Уукраїнський національний одяг

1. Український національний одяг

2.

Найприкметніша
риса традиційного українського
одягу – це його
надзвичайна мальовничість, що
відбиває вкрай високий рівень
культури виробництва в нашого
народу, досконале володіння
численними видами, техніками
його оздоблення. Але водночас із
цим народному
одягу притаманна також
значна варіативність.
Класифікація костюмів
за регіонами – надзвичайно
складна справа через те, що
розбіжності проходять від села
до села, крім того, жіночий
одяг є більш складним, ніж
чоловічий.

3.

Сорочка (і жіноча, і чоловіча обов’язково прикрашені
вишивкою, яка відрізняється в
залежності від регіону).
Звичайна довжина сорочки, яку
носили з плахтою або
запаскою, - по "кісточки",
сорочки до спідниці шилися
трохи коротші. З-під плахти чи
запаски повинен був визирати
долішній вишитий край сорочки,
який має назву "поділ" чи
"подолик".

4.

Кептар — хутряна
безрукавка в
населення
Карпат і
Прикарпаття; мав
значну локальну
варіативність
довжини та
прийомів
оформлення
залежно від
регіону.

5.

Керсетка
(на Київщині,
Полтавщині,
Чернігівщині,
частково також на
Півдні України) - це
жіноча безрукавка з
фабричної тканини,
вона мала численні
місцеві варіанти
довжини, пропорцій
та декорування).

6.

7.

Плахта- (зшита частково
розпашна спідниця,
обов’язковий елемент
центрально-українського
жіночого національного
костюму), складається з двох
вовняних рушників (“гривок”),
по боках до половини зшитих
разом.
Запаска – чотирикутник (60х80
см), що припаясувався
“зав’язками” чи “поясом”
тільки ззаду (на Полісі), або
ззаду й спереду (на Гуцульщині).

8.

Штани є основним чоловічим
стегновим одягом, бувають
різними за формою та кроєм, із
грубого саморобного полотна
переважно білого кольору,
подеколи з малюнком з вузьких
смуг, штани для зими шилися з
вовняної білої тканини, а в
західних областях виготовляли
їх із валяного сукна різних
кольорів: білого червоного або
коричневого).

9.

Верхній одяг був дуже
різноманітним:
- кожух (зимовий одяг із
овечих шкур - хутром
усередину),
- жупан (із дорогих тканин,
таких як штоф, парча або
ж із тонкого фабричного
сукна), найчастіше синього
або ж зеленого кольору,
він достатньо довгий,
приталений).

10.

Пов'язка — закріплений на каркасі
яскравий шерстяний платок
(Чернігівщина, Полтавщина).
Стрічки-бинди. За допомогою таких
різнокольорових стрічок дівчата
прикрашали весь комплекс свого
вбрання, прикріплюючи їх у великій
кількості до стрічки або вінка на
потилиці або пришиваючи до стрічки,
яку пов'язували на шиї (Чернігівщина,
Лівобережна Київщина та
Черкащина).
Чільця — низка тоненьких
орнаментованих латунних пластинок,
що спадали на чоло.

11. ВЗУТТЯ

12.

13.

14. Волинь і Чернігівщина

•Волинь і Чернігівщина
Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь.
Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції.
Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок,
виконаних червоною ниткою на білій – сірій
полотнині. Вишивки північної Волині вражають
своєю вишуканою простотою. У південних районах
області переважають рослинні мотиви.
Для Чернігівської області характерні білі вишивки.
Геометричний або рослинний орнамент вишивається
білими нитками або ж із украпленням червоного і
чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що
нагадує бісерні вишивки, характерні для
чернігівських сорочок.

15.

16. Поділля, Вінницька область

Для подільсих сорочок характерні барвистість і розмаїтість
швів. Типовим є мережка “павучками”, якою примережують
вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова
мережка – “шабак”. В орнаментах подільських вишивок
переважає один колір – чорний з великим або меншим
украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого.
Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки,
рідше – двох і триколірні.
Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької
області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання,
верхошов (верхоплут), зерновий висновок, вирізування;
різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з
основними швами застосовуються і допоміжні – вишивка
розписом, шов “уперед голкою”, контурні шви, якими
обрамляють і з’єднують окремі елементи композиції.

17.

18. Донеччина і Харківщина

• Техніка вишивання Харківської області має
дуже
багато
загального
з
формами
вишивки, що установилися в центральних
областях України, але їй властиві і зовсім
своєрідні поліхромні орнаменти, створювані
напівхрестиком
або
хрестиком.
Ці
орнаменти вишивають переважно грубою
ниткою,
внаслідок
чого
візерунки
створюють враження рельєфних.
Вишивка
Донеччини
теж
має
свої
особливості:
сорочки
вишивалися
здебільшого білим або червоно – чорним.
Оздоблювались нею рукави, вставки, іноді
поділ та комір.

19.

20. Середня Наддніпрянщина

Вишивкам Київщини властивий рослинно –
геометризований орнамент зі стилізованими
гронами винограду, шишками хмелю чи
восьмипелюстковими розетками, ромбами,
квадратами. Основні кольори вишивок Київщини –
білий, коралово – червоний, відтінений чорний.
Сорочки на Полтавщині вишиваються головним
чином білими нитками, дуже рідко червоними або
сірими. Манишки білих сорочок у старих зразках
прикрашалися білим візерунком, виконаним
гладдю. Візерунок обводився чорними або
кольоровими смугами. Техніка вишивання – шов
“уперед голкою”, “хрестик”, шов “за голкою”.

21.

22. Карпатський регіон

Характерною
рисою
етнографічного
району Карпат і Прикарпаття є велика
кількість окремих частин регіону зі своїм
колоритом. Кожне село відрізняється від
інших своєрідністю вишивки, багатством
орнаменту і неповторністю квітів.
У народній вишивці Львівської області
використовуються
різноманітні
типи
візерунків. У південних районах орнамент
вишивок
геометричний,
біле
тло
не
заповнюється,
що
додає
візерункам
прозорість і легкість.

23. Висновки

Можна сміливо сказати, що національний
одяг – це повість давніх предків про їх
духовні
цінності.
Цим
пояснюється
багатофункціональність
українського
народного вбрання. Адже костюм – то не
лише ілюстрація одягу з прив’язкою до
території, але й ціла повість про людину.
Вікова градація, використання матеріалів,
елементи оздоблення, зокрема – вишивки,
зачіски і аксесуари, – це все те, що може
дати повну інформацію про людину.