20 Угорщина і Румунія

1.

Угорщина та Румунія у 1918-1930-х рр.
1. Угорська революція
2. Угорщина у 1920-30-хрр.
3. Румунія після Першої світової війни
4. Румунія у 1920-30-хрр.
Д/з: Ст. 116-125

2.

1. Угорська революція

3.

Поразка у І світовій війні призвела до розпаду А-У.
30-31 жовтня 1918р. у Будапешті й Відні революція:
повалено монархію Габсбургів.
12 листопада проголошено Австрійську республіку, а
16 листопада – Угорську.
Уряд очолив Карої, оголосшено запровадження
загального виборчого права; 8-годо робочий день;
проведення аграрної реформи.

4.

Російські більшовики
розцінили угорські події
як один із проявів початку
“ всесвітньої
комуністичної революції ”.
В листопаді 1918р.
Утворена Угорська
комуністична партія
(УКП) на чолі з Бела
Куном, яка стала
готуватися до захоплення
влади

5.

Територіальні претензії до Угорщини мали сусідні
країни, підтримувані Антантою. У самій країні
стрімко погіршувалася економічна ситуація.
21 березня 1919 р. у результаті об’єднання соціалдемократичної і комуністичної партій
утворилася Соціалістична партія Угорщини (СПУ).
Того ж дня проголошено Угорську
радянську республіку (УРР). Влада перейшла до
рук Революційної урядової ради (РУР).

6.

Угорська радянська республіка.
Перетворення здійснювались за зразком більшовиків
Росії :
• скасовували чини і звання, Церкву відокремили від
держави,
• націоналізували банки, великі й навіть дрібні
підприємства, ощадні каси, транспортні та торговельні
контори,
• скасували поміщицьке землеволодіння (що
перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га).,
• встановили 8-год робочий день.
• примусова реквізиція майна заможних верств
населення, їх виселили з квартир та переселили до них
родин робітників,
• репресії проти опозиційних верств населення.

7.

У червні 1919 р. влада проголосила країну Угорською
Соціалістичною Союзною Радянською Республікою.
Копіювання більшовицької політики «воєнного
комунізму» призвело до перебоїв із продовольством
і предметами першої необхідності, росла кількість
незадоволених новим режимом (селяни, власники,
інтелігенція). Нова влада почала застосовувати проти
своїх противників «червоний терор». Виступи проти
влади придушувалися. Колишній адмірал флоту А-У
Міклош Горті формує збройні сили проти влади.

8.

Поразка червоної армії Угорщини, невдача
соціалістичної революції в Німеччині‚
неможливість радянської Росії допомогти
Угорщині‚ спонукали РУР до переговорів з
Антантою про припинення війни. 1 серпня
утворено
Новий уряд («профспілковий», без комуністів)
ліквідував революційні трибунали, відновив
поліцію і суди. До Будапешта вступили
румунські війська, які роззброїли Угорську
червону армію. «Профспілковий» уряд було
ліквідовано.

9.

2. Угорщина у 1920-30-хрр.

10.

Національні збори 1 березня 1920 р. ухвалили
рішення про відновлення монархії.
Проти виступили країни Антанти і
наступники А-У (Чехословаччина, Румунія,
Королівство сербів, хорватів і словенців).
М. Горті домігся проголошення себе
регентом із широкими повноваженнями.
В Угорщині сформувалася диктатура, що
мала характер авторитарного режиму

11.

Риси режиму М. Горті:
1. Консерватизм.
2. Обмеження демократичних прав і свобод.
3. Збереження представницьких, демократичних
інститутів влади.
4. Легальне існування опозиції. Обмеження діяльності
лівих сил.
5. Панування традиційної еліти (земельної
аристократії).
6. Необмежена влада М. Горті.
7. Відсутність масової партії – опори правлячого
режиму.
8. Монархічна, націоналістична демагогія.

12.

Тріанонський мирний договір (1920 р.) зафіксував
розпад А-У та встановив кордони: 33% колишньої
території та 44% населення. На Угорщину накладено
репарації, армія обмежувалася 35 тис.

13.

Економічні втрати за Тріанонським договором:
58 % залізниць,
60 % протяжності доріг,
84 % лісових ресурсів,
29 % вугілля.
Більша частина промисловості була в Будапешті й
не зазнала значних руйнувань, але нові кордони
відмежували її від постачальників сировини
й ринків збуту, що робило економіку Угорщини
дуже вразливою від сусідів.

14.

В середині 1920-х рр. економіка Угорщини
досягла довоєнного рівня. Виникали нові галузі
виробництва, але країна залишалася аграрноіндустріальною. Було проведено часткову земельну
реформу.
прагнула до перегляду Тріанонського договору і
зменшення репарацій, у 1927р. почала зближення з
Італією.
Економічна криза 1929–1933 рр. завдала сильного
удару угорській економіці, а надто с/г.

15.

У 1931–1935 рр. було урізано демократичні
права:
скорочено кількість виборців;
розширено права верхньої палати парламенту;
обмежено діяльність опозиційних політичних
партій.
Активізували діяльність ультраправі сили,
зокрема партія угорських фашистів «Схрещені
стріли».

16.

У зовнішній політиці зближується з Німеччиною.
Відроджувалися гасла відновлення «Історичної
Угорщини» та реваншу. У 1934 р. між Італією,
Угорщиною та Австрією укладено угоду про взаємну
підтримку в перегляді Версальської системи.
У 1938–1939 рр. Угорщина взяла участь у розділі ЧСР,
приєдналася до Антикомінтернівського пакту.
6 квітня 1941 р. країна вступила у ІІ світову війну,
здійснивши разом з іншими агресивними державами
напад на Югославію. За період 1938–1941 рр. до
Угорщини приєднали значні території: частину
Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську
Україну, Трансильванію та частину Югославії
(Воєводина, Банат).

17.

3. Румунія після Першої світової війни

18.

Участь Румунії у І світовій війні неуспішна. Країну
окупували війська Німеччини та А-У, збитки 31 млрд.
золотих лей, загинуло 800 тис. (10% населення).
Бухарестський сепаратний мир з Німеччиною (квітень
1918р.) ще більше загострив внутрішньополітичне
становище в країні.
Румунія оголосила війну Німеччині 10 листопада
1918р. («одноденна війна»), повернувшись до табору
Антанти, опинилася серед країн-переможниць.
Розгортається рух за об’єднання всіх земель,
заселених румунами.
Внаслідок приєднань, а також анексій територія
Румунії на кінець 1918 р. збільшилася з 137 903 до
294 967 кв. км, а населення - з 8 до 16 млн. чоловік.

19.

На приєднаних територіях проживало чимало
нерумунського населення, яке піддавалося
гнобленню.
Румунію стали називати «Причорноморською
міні-імперією».

20.

21.

4. Румунія у 1920-30-хрр.

22.

На поч. 1920 рр. Румунія залишалася аграрною
державою: 80% населення було зайняте в с/г.
50% землі належало поміщикам (боярам).
Машинобудування практично не існувало, усі
машини та устаткування завозилися з-за кордону.
Найбільш розвинутими галузями були
нафтовидобування та металургія. Однак левова
частка інвестицій у ці галузі припадала на іноземний
капітал.
У власності іноземного капіталу перебувало 80%
промислових підприємств.
За роки стабілізації (1923-1929) Румунія подолала
повоєнні труднощі, зросла промисловість, аграрна
реформа сприяла зміцненню заможної
капіталістичної верхівки селянства

23.

Король Румунії мав значну владу в країні.

24.

Наприкінці 1925 р. націонал-лібералам вдалося
домогтися позбавлення принца Кароля прав на
престол, використавши негаразди у його родинних
справах. 1927 р., після смерті престарілого короля
Фердинанда, главою держави було проголошено 6річного сина Кароля Міхая

25.

1929 – 1933 рр. - економічна криза.
Скориставшись нестабільністю, принц
1930 р. Кароль змістив сина Міхая I і вступив на престол
під іменем Кароль ІІ.
У 1934 р. Румунія поступово почала виходити з кризи.
10 лютого 1938 р. Кароль ІІ здійснює переворот: король
отримав усю повноту влади, а парламент перетворився в
дорадчий орган. Конституцією також закріплювалися
привілеї для румунів. Ліквідовувалася багатопартійність,
створювалась єдина офіційна партія «Фронт національного
відродження» (Партія нації). За зразком Італії, Кароль ІІ
здійснив корпоратизацію промисловості. Опорами короля
були армія та «Залізна гвардія». У листопаді 1938 р.
Кароль ІІ розправляється з очільниками цієї
профашистської організації та зосереджує в своїх руках
всю повноту влади.

26.

Румунія
орієнтувалася
на Францію, а в 1920–
1921 рр. разом із ЧСР
та Королівством СХС
створила Малу
Антанту.
Після Мюнхенської
угоди вона почала
схилятися до союзу з
Німеччиною,
зрозумівши, що саме
вона є домінуючою
силою в Європі.

27.

У 1940 р. Румунії внаслідок дипломатичних
поразок втратила ряд територій:
- Бессарабія та Північна Буковина відійшли до
СРСР;
- Трансільванія – до Угорщини;
- Добруджа – до Болгарії.
Кароль доручає сформувати уряд генералу
Й.Антонеску, який славився своєю жорсткістю.
6 вересня 1940 р. під тиском Й. Антонеску
Кароль ІІ зрікся трону на користь Міхая, але
реальна влада у диктатора Антонеску.

28.

Державу проголосили легіонерською, а Антонеску
став «кондукторулом» - провідником (вождем)
держави. Диктатура Антонеску:
поліцейський режим,
антисемітська кампанія,
«румунізація» власності й бізнесу.
У Румунію ввели німецькі війська, ІІІ рейх встановив
контроль над румунською промисловістю.
6 квітня 1941 р. Румунія вступила у ІІ світову на боці
Німеччини, а 22 червня підтримала напад на СРСР і
захопила Бессарабію та Одесу. У серпні 1944 р.
режим Антонеску було повалено в результаті
повстання.