189025_2d2eb1ba-0cb8-4629-ae0d-996bb4c5f9cb

1. Боротьба за об’єднання Німеччини та Італії

Я надто люблю свою
країну тому, що я люблю
всі країни...
Дж. Мадзіні,
італійський революціонер-демократ

2. Мета та очікування

1. ознайомитися з причинами та ходом
процесів об’єднання Німеччини та Італії в
унітарні держави;
2. з’ясувати особливості об’єднання
Німеччини та роль в ньому О. Бісмарка;
3. встановити особливості об’єднання Італії
(Рісорджіменто);
4. на прикладах діяльності Гарибальді та
Кавура з’ясувати роль особи в історії;
5. формувати навички ведення дискусії
Мета та очікування

3. Причини об’єднання Німеччини

Німеччини
1. розвиток
промислового
виробництва;
2. розвиток мережі
залізниць;
3. державні митниці;
4. високі податки;
5. різниця в
законодавстві
6. залежність південнонімецьких держав від
Франції
Італії
1. нерівномірність
економічного розвитку;
2. іноземне панування
на Півночі та Півдні;
3. реакційні феодальномонархічні режими;
4. складнощі в
будівництві залізниць;
5. феодально-монархічні
порядки в господарстві;
6. реакційна роль
папства в Італії
Причини об’єднання Німеччини

4. Німецький Союз

Союз був створений в
червні 1815 року на Віденському
конгресі як спадкоємець ліквідованої
Священної Римської імперії.
У 1815 році Німецький союз включав
41 державу, у 1866 році — 35
держав, що традиційно для
Німеччини відрізнялися винятковою
строкатістю державних форм.
Безперечна військово-економічна
перевага Австрії і Пруссії давала їм
явний політичний пріоритет перед
іншими членами союзу.
Після австро-прусської
війни 1866 року Німецький союз в
серпні того ж року в
м. Аугсбург саморозпустився
Німецький Союз

5. 2 шляхи об’єднання Німеччини

Боротьба Пруссії з
Австрійською імперією за
гегемонію
в Німеччині зумовила малонімецький шлях об'єднання
останньої навколо Пруссії.
І Австрія, і Пруссія прагнули
до об'єднання Німеччини.
Великонімецький шлях
об'єднання мав на увазі
включення до складу
Німеччини Австрії, але значні
її території за межами
Німецького союзу
(Венеціанська
область, Угорщина, Словаччи
на, Галичина, Трансильванія,
Хорватія і Воєводина)
заважали такому об'єднанню
?
2 шляхи об’єднання Німеччини

6. Отто Бісмарк та його план

Кордони Пруссії за Віденськими
умовами не сприяють
нормальному життю держави;
не промовами та голосами
більшості вирішуються важливі
питання сучасності — це була
велика помилка 1848 та 1849
років, — а залізом і кров’ю…
Отто Бісмарк
23 вересня 1862 король
Вільгельм ІV призначив
Бісмарка міністром-президентом
уряду Пруссії, надавши йому
широкі повноваження.
Проведена ним в ці роки
політика була спрямована на
об’єднання Німеччини і
піднесення Пруссії над всіма
німецькими землями
Отто Бісмарк та його план

7. Дансько-австро-прусська війна

Данська війна 1864 року
(Дансько - прусська війна) військовий конфлікт
між Данією і пруссько австрійської коаліцією за відділення
герцогств Шлезвіга і Гольштейна
від володінь данської корони.
Вважається першою з воєн
процесу об'єднання
Німеччини навколо Прусії.
Данія відмовилася від своїх домагань
на Шлезвіг і Гольштейн.
Герцогства були оголошені
володіннями Прусії та Австрії,
причому Шлезвигом управляла
Пруссія, а Гольштейном -Австрія.
Ця війна стала першим етапом на
шляху об'єднання Німеччини під
гегемонією Пруссії
Дансько-австро-прусська війна

8. Австро-прусська війна 1866

Австро-Прусська
війна (Семитижнева
війна, «Німецька
війна») — війна, що
відбулась в 1866 році і
завершила боротьбу
між Пруссією й Австрією з
а керівну роль в
Німеччині.
Австро-прусська війна —
важливий етап у
процесі об'єднання
Німеччини під гегемонією
Пруссії.
В битві під Садовою 3
липня 1866 Австрія
зазнала поразки
Австро-прусська війна 1866

9. Утворення Північно-німецького Союзу 1866

За Празьким миром
1866 Австрія
втратила Шлезвіґ і Гольш
тейн, передала Італії
Венеціанську область.
В результаті Австропрусської війни Австрію
було усунуто від
загальнонімецьких
справ.
Замість
ліквідованого Німецького
союзу Пруссія
створила Північнонімецький союз під
своєю зверхністю
Утворення Північно-німецького
Союзу 1866

10. Франко-прусська війна

Фра́нко-пру́сська
війна́ (1870–1871) —
військовий конфлікт
між Французькою
імперією та Королівством
Пруссія.
Союзниками Пруссії був
Північно-Німецький союз,
членом якого вона була, та
південно-німецькі
держави Баден, Вюртемберг
і Баварія.
Перемога Королівства
Пруссії призвела до
остаточного об'єднання
німецьких народів в
Німецьку імперію,
очолювану прусським
королем Вільгельмом I.
Франко-прусська війна

11. Утворення Німецької імперії

Війна призвела до
остаточного
об'єднання
німецьких держав
в Німецьку
імперію,
очолювану
прусським
королем Вільгельм
ом I (IV)
Утворення Німецької імперії

12. Урочиста церемонія проголошення Вільгельма I німецьким імператором у Версалі в 1871 р. В центрі (в білому мундирі) зображений

Урочиста церемонія проголошення Вільгельма I німецьким імператором у Версалі в
1871 р. В центрі (в білому мундирі) зображений О. фон Бісмарк.

13. Початок об’єднання Італії

На півночі – про
австрійські режими; на
півдні – про іспанські
Єдина італ. держава –
Сардинське
королівство
(П’ємонт)
На кінець 50-х років
ХІХ ст. на Пн. Італії
знову посилюється рух
за об’єднання Італії
(рух карбонаріїв).
Велику роль в цьому
русі покладали на
П’ємонт
Початок об’єднання Італії

14. Схема Шляхи об’єднання Італії в середині ХІХ ст.

2 шляхи об’єднання Італії
ЗГОРИ
т.т шляхом воєн
П’ємонту із загарбниками
ЗНИЗУ,
т.т. шляхом загальноіталійського повстання
та встановлення
республіки
Схема
Шляхи об’єднання Італії в середині ХІХ ст.

15. Очільник напрямків об’єднання Італії

Каміло Бенцо Кавур –
п-мін. П’ємонту
Дж. Мадзіні революціонер
Очільник напрямків об’єднання Італії

16. А́встро-іта́ло-францу́зька війна́ 1859

А́встро-іта́лофранцу́зька війна́ —
війна 1859
року П'ємонта та Франції
проти Австрії.
Для Італії це
була національновизвольна війна, яка стала
першим етапом в об'єднанні
країни під орудою П'ємонту.
З боку Франції війна
пояснювалася
прагненням Наполеона
ІІІ зміцнити французький
вплив в Північній Італії
А́встро-іта́ло-францу́зька війна́
1859

17. Джераломо Індімо. Битва при Мадженті. 2011

18. Наслідки війни

Після череди перемог
Наполеон ІІІ раптово
припинив військові дії,
побоюючись загрози з
боку Пруссії і уклав
сепаратне перемир'я з
Австрією, за умовами
якого,
підтвердженими Цюрихсь
кими договорами 1859 та
відмовилася лише від
Ломбардії, а Венеція
залишилася австрійським
володінням.
За Туринським
договором 1860 року
Франція отримала
п'ємонтські Савою та
Ніццу
Наслідки війни

19. Генерал Джузеппе Гарібальді

Під час цією війни
уславився Джузеппе
Гарібальді (дон Пепе)
– командир корпусу
італійських
добровольців.
Корпус Джузеппе
Гарибальді перемагав
і швидко просувався в
Південний Тіроль
Генерал Джузеппе Гарібальді

20. Сицилійське повстання 1860

Війна викликала підйом
національно-визвольного
руху в Італії і призвела до
народних повстань в
травні-червні 1859 року
в Пармі, Модені та папських
володіннях.
У березні 1860 р.
національні збори Тоскани,
Парми, Модени ухвалили
рішення про приєднання до
Сардинського королівства.
Опорою реакції залишилося
Неаполітанське
королівство, де теж
спалахнуло народне
повстання
Герб Сицилії
Сицилійське повстання 1860

21. Утворення Італійського королівства

Віктор-Еммануїл ІІ –
король Сардинії та
перший король Італії
На допомогу повсталим з Північної
Італії вирушила тисяча
добровольців "червоносорочечників" - на чолі з
Дж. Гарібальді.
У травні 1860 р. вони висадилися
на о. Сицилія. Після цього загони,
що зросли до 24 тис. осіб,
підтримані місцевим населенням,
переправилися на південь
Апеннінського півострова і
вступили до Неаполя.
Після битви 1 жовтня 1860 р. і
плебісциту (всенародного
голосування) владу Бурбонів у
державі було повалено, а
Неаполітанське королівство
об'єднано з Сардинським. Частина
гарибальдійців схилялася до
проголошення республіки.
Проте Гарібальді визнав владу
сардинського короля Віктора Еммануїла ІІ, розпустивши свій
загін
Утворення Італійського
королівства

22. Червоносорочники-гарибальдійці на Сицилії. Ліногравюра

23. Австро-італійська війна 1866

В результаті австро-італофранцузької війни 1859 року і
революції 1859-1860 Італія
була в основному об'єднана.
Неприєднаними залишилися
лише Венеційська область,
де панувала Австрія, та Рим,
що знаходився під владою
папи. Готуючися до війни
Італія, уклала спілку
з Пруссією.
3 жовтня 1866 року у Відні
був укладений мирний договір
за яким Австрія поступалася
Венеційською областю
Наполеону ІІІ, а той передавав
її італійському королівству
Австро-італійська війна 1866

24. Завершення об’єднання Італії

У квітні 1861 р. було
проголошено утворення
Італійського королівства головне завдання
Рисорджименто (так називали
рух італійців за національне
визволення) було вирішено.
Італія стала конституційною
монархією з високим майновим
цензом (тільки 2,5 %
населення мали виборче
право).
У 1862 р. Гарібальді здійснив
похід у Папську область з
метою приєднання її до Італії,
але зазнав поразки.
У 1870 р. - останню італійську
територію - Папську область
(після франко-прусської війни)
було приєднано до Італії.
3 1871 р. столицею Італії
стало місто Рим
1871 р.
Завершення об’єднання Італії

25. “В’язень Ватикану”

Після ліквідації
папської влади над
Римом (1870), папа
Пій ІХ відмовився
визнати об'єднану
італійську державу.
Відтоді отримав
прізвисько «В'язень
Ватикану» (так само
називали і його
наступників, аж до
1929 року, коли в
Римі було утворено
державу Ватикан).
“В’язень Ватикану”

26. Наслідки Рисорджименто

Об'єднання Італії стало
наслідком героїчної
тривалої боротьби
італійського народу під
керівництвом Мадзіні та
Гарібальді.
Але вони не змогли
довести боротьбу до
створення республіки і
ліберальна буржуазія,
взявши владу в свої
руки, досягла
об’єднанняу формі
конституційної монархії
Савойської династії
Наслідки Рисорджименто

27. Європа в останній чверті ХІХ ст. карта