситуацій, що нагадують про травму.

43. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Критерії діагнозу
1) короткочасне або тривале перебування в надзвичайно загрозливій або
катастрофічній ситуації, яке майже у кожного викликало б почуття глибокого відчаю;
2) стійкі мимовільні і надзвичайно живі спогади (flash-backs) пережитого, що
знаходять своє відображення й у снах, а також посилюються при попаданні в
ситуації, що нагадують стресову або пов’язану з нею;
3) уникнення ситуацій, що нагадують стресову або пов’язані з нею, за відсутності
такої поведінки до стресу;
4) порушення засинання, поверхневий сон,
5) дратівливість або спалахи гніву,
6) зниження зосередження,
7) підвищений рівень бадьорості,
8) підвищена боязкість;

44. РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ

Реактивні психози (реактивні стани) — це
короткочасні розлади психічної діяльності,
спричинені психічною травмою, у клініці котрих
є симптоми психотичного рівня.
Виділяють гострі, підгострі та затяжні
психози.

45. ГОСТРІ РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ

Гострий присмерковий стан
має найгостріший початок;
характеризується повною дезорієнтацією,
неможливістю вербального контакту,
психомоторним збудженням,
хаотичною реакцією втечі (часто назустріч реальній небезпеці).
Цей стан розгортається на тлі афекту страху із відповідними
мімічними та вегетативними корелятами.
Тривалість — до півгодини, з подальшою амнезією.

46. ГОСТРІ РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ

Гострий реактивний ступор
Відповідає гіпокінетичній формі афективно-шокових реакцій, або
"удаваної смерті", за Е. Kreschmer.
Характерним є
Стан олігокінезії, о повного знерухомлення. Через знерухомлення хворі
зазвичай не можуть зрушити з місця дії психогенного травмівного
чинника.
Часто спостерігається мутизм. Вербальний контакт неможливий.
За тактильного контакту із хворим афект страху посилюється.
Тривалість ступору — від кількох годин до 2—3 діб.

47. ГОСТРІ РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ

Гостра реактивна сплутаність Розвивається гостро, у вигляді
присмеркового розладу свідомості з психомоторним збудженням, афектом
страху. На цьому тлі спостерігається ^безперервна "мовна продукція" за
типом "мовного вінегрету". Тривалість — 2—3 доби.
Гострий реактивний параноїд Гостро розвивається стан розгублення з
афектом страху, тривогою, параноїдними ідеями переслідування та
ставлення. Параноїдні переживання афективно насичені, фабула марення
відбиває психотравмівну ситуацію. На висоті параноїду може порушуватися
свідомість — від афективно звуженої до присмеркового стану. Бувають
справжні та псевдогалюцинації.

48. Реактивна депресія

ЗАТЯЖНІ РЕАКТИВНІ ПСИХОЗИ
Реактивна депресія
пригнічення,
відчуття безнадії,
безсоння,
сомато-вегетативні компоненти (тріада Протопопова.)

49. Клінічні варіанти реактивної депресії

1) параноїдно-депресивний:характеризується параноїдними думками
ставлення або переслідування. Іноді бувають деперсоналізація та
дереалізація, слухові галюцинації страхітливого змісту, фрагменти
синдрому Кандинського—Клерамбо.
2) астено-депресивний: провідними у клінічній картині є компоненти
психогенної астенії: кволість, загальна слабкість, неможливість
зосередитися, швидке виснаження, зниження настрою;
3) дисоціативно-депресивний: проявляється драматичністю, з
елементами навмисності, карикатур. Особливістю істеричної депресії є
чіткість сомато-вегетативних проявів, астенічного синдрому, ендокринних
дисфункцій. У клінічній картині переважають невдоволення,
егоцентризм. Окрім театральної демонстративності, депресія
супроводжується плачем, непритомністю, заламуванням рук, трагічними
позами та відповідною мімікою.

50. Затяжні реактивні параноїди

Форми реактивних параноїдів
Реактивний параноїд
Для клінічної картини характерні
відносна простота, елементарність,
образність, афективне насичення
параноїдних уявлень. У більшості хворих
виникають ідеї переслідування та
ставлення.
1. Паранояльна — маячні ідеї нестійкі,
відбивають психо-травмівну ситуацію,
формуються на тлі зовнішньо упорядкованої
поведінки, галюцинацій немає.
2. Іпохондрична — розвивається внаслідок
якогось соматичного захворювання.
Пацієнти висловлюють думки про
невиліковну недугу. Як правило, це
поєднується з ідеями ставлення, впливу,
іноді — дисморфофобіями.
3. Параноїди зовнішніх обставин мають
кілька різновидів:
а) параноїд воєнного часу.
б) "залізничні" параноїди.
в) тюремні параноїди.

51. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ).

Психопатії
стійкі
й
виражені
аномалії
особистості,
що
проявляються дисгармонією характеру і призводять до
порушень поведінки, стосунків із оточуючими,
утруднюючи соціальну адаптацію індивіда.
Перші ознаки розвитку психопатії спостерігаються вже
з дитинства, завершується її формування в юнацькому
віці
(18—20
років),
коли,
головним
чином,
завершується становлення особистості.

52. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ).

Причини
невдалі методи виховання (причому різне
виховання може призводити до різних типів
розладів особистості),
вплив оточення,
соціального середовища,
особливості психотипу та темпераменту,
включаючи й індивідуальну резистентність
психіки до подразливих факторів тощо.

53. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

Як виявити розлад особистості
Прийнято використовувати, так звану, «психопатичну тріаду», що
включає соціальну дезадаптацію, вплив на всі сфери життя та
стійкість в часі.
Тобто, можна зробити висновок, що людина з розладом особистості
не зможе вживатися адекватно в колективах, будувати стосунки, при
чому, це її супроводжує постійно, на всіх етапах життя.
Крім того вважається, що такі люди не здатні повністю, або в
достатній мірі проявляти емпатію, можливі і паратимії, тобто
невідповідність емоційного забарвлення до ситуації.
Слід диференціювати розлади особистості та акцентуації.
Акцентуацією прийнято вважати крайній вияв норми, тобто в цьому
випадку «психопатична тріада» не буде повноцінною.

54. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

55. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

Параноїдний розлад особистості характеризується вразливістю до будьяких невдач, образливістю. Такі люди схильні постійно підозрювати когось,
часто звинувачують інших у своїх проблемах та невдачах, намагаються
знайти «підвох», вдаються до конспірології, тобто схильні до персекуторного
маячіння.
Шизоїдний тип характеризується слабкістю соціальних контактів,
інтроверсією, схильністю до самоаналізу. Тобто, для таких людей характерне
шизоїдне (аутистичне) мислення, коли «вони перебувають у своєму світі», не
зважаючи на інших. Вони також схильні до емоційного сплощення, абулії.
Дисоціальний (антисоціальний) тип характеризується схильністю до
порушення соціальних норм, законів. Такі люди схильні до агресії, егоїзму, в
них виражено проявляються відсутність емпатії та байдужість до почуттів
оточуючих.
Межовий та імпульсивний типи схожі між собою тим,
характеризуються вчиненням необдуманих, імпульсивних вчинків.
що

56. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ).

Шизотиповий розлад характеризується ексцентричністю поведінки,
когнітивною деформацією, складністю побудови стосунків. Для таких
людей часто характерне маячіння величі магічного змісту, тобто вони
вважають, що володіють якимись надлюдськими уміннями. Також частим
характерним проявом є використання дивакуватого одягу з прагненням
якось виділитись, показати свою особливість.
Істеричний розлад особистості характеризується схильністю людини до
привертання уваги, маячіння величі, егоцентризму, егоїстичності. Такі
індивіди часто вчиняють сварки, скандали, гучно та провокативно себе
поводять. Вони дуже болісно сприймають невдачі, не здатні адекватно
сприймати критику.
Нарцисичний тип характеризується маячінням величі, що проявляється
вірою у власній винятковості та незамінності, потребою у постійній
похвалі, зверхності щодо інших. Такі люди теж дуже болісно сприймають
критику та невдачі.

57. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

Ексцентричний розлад характеризується перевищенням цінності
особистих думок над іншими, нав’язуванням їх іншим, схильністю до
постійних суперечок, дискусій з фанатичним доведенням своїх
світоглядів.
Розгальмований тип характеризується нездатністю, чи поганою
здатністю до контролю потреб та бажань. Такі люди схильні до
вчинення злочинів, щоб задовольнити свої потяги (зокрема і
згвалтування).
Інфантильний розлад проявляється незрілістю
емоційної сфери, що загалом нагадує дитячі риси.
поведінки
та

58. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

Тривожний (уникаючий) розлад характеризується постійною тривогою, тобто страхом
чогось неконкретного, постійним напруженням, відсутністю відчуття безпеки,
можливе маячіння самоприниження. Такі люди часто бувають незграбні через
постійні переживання бути висміяними та напруження, комплексують через
це та обдумують кожен соромний випадок свого життя.
Залежний тип характеризується постійною залежністю від оточуючих,
безпорадністю, психічною астенією, тобто нездатністю самостійно приймати
якісь рішення, страхом брати на себе якусь відповідальність. В таких людей
може бути виражений страх самотності, аж до аутофобії.
Обсесивно-компульсивний
розлад
(ананкастний)
характеризується
постійними нав’язливими ідеями (обсесіями), чи діями (компульсіями),
залежно від домінуючого підтипу даного розладу. Компульсії проявляються
постійними (особливо в моменти переживання) мимовільними діями,
переважно із залучнням дрібної моторики (перебирання ручки, тертя рук
тощо). Для людей з ананкастним розладом часто характерні надмірна
педантичність у всьому, прискіпливість до оточуючих, перфекціонізм.

59. РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (ПСИХОПАТІЇ)

Лікування
• Особистісно-орієнтована психотерапія.
• Сугестивна психотерапія.
• Поведінкова (біхевіоральна) психотерапія.
Етапи психотерапевтичного процесу
1. Встановлення мотивації пацієнта, оптимальних стосунків з лікарем.
2. Встановлення взаємної відповідальності за результат, тобто стимуляція хворого
прикласти максимальні зусилля.
3. Визначення цілей, стратегії.
4. Робота над окремими цілями.
5. Після нового розуміння себе хворим, створення мети втілення цих змін у
поведінку.
6. Припинення психотерапії, оцінка результатів.
7. Оцінка ефективності психотерапії, розгляд подальшої тактики

60. Термінологія

Пуерилізм - повернення до дитячого рівня мислення, мовлення та поведінки.
Синдром Кандинського — Клерамбо, також Синдром психічного автоматизму (Синдром
відчуження, синдром впливу) — один з різновидів галюцинаторно-параноїдного синдрому.
Характеризується маячними ідеями впливу, психічного і фізичного автоматизму (хворий
сприймає себе відчуженим, мов не належить сам собі). При цьому відчуває, ніби мислить,
переживає і діє не самостійно, а хтось ним керує ( примусове мислення, керування
думками), емоцій («змушують сердитися, радіти»), дій («хтось змушує говорити, ходити» і т.
ін.).
Дисфорі́я (від грец. δυσφορέω — страждати, мучитись, досадувати) — форма хворобливозниженого настрою, що характеризується злістю, похмурістю, дратівливістю, почуттям
неприязні до оточення.
Експлозивність (фр. explosion – вибух) – неконтрольована афективна збудливість,

61.

Ананкаст (від ін-грецького "примушений") - патологічний педант:
людина, що страждає нав'язливими станами, надмірною схильністю
до сумнівів, заглибленням у деталі, зайвим перфекціонізмом і
впертістю.

62. Спокійних вихідних