ТЕМА 1 Предмет Астрономії_bb0f0b5b-50cd-42bb-9dc1-4391526e749a

1.

2. Тема 1. ПРЕДМЕТ АСТРОНОМІЇ. ЇЇ РОЗВИТОК І ЗНАЧЕННЯ В ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В АСТРОНОМІЇ

3. Мета заняття

3

4. План заняття

4

5. 1.1. Предмет астрономії

5

6. Астрономія вивчає всю сукупність небесних світил: планети та їхні супутники, комети і метеорні тіла, Сонце, зорі, зоряні

скупчення,
туманності, галактики, а також речовину та поля,
які
заповнюють
простір
між
світилами.
Основа астрономії – спостереження
6

7.

Вивчаючи потоки електромагнітних хвиль від небесних
світил, астрономи не тільки змогли визначити відстані до
них, дослідити фізичні умови в їхніх надрах, встановити
хімічний склад їхніх атмосфер, з'ясувати внутрішню будову,
але й накреслити шляхи їхньої еволюції впродовж мільярдів
7
років.

8. Сучасна астрономія поділяється на понад десять окремих дисциплін

• Астрометрія розробляє методи вимірювання
положень небесних світил і кутових відстаней між ними,
вона ж розв'язує проблеми вимірювання часу.
• Небесна механіка з'ясовує динаміку руху небесних тіл.
• Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад і
внутрішню будову космічних тіл.
• Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики
та інших зоряних систем.
• Космогонія (від грец. «космос» – «Всесвіт», «гоне» –
«походження») займається питаннями походження і
розвитку небесних тіл.
• Космологія (від грец. «космос» – «Всесвіт», «логос» –
«вчення») вивчає розвиток Всесвіту в цілому.
8

9. Сучасна астрономія утримується на трьох «китах»:

9

10. 1.2. Розвиток і значення астрономії в житті суспільства

10

11. Причини, що обумовили і стимулювали зародження і розвиток астрономії

Перший і найдавніший стимул – це практичні потреби
людей.
Другим стимулом для ретельних спостережень зоряного
неба, а загалом – для нагромадження астрономічних
знань і розвитку астрономії, були астрологічні
завбачення.
Третім і, напевно, найголовнішим стимулом для розвитку
астрономії було нестримне бажання людської думки
проникнути в суть речей, усвідомити справжнє
положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за
якими рухаються світила і які визначають їхнє
народження, будову та подальший розвиток. Тобто
астрономія задовольняла потребу людини в поясненні
походження та розвитку навколишнього світу.
11

12. 1.3. Астрономія і астрологія

12

13. 1.4. Історія астрономії

Історію астрономії можна розділити на три
періоди: стародавній, класичний, сучасний
13

14. Астрономія – найдавніша наука. Систематичні астрономічні спостереження проводились тисячі років тому

Сонячна обсерваторія в Делі
Сонячний камінь
стародавніх ацтеків
Стародавня обсерваторія
Стоунхедж
14

15. Видатні астрономи

15

16. Старогрецький астроном Гіппарх (190-125 р. до н.е.)

16

17. Старогрецький учений, останній великий астроном античності Клавдій Птоломей (87-165)

17

18. Геоцентрична модель світу описана Птоломеєм була так ретельно опрацьована, що її використовували майже 1500 років.

Геоцентрична модель
світу: Землю у просторі
оточують 8 сфер, на яких
розташовані Місяць,
Сонце та 5 відомих у ті
часи планет: Меркурій,
Венера, Марс, Юпітер і
Сатурн. На 8-й сфері
знаходяться зорі, які
з'єднані між собою та
обертаються навколо
Землі як єдине ціле.
Стародавня гравюра
18

19. Польський астроном Микола Коперник (1473-1543)

Творець геліоцентричної системи
світу. Відмовився від прийнятого
протягом багатьох століть вчення
про центральне положення Землі у
Всесвіті, «зрушив Землю,
зупинивши Сонце». Пояснив
видимі рухи небесних світил
обертанням Землі навколо осі й
обертанням планет навколо Сонця.
Основоположник сучасної
астрономії. У 1543 р. опублікував
книгу «Про обертання небесних
сфер». Свого часу його вчення було
заборонено католицькою церквою.
19

20. Геліоцентрична модель світу: у центрі розташоване Сонце навколо якого обертаються Земля та інші планети

Революційність
геліоцентричної системи
світу полягала в тому, що
Микола Коперник відкрив
нову планету — Землю.
Зруйнувавши межу між
небом та Землею, він
висунув гіпотезу, що у
Всесвіті діють одні й ті ж
закони, справедливі як на
Землі, так і у космосі.
Гравюра XVII ст.
20

21. Данський астроном Тіхо Браге (1546-1601)

Досягнув небувалої до того часу
точності спостережень. Визначив
точні положення 1000 зір, Місяця і
планет, склав нові сонячні таблиці, які
згодом були використані його учнем і
помічником Кеплером.
Німецький астроном Йоган Кеплер
(1571-1630)
Встановив закони руху планет. У 1627 р.
на підставі двадцятирічних спостережень Тіхо Браге видав працю «Таблиці
Рудольфа» - перші таблиці руху планет
складені за допомогою логарифмічних
обчислень. Пояснив припливи і відпливі
земних океанів впливом Місяця.
21

22. Італійський фізик і астроном Галілео Галілей (1564-1642)

Відкрив гори і кратери на Місяці,
розміри зірок та їхню колосальну
віддаленість, плями на Сонці,
чотири супутники Юпітера (Іо,
Європу, Ганімед та Каллісто),
фази Венери, кільця Сатурна,
Чумацький Шлях
22

23. Англійський учений Ісаак Ньютон (1643-1727), узагальнивши закони Кеплера про рух планет, відкрив закон всесвітнього тяжіння і

Вільям Гершель (1738-1822)
відкрив планету Уран, досліджував
подвійні зорі, туманності, структуру
нашої Галактики. Побудував декілька
найбільших для свого часу телескопів.
23

24. Німецький фізик Йозеф Фраунгофер (1787-1826) вперше використав спектральний аналіз в астрономії.

24

25. 4 жовтня 1957 року почалась ера космонавтики. Цього дня у Радянському Союзі було запущено в космос перший штучний супутник

25

26. 1.5. Розвиток астрономії в Україні

26

27.

27

28. Професор Київського університету С. К. Всехсвятський (1905-1984)

28

29. Брауде Семен Якович _(1911-2003)

29

30. Україна- космічна держава

Циклон-3
Зеніт- 3SL
30

31. 1.6. Астрономія і світогляд людини

31

32. 1.7. Визначення відстані до небесних світил

Горизонтальний паралакс
Світило
32

33. Відстані до близьких зір визначають за допомогою вимірювання їхнього річного паралаксу

Річний паралакс π
π
33

34. В астрономії для вимірювання відстаней використовують особливі одиниці :

• астрономічна одиниця
• парсек
• світловий рік
34

35.

а. о
а. о
а. о
а. о
а. о
а. о
а. о
а. о
а. о
Відстані у Сонячній системі
35

36. 1.8. Короткий огляд об'єктів дослідження в астрономії

36

37. Кількісний склад Сонячної системи (на 2011 р.):

37

38.

38

39.

39

40.

40

41.

41

42.

42

43.

43

44.

44

45.

45

46. Наша космічна адреса

46

47. Будова Всесвіту

47