Тема_2_Слайди_для_конспекту_Антична_філософія_1_26

1.

2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ: АНТИЧНІСТЬ

Космоцентричний характер ранньої античної
філософії. Піфагор.
Атомістичні ідеї в античній філософії.
Софісти і Сократ
Філософські ідеї Платона: вчення про ідеї,
пізнанні і державу
Філософія Аристотеля: «метафізика»,
гносеологія, логіка
Світоглядна орієнтація еліністічної філософії

3.

4.

Формуються дві гілки античної філософії: «Іонійська»
(Мілетська школа): Фалес, Сократ, Платон, Арістотель.
«Італійська традиція: Піфагор, Парменід, Зенон Елейський,
Демокріт, Епікур.

5.

Головні риси
античної філософії

6. Перший період: натурфілософські школи Стародавньої Греції

7. Видатні натурфілософи Стародавньої Греції

8.

• Фалес (625\640–562 р. до н. е.)
– родоначальник філософії!
• Саме Аристотель його назвав
засновником стихійно-матереа
лізму. Він був не тільки перший
філософ Греції, а й перший
вчений (математик, астроном).
Подорожуючи світом у якості
купця, він придбав багато знань у Єгипті, у жерців, у
Вавилоні та у інших країнах. Він знав астрономію,
математику, геометрію, метафізику…
Переказують, що на основі розрахунків він передбачив
сонячне затемнення 28 травня 585 р. до н. е. Фалес був
радником у справах держави і в практичних справах.

9. «Проблемне поле» 1 етапу:

1. Онтологізм. Проблема «1 початку» (по-грецькі «архе», що
дослівно означає «початок, принцип» всього сущого як його
основи, сутності (основи світу):
1-шо Причина Космосу.
З чого виникає світ? Сила дії,
яка створює
Космос.
З чого складаються речі?
Буття в яке все повертається в
кінці існування.
I етап. Формується питання: Що є
основою буття?
Фалес - «Все є вода».
Анаксимен (повітря).
Анаксимандр («апейрон» - безмежне
, суміш різних речовин).

10.

Анаксимандр стверджував, що апейрон - єдина причина
народження та загибелі всього сущого;
апейрон все з себе виробляє сам: перебуваючи у
обертальному русі, апейрон "виділяє протилежності - вологе і
сухе, холодне і тепле;
їх парні комбінації утворюють землю (сухе та холодне), воду
(вологе та холодне), повітря (вологе та гаряче), вогонь (сухе і
гаряче). Як найважче, земля збирається в центрі і оточується
водною, повітряною та вогненною сферами, між якими
відбувається взаємодія. У результаті утворюється суша. а
небесна сфера розмивається на три кільця, оточені повітрям".
це три обода колісниці, порожні всередині і наповнені вогнем,
вони не видно з землі - їх не можна сприймати почуттями. обід
один отвір - це Сонце; отвори здатні повністю або частково
закриватися - це затемнення; ободи обертаються навколо
Землі - і з ними обертаються зірки, Місяць і Сонце".

11.

Третім відомим мілетським філософом був
Анаксімен (585–524 р. до н. е.), учень
Анаксімандра і останній представник цієї
школи. Началом усього Анаксімен вважав
не щось, а повітря. З повітря все виникає
й до нього все повертається. Розрідження
повітря призводить до виникнення вогню,
коли ж повітря густішає це веде до появи
вітру, хмар, води, землі, каміння тощо.

12.

Під впливом жару ядро висихає, а
його пар роздуває зовнішню
оболонку аж
до її руйнування. Оболонка
розпадається на декілька кілець.Десь
після цього виникає циліндрична
Земля, яка висить нерухомо у центрі
сферичного Всесвіту. Ці процеси, за
Анаксімандром, періодично
повторюються: через певний час
світ знову поглинається навколишнім
“безмежним” началом.

13.

• 1. Ввів поняття «1 початку всього сущого -«архе
(початок, принцип)».
• 2. Першоосновою вважав «апейрон» «суміш
різних речовин» - невизначена матерія
нескінченна, вічна, що не спостерігалася.
• 3. Дав 1 формулювання закону збереження
матерії.
• 4. В 1-е висловив ідею еволюції (людина
походить від риби як і інші істоти).
• 5. У центрі Всесвіту - Земля, навколо
обертається три небесних кільця: сонячне,
місячне, зоряне (початок теорії небесних сфер).
• 6. Речі поділяються на елементи.
• 7. Час може бути зруйновано.

14. Анаксімен

• (585– 524 р. до н. е.), учень Анаксімандра і останній
представник цієї школи. Началом усього Анаксімен
вважав не щось невизначене, як про це думав його
вчитель, а повітря. З повітря все виникає й до нього
все повертається. Розрідження повітря призводить
до виникнення вогню, коли ж повітря густішає це
веде до появи вітру, хмар, води, землі, каміння тощо.
При нагріванні повітря розряджається переходить у
вогонь.
• ! Ідея переходу кількості в якість.

15.

• Отже : Анаксімен створив певну фізичну
теорію переходів.
• Суще виникає з «повітря» (в його
модифікаціях).
• «Повітря» - це і душа, і загальна
середовище для нескінченної кількості
світів Всесвіту.
• Анаксімен дав пояснення затемнення
Сонця і Місяця.
• Вказав на всі 4 субстанції, які були потім
названі «4 началами» (елементами земля, повітря, вогонь, вода).

16.

17.

Геракліт Ефеський (540–480)Рідне місто Геракліта
– Ефес, що знаходився у Малій Азії.
«1-а речовина природи» - " архе " як стихія, і жива
розумна сила -це вогонь, тому що найбільше
здатний до зміни і рухливий.
• Все сталося через вогонь:
Космос (вічно живий вогонь, який зменшується і
розширюється, завжди був).
Світ.Речі.Душі.

18.

19.

Філософія Геракліта діалектична
Головний закон всесвіту - боротьба
("чвари") - "батько всього і цар над усім",
"Боротьба загальна і все народжується
завдяки боротьбі і за необхідністю",
говорить Геракліт.

20. Мудро визнати,що все єдино! Світ "керований" логосом, єдиний і мінливий, ніщо у світі не повторюється, все минуще !

Мудро визнати,що все єдино! Світ "керований" логосом,
єдиний і мінливий, ніщо у світі не повторюється, все
минуще !

21. Стародавнє слово «Логос» мало два значення: дискурс та слово! Було и також такі значення: судження, поняття та основа!

22.

Зміна відбувається згідно незмінного
закону (Логосу). Базовим принципом
існування всіх речей є взаємодія між
відповідними силами, відповідно до
Логосу.
Справжньою субстанцією всіх речей є не
матеріальна першооснова, але Логос є
єдність в різноманітності!

23. Світ пульсує. Єдина божественна мудрість! Логос панує у світі!

24.

Логос є закон світу та закон правильної мови! Закон життя
та божественного вогню!

25. Закон включає в себе взаємодію протилежностей.

26.

Світовий процес циклічний: після закінчення
«великого року» все речі повертаються в
«вогонь».
Природа - життя в безперервному русі, процес, в
якому кожна річ і властивість переходять в свою
протилежність (холодне в гаряче…).

27.

Якості речей - відносні.
Все безперервно змінюється, оновлюється через
руйнування. Не можна двічі вступити в одну
річку. Кожне відродження включає смерть, і
навпаки.
У людському житті цей перехід не просто зміна, а
боротьба протилежностей.
У боротьбі протилежностей виявляється їх
тотожність. Гармонія (шлях «нагору» і «вниз»,
життя і смерть). Закон взаємодії протилежностей.
Всі речі відбуваються завдяки конфлікту.
! Діалектика (озн. веду бесіду, міркую) - ідея
рівноваги.
Основа пізнання - відчуття, але мислення дає
мудрість.
У центрі Єдиного - Бог (вічний, періодичний
Вогонь). Сонце є розумне полум'я.

28.

«Світова душа». Через дихання людська
душа спілкується зі світовою душею,
долучається до Божественного розуму.
«Війна» (грец. Polemos - полеміка) - прояв
космологічної напруженості - базисний
принцип всього. Світ згорає у
вселенському пожежі і виникає через
регулярні проміжки часу.Геракліт
говорив:„Війна – батько всього і всього
цар”; „І добро і зло (одно)”; „Безсмертні –
смертні, смертні – безсмертні. Смертю
один одного вони живуть, життям один
одного вони вмирають”

29.

• Я шукав себе. Межі душі не знайдешь!
• Мудрість у тому, щоб говорити істину!
• Кожній людині дано пізнавати себе!
• Здравий розсудок у всіх загальний!
Логос людини безмежний та розгортається
безкінечно!
Логос у кожній людині! Людина єдина істота
яка самопрограмує себе!

30.

Елеати.
Назва цієї філософської школи походить
від міста Елея, що знаходився на півдні
Італії. Однак засновником її був громадянин
м. Колофонь. Ксенофан (565–470). Свої
думки він викладав у поетичній формі і це
успадкував його учень Парменід (515/540–
470). Ксенофан рішуче виступив проти
міфологічного
політеїзму,проти
міфологічного світогляду взагалі. Повстав
він і проти Гомера та Гесіода за те, що вони
приписували богам людські

31.

вади.
Вважав також, що вища істота, тобто
Бог, може бути лише одною. Вчення
Ксенофана пантеїстичне, адже „все –
єдине” і „єдине є бог”: „Богом наповнене
все”. Істинне божествоє єдиним, вічним,
безмежним началом. Безмежне
ототожнюється з світом, що оточений
неосяжним небом, небо – видимий образ
божества. У Ксенофана відчувається
скепсис відносно можливостей людського
пізнання.

32.

Парменід - елейська
школа (V ст. До н.е.,
Південна Італія),
сучасник Геракліта,
перший раціоналіст,
тому що запропонував засновувати міркування на раціональної
аргументації
(логічному мисленні).
Погляди:«Вчення
істини». Світ нерухомий,
кулеподібний (без пустот, в його просторі немає і руху). Світ
Єдін - Істинне буття, вічно, нерухомо, не має частин,
нескінченно і цілісне. Зміни неможливі.
• Парменід стверджував, що більшість людей живе спиною до
реальності!

33.

• Саме в елеатів вперше з'являється категорія
буття, вперше порушується питання про
співвідношення буття та мислення.
• Парменід своїм найвідомішим висловом
«Буття є, а небуття немає» фактично
заклав основи парадигми онтологізму як
усвідомлюваного зразка філософського
мислення.

34. Поему довгу написав Парменід у стилі Гомера , Гесіода (епос). Складається Поема з введення (алегоричного предисловя - 30

стіхів), 1 частина, її назва - шлях істини.
2 частина – шлях думки. У центрі світу перебуває Богиня Правителька (Дике - Правда і Необхідність). Вона править
усім небесним рухом.

35.

Наївно-матеріалістична фізика виходить з
припущення двох начал: активного (вогняного,
світлого) і інертного (темного).
Почуття не праві (недовір чуттєвому сприйняттю
світу). Розум - правий, відкриває знання.
Парменід встановив бар'єр між розумом і
почуттями!

36.

Все справжнє - реальне (розум осягає реальне,
справжнє), тобто буття (покоїться, єдине,
спокій).
«Нереальне» - почуття, небуття, зміни, множинне.
Дають нам нереальне, яке знаходиться в стані
зміни і множинності.
Формулює принцип тотожності мислення і буття
«Те, що не мислиме, не існує».
! Мислення є критерій буття.
Аргументи: 1. Що існує - існує, що не існує - не
існує.
2. Що існує може бути мислимо, що не існує не
може бути мислимо.

37.

Емпедокл і Анаксагор - ІІІ покоління грец.
філософів.
(І покоління стверджувало. Все
знаходиться в стані безперервної зміни.
ІІ…… Зміна неможлива. ІІІ… Деякі речі
знаходяться в стані зміни, інші в стані
спокою).

38.

Емпедокл оперує 4-ма елементами і 2
силами (що об'єднують і їх роз'єднують).
Любов і ненависть / ворожнеча.
Анаксагор - оперував незліченною
кількістю елементів. Існує 1 сила - розум
(«Нус»). Розум спрямовує всі зміни до
мети. Природа - постає як телеологически
спрямована.

39.

Емпедокл (бл. 481–421 до н. е.) походив з Акраганта,
що в Сицилії, але набув загальногрецького визнання.
Повідомляють, що він навчався у піфагорійців і був
прибічником деяких сторін вчення Парменіда. Як і
Парменід, Емпедокл написав великий віршований твір під
традиційною назвою “Про природу” і вважав, що буття
єдине, а небуття немає. Відмінність же полягає в тому, що
Єдине твориться з множинного, основу якого складають
шість начал, чотири з них пасивні, а два активні (рушійні
сили). Пасивні начала (Емпедокл їх називає “коренями”) –
це Вогонь, Земля, Вода й Повітря, а активні – Любов і
Ворожнеча (Ненависть).

40.

До єдиного може приводити як любов, так і
ворожнеча, дія цих активних начал полягає
у почерговому змішуванні інших (перших стихій)
або їх роз’єднанні та у створенні речей.
Спираючись на таке фізичне вчення, Емпедокл
прагнув пояснити і наші здатності до
пізнання: подібне пізнається через подібне.
Людина створена з тих же самих елементів
(коренів), що й навколишні речі, і це
робить її причетною до сутності всього сущого.

41.

42.

Демокріт (італійська філософія) –
ст.греч. ф-ф, матеріаліст.

43.

-вся природа складається з атомів
- атоми мають кількісні властивості не мають
якісних
-властивістю атомів є рух;
-атоми відрізняються один від одного формою,
місцем знаходження;
-атоми рухаються в порожнечі, яка, як і
amoмu, є матеріальною

44.

Розробив свою модель субстанції і зміни. Засновник
атомістики.
Існує 2 першооснови.
1. Атоми (в перекладі «individum») в центрі сущого Буття.
Це маленькі, неподільні частки, самодостатні форми,
знаходяться в постійному русі по механістичним
причин в результаті зіткнення, тобто механістичний
детермінізм.
Однакові по субстанції, тобто з 1 матерії, різні за формами
величиною і порядком. Чуттєво не сприймаються.
Початок Всесвіту.
З об'єднання атомів відбуваються речі (тіла), з їх
роз'єднання - загибель тел.
2. Пустота - реальна як і атоми, матеріальна «умова куди і
чому рухаються атоми». Вона є нескінченна
безперервність.

45.

Діалектичне розуміння природи (немає верху,
низу, середини, кінця). Природа - гігантська гра
в більярд. Світи виникають в результаті вихору
атомів.
4. Про нескінченному безлічі світів (як і атомів).
Це 1 ідея в античній космогонії.
5. Про пізнання:
Чуттєве (темне П.) - єдине джерело знань. В
основі пізнання - відчуття.
«Світле П.» - знання за допомогою розуму, веде
до пізнання сутності світу, атомів, порожнечі.
«Договір» є умова виникнення звичаїв, законів,
держави.
Мета життя - еволюція душі (стан з вогненних
атомів).
Космос Єдин (пустот немає).
3.

46.

! Знання не може спиратися на відчуття. Атоми осягаються за
допомогою нашого розуму, а не почуттів.
Люди виникли із землі.
- Людина - атом загального Космосу, світопорядку.
- Демокріт в перші висуває думку, що рушійною силою
людської історії - потреба, т. Е. Матеріальні потреби людей.
- Відстоює етику «золотої середини» (помірність у всьому).
6. Теорія пізнання. У чуттєво-сприйманих об'єктах
допускаються атоми (атоми-посередники), які відриваються,
віддаляються від об'єкта.
- Органи почуттів сприймають цих посередників. З цього
породжуються помилки сприйняття:
1. тому що атоми органів почуттів знаходяться в безладді;
2. Атоми-посередники на шляху до об'єкту (органам почуттів)
стикаються між собою.

47.

48.

ЗЕНОН - ст.греч. ф-ф, представник елейськой школи.
1. Винахідник діалектики - здатності ставити питання і
відповіді на них.
2. Буття не суперечливо.
3. Сформулював 4 апорії. Апорія ( «безвихідне
становище, трудноразрешимая проблема»). Про
суперечності між даними досвіду і розумовим
аналізом.
4. - «Проти руху» (про неможливість його існування).
Теза: рух не може розпочатися. Про нескінченність
поділу.
5. «Ахілл і черепаха».
6. «Стріла, що летить» - про нескінченність простору.
7. «Стадії» - про нескінченність часу.
8. Висновок: «Рух не існує».

49.

Зенон для захисту вчення обрав метод
доведення від супротивного і склав ряд
апорій (від грець. ά – частка “не”
і πόρος – “вихід”; задачі, що важко
розв’язуються). З чотирьох десятків апорій
особливо виділяються апорії про рух,
напр.,„Ахіллес і черепаха”, „Дихотомія”.
.

50.

• Апорія - це складна проблема, що полягає в
суперечності між даними досвіду і уявним
аналізом. Найбільш відомі 4 апорії Зенона
проти руху: "Дихотомія", "Ахілл і черепаха",
"Стріла" та "Стадіон"; вони дійшли до нас через
"Фізику" Арістотеля. Перша апорія свідчить, що
рух не може початися, тому що рухомий
предмет повинен спочатку дійти до половини
шляху, перш ніж він дійде до кінця, але щоб
дійти до половини, він повинен дійти до
половини половини ("дихотомія" - дослівно
"поділ навпіл"), і так - до нескінченності, тобто
щоб потрапити з однієї точки в іншу, потрібно
пройти
безліч
точок,
а
це
абсурдно.Світоглядний зміст обох апорій (за
Зеноном) такий: якщо простір нескінченно

51.

52.

У апорії „Ахіллес і черепаха” йдеться про те, що
прудконогий Ахіллес ніколи не дожене повільну
черепаху, через те, що поки Ахіллес добіжить до того
місця, звідки стартувала наша черепаха, вона зуміє
якось перміститися дещо вперед; поки ж Ахіллес
добіжить до цього нового місця, черепаха знов
просунеться на деяку відстань. Отже, виходить, що
Ахіллес ніколи не дожене черепахи.
У другій апорії говориться, що рух ніколи не може
закінчитися: Ахілл ніколи не наздожене черепаху, тому
що коли він прийде в точку, черепаха відійде від свого
"старту" на таку частину початкової відстані між
Ахіллом і собою, настільки її швидкість менша за
швидкість Ахілла, - І так до нескінченності.

53.

У апорії «Дихотомія» стверджується,що рух
неможливий, оскільки все, що рухається, до того
як воно досягне кінцевої точки свого руху,
повинно подолати
половину відстані, і так далі до безконечності
• Обидві апорії мають математичний вираз
у символіці теорії меж , але залишається
неясним
фізичний
сенс
того,
що
нескінченно
спадаючий
відрізок
(інтервал) прагне до нуля не зникає.

54.

По суті ці дві апорії спрямовані проти
безперервності
і безконечної подільності простору й часу.
Проблема може бути сформульована ще й
так: як можна подолати за конечний відрізок
часу безконечну кількість точок простору.

55.

56.

• Але сенс третьої та четвертої апорій
"Стріла" та "Стадіон"; у тому, що рух
неможливий і при допущенні перервності
простору.