123170

1.

Лекція 29-30
Тема : Бонітування грунтів

2.

Список основної та додаткової літератури
Основна
Думич І. Ю., Топилко Н. І. Ґрунтознавство та механіка ґрунтів. Навчальний посібник.
Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. 192 с.
Іванік О. М., Мєнасова А. Ш., Крочак М. Д. Загальна геологія. Навчальний посібник. Київ,
2020. 205 с.
Ігнатенко О. Ф., Капштик М. В., Петренко Л. Р., Вітвицький С. В. Ґрунтознавство з
основами геології. Навчальний посібник. К.: Оранта. 2005. 648 с.
Полупан М.І., Соловей В.Б., Величко В.А. Класифікація грунтів України. За ред. М.І.
Полупана. К.: Аграрна наука, 2005. 300 с.
Практикум з ґрунтознавства : навчальний посібник. За ред. Д.Г. Тихоненка, В.В.
Дегтярьова. [6-е вид., перероб. і доп.]. Х.: Майдан, 2009. 448 с.
Примак І. Д., Купчик В. І., Лозінський М. В., Войтовик М. В., Панченко О. Б., Косолап М.
П., Коваленко В. П., Федорук Ю. В., Левандовська С. М., Панченко І. А. За ред. І. Д.
Примака. Агрономічне ґрунтознавство. Нилан, 2017. 580 с.
Лісове ґрунтознавство. Підручник. Веремеєнко С.І., Шевчук М.Й. За ред. С.І. Веремеєнка.
Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2016 335с.
Додаткова
Пліско І. В. Якість орних грунтів України. Харків : [б. и.], 2020. 372 с.
Медведєв, В. В. Агрофізика грунту : навч. посіб. / В. В. Медведєв, С. Ю. Булигін, С. В.
Вітвіцький, І. В. Пліско. К. : [б. и.], 2018. 272 с.
Медведєв В. В., Пліско І. В., Крилач С. І., Накісько С. Г., Уваренко К. Ю. Фізична
деградація орних грунтів України (оцінювання, профілактика, призупинення). Харків :
ННЦ "Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського, 2020. 110 с.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Завданням
бонітування
є
порівняльна кількісна оцінка якостей
ґрунтів і їх потенційної родючості.

18.

- впровадження
в
господарствах
науково
обґрунтованих заходів щодо підвищення родючості
ґрунтів,
- раціональне використання і освоєння нових земель,
- впровадження сівозмін і раціональне розміщення
сільськогосподарського виробництва,
- диференційоване
планування
закупок
сільськогосподарських продуктів,
- прогнозування
врожаїв
сільськогосподарських
культур
- визначення оптимальної структури посівних площ і
перспектив спеціалізації господарств, оплати праці
і аналіз ефективності виробничої діяльності
господарств.

19.

Показником
якості
(родючості)
ґрунтів
є
бонітет, який являє собою інтегральну величину
різних одиницях. Бал бонітету визначають за
об’єктивними
природними
властивостями
ознаками ґрунту, які є бонітетними критеріями:
Бонітетні критерії
Основні
Модифікаційні
та

20.

Основними (типовими) вважаються критерії,
які безпосередньо характеризують здатність
ґрунтів
задовольняти
вимоги
рослин
до
факторів життя – води і поживних речовин,
тобто
дають
родючістю.
можливість
оцінити
їх
за

21.

Модифікаційні критерії визначаються
специфічними властивостями ґрунту, які
зумовлюють певну можливість рослин
використовувати поживні речовини і вологу
для формування урожаю. Так, ґрунт може
містити достатню кількість поживних
речовин і вологи, але вміст в ньому
токсичних солей або обмінного натрію,
несприятлива реакція ґрунтового розчину,
здатність до запливання, утворення кірки,
брил тощо можуть різко знизити його
продуктивність.

22.

Первинною (початковою) одиницею
бонітування ґрунтів є найменше дрібне
таксономічне ділення – різновидність,
виділена окремим контуром на ґрунтовій
карті господарства, або, як її називають,
елементарний ґрунтовий ареал (ЕГА).

23.

Бонітування ґрунтів — це процедура, при якій фахівці зазвичай
вирішують наступні завдання:
порівнюють і групують грунти району, республіки, області
тощо;
виявляють
найбільш
сприятливі
для
вирощування
сільськогосподарських культур землі;
оцінюють
результат
господарської
діяльності
сільгоспвиробників;
виявляють невикористані резерви.
Бонітування ґрунтів - це поняття, (або значення, методика,
етапи, цілі та економічна доцільність). Також фахівці
визначають необхідність проведення тих чи інших заходів,
спрямованих на підвищення врожайності. Крім цього, однією з
основних цілей бонітування ґрунтів є, звичайно ж, і
впровадження нових методів ведення сільського господарства.

24.

Підготовчі заходи
Проводиться бонітування земель, зрозуміло, після їх ретельного
дослідження. Аналіз ґрунтів при цьому виконується з використанням:
картограми;
грунтової карти;
даних про морфологічному стані землі;
даних про фізико-хімічні властивості грунту.
Також бонітування виконують з урахуванням даних про середньої
багаторічної врожайності основних сільськогосподарських культур, що
вирощуються в регіоні (не менш ніж за 5-10 років).
Основні етапи
Бонітування ґрунтів — це процедура, при якій фахівці:
обробляють всі дані про ґрунті в тому чи іншому районі або регіоні
математично або статистично;
розробляють оціночні шкали;
визначають середньозважений оціночний бал.
Заключним етапом бонітування завжди є розробка практичних рекомендацій
для сільгоспвиробників.

25.

Статистична обробка даних – в більшості випадків включає в себе наступні кроки:
Вибирається еталонний ділянку, урожайний, згідно з багаторічною статистикою.
Характеристики землі вибраної ділянки оцінюються в балах, сума яких повинна
дорівнювати 100 (іноді 50). При проведенні такої процедури можуть враховуватися,
наприклад, такі властивості грунту еталонної площі, як рН, відсоток вмісту гумусу, сума
обмінних основ і пр.
Кожна з діагностичних ознак інших ділянок району оцінюється в балах по відношенню до
еталону з використанням спеціальних формул.
Виявляються ознаки, що свідчать про відхилення ґрунтів від типовості. У тайговій зоні
при цьому, наприклад, можуть оцінюватися такі характеристики землі, як ступінь
оголеності, каменистости, смытости, у степових — наявність легкорозчинних солей,
солонцеватость та ін. Кожному конкретному ознакою відхилення грунту від типовості в
тій чи іншій природній зоні відповідає поправочний коефіцієнт, що враховується при
проведенні оцінки ділянки.
Визначається загальний середній бал бонітету ґрунту.
В якості показників бонітування ґрунтів можуть прийматися як набуті в процесі
окультурення їх властивості, так і природні. При проведенні цієї процедури виявляються,
крім усього іншого, ділянки, найбільше підходять для вирощування тих чи інших
сільгоспкультур.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

Якісна оцінка земель господарств є
основою для оцінки земель районів,
областей і регіонів в цілому.
Результати оцінки оформлюються у
вигляді картограм і альбому якості
земель. Далі ці матеріали є
вихідними
(базовими)
для
економічної
оцінки
земель
і
складання Державного земельного
кадастру.

35.

Еколого-агрохімічна
паспортизація
полів і земельних ділянок здійснюється з
використанням матеріалів якісної оцінки
(бонітування) ґрунтів і показників їх
санітарно-гігієнічного стану.

36.

Показником якості
або екологоагрохімічного стану
ґрунту є бонітет,
виражений в балах.
До основних критеріїв, що характеризують
здатність ґрунту задовольняти потреби рослин.
Це запаси продуктивної вологи, гумусу і вміст
доступних форм азоту, фосфору і калію.

37.

Середньоарифметичне значення балу по сумі 6-ти
мікроелементів виступає як один показник, що за
значимістю прирівнюється до окремих макропоказників,
тобто основних типових критеріїв.

38.

Формули які використовуються при проведенні математичного
аналізу
При виконанні бонітування та оцінки ґрунтів по відношенню до
еталону різного роду показники виражають за такою формулою:
Б = (Пф * 100) /Пе, де:
Б — власне сам бал оцінки, Пф — фактичне значення показника,
Пе — значення цього показника на еталонному ділянці. Середній
бал бонітету досліджуваної грунту визначають із застосуванням
такої формули:
Б0 = (Бг/n) * K, де:
Бг — сума певних середніх балів оціночних показників (гумус,
pH тощо), n — кількість врахованих показників, K —
поправочний коефіцієнт відхилення грунту від типовості за будьякою ознакою.

39.

Якщо в межах поля знаходиться одна ґрунтова
відміна, то отриманий показник буде характеризувати
все поле. У випадках, коли поле або земельна ділянка
складається
з
декількох
ґрунтових
контурів,
вираховують середньозважений бал поля за бонітетом
усіх його ґрунтових відмін.
Розрахунки проводять за формулою:
Б= (Б1S1+ Б2S2+… БnSn)
S1+S2+…Sn
де: Б — середньозважений показник якості ґрунтового
покриву (в балах);
Б1, Б2 ….Бn — показники якісної оцінки ґрунтових
відмін, з яких складається поле (в балах); S1, S2…..Sn —
площі ґрунтових відмін, га.

40.

Яким чином розробляються оціночні шкали
Після проведення математичного аналізу при виконанні
бонітування земель та економічної оцінки ґрунтів фахівці
приступають до систематизації зібраних даних. При цьому
складаються дві шкали в балах:
за властивостями ґрунтів;
за середньої врожайності вирощуваних в досліджуваному районі
основних сільськогосподарських культур за 5-10 років.
Бал другої шкали визначають наступним чином:
Користуючись ґрунтовою картою, вибирають кілька господарств
регіону, де земля з певними властивостями, для якої і
проводиться розрахунок урожайності, займає 70-80% площ.
На основі звітних даних обчислюють середню врожайність
основних культур за 5-10 років. Далі приймають за 100 балів
найвищу врожайності на ґрунті з певними властивостями.

41.

.
Нормативи основних типових ознак
еталонного ґрунту
За еталон (стандарт) приймається оптимальне
значення діагностичного показника, який
оцінюється в 100 балів.
Стандарти (еталони) для мінеральних ґрунтів
Гумус: запаси в шарі 0-100 см — 500 т/га;
вміст у шарі 0-20 см — 6.2%.
Максимально можливі запаси продуктивної вологи
у шарі 0-100 см—200 мм

42.

Еталоном торфових ґрунтів, що оцінюється
в 100 балів, є такий грунт, який
характеризується
нижче
наведеними
показниками:
1. Запас органічної речовини в шарі 0-100
см у перерахунку на сильнорозкладений торф
— 2000 т/га.
2.
Максимально
можливі
запаси
продуктивної вологи в шарі 0-100 см—600мм.
3. Стандартний вміст рухомого фосфору та
калію в торфових грунтах з урахуванням
щільності складення.

43.

Еталоном для забруднення ґрунтів цими
токсичними речовинами можна вважати
такий грунт, радіоактивне забруднення
якого не перевищує нормального
природного фону.
Таким
вимогам
цілком
відповідають
мінеральні ґрунти, щільність забруднення яких
не перевищує 1.0 Кі/км2 по цезію — 137 (для
торфових <0.5 Кі/км2) і 0.02 Кі/км2 по стронцію
— 90.

44.

Після встановлення балів бонітету
ґрунтів приступають до складання шкали
бонітування, в якій ґрунти господарства
розміщуються або в міру зниження балів
бонітету від кращих до гірших, або в
генетичній послідовності згідно
номенклатурного списку.

45.

На основі середньозваженого балу
бонітету
земель
господарського
паспорт поля.
елементарного
виділу
складається

46.

Розподілятися земля при бонітування може з
урахуванням наступних факторів:
приналежність до однієї кліматичної провінції та
гірничого округу;
мірою близькості в плані основних фізичних і хімічних
властивостей, морфологічної будови, складу, запасу
поживних речовин;
особливостей того рельєфу, в умовах якого формувався
ґрунтовий покрив;
особливостей властивостей ґрунти, що знижують її
родючість, ускладнюють її використання і визначають
необхідність проведення різного роду меліоративних
підприємств.

47.

Ступінь родючості ґрунту, крім усього іншого, може залежати від таких
факторів, як:
процентний вміст гумусу;
потужність гумусового горизонту;
процентний вміст мулу;
процентний вміст глини;
валові запаси гумусу, азоту, калію і фосфору;
гранулометричний склад;
сума поглинених підстав.
Також на врожайність сільськогосподарських
культур, вирощуваних на тому чи іншому ділянці,
значною мірою впливає кислотність грунту.

48.

Класифікація земель
Зараз в загальній складності виділяють 7 основних
категорій грунтів, що включають в себе 37 класів:
землі, придатні під ріллю;
сіножаті;
пасовища;
малопридатні для вирощування с/г культур землі;
землі, потенційно придатні для ведення сільського
господарства після проведення меліораційних
робіт;
непридатні під с/г землі;
порушені.

49.

Землі, придатні під ріллю
Грунт на ділянках, що належать до цієї категорії, відрізняється високим ступенем
волого - та повітрообміну. В такій землі завжди міститься достатня для вирощування
різноманітних сільськогосподарських культур кількість поживних речовин.
Категорія придатних під ріллю земель, у свою чергу, включає в себе кілька класів. До
них відносяться дреновані вододіли і слабко виражені схили:
легкосуглинкові і суглинні карбонатні;
некарбонатные;
супіщані і піщані з підвищеним впливом легких порід;
з підвищеним впливом важких порід, глинисті;
з підвищеним впливом валунно-галькових відкладів.
Також до цієї категорії відносяться слабодренируемые короткочасно переувлажняемые
землі того ж типу. Крім цього, придатними під ріллю вважаються
слабоэрозионноопасные пологі схили:
на пухких породах, включаючи слабосмытые;
суглинні і глинисті похилі схили, включаючи змиті;
на щільних породах, включаючи змиті.
Окремим класом придатних під ріллю земель є, звичайно ж, і окультурені грунту.

50.

Сіножаті
Насамперед у цю категорію входять землі заплавні лучні:
глинисті та суглинисті;
супіщані і піщані.
Відносять до сенокосам і внепойменные ділянки з тими ж типами
грунту.
Пасовища
Такі ділянки використовуються в основному для випасання ВРХ,
МРС і коней. До категорії пасовищ відносять, наприклад, землі
солончаковий і:
автоморфні;
напівгідроморфні;
злиті гідроморфні.
Також під пасовища можуть використовуватися ділянки:
заболочені;
сильнокаменистые і щебенистые;
задернованими піски.

51.

Малопридатна категорія земель для вирощування с/г культур
В цю категорію, в свою чергу, входять:
верхові болота;
кам'янисті розсипи;
галечники.
Не обробляють сільськогосподарські культури і на щебенистих відкладеннях і на
деяких інших типах ґрунтів.

52.

Землі, які потребують поліпшення
Після проведення різного роду меліоративних заходів,
придатними для вирощування с/г культур можуть стати,
наприклад, торф'яні болота:
низинні й перехідні торф'яні;
низинні й перехідні мінеральні.
Також до цієї категорії відносяться:
сильно засолені грунти;
яружно-балочні комплекси;
такыры;
піски без рослинності.
Ділянки непридатні для ведення сільського господарства
До цієї категорії земель відносять у першу чергу:
скелі і розсипи;
льодовики.
Звичайно ж, непридатними для ведення сільського господарства
вважаються і покриті снігами ділянки, а також дно різного роду
водойм.

53.

Таким чином, бонітування ґрунтів — це сучасна процедура,
теоретичною основою якої служать співвідношення між:
складовими частинами ґрунтів;
ґрунтами і виростає на ній рослинністю.
Встановлено ці співвідношення були В Докучаевым. Він
вперше сформулюва і саме поняття «бонітування ґрунтів».
І відповідно при проведенні бонітування грунтів які
знаходяться у зонах достатньозволожених рекомендується
брати до уваги такі оціночні фактори:
рН сольової витяжки;
вміст гумусу в орної ґрунті;
гідролітична кислотність;
вміст рухомого фосфору;
механічний склад ґрунту;
сума поглинених підстав;
ступінь насиченості підставами.

54.

Для гірських і передгірних районів, лісостепових зон, ділянок збіднених і
недостатньо забезпечених вологою:
вміст гумусу в орному шарі;
ємність поглинання підстав;
ступінь насиченості підставами;
реакція ґрунтового розчину;
механічний склад.
Для зон зрошуваного землеробства:
механічний склад;
ступінь дренированности і окультуреності землі.
У відповідності з особливостями ґрунту на даній конкретній місцевості перелік
діагностичних ознак, які приймаються до уваги, може уточнюватися.

55.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!