Наукові основи психогігієни. Методи психофізіологічних і психогігієнічних досліджень

1. Наукові основи психогігієни. Методи психофізіологічних і психогігієнічних досліджень. Структура особливостей особистості людини

та їх
психогігієнічне трактування. Медикопсихологічний і психогігієнічний
підходи до проблем охорони
психічного здоров’я
І.В.Сергета
доктор медичних наук, професор,
завідувач кафедри
загальної гігієни та екології

2.

“По суті в житті нас цікавить
лише одне ‒ наш
психологічний зміст, наш
психічний стан, наше
психічне здоров’я”.
Із виступу І. П. Павлова під час
вручення йому в 1904 році
Нобелевської премії в галузі
медицини і фізіології

3.

Програма ВООЗ “Програма розвитку в галузі
психічного здоров’я” (1962): Суттєве соціальне
значення психічних захворювань завжди відзначалось в
історії людства, проте ніколи зазначена проблема не
досягала таких розмірів, як протягом останніх десятиліть.
Через 18 років у “Шостому огляді …” (1980) експерти
ВООЗ вимушені були визнати, що у більшості країн понад
10% населення страждає на важкі і хронічні форми
психічних захворювань та близько 10% населення
відзначалось наявністю непсихотичних розладів (розлади
особистості, невротичні явища, розлади адаптації тощо).
Н.Сарториус (1991), президент Всесвітньої асоціації
психіатрів відзначив“…сьогодні у світи на психічні розлади
страждає не менше 400 млн людей, причому з кожним
роком їх кількість буде невпинно зростати”.

4.

Основні факти на сьогодні:
За даними ВООЗ (2007) 450 млн людей страждає на
виражені форми психічних розладів. За результатами
різних досліджень, від 500 млн до 750 млн людей
відзначаються наявністю донологічних нервовопсихічних розладів та різноманітних преморбідних
станів.
Психічне здоров’я є невід’ємною частиною здоров’я
людини загалом.
Психічне здоров’я визначається комплексом
соціально-економічних, біологічних та середовищних
факторів.
Психічне здоров’я – це не лише відсутність психічних
розладів, але й стан при якому людина може
реалізувати свої здібності, протистояти життєвим
стресам та вносити відповідний внесок у спільноту.

5. Основні факти на сьогодні:

за матеріалами ВООЗ протягом останніх декількох
десятків років загальна розповсюдженість психічних
захворювань серед дітей у світі зросла майже в 30
разів;
в структурі загальної захворюваності все більшу
частку займають нервово-психічні розлади;
домінуючу частину в структурі патологічних зрушень у
стані психічного здоров’я дітей і підлітків складають
донозологічні психічні розлади різного ступеня
вираження, близько 20% дітей, що вступають до
школи, мають різноманітні порушення з боку нервовопсихічного стану донозологічного характеру, більше
того, наприкінці навчання їх число збільшується до 6070%;
донозологічні психічні розлади, які спостерігаються в
дитячому та підлітковому віці можуть перейти в
психічну патологію в дорослому віці.

6. Критерії психічного здоров’я (ВООЗ, 2010)

усвідомлення безперервності, постійності та
ідентичності власного фізичного та
психічного “Я”;
почуття постійності та ідентичності
переживань в однотипних та типових
ситуаціях;
критичність до себе та власної психічної
продукції (діяльності) та її результатів;
відповідність психічних реакцій
(адекватність) силі і частоті впливу чинників
довкілля, соціальних обставин та ситуацій;

7. Критерії психічного здоров’я (ВООЗ, 2010)

здатність до самоуправління власною
поведінкою відповідно до соціальних норм,
правил та законів;
здатність планувати власну
життєдіяльність та реалізовати її;
здатність змінювати спосіб поведінки в
залежності від змін життєвих ситуацій та
обставин;
високий рівень соціально-психологічної,
психофізіологічної та психічної адаптації

8. Чинники, що справляють несприятливий вплив на психічне здоров’я людини

міжлюдська ізоляція, що неухильно зростає на тлі
надлишкової інформатизації суспільства;
надмірна інтенсифікація нервово-психічної
діяльності, що має місце;
суттєве послаблення впливу інституту родини;
виражене почастішання використання
заспокійливих і снодійних фармацевтичних
засобів та алкоголю;
підвищення ступеня залежності людини від
сучасних засобів масової інформації, що сприяє її
“мікроскопізації”, підлеглості та знеособлюванню;
неухильне зростання індексу стресогенності
звичних умов перебування.

9. Психогігієна

галузь сучасної гігієни, що:
вивчає стан психічного здоров'я людини;
досліджує динамічні зміни психічного
здоров'я у зв‘язку з дією на організм людини
природних, виробничих і соціально-побутових
чинників та
розробляє на основі цих досліджень
науково обґрунтовані заходи щодо активного
впливу на людський організм та середовище
його перебування з метою створенні найбільш
сприятливих умов для збереження та
зміцнення психічного і соматичного здоров'я.

10. Завдання психогігієни

аналіз нервово-психічного здоров'я
населення, розробка вікових стандартів
розвитку психофізіологічних функцій та
особливостей особистості;
вивчення характеру впливу чинників
середовища на організм та їх нормування з
урахуванням динамічних зрушень
психофізіологічних та психологічних показників
функціонального стану організму,
наукове обґрунтування ефективних заходів
щодо запобігання зрушень у нервовопсихічному стані, збереження та зміцнення
психічного та соматичного здоров'я

11. Рівні психічного здоров’я людини

рівень психофізіологічного здоров’я, що
визначається особливостями нейрофізіологічної організації психічних процесів;
рівень індивідуально-психологічного
здоров’я, що характеризується здатністю до
використання адекватних способів реалізації
змістовних намагань особистості;
рівень особистісного здоров’я, що
визначається якістю змістовних відносин
людини.

12. Структура особистості людини (в нормі)

Завдатки і
нахили
Темперамент
Характер
Мотиваційна
спрямованість
Психічний
стан

13. Структура особистості людини (за умов дії негативних чинників)

Завдатки і
нахили
Темперамент
Характер
Мотиваційна
спрямованість
Психічний
стан

14. Структура особистості людини (за умов дії патологічних чинників)

Завдатки і
нахили
Темперамент
Характер
Мотиваційна
спрямованість
Психічний
стан

15. Темперамент

Відносна константа особистісного забарвлення
переживань, характеристика індивідуального
стереотипу реакцій у відповідь на вплив
чинників навколишнього середовища та
соціальних умов життя, спосіб емоційної
реактивності та динаміки діяльності людини,
головним змістом яких є виконання
стабілізаційної функції
Методики визначення:
особистісний опитувальник Айзенка,
особистісний опитувальник Русалова тощо

16. Основні компоненти темпераменту

За Айзенком:
Екстраверсія-інтроверсія;
Нейротизм (або емоційна нестабільність)
За Русаловим:
Екстраверсія-інтроверсія;
Пластичність-ригідність нервових процесів;
Емоційна збудливість-емоційна врівноваженість;
Темп реакцій;
Активність

17. Основні типи темпераменту

18. Основні типи темпераменту

19. Тривожність

Певний особистісно-зумовлений процес
переживання емоційного неблагополуччя,
пов’язаний з передчуттям небезпеки або
імовірної невдачі, реєстрацією явищ
нестабільності та порушень звичного перебігу
стереотипних подій
Методики визначення:
особистісний опитувальник Спілбергера,
особистісний опитувальник Тейлора;
особистісний опитувальник визначення
шкільної тривожності Філліпса тощо

20. Основні компоненти тривожності

За Спілбергером:
Ситуативна (реактивна) тривожність
тривожність, що визначається певним комплексом
емоційних реакцій (напруження, нервозність,
занепокоєння, передчуття загрози тощо) в умовах
виникнення певних очікуваних або неочікуваних стресових
за своїм змістом ситуацій
(“тривожність в конкретний момент”)
Особистісна тривожність
тривожність, що становить інтегративну індивідуальну
властивість, яка визначає схильність людини до
суб’єктивного переживання таких емоційних станів, як
страх, хвилювання, внутрішнє напруження
(“тривожність завжди”)

21. Характер

індивідуальне поєднання найбільш стійких та
суттєвих особливостей особистості, які проявляються у поведінці людини як певне відношення до себе (ступінь вимогливості, критичності та самооцінки), до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм),
до справи, яка доручена (лінощі або працелюбність, акуратність або неохайність та вольові
якості)
Методики визначення:
особистісний опитувальник ММРІ;
особистісні опитувальники СМІЛ, ММІЛ, Mini-mult;
особистісний опитувальник Р. Кеттелла;
особистісний опитувальник Г Шмішека тощо

22. Основні компоненти характеру

За Хатуейєм і Маккинли (ММPI):
Характерологічні властивості за шкалами: іпохондрії (Нs),
депресії (D), істерії (Ну), психопатії (Рd), паранойяльноcті
(Ра), психастенії (Рt), шизоїдности (Sc), гипоманії (Мa).
За Кеттеллом:
Характерологічні властивості за шкалами:
замкнутість-товариськість; емоційна
стабільність-емоційна нестабільність,
підлеглість-домінантність,
стримність-екпресивність,
жорсткість-чутлитвість тощо.
За Леонгардом і Шмішеком:
Акцентуації характеру: гіпертимний, застрягаючий, емотивний, педантичний, тривожний, циклотимний, демонстративний, збудливий, дистимний, екзальтований типи

23. Властивості характеру в нормі та патології

Зона абсолютно нормального характеру - акцентуацій
характеру (Н);
Зона сильних відхилень характерологічних
властивостей - психопатії (П).
I - "середні" (нормальні) характери,
II - акцентуйовані характери
(а - приховані акцентуації, б - явні акцентуації),
III - психопатії.

24. Мотиваційна спрямованість

сукупність фізіологічних і психологічних
процесів, які спонукають до дії, спрямовують
поведінку людини та визначають високий
ступінь її готовності до здійснення в стислі
терміни і з найбільшим ефектом діяльності,
що запланована
Методики визначення:
особистісний опитувальник Роттера;
особистісний опитувальник Гербачевського ;
особистісний опитувальник Реана;
особистісний опитувальник Елерса тощо

25. Психічний стан

узагальнена картина психічного функціонування вищої нервової діяльності організму в
обмежений проміжок часу, уявлення про яку у
свідомості людини реалізується на основі
самооціночних процесів, ураховуючи той факт,
що адекватна, стала та гармонійна самооцінка
сприяє найбільшій продуктивності різних видів
діяльності
Методики визначення:
методика колірних виборів Люшера;
особистісний опитувальник Малкової;
психометрична шкала Цунга для самооцінки депресії;
комплекс опитувальників Бойка;
опитувальник САН (самопочуття – активність - настрій);
тощо

26. Концепція психогігієнічного впливу на процеси формування, збереження та зміцнення здоров’я

Методологія вивчення
психічного здоров’я
(методологічний
компонент)
Визначення діагностичних підходів до оцінки
особливостей особистості (діагностичний
компонент)
Обґрунтування профілактичних технологій
збереження здоров’я
(профілактичний
компонент)
Запровадження системного підходу до прогнозування психічного
здоров’я (прогностичний
компонент)

27. Методологія вивчення психічного здоров’я (методологічний компонент)

Оцінка
психічного здоров'я
Атрибутивно-категорійний
підхід
Інтегративний
підхід
Нормативний
підхід
Імовірнісний
підхід

28. Атрибутивно-категорійний підхід

Психічне
здоров‘я
характеризується відсутністю виражених нервово-психічних
розладів, певним резервом сил, що дозволяють подолати
стресові ситуації та утруднення, а також стійкою рівновагою між
організмом та навколишнім середовищем
Основні атрибути
психічного здоров’я:
Провідні критерії оцінки
психічного здоров’я:
відсутність психічних
захворювань;
певний рівень нервовопсихічного здоров’я, що
індивідуально досягнутий;
сприятливий
функціональний стан вищої
нервової діяльності та
сенсорних систем організму.
відсутність виражених форм
психічних захворювань та
граничних нервово-психічних
розладів;
гармонійність психічного
розвитку та його відповідність
вікові;
показники стану
психофізіологічних функцій та
особливостей особистості.

29. Показники розвитку психофізіологічних функцій підлітків в динаміці спостережень

Підлітки з
хронічною
Практично
соматичною
Час
здорові
Психофізіолопатологією
спостепідлітки
гічні функції
(експериментарежень
льний режим)
n
M±m
n
M±m
n
M±m
Латентний період початок 31 219,83±7,74 32 231,81±4,79 30 237,36±5,57
зорово-моторної кінець 31 207,94±3,20 32 229,41±5,47 30 218,92±5,29
реакції, мс
p(t);p(χ2) <0,05; <0,001
>0,05; <0,001
<0,01; <0,001
Врівноваженість початок 31 21,61±1,51 32 29,62±1,80 30 26,90±1,49
нервових прокінець 31 18,12±1,24 32 28,59±2,13 30 22,27±1,60
цесів,помилка в мс p(t);p(χ2) >0,05; <0,001
>0,05; <0,001
<0,05; <0,001
Критична частота початок 31 32,38±0,42 32 32,11±0,51 30 32,52±0,44
злиття світлових кінець 31 33,64±0,44 32 31,05±0,44 30 33,27±0,41
миготінь, Гц
p(t);p(χ2)
<0,05; <0,05
>0,05; >0,05
>0,05; <0,05
початок 31 9,26±0,65 32
9,82±0,84 30 10,16±0,39
Координація
рухів,
кінець 31 8,36±0,53 32
9,68±0,63 30
9,11±0,24
2
кількість дотиків p(t);p(χ )
>0,05; >0,05
>0,05; >0,05
<0,05; <0,001
Підлітки з хронічною соматичною
патологією
(традиційний
режим)

30. Основні типи змін показників психофізіологічних функцій та особливостей особистості студентів у природних умовах навчання

2
5
1
4
3
1
2
3
4
5
6
1 – стабільний;
2 – такий, що зростає;
3 – такий, що
зменшується;
4 – параболоподібний з
пріоритетним розвитком
на початку періоду
навчання;
5 – параболоподібний з
пріоритетним розвитком
наприкінці періоду
навчання.

31. Нормативний підхід

Психічне
здоров’я
являє собою континуум, безперервний ряд перехідних
станів (фаз) від абсолютної норми до порушень
з клінічно вираженою симптоматикою
Провідні принципи
нормативного підходу:
Групи психічного
здоров’я:
визначення функціональних
I група – практично здорові особи;
станів на грані норми та патології II група – особи з легкими
рання діагностика граничних
функціональними порушеннями;
нервово-психічних розладів,
III група – особи з доклінічними
виявлення ініціальних форм
станами або клінічними формами
донозологічних зрушень;
захворювань у стадії компенсації;
розробка нормативних
IV група – особи з доклінічними
положень щодо визначення
станами або клінічними формами
різних груп населення у
захворювань у стадії
залежності від стану психічного субкомпенсації.
здоров’я.

32. Характеристики тривожності підлітків

Дівчата
бали
49
Ситуативна тривожність
Юнаки
Особистісна тривожність
48
47
46
45
44
43
42
41
40
39
з
х
з
х
з – практично здорові підлітки; х – підлітки, що страждають на
хронічні соматичні захворювання

33. Характеристики основних типів акцентуацій характеру підлітків

бали
14
Дівчата
Юнаки
педантичний
тривожний
дистимний
12
10
8
6
4
2
0
з
х
з
х
з
х
з – практично здорові підлітки; х – підлітки, що страждають на
хронічні соматичні захворювання

34. Методика скринінгової оцінки ступеня ризику виникнення донозологічних відхилень у стані психічного здоров’я учнів пубертатного

віку

35.

Визначення ряду психодіагностичних показників на підставі використання
особистісних опитувальників та тестових методик: рівня нейротизму,
емоційного вигоряння, ситуаційної та особистісної тривожності, шкільної
тривожності, агресивності, схильності до розвитку депресивних станів
проведення оцінки отриманих даних у
балах відповідно до розробленої шкали
розрахування інтегральних показників оцінки особливостей психічного
стану та динамічних змін стану психічного здоров’я, на основі яких
обстеженого підлітка і колектив підлітків відносять до груп з різним
ступенем ризику виникнення відхилень у стані психічного здоров’я
донозологічного змісту
1 категорія:
(до 8,0 балів)
Мінімальний
ризик виникнення відхилень у стані
психічного
здоров’я
2 категорія:
(8,1–12,0
балів)
Низький
ризик виникнення відхилень у стані
психічного
здоров’я
3 категорія:
(12,1-17,0
балів)
Помірний
ризик виникнення відхилень у стані
психічного
здоров’я
4 категорія:
(понад 17,0
балів)
Високий
ризик виникнення відхилень у стані
психічного
здоров’я

36.

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК
ОЦІНКИ ПСИХІЧНОГО
СТАНУ ЗДОРОВ’Я
Н – рівень нейротизму
ЕВ – рівень емоційного
вигоряння
Т – рівень тривожності
ШТ – рівень шкільної
тривожності
А – рівень агресивності
Д – ступінь схильності
до розвитку
депресивного стану
ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК
ДИНАМІЧНИХ ЗМІН СТАНУ
ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я
ІПОПС1 та ІПОПС2 – інтегральні
показники оцінки особливостей
психічного стану впродовж різних
періодів спостереження (наприклад,
до і після застосування психопрофілактичних та психокорекційних
заходів, на початку та наприкінці
навчального року тощо).

37. Інтегративний підхід

Психичне
здоров‘я
являє собою міждисциплінарне мультикритеріальне поняття,
що визначає особливості психічного стану в умовах постійної
взаємодії організму та середовища його існування
Фактори, що зумовлюють
поломку адаптаційних
механізмів:
Критерії установлення
психогігієнічних норм:
визначення
стани, викликані особливостями функціонального стану
домінуючої системи, що
онтогенетичного розвитку
реагує на вплив ззовні;
(критичні періоди психічного
розвитку тощо);
оцінка ступеня напруження
регуляторних систем;
знижена внаслідок органічної
церебральної недостатності
установлення характеру
нервово-психічна реактивність;
фізіологічного реагування.
патогенні біологічні (гіпоксія
тощо) та психічні (інформаційні
перенавантаження тощо) фактори.

38. Індекс психофізіологічної адаптації

(а + с) - b
ІПфА = —————;
a+b+с
ІПфА – індекс психофізіологічної адаптації;
а – число випадків із
сприятливою динамікою
розвитку психофізіологіч-них
функцій;
b – число випадків з несприятливою динамікою розвитку
психофізіологічних функцій;
с – число випадків із
стабільними результатами
динамічних зрушень
психофізіологічних функцій.
Практично
здорові
підлітки
Підлітки з
хронічною
соматичною
патологією
(традиційний режим)
Підлітки з
хронічною
соматичною
патологією
експериментальний
режим)
Дівча
та
Юна
ки
Дівча
та
Юна
ки
Дівча
та
Юна
ки
Задовільний
перебіг
процесів ПФА
83,9
81,3
71,9
81,8
96,7
94,7
Нестабільний
перебіг
процесів ПФА
9,7
18,7
18,8
3,0
3,3
5,3
Незадовільний перебіг
процесів ПФА
6,4
–
9,3
9,1
–
–
Зрив перебігу
процесів ПФА
–
–
–
6,1
–
–
Особливості
перебігу
процесів
ПФА

39. Схема бальної оцінки рівня психофізіологічної адаптації студентів медичних ЗВО

Психофізіологічні
функції
Бали
ЛППЗМР,
мс
ДПДЗМР,
мс
Рухомість
нервових
процесів,
число зривів
1
2
3
4
5
понад 180,1
понад 200,1
4–5
понад 50
до 33,0
160,1−180,0
180,1−200,0
3
40–50
33,1–36,0
140,1−160,0
160,1−180,0
2
30–40
36,1–39,0
120,1−140,0
140,1−160,0
1
20–30
39,1–42,0
до 120,0
до 140,0
0
до 20
понад 42,0
Психофізіологічні
Бали
1
2
3
4
5
Координація
рухів,
кількість
дотиків
Врівноваженість нервових
процесів,
помилка у мс
КЧСМ,
Гц
функції
ІПКР,
ум. од.
Ефективність
роботи, що
виконується, с
Ступінь втягування у діяльність, що виконується, ум. од.
Психічна
стійкість, ум.
од.
понад 12,1
понад 0,81
понад 60,1
понад 1,20
понад 1,20
9,1–12,0
0,61−0,80
50,1−60,0
1,01−1,20
1,01−1,20
6,1–9,0
0,41−0,60
40,1−50,0
0,81−1,00
0,81−1,00
3,1–6,0
0,21−0,40
30,1−40,0
0,61−0,80
0,61−0,80
до 3,0
до 0,20
до 30
до 0,60
до 0,60

40. Схема бальної оцінки рівня психічної адаптації студентів медичних ЗВО

Особливості
Бали
1
2
3
4
5
Рівень
вираження
нейротизму,
бали
19–24
15–18
10–14
7–10
0–6
Рівень
Рівень
вираження
вираження
ситуативної особистісної
тривожності, тривожності,
бали
бали
69–80
57–68
45–56
33–44
20–32
69–80
57–68
45–56
33–44
20–32
Особливості
Бали
1
2
3
4
5
Рівень
вираження
акцентуації
характеру
тривожного
типу, бали
19–24
15–18
12–14
8–12
3–7
Рівень
вираження
акцентуації
характеру
збудливого
типу, бали
19–24
15–18
12–14
8–12
3–7
Рівень
вираження
акцентуації
характеру
дистимного
типу, бали
19–24
15–18
12–14
8–12
3–7
особистості
Рівень
вираження
астенічного
стану,
бали
Рівень
вираження
депресивного стану,
бали
101–120
76–100
51–75
41–50
30–40
70–80
60–69
50–59
35–49
20–34
Рівень
вираження
акцентуації
характеру
емотивного
типу, бали
19–24
15–18
12–14
8–12
3–7
особистості
Ступінь
вираження
загальної
інтернальності РСК,
стени
1–2
3–4
5–6
7–8
9–10
РСК
у галузі
професійних
відносин,
стени
РСК
у галузі
здоров’я та
хвороби,
стени
1–2
3–4
5–6
7–8
9–10
1–2
3–4
5–6
7–8
9–10

41. Інтегральний показник психофізіологічної адаптації (ІППФА)

ІППФА = 0,098×ЛППЗМР + 0,117×ЛПДЗМР +
0,105×РНП + 0,123×ВНП + 0,038×КЧСМ +
0,095×КР-д + 0,077×ІПКР + 0,121×ЕР +
0,107×СВД + 0,119×ПС;
де ЛППЗМР – латентний період простої зорово-моторної реакції;
ЛПДЗМР – латентний період диференційованої зоровомоторної реакції;
РНП – рухомість нервових процесів;
ВНП – врівноваженість нервових процесів;
КЧСМ – критична частота злиття світлових миготінь;
КР-д – кількість дотиків під час визначення координації рухів;
ІПКР – інтегральний показник координації рухів;
ЕР – ефективність діяльності, що виконується;
СТД – ступінь втягування у діяльність, що виконується;
ПС – психічна стійкість.

42. Інтегральний показник психічної адаптації (ІППА)

ІППА = 0,124×Н + 0,110×СТ + 0,116×ОТ + 0,075×АС +
0,088×ДС + 0,096×АХ-е + 0,121×АХ-т + 0,091×АХ-з +
0,061×АХ-д + 0,035×РСК-і + 0,047×РСК-пв + 0,036×РСК-зх;
де Н – рівень вираження нейротизму;
СТ – рівень вираження ситуативної тривожності;
ОТ – рівень вираження особистісної тривожності;
АС – рівень вираження астенічного стану;
ДС – рівень вираження депресивного стану;
АХ-е – рівень вираження акцентуації характеру емотивного типу;
АХ-т – рівень вираження акцентуації характеру тривожного типу;
АХ-з – рівень вираження акцентуації характеру збудливого типу;
АХ-д – рівень вираження акцентуації характеру дистимного типу;
РСК-і – рівень вираження загальної інтернальності;
РСК-пв – ступінь вираження рівня суб’єктивного контролю у
галузі професійних відносин;
РСК-зх – ступінь вираження рівня суб’єктивного контролю у
галузі ставлення до здоров’я та хвороби.

43. Кількісні критерії змістовної оцінки показників ІППФА та ІППА студентів медичних ЗВО

рівень психофізіологічної і психічної адаптації студентів
медичних ВНЗ низький: величини ІППФА та ІППА – в межах
від 1,00 до 1,80 балів;
рівень психофізіологічної і психічної адаптації студентів
медичних ВНЗ нижче середнього: величини ІППФА та ІППА – в
межах від 1,81 до 2,60 балів;
рівень психофізіологічної і психічної адаптації студентів
медичних ВНЗ середній: величини ІППФА та ІППА – в межах
від 2,61 до 3,40 балів;
рівень психофізіологічної і психічної адаптації студентів
медичних ВНЗ вище середнього: величини ІППФА та ІППА – в
межах від 3,41 до 4,20 балів;
рівень психофізіологічної і психічної адаптації студентів
медичних ВНЗ високий: величини ІППФА та ІППА – в межах
від 4,21 до 5,00 балів.

44. Імовірнісний підхід

Психичне
здоров‘я
являє собою результат впливу різноманітних факторів
внутрішнього стану, навколишнього середовища та
соціальних умов життя, які підлягають якісній та кількісній
оцінці та імовірнісному передбаченню
Провідні методи прогнозування психічного
здоров’я людини:
фізіологічні методи;
кібернетичні методи;
імовірнісно-статистичні методи;
створення експертних систем на базі фундаментальних
положень нечіткої логіки на нейронних мереж.

45. Статистичні моделі прогнозування особливостей функціонального стану підлітків (у1 – індекс психофізіологічної адаптації; у2 -

рівень
фізичної працездатності; у3 - середній бал навчальної
успішності)
серед дівчат:
у1 = 0,45f1 + 0,11f2 + 0,27f3 ;
у2 = 0,38f1 + 0,13f2 + 0,60f3 ;
у3 = 0,09f1 + 0,04f2 + 0,63f3 ;
серед юнаків:
у1 = – 0,35f1 + 0,56f2 + 0,24f3 ;
у2 = – 0,38f1 + 0,60f2 – 0,06f3 ;
у3 = – 0,56f1 – 0,07f2 + 0,38f3 ;
де фактор f1 пов’язаний з поведінководе фактор f1 характеризує провідні
значущими властивостями характеру,
властивості темпераменту та
рівнем суб’єктивного контролю та
рівень шкільної успішності;
значеннями нервово-психічного
фактор f2 пов’язаний з показниками
напруження;
рівня акцентуювання особистості
фактор f2 характеризує властивості темзбудливо-емотивного типу,
пераменту та акцентуації характеру збудвеличинами зорово-рухової
ливого та циклотимно-істероїдного типу;
координації та нервово-психічного
фактор f3 пов’язаний з характеристиканапруження;
ми емоційно-значущих особистісних
фактор f3 характеризує показники
проявів та станом соматосенсорного
рівня суб’єктивного контролю
аналізатору, показниками фізичної та
особистості підлітків.
розумової працездатності.

46. Експертна система визначення рівня здоров’я та професійної придатності на базі нейро-нечітких мереж

47. Визначення діагностичних підходів до оцінки особливостей особистості (діагностичний компонент)

Оцінка
психічного здоров’я
Комплексний підхід
до проведення
діагностичних
заходів
Об’єктивність
оцінки рівня
психічного
здоров’я
Системний
характер
діагностичних
заходів
Надійність
діагностичних
прийомів

48. Обґрунтування профілактичних технологій збереження здоров’я (профілактичний компонент)

Оцінка
психічного здоров’я
Визначення рівнів проведення
психогігієнічних заходів
діагностики, корекції та реабілітації
Обґрунтування
основних принципів
впровадження та реалізації
психогігієнічних заходів

49. Прогнозування психічного здоров’я (прогностичний компонент)

Оцінка
психічного здоров’я
Урахування показників
функціональних можливостей
організму та особливостей
середовища його перебування
Забезпечення багатовимірної
статистичної обробки
даних
Вибір найбільш
доцільних методів та засобів
прогнозування
Забезпечення надійної
практичної інтерпретації
отриманих результатів
Раціональне
групування
носіїв інформації
Перевірка
адекватності прогнозування

50. Психогігієнічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності

проведення гігієнічного нормування виробничої (навчальної)
діяльності людини;
визначення чинників, які сприяють ломці адаптаційних
механізмів, і, насамперед, урахування кризових періодів у житті
людини, в основі яких лежать перебудова структурної організації
особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни
психосоціальної орієнтації;
раціональна організація позаробочої (позанавчальної) діяльності
людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей
темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та
нервово-психічних станів людини, урахування вікових
закономірностей їх змін, використання активних методів
психофізіологічного впливу на процеси формування
критеріальних показників особистості;
обґрунтування та диференційоване запровадження заходів
психогігієнічної корекції та реабілітації.

51. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ МЕДИЧНОЇ БІОРИТМОЛОГІЇ. ХРОНОГІГІЄНА

52. Біологічні ритми

самопідтримуючі автономні
процеси періодичного чергування
станів організму і коливань
інтенсивності фізіологічних
реакцій індивідуума

53. Біологічні ритми

Людина має складну ієрархію та сувору
часову упорядкованість в установленні
біоритмологічної структури особистості
внаслідок дії внутрішніх та зовнішніх
синхронізаторів.
Цілісний організм може існувати лише
за певних фазових співвідношень різних
коливальних процесів у клітинах, тканинах,
органах і функціональних системах ‒ з
одного боку, та за їх чіткої синхронізації з
умовами навколишнього середовища ‒ з
іншого.

54. Біологічні ритми

Стан здоров’я ‒ це стан оптимальної гармонійності між часовою структурою внутрішнього
середовища організму та впливом чинників
навколишнього середовища, а біоритми за
своєю суттю відображують зміни різноманітних
показників фізіологічних процесів хвилеподібної
форми.
Отже, з одного боку, біологічні ритми
виступають як один із найважливіших
механізмів пристосування до умов навколишнього середовища, з іншого ‒ являють собою
універсальний критерій функціонального стану
організму.

55. Класифікації біологічних ритмів

за частотними характеристиками:
1 клас ‒ ритми високої частоти (період від 1
мс до 30 хвилин; осциляції на
молекулярному рівні, частота серцевих
скорочень, ритми дихання, перистальтика
кишок тощо);
2 клас ‒ ритми середньої частоти (від 30
хвилин до 28 годин):
а) ультрадіанні (від 0,5 до 20 годин)
ритми;
б) циркадіанні (від 20 до 28 годин)
ритми;

56. Класифікації біологічних ритмів

за частотними характеристиками:
3 клас ‒ мезоритми (від 28 годин до 20 днів):
а) інфрадіанні (від 28 до 60 годин) ритми;
б) циркасептідальні (від 60 до 148 годин)
ритми;
4 клас ‒ макроритми (від 20 днів до 1 року);
5 клас ‒ мегаритми (від 1 року до десятків
років).

57. Класифікації біологічних ритмів

за рівнем організації біосистем:
клітинні ритми;
органні ритми;
організменні ритми;
популяційні ритми
за особливостями взаємодії організму та
навколишнього середовища
адаптаційні (адаптивні) ритми;
фізіологічні ритми

58. Десинхроноз

вид хронопатології, який є передвісником та
супутником найрізноманітніших проявів
неблагополуччя організму, в тому числі і
багатьох захворювань
Клінічні прояви десинхронозу
характеризуються тим, що на зміну чіткій та
стійкій синхронізації ритмів і датчиків часу
приходить стан неузгодженості фаз
циркадіанних ритмів організму при
порушенні цієї синхронізації

59. Типи десинхронозів

гострий і хронічний
явний і прихований
частковий і тотальний, а також
асинхроноз

60. Графічне зображення типового біологічного ритму та його провідних характеристик

Амп
Акр
T
(Амп — амплітуда ритму, Акр — акрофаза ритму,
Т — період ритму).

61. Типи денних кривих за даними бальної квантифікації

1 ‒ інвертовані криві; 2 ‒ платоподібні криві;
3 ‒ параболоподібні криві з акрофазою о 20 годині;
4 ‒ двовершинні криві; 5 ‒ параболоподібні криві з
акрофазою о 12 або 16 годині

62. Тип денної працездатності

Стереотип виконання добової діяльності, що
зумовлений особливостями біоритмологічної
(циркадіанної) структури особистості
Методика визначення − особистісний
опитувальник О. Остберга
Основні типи денної працездатності:
чітко виражений ранковий тип;
слабо виражений ранковий тип;
аритмічний тип;
слабо виражений вечірній тип;
чітко виражений вечірній тип.

63. Розрахункові біологічні ритми

фізичний біологічний ритм (цикл) – період у
23 дні,
емоційний біологічний ритм (цикл) – період
у 28 днів
інтелектуальний біологічний ритм (цикл) –
період у 33 дні

64. Біоритмологічні принципи раціональної організації повсякденної діяльності

поєднання часу навчальних занять з часом
біоритмологічного оптимуму фізіологічних
функцій організму;
урахування біоритмологічних типів денної
працездатності;
зміцнення денної акрофази циркадіанних
ритмів фізіологічних функцій за рахунок
збільшення рухової активності;
раціональна організація вільного часу.

65. Дякую за увагу!