468476

1. Нацистський «новий порядок» в Україні. Прояви співпраці з окупаційним режимом. Остарбайтери. Військовополонені. Концтабори.

Масове знищення
окупантами мирного населення. Бабин Яр. Голокост.
Геноцид ромів. Праведники народів світу в Україні
Розділ 6. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Людмила Гармаш Ліцей №1 Охтирської міської ради Сумської
області

2. Очікувані результати

Очікуван
і
результа
ти

3. У результаті навчально-пізнавальної діяльності учні/учениці зможуть:

У результаті навчальнопізнавальної діяльності
учні/учениці зможуть:

4. Окупаційний режим в Україні

5. Нацистський «новий порядок»

Нацистськи
й «новий
порядок»

6. Нацистський «новий порядок»

У всіх окупованих країнах нацисти запроваджували
«новий порядок». Але на різних територіях він мав
свої відмінності. Українські землі передбачалося
перетворити на «життєвий простір» для «арійської
раси». Вони мали стати джерелом постачання
продукції та сировини для «нової Європи». Народи,
які населяли окуповані території, підлягали
знищенню або виселенню. Та частина, що виживе,
перетворювалась на обслугу. По завершенню війни
планувалась колонізація або онімечення захоплених
земель.
«Новий порядок» передбачав:
• систему масового знищення людей;
• систему пограбування;
• систему експлуатації людських і матеріальних
ресурсів.
Особливістю німецького «нового порядку» був
тотальний терор. Із цією метою створили систему
каральних органів — державну таємну поліцію
(гестапо), збройні формування служби безпеки (СД)
та озброєні загони Націонал-соціалістичної
робітничої партії Німеччини (СС). З місцевого
населення формувалися допоміжна поліція та низові
ланки окупаційної адміністрації — бургомістри у
містах, старости — у селах. Загалом окупаційні
формування становили близько 350 тис. осіб.

7. Нацистський «новий порядок»

Наміри гітлерівців на окупованих східних
територіях були викладені в плані «Ост» — плані
знищення населення та «освоєння» окупованих
земель на Сході. За цим планом, зокрема,
передбачалося:
• часткове онімечення
• масова депортація населення
• підрив біологічної сили слов’янських народів
• економічне пограбування території України,
місцевого населення; німецька колонізація
• вивезення культурних цінностей
Окупаційна політика впродовж 1941-1944 рр.
зазнавала змін залежно від ситуації на фронтах
і становища Німеччини. Але незмінною залишався
її злочинний характер.
Захопивши Україну, окупанти перш за все знищили
її цілісність. Вони поділили українські землі
на чотири частини, підпорядкувавши їх різним
державам і різним адміністративним органам.

8. Нацистський «новий порядок»

Нацистський «новий
Були створені три губернаторства — «Бессарабія»
порядок»
(шість повітів Молдавської РСР та Ізмаїльська область
УРСР з центром у м. Кишинів), «Буковина» (Чернівецька
область і деякі північні райони МРСР з центром у м.
Чернівці) і «Трансністрія» (Одеська, південні райони
Вінницької, західні райони Миколаївської областей,
лівобережні райони Молдавії з центром у м. Тирасполь,
а згодом Одеса), які перейшли під управління союзника
Німеччини — Румунії.
Західноукраїнські землі — Львівська, Дрогобицька,
Станіславська і Тернопільська області — на правах
окремого дистрикту (округу) під назвою «Галичина»
були включені до складу польського генералгубернаторства, що охоплювало польські землі з
центром у Кракові. Ці території стали безпосередньою
складовою III рейху.
Чернігівщину, Сумщину, Харківщину і Донбас, як
прифронтові області, підпорядкували напряму
військовому командуванню.
Інші українські землі входили до складу
рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. У
вересні 1941 р. Гітлер призначив на посаду
рейхскомісара України «випробуваного бійця» націоналсоціалістичної партії Е. Коха.
Закарпатська Україна ще з 1939 р. залишалась у складі
Угорщини.

9. Нацистський «новий порядок»

Нацистський «новий
Впорядок»
окупації опинилося 92 % довоєнного населення
України. Все воно було поставлене перед проблемою
забезпечення власного виживання, збереження
сім’ї, дітей. До того ж відступаюча радянська
влада нічого не зробила, щоби полегшити долю тих,
хто залишався в окупації.
Перед вторгненням німців частина населення
плекала надію про ліквідацію сталінського режиму,
колгоспів, на здійснення розподілу землі між
селянами. Інша, на заклик партійно-державних
структур СРСР, включилась до активної боротьби
проти окупантів. Але переважна більшість людей
зайняли вичікувальну позицію.
У ході каральних заходів в Україні було знищено
215 сіл разом з населенням. В українському
містечку Корюківка на Чернігівщині 6700 людей
було розстріляно і спалено. Для порівняння: у
чеському селі Лідіце було знищено 320 осіб, а в
білоруській Хатині — 149 осіб.
У найгіршому становищі опинилися мешканці великих
індустріальних міст, в яких було зруйноване
виробництво та інфраструктура життєзабезпечення.
Лише у Харкові від голоду померли понад 100 тис.
осіб.

10. Аналізуємо документи

11. Аналізуємо документи

12. Аналізуємо

13. Нацистський «новий порядок»

На територіях, окупованих нацистами,
знищено мільйони мирних жителів, виявлено
майже 300 місць масового знищення
населення, 180 концтаборів, понад 350 гетто
тощо.
Щоб запобігти руху Опору, німці запровадили
систему колективної відповідальності за акт
терору чи саботажу. Розстрілу підлягали 50
% євреїв і 50 % українців, росіян та інших
національностей від загальної кількості
заручників. Найбільшими місцями загибелі
мирних жителів — українців, євреїв, росіян
та представників інших національностей —
були Бабин Яр у Києві (від 100 до 150
тис.), Дробицький Яр у Харкові (30 тис.),
Доманівка і Богданівка на Одещині (понад 50
тис.) тощо. Загалом на території України
під час окупації було знищено 3,9 млн
мирних жителів.

14. Нацистський «новий порядок»

Порушуючи міжнародні конвенції,
нацисти вдалися до масового знищення
військовополонених на території
України: в Янівському таборі (Львів)
загинуло 200 тис., у Славутинському
(так званому грослазареті) — 150
тис., Дарницькому (Київ) — 68 тис.,
Сирецькому (Київ) — 25 тис.,
Хорольському (Полтавська обл.) — 53
тис. Загалом в Україні вимордували
майже 2 млн військовополонених.
Засобом винищення мирного населення
мав стати голод. У листопаді 1941 р.
в Східній Пруссії Гітлер провів
нараду з найвищими чинами СС, на
якій ухвалили рішення про штучне
створення голоду в Україні. Німецька
адміністрація вже в грудні 1941 р.
вирішила збільшити обсяг

15. Нацистський «новий порядок»

Крім масових мордувань, окупанти проводили й
ідеологічну обробку населення (агітація та
пропаганда), мета якої — нейтралізувати
наслідки ідеологічної діяльності сталінського
режиму, підірвати волю до опору, пробудити ниці
почуття, розпалити національну ворожнечу.
Загарбники видавали 190 газет загальним тиражем
1 млн примірників, діяли радіостанції,
кіномережа, виставки різної тематики,
пересувний пропагандистський центр —
спецбатальйон V3 тощо. У своїй ідеологічній
роботі нацисти використовували факти недавнього
минулого: масові злочини сталінського режиму
(терор, Голодомор тощо).
Жорстокість, зневага до українців та людей
інших національностей, як до істот нижчого
ґатунку, були головними рисами німецької
системи управління. Військовим чинам, навіть
нижчим, надавалося право розстрілу без суду і
слідства. Магазини, ресторани, перукарні
обслуговували тільки окупантів. Населенню міста
заборонялося користуватися залізничним і
комунальним транспортом, телеграфом, поштою,
аптеками. На кожному кроці можна було бачити

16. Нацистський «новий порядок»

Окупаційна влада відразу почала провадити
політику економічної експлуатації
населення. Промислові підприємства, що
уціліли, окупанти оголосили власністю
Німеччини, приєднали до імперських фірм,
використовували для ремонту військової
техніки, виготовлення боєприпасів тощо.
Проте нацистам удалося ввести в дію лише
2,3% довоєнної кількості підприємств
України. Робітників примушували працювати
по 12-14 годин.
2,2 мільйона молодих дівчат і хлопців
(«остарбайтери» — східні робітники) було
вивезено на примусові роботи до Німеччини.
18 січня 1942 року перший ешелон із 1117
українцями вирушив із Харкова до Кельна.
1500 київських робітників вирушили до
Німеччини 22 січня.

17. Нацистський «новий порядок»

5 серпня 1941 р. з’явилося розпорядження
про те, що і «всі жителі окупованих
східних територій віком від 18 до 45 років
зобов’язані працювати згідно з їхньою
придатністю до праці». Усі вони мали стати
на облік на «біржах праці». Тих, хто
ухилявся від роботи, заарештовували або
відправляли до Німеччини.
Основним завданням органів окупаційної
адміністрації було вилучення харчових
продуктів. У сільському господарстві
колгоспи і радгоспи були збережені, але
перейменовані на «громадські
господарства». На селянські двори було
накладено 12 різних видів податків. Під
страхом суворої кари запроваджено
обов’язкову трудову повинність.
Одним із заходів «нового порядку» стало
тотальне привласнення культурних цінностей
УРСР. Грабувалися музеї, картинні галереї,

18. Прояви співпраці з окупаційним режимом

На території України, крім окупаційних військової і цивільної
адміністрацій, створювалась допоміжна адміністрація із представників
місцевого населення, хто виявив бажання співпрацювати з окупантами:
бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна
поліція. На співробітництво з ворогом з різних причин погодилося близько
1 % населення.
Причини, що спонукали йти на службу до німців:
• страх за своє життя і життя близьких, прагнення вижити в умовах
окупації;
• бажання помститися радянській владі за всі ті кривди, що вона їм
завдала (репресії, розкуркулення тощо); за підрахунками вчених така
категорія становила 20-30%;
• ідеологічне несприйнятгя радянської влади, комуністичної ідеології,
антисемітизм;
• патологічні вбивці й садисти;
• кар’єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя;
• підозріле й вороже ставлення радянської влади до всіх тих, хто
опинився під ворожою окупацією чи у полоні;
• обман нацистської пропаганди;
• прагнення за допомогою Німеччини боротися за Українську державу.

19. Прояви співпраці з окупаційним режимом

Серед найзначніших збройних формувань за участі українців, що
воювали на боці нацистів, можна назвати:
• Легіон українських націоналістів у складі трьох батальйонів:
«Роланд» (командир — Є. Побігущий, 350 стрільців), «Нахтігаль»
(командир — Р. Шухевич, 330 стрільців), «Пума» (остаточно не був
сформований). Створені за ініціативою ОУН батальйони «Роланд» і
«Пума» так і не взяли участі у боях в Україні. Після
розформування вказаних батальйонів на їхній базі створили 201-й
батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в
Білорусії, де вів боротьбу з радянськими партизанами. Після
розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а
командний — ув’язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р.
Шухевичу, вдалося втекти з ув’язнення. Згодом він очолив УПА.
Частина колишніх бійців теж долучились до УПА.
• Буковинський курінь. Створений у липні 1941 р. з вихідців з
Буковини за ініціативою ОУН(М). Пройшов бойовий шлях до Києва.
Частину бійців було направлено в Білорусь у складі поліції для
боротьби з радянськими партизанами. Інші перейшли на підпільну

20. Прояви співпраці з окупаційним режимом

Серед найзначніших збройних формувань за участі українців, що
воювали на боці нацистів, можна назвати:
Дивізія ваффен-СС «Галичина» (9-12 тис. солдатів). Про утворення
дивізії оголосили 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами, охочих
вступити до неї було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію
пройшли 52 тис. осіб. Під час Львівсько-Сандомирської операції
радянських військ під Бродами формація потрапила в оточення і була
розгромлена. Частина її зуміла відступити. Наприкінці 1944 р.
дивізія була перейменована в Першу українську дивізію Української
національної армії. Також частина бійців перейшли в УПА. У березні
1945 р. створили Другу українську дивізію УНА (фактично полк).
• 50 поліцейських батальйонів, які використовувалися для боротьби
з партизанами, облав населення для вивезення до Німеччини, охорони
комунікацій тощо.
• наприкінці війни колишнім полковником Армії УНР П. Дяченком було
створено протитанкову бригаду «Україна» чисельністю від 2,5 до 5
тисяч осіб.
Крім того, у складі німецької армії (переважно в частинах
протиповітряної оборони) на 1944 р. воювало 220 тис. українців.

21. Голокост на території України

Становлення «нового порядку» було тісно
пов’язане з «остаточним вирішенням
єврейського питання». Напад на Радянський
Союз став початком планомірного й
систематичного знищення нацистами та їх
пособниками єврейського населення
спочатку на території СРСР, а згодом і
всієї Європи. Цей процес отримав назву
Голокост.
Символом Голокосту в Україні став Бабин
Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день
було знищено 33711 євреїв. Далі протягом
103 тижнів окупанти щовівторка і
щоп’ятниці здійснювали у Бабиному Яру
розстріли людей різних національностей,
переважно євреїв (від 100 до 150 тис.
осіб).
За наступаючою німецькою армією рухалися
спеціально створені чотири айнзацгрупи
(дві з них, «С» і «Д», діяли в Україні),
які мали знищувати «ворожі і расово
неповноцінні елементи», особливо євреїв
та ромів. В Україні айнзацгрупи стратили
близько 700 тис. євреїв. Проте методи,
якими здійснювалися масові вбивства
айнзацгрупами (розстріли та машинидушогубки, не задовольняли вище
керівництво нацистської Німеччини, котре

22. Голокост на території України

У січні 1942 р. нацистське керівництво вирішує
створити на території Польщі шість таборів смерті,
обладнаних газовими камерами і крематоріями
(Треблінка, Собібор, Майданек, Освенцім, Белжець,
Хелмно), до яких, зокрема, вивозились євреї із
західних областей України. Менші діти, якщо не
опинялися відразу в газовій камері, потрапляли до
відділення так званого «кранкенбау», де ставали
примусовими донорами для поранених солдатів
Вермахту.
Створення таборів смерті супроводжувалося масовим
винищенням населення гетто, яких в Україні
налічувалося понад 350. На території СРСР протягом
1941-1942 рр. було ліквідовано майже всі гетто, а їх
бранців відправлено до таборів смерті або знищено на
місці. Загалом на території України загинули близько
1,2-1,4 млн євреїв.
Антисемітською пропагандою розпалювалась національна
нетерпимість. Людям нав’язували думку, що радянський
режим з його злочинами є справою рук євреїв — «жидобільшовизм». Однак зафіксовано тисячі випадків
допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком

23. Історична постать

https://old.uinp.gov.
ua/news/zhinochiistorii-drugoisvitovoi-olena-viter

24. Бабин Яр

https://www.ostmusic.org/album/id/606

25. Домашнє завдання

26. Джерела

https://www.elitera.com.ua/istoriia-ukrainy-riven-standartu-10-klas-2023/
https://uinp.gov.ua/informaciynimaterialy/vchytelyam/lystivky/ukrayina-v-roky-drugoyi-svitovoyiviyny-1939-1945