поет Добропільщини

1.

Донеччина! Ти рідна мати, ковток цілющої води.
Тебе не можна не кохати, а покохаєш — назавжди!
Г. Заварзін
Добропільська земля багата не тільки на вугілля, а й на
творчих людей. З Добропільщини почали свій творчий
шлях видатні українські письменники — Василь Чухліб,
Євген Гуцало, Віктор Руденко…
У нашому місті та районі проживає багато людей,
талановитих і неординарних, небайдужих до слова, до
життя. Бо вони наділені великою силою — словом, а
слово господарює над часом і Всесвітом. Ці люди —
поети, вони передають вогонь та біль своєї душі за
допомогою поетичного слова. До когорти таких
належить Анатолій Копцов.

2. Анатолій Копцов

Ці рядки з поезії Анатолія Копцова «Мы
сами - Боги» найкраще висловлюють
його кредо: людина творець своєї долі.
Так, його власна доля була непростою,
життєвий шлях не вистелено
трояндами. В Америці таких людей
звуть «madeself», тобто «людина, яка
зробила себе сама». І справді народився в простій робочій сім'ї, де
батьки не були дуже освіченими
людьми - прості трударі. Але мріяли про
те, щоб син пішов далі. Повоєнне
дитинство Анатолія пройшло на околиці
Донецька - у Калинівці. Хоча був
невгамовною дитиною (вчителі завжди
усаджували його за першу парту, щоб
був «на очах»), а школу закінчив із
золотою медаллю. Вступив до
Донецького політехнічного інституту,
який закінчив у 1956 році.

3.

А з 60-го року все його життя і доля
міцно пов'язані з м. Білицьке
і шахтою «Білицька» (раніше - ім. XXI
з'їзду КПРС), де за винятком кількох
років, коли він очолював ШВУ № 2,
працював до 2007 року. Пройшов
шлях від гірничого майстра до
гірничого інженера, секретаря
парткому шахти. Почесний
громадянин м. Білицького. А ось на
ніш нагороди небагатий, хоча,
здавалось би, і славних справ було
чимало, та й можливості були. «Ми,
керівництво шахти, у першу чергу,
подавали до нагородження
кандидатури робітників, бо вони всьому голова», - говорить Анатолій
Дмитрович. Та хіба життя керівника
не сповнене турботами, тривогами
за складне гірницьке господарство,
за безпечну працю і життя гірників,
за виконання планів?! А скільки часу
вимагала громадська робота, якою
Анатолій Дмитрович займався
завжди.

4.

Він і нині, знаходячись на
заслуженому відпочинку, веде
активну громадську роботу як член
президії Білицької міської ради
ветеранів. За його ініціативи у місті
закладено Алею пам'яті загиблих
гірників.За його ініціативи на
адміністративній будівлі шахти
«Білицька» встановлено
меморіальну дошку з іменами і
портретами відомих гірників шахти:
Героя Соціалістичної Праці Ф. Г.
Чабана, начальника дільниці О.Ф.
Лагна, механіка В.М. Солопієва,
бригадира В. І. Полуянова. Саме ці
люди впровадили і освоїли перший
комплекс КМ-87, в результаті чого
бригада Ф.Г. Чабана достроково
виконала завдання п'ятирічки (196670 pp.) і видала на-гора понад 2 млн.
тонн вугілля.

5. Анатолій Копцов – автор гімну м. Білицького.

6.

Поезія… Це іще одне
захоплення Анатолія
Дмитровича. Він може
сміливо повторити за
поетом: «Ко мне сегодня
Муза приходила...». Так, з
Музою він дружить давно і
міцно. Його твори
публікувалися у газеті «Шлях
перемоги» ще у 80-х роках
минулого століття, пізніше –
у «Новому шляху», у
колективній збірці
добропільських поетів «На
крилах надії» (2008 р.)

7.

• Анатолій Дмитрович зібрав і
згуртував біля себе білицьких
поетів, яких у цьому місті
чимало і добре відомих —
Василя Брика, Григорія
Заварзіна, Євгена Бахтіна,
Олександра Іванова і
представників молодшого
покоління - Миколу
Новописного, Анатолія Плетеня,
Геннадія Романенка, Надію
Мельник та інших. Вони і
склали ядро клубу за
інтересами «Пишущая
братия...».

8.

Збиралися у Палаці культури,
читали нові вірші, але мріяли
знайти свого читача, вийти на
велику аудиторію. І ось з нагоди
100-річного ювілею міста
Білицького і 50-річчя шахти
«Білицька» наприкінці 2009 року
побачила світ книга - колективна
збірка білицьких і добропільських
поетів під назвою«Чувства вслух».
Вона не відбулася б без Анатолія
Дмитровича Копцова, який був
організатором, керівником, можна
сказати, мозковим центром і
двигуном цієї справи. Велике
спасибі йому!

9.

Але Копцов не був би
Копцовим, коли б зупинився на
досягнутому. Він поставив
перед «Пишущей братией»
нову мету - видавати власні
збірки поезій, що й здійснили в
2011 р. Євген Бахтін («От
иронии к сарказму») Василь
Брик («Гармония бытия»),
Сергій Васильєв («Рифмы
сердца»). А в серпні 2011 року
побачила світ книга Анатолія
Копцова «Мы сами боги»,
примірники якої він подарував
добропільським і білицьким
ветеранам.

10.

21 січня 2022 року Анатолій
Дмитрович зустрів свій 90-річний
ювілей. Побажаємо йому
міцного здоров'я, незгасної
енергії, особистого щастя.