Лекція №23

1.

ЛЕКЦІЯ 23
Патофізіологія нервової
системи
Мета: Висвітлити основні порушення нервової
системи від збудження у нервовій клітині до передачі
його на робочі органи, а також розкрити механізми
порушення чутливої і рухjвої функції нервової системи.

2.

План
1. Причини порушення нервової системи
2. Патофізіологія нервової клітини
3. Порушення провідності по нервових волокнах
4. Порушення функцій гальмівних синапсів
5. Вплив денервації органів і тканин на їх функцію
6. Розлад рухової функції нервової системи
7. Порушення чутливості
8. Порушення функції вегетативної нервової
системи
9. Порушення вищої нервової діяльності

3.

3

4.

В основі порушення діяльності НС на
любому рівні, від нейрону до кори
головного мозку лежать зміни
процесів збудження і гальмування, які
виникають під дією різних факторів
екзогенного
і
ендогенного
походження.

5. Етіологія нервових порушень

1. Екзогенні
фізичні – тепло, холод, пошкодження іоніз. випромінюванням, електротравма;
хімічні – алкоголь, наркотики, токсини;
біологічні – бактерії, віруси, паразити, які порушують функцію нервової клітини
2. Ендогенні
Порушення обміну речовин
Гіпоксичний стан
Гіпоглікемічний стан
Патологія ендокринної системи – вони регулюють діяльність ЦНС особливо
гіпоталамічна частина та гіпофіз – Н С чутлива до зміни гуморального гомеостазу;
• Спадкова патологія – хвороба Дауна
• Типові пат процеси – інсульт, пухлини, поруш. водно-електр. обміну, Nа-К насос,
запалення.
• Порушення гематоенцефалічного бар’єру.
• Емоції, стреси, умови ГУД, які впливають на функцію нервової системи.
• Порушення роботи серця і місцевого кровообігу.

6. Основні порушення, що виникають у структурі нервової системи:

порушення збудження в нервовій клітині;
порушення проведення збудження по
нервових волокнах;
порушення передачі збудження з одного
нейрона на інший або на робочий орган,
тканину;
порушення процесів і функцій синапсів;
розлад чутливої і рухової функції Н.С.

7. Порушення діяльності нервово-м’язового апарату проявляється у вигляді порушення:

чутливості;
рухової функції.
По якості аналізу подразнення чутливість розрізняють:
таламічну – відсутня точка локалізації і ступінь
подразнення;
кіркову, яка дозволяє чітко визначити характер, ступінь і
місце подразнення.
Форми чутливості:
екстерорецепторна – на шкірі, слизових оболонках;
інтерорецепторна – внутрішні органи;
пропріорецепторна – у м’язах, суглобах, надкісниці.

8. Порушення чутливості проявляється у вигляді:

Анестезія - повна втрата всіх видів чутливості
Гіпостезія – часткова втрата всіх видів чутливості
Аналгезія – втрата больової чутливості (новокаїном).
Термоанестезія – втрата температурної чутливості.
Гіперестезія – підвищення тактильної чутливості.
Парестезія
–
порушення
чутливості,
що
проявляється у вигляді свербіжу, оніміння,
поколювання.

9.

Рухові порушення пов’язані із пошкодженням великих
півкуль
Гіперкінези – розлади, які характеризуються мимовільними рухами
незвичайної форми - є види:
а) пірамідні – відносять тонічні (мимовільні, довготривалі скорочення м’язів)
і клонічні судоми (переривисті, мимовільні м’язові скорочення);
б) екстрапірамідні:
- хорея (від грец. сhoreia - пляска) – некоординовані посмикування м’язів,
переважно лицевої мускулатури і проксимальних відділів кінцівок;
- тремтіння (від гец. tremor) – мимовільні коливання кінцівок, голови, або
навіть всього тіла, переважно невеликих розмірів.
Спинномозкові гіперкінези – виникають при пошкодженні спинномозкових
нервів. Вони виникають при різних порушеннях обміну речовин, інфекційних
захворюваннях, запальних процесах, що призводить до випадання
гальмування, у зв’язку із чим розгальмовується функція відповідних рухливих
нервів.

10.

Атаксія – порушення координації точності рухів:
- атаксія статична – порушується рівновага коли тварина стоїть.
При цьому тварина стоїть на широко розставлених ногах, часто
падає вперед.
- атаксія динамічна – дискоординація рухів, тварина під час
руху широко розставляє і високо піднімає кінцівки, відмічають
великі коливальні рухи голови і кінцівок, тонус м'язів нерідко
послаблюється, швидко настає м’язове виснаження.
За походженням атаксії розрізняють:
Периферійні – при пошкодженні периферійних нервів.
Корешкові – при пошкодженні дорсальних спинномозкових
корешків, що іннервують кінцівки.
Вестибулярні – при ушкодженні вестибулярного апарату.
Кіркові – під час ушкодження кори мозку.
Мозочкові – при ушкодженні мозочку

11.

Астенія – одна із форм проявлення
ушкодження мозочка, при якій відмічають
послаблення м'язового тонусу та швидку
втому м'язів. При цьому рухи тварини стають
різкими, можливі падіння, а також можливі
вегетативні порушення.
Астазія – розвивається під час ушкодження
мозочка. Тварина не здатна зберігати
положення тіла і голови в просторі, вона
коливається, тремтить, стоїть на широко
розставлених
кінцівках,
виконує
зайві
непотрібні рухи, не в змозі приймати корм.

12.

Порушення рухової функції
При неповному випадінні рухливої функції (проведення
імпульсу) настає парез – при якому довільні рухи не виключені, а
тільки послаблені.
При повному припиненні проходження імпульсу настає параліч
– випадіння рухової функції.
Паралічі поділяють на:
а) центральні – причини пошкодження ЦНС (крововиливи,
тромбоемболія судин гол. мозку, пухлини);
б) периферійні – ушкодження рухливого нейрона, травми і
пошкодження спинного мозку, ботулізм, авітамінозах.

13. Порушення рухової функції проявляється у вигляді:

- геміплегія – параліч половини тіла;
- тетраплегія – параліч всіх кінцівок;
- параплегія – 2 кінцівок;
- моноплегія – 1 кінцівки.

14. Порушення координації рухів у собаки після видалення можечку

15. Церебральний параліч всіх чотирьох кінцівок – тетраплегія після перерізування мозкового стовбура

16. Параплегія тазових кінцівок у собаки

17. Тетанічні судоми у собаки під час правця

18. Ценуроз овець

19. Ушкодження головного мозку під час механічних пошкоджень

20. Вплив денервації органів і тканин на їх функцію

Після денервації скелетні м'язи атрофуються, на шкірі з'являються
трофічні виразки, гальмується регенерація епідермісу. Функції
внутрішніх органів (серця, травного каналу, залоз тощо) після
денервації відновлюються, як правило, через 1—3 тижні.
Денервоване серце в стані спокою тварини працює так само, як і
звичайне. Однак у разі ізоляції інших внутрішніх органів від
регулювального впливу з боку центральної нервової системи
вони не забезпечують потреб організму. М'язи язика після
денервації зазнають змін, властивих гладеньким м'язам.
Орган, позбавлений іннервації, завжди зазнає змін, які
характеризуються
тим,
що
втрачається
здатність
до
диференціювання і відбувається ніби його повернення до
ембріонального стану.