Україна наприкінці 1919 – на початку 1920 р

1. Україна наприкінці 1919 – на початку 1920 р.

1. Політика більшовиків кін. 1919 – на поч. 1920 р. в
Україні;
2. Націонал-комунізм;
3. «Перший зимовий похід» Армії УНР;
4. Холодноярська республіка.

2. Політика більшовиків наприкінці 1919 – на початку 1920 р. в Україні

Кін. 1919 – поч. 1920 – більшовики
захопили владу в Україні. Вони
оголосили, що визнають самостійність
УСРР – прагнули не допустити
відокремлення України від Росії;
Дозволяли українську мову, відмова
від русифікації;
Л. Троцький: «Без українського вугілля,
заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря
Росія перестане існувати»;
Новий земельний закон – добровільне
створення артілей і комун, поміщицькі,
монастирські, удільні землі
конфісковували комуністи і
передавали селянам без викупу.

3. Комуністична партія більшовиків України (КП(б)У)

Обласна партія РКП(б) (Російська
комуністична партія більшовиків);
Для приборкання опозиції в
КП(б)У була проведена
перереєстрація членів партії –
склад партії зменшується на
третину;
Держава УСРР – формальність.
Військова і цивільна влада –
Всеукраїнська революційний
комітет (Всеукрревком) –
надзвичайний орган;
Початок політики «червоного
терору» – знищення «ворогів»
революції.

4. Рада Народних Комісарів УСРР

сер. лютого 1920 – Всеукрревком
передав повноваження РНК УСРР
(очолив Х. Раковський) і Всеукр.
Центр. Виконкому (очолив Г.
Петровський);
Березень-квітень 1920 – вибори до
рад (80% мандатів – більшовики);
Всі рішення приймали КП(б)У;
Столиця УСРР – Харків;
Створення Комнезамів, які
перебирали владу на місцях.
Комнезами (комітети незаможних
селян) – селянські організації в Україні,
створені більшовиками для зміцнення
своєї влади на селі (1920), здійснення
політики радянської влади у СГ.

5. Плакат

6. Політика «воєнного комунізму» 1918-1921

Націоналізація всієї промисловості;
На базі поміщицьких маєтків створювали
радянські господарства та комуни;
Загальна трудова повинність;
Утворення продзагонів (більшовицька
команда для конфіскації зерна);
Репарація на заможні верстви населення
(примусове вилучення грошей);
Усі «буржуазні елементи» попадали в
трудові армії та табори примусової праці;
Запровадження продрозкладки – система
заготівель СГ продукції за якої селяни
здавали державі надлишки продукції за
твердими цінами (рос. Продразвёрстка);
Продрозкладка перше поширювалася на
хліб і зерно, а згодом на всю СГ продукцію.

7. Політика «воєнного комунізму» 1918-1921

Січень 1920 – відновлено продовольчу
диктатуру й державну монополію на хліб;
Продрозкладка поширилася на м’ясо, яйця,
овочі. Була поширена на всі селянські двори,
які мали посівні площі більше ніж 3 десятини;
Хлібна розкладка на 1920 - 160 млн. пудів
(встигли заготовити 65 млн. пудів);
Колективна відповідальність («кругова
порука») сільських громад за здачу
продовольства;
Заборона вільного ринку;
Грудень 1920 – підготовка до скасування
грошей. Заміна грошей «тродами» – трудовими
одиницями. Скасування грошей не відбулося;
4 грудня 1920 – Ленін підписав «Декрет про
безкоштовний відпуск продовольчих продуктів
і предметів широкого споживання.

8. Воєнний комунізм

Новий земельний
закон – заборона
відводу землі під
колективні
господарства без
згоди селян;
1920 – небезпека
недосіву зернових
(результат
продрозкладки);
Селяни прагнули
сіяти тільки для
власних потреб.

9. Наслідки політики «воєнного комунізму»

Катастрофічне скорочення
виробництва;
Скорочення обсягу селянських
угідь;
Військова диктатура в політиці
(мілітаризація держави);
Командні методи керівництва
економікою;
Різке падіння життєвого рівня
людей.
Зростання соціального напруження.
Голод 1921 - 1923 рр., загибель
понад 5 млн. чоловік.
Розгортання повстанського руху
проти політики більшовиків
("антоновщина" - масове селянське
повстання Воронезької і Тамбовської
губернії, Кронштадтське повстання
військових моряків тощо.

10. Націонал-комунізм 1918

Націонал-комунізм – узагальнена
назва політичних течій, що
поєднували ідеї комуністичної
перебудови суспільства та
створення суверенної Української
держави.
Українські партії починають
сповідувати комуністичні
цінності;
Національний варіант
радянської влади;
1918 – від Української партії
соціалістів-революціонерів
відокремилася група лівих.
Утворили партію УПСР
(боротьбистів – від назви
документу «Боротьба»).

11. Українська партія соціалістів-революціонерів (1918)

Українська партія соціалістівреволюціонерів (1918)
Лідери: Г. Гринько, В.
Блакитний, П. Любченко, О.
Шумський;
Одна із найпопулярніших;
Орієнтувалися на
українське селянство та
інтелігенцію;
Прагнули повної
незалежності України, не
йшли на союз з Петлюрою,
але підтримували його у
боротьбі з Денікіним.

12. «Перший зимовий похід» Армії УНР

6 грудня 1919 – 6 травня 1920 – «Перший зимовий похід»:
Запорізька, Волинська, Київська, Залізна дивізії;
Командувач - М. Омелянович-Павленко;
Заступник – отаман Ю. Тютюнник;
Кіннота та посаджена на вози піхота.
Мета:
Звільнити українські землі з-під червоних і білих;
Грудень 1919 – зіткнулися з білогвардійцями;
Січень 1919 – з’єдналися з партизанами отамана А. Гулого-Гуленка.
Початок боїв з більшовиками:
звільнили Канів і Черкаси;
форсували Дніпро, зайшли на Полтавщину;
зайшли на Херсонщину до ЧУГА (невдало вели переговори)
Квітень 1920 – катастрофічна нестача боєприпасів, захоплення
Вознесенська для поповнення. Вирушили на захід для об’єднання з
поляками.

13. «Перший зимовий похід» 6 грудня 1919 – 6 травня 1920

14. Холодноярська республіка

Холодноярська республіка – самопроголошене державне
утворення, що існувало у 1919-1922 на території
Чигиринського повіту Київської губернії у районі лісового
урочища Холодний Яр:
25 сіл Чигиринщини – 15 тис.армія повстанців;
Центр – с. Мельники;
Головний осередок початку повстанського руху –
Мотронинський монастир;
Створений загін для охорони монастиря (22 осіб);
Очільники – брати Чучупаки (Олекса, Василь, Петро);
Перетворилися на полк гайдамаків Холодного Яру;
Брали участь у визнанні денікінців з Черкас (2 тис.);
Не піддавалися більшовицькій окупації.
3 лютого 1919 – виступили на підтримку Директорії УНР.
12 квітня 1920 – у сутичці з червоними загинув В. Чучупака.
Республіку очолив Іван Деркач, що керував загонами
антибільшовицького повстання.
1922 – попали у засідку червоних, були ув’язнені. Підняли
повстання у Лук’янівській в’язниці у Києві, там і загинули.