Окупація України військами Німеччини та її союзниками

1.

Окупація України
військами Німеччини
та її союзниками
Дистанційна робота

2.

Нацистський «новий порядок»
в Європі
Суть «нового порядку» зводилася до ліквідації незалежності й
суверенітету, усіх демократичних і соціальних здобутків поневолених
країн, нещадної економічної експлуатації та свавілля окупантів.
Польща була перетворена на німецьке генерал-губернаторство,
Чехія та Югославія розділені, судетські землі приєднані до Третього рейху,
Богемія та Моравія перетворені на «протекторат»,
Словаччина проголошена «незалежною державою»,
Греція поділена на три зони окупації — німецьку, італійську та болгарську.
У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах окупанти поставили до влади маріонеткові
уряди. Люксембург був долучений до складу Німеччини.
В особливому становищі перебувала Франція. Окупанти зберегли у «вільній» зоні
її уряд, який провадив політику співробітництва з ними. Окупована частина була
підпорядкована німецькій адміністрації.

3.

План «Ост» та оккупаційні зони
України
Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України
(червень 1941 — липень 1942 рр.).
Наміри гітлерівців були викладені в плані «Ост»— плані знищення населення та
«освоєння» окупованих територій на Сході.
За цим планом, зокрема, передбачалося:
• часткове онімечення місцевого населення;
• масова депортація, у тому числі українців, до Сибіру;
• заселення німцями окупованих земель;
• підрив біологічної сили слов'янських народів;
• фізичне знищення слов'янських народів.

4.

Зони фашистської окупації Україні

5.

Зони фашистської окупації Україні

6.

Нацистський «новий порядок» в
Україні в 1941—1944 рр.
«Новий порядок», запроваджений загарбниками, включав: систему масового
знищення людей; систему пограбування; систему експлуатації людських і
матеріальних ресурсів.
Особливістю німецького «нового порядку» був тотальний терор.
Із цією метою було створено систему каральних органів — державну таємну
поліцію (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) і націоналсоціалістичної партії (СС).

7.

Завдання нацистського
окупаційного режиму в
Україні
Забезпечити
продовольством,
матеріальними та
людськими
ресурсами
потреби Третього
Рейху та аррмії.
Вивільнити від
українського населення
шляхом фізичного його
знищення, депортацій
та вивезення на роботу
до Німеччини, землі
України і заселити їх
німцями
Вивезти на
роботу до
Німеччини
якомога більше
працездатного
населення

8.

Колабораціоні́зм (співробітництво) —співпраця населення або громадян
держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи
її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни, громадянином якої є
колаборант.
У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим
— і мав місце практично в кожній окупованій країні.

9.

Колабора́нт — особа, яка усвідомлено співпрацює із окупаційною
громадською чи військовою владою на шкоду власній країні.
На відміну від загального трактування поняття колабораціонізму, комуністичні
режими Східної Європи були схильні розглядати як колаборантів людей, які:
• пасивно виконували громадські обов'язки без скоєння злочинів;
• були до цього змушені — це порушення своїх обов'язків агресором, а не
окупованим населенням;
• були військовополоненими;

10.

Остарбайтери («східні робітники») —особи, які були вивезені
гітлерівцями зі східних окупованих територій, переважно з
Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої світової війни на
примусові роботи до Німеччини.
За роки окупації з України було
вивезено 2 млн. 400 тис. осіб ,
48% від усіх примусово вивезених із
території СРСР.

11.

12.

Приблизно на середину квітня 1942 року припадає завершення добровільного
виїзду в Німеччину.
Дослідник Павло Полян зазначає: «Ті, хто виїхав до Німеччини раніше цього
терміну, можливо, і зробили це більш-менш добровільно: їх грубо обманули, але
принаймні не шантажували і не погрожували. Ті ж, хто потрапив до Німеччини
пізніше, включно з можливими добровольцями, вербувалися примусово, їхньою
особистою думкою і волею вже перестали цікавитися ».
Навесні 1942 року нацисти почали проводити масові облави серед місцевого
населення, залучаючи до цих акцій поліцію і солдатів Вермахту.

13.

Концентраці́йні табори
Концентраці́йний та́бір — табір-в'язниця для
військовополонених і цивільних у воєнний час
або у країнах з тоталітарним режимом.

14.

У роках (1933—1945) приблизно 5 тисяч концентраційних таборів створено
нацистами в Німеччині й в окупованій ними Європі. За канцлерства Гітлера у 1933
серед найбільш сумнозвісних німецьких таборів існували такі:
• Бельзен
• Бухенвальд
• Дахау
• Майданек
• Собібор
• Треблінка
Інші концтабори були так званими «трудовими таборами». У них також
здійснювалася програма «Знищення через працю».

15.

Табори смерті на території України
Табори на окупованих східних територіях мали найбільш жорстокий
характер, що визнають і німецькі дослідники.
У всіх таборах на території окупованої України спостерігалася висока
смертність, голод, відсутність медичної допомоги, тортури,
знущання над в'язнями, масові знищення.
До концентраційних таборів на території
України належать концтабір у Львові
(Янівський) та Києві (Сирецький).
78 виправно-трудових таборів і таборів
примусової праці для євреїв.
7 виправно-трудових таборів
15 таборів примусової праці
304 ґетто
23 пересильні табори
66 гестапівських тюрем
242 табори для військовополонених

16.

Концтабір "Уманська Яма"
На місці глиняного кар'єру розміщувався концтабір "Уманська Яма".
Глибина кар'єру досягала 10 м, площа перевищувала 300 кв.м. Н
а території ями ніяких споруд не було - полонені цілими днями знемагали під
пекучим сонцем на голій землі.
За весь час тут побували понад 75 тисяч полонених. Від голоду, ран і хвороб
кожну добу гинуло близько 100 осіб.
• За даними німецького командування 14 серпня 1941 в Уманському таборі
перебувало 50 000 радянських військовополонених.

17.

Голокост в Україні. Бабин Яр.
Голокост в Украї́ні — систематичне винищення євреїв на українських
територіях, окупованих нацистською Німеччиною в 1941–1944 роках.
За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько
6 000 000 цивільних осіб, з яких близько 900.000 євреїв,
що проживали в Україні.
Масові розстріли єврейського населення відбулися в урочищі Бабин Яр 29 і
30 вересня. Загинуло близько 34 тис. євреїв.
Ці два дні перетворили Бабин Яр на символ Голокосту в Україні.
Загалом окупаційна влада знищила
в Бабиному Яру понад 100 тис. осіб.

18.

Хто такі «Праведники народів світу»?.
Багато українців, ризикуючи життям, рятували євреїв від
знищення.
Вдалося встановити 2 363 прізвища рятівників-українців,
які одержали почесне звання «Праведник народів світу».
Відомий випадок, коли в Галичині було страчено 100
українців за те, що вони намагалися порятувати євреїв. Були
випадки, коли вся громада села рятувала єврейські родини.
Активно протистояв винищенню євреїв Митрополит Андрей
Шептицький. Він надіслав відкритий лист з протестом проти
винищення євреїв.
Шептицький був єдиним священиком такого рангу в
окупованій Європі, який виступив на захист євреїв.
На це не спромігся навіть тодішній папа римський Пій XII.
За згодою Шептицького значна кількість євреїв
переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у
митрополичій резиденції.
Митрополит Андрей Шептицький

19.

«Праведники народів світу»
Олена Вітер — українська релігійна
діячка, мати-ігуменя, Праведник
народів світу.
За порятунок єврейських дітей під час
Голокосту уряд Ізраїлю 1976 року
удостоїв Йосифу титулу «Праведник
народів світу» (її ім'я вписане у
Почесну стіну Праведників у
Єрусалимі).
Олена Вітер стала першою
українкою, удостоєної цього
титулу.

20.

Домашнє завдання
Всесвітня історія:
• Параграф 26 - п.3,5.
Історія України:
• Параграф 32, №1,3 ст. 226; скласти таблицю «Окупаційні
зони України»
• Онлайн-тест на платформі НаУрок.
Практичне заняття:
«Примусова праця у Третьому Рейху. Трагедія
ув'язнених у німецьких концтаборах та їх доля».